Спосіб корекції перекисних процесів у хворих з множинними пептичними виразками шлунка та дванадцятипалої кишки при хірургічному лікування

Винахід відноситься до галузі медицини, а саме до хірургії. Актуальність предмету винаходу пов'язана зі значною розповсюдженістю в сучасних екологічних умовах пептичних виразок шлунка та дванадцятипалої кишки (ДПК), у тому числі і множинних, які характеризуються резистентністю до консервативного лікування, та нерідким розвитком рецидивів при хірургічному лікуванні. При попередньому вивченні особливостей патогенезу множинних пептичних виразок (МПВ) шлунку та ДПК було встановлено, що суттєве значення в розвитку МПВ та їхнього подальшого прогресування, або розвитку рецидивів після хірургічної корекції, мають порушення перекисних процесів в організмі хворого, а саме активація перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та пригнічення активності ферментів системи антиоксидантного захисту (АОЗ)-каталази (КТ) і супероксиддисмутази (СОД). Тому корекція перекисних процесів у хворих з МПВ шлунку та ДПК має суттєве патогенетичне значення і повинна включатися в якості обов'язкового компоненту в комплекс хірургічного лікування при даній патології. Існує спосіб корекції перекисних процесів у хворих на МПВ шлунку та ДПК шляхом введення таким хворим у комплексі хірургічного лікування препаратів антиоксидантної дії, зокрема токоферолу ацетату або аевіту (Горобинская И.И. Клинико-биохимические показатели при множественных пептических язвах желудка и двенадцатиперстной кишки и их коррекция антиоксидантами // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: 36. наук. праць. - Київ; Луганськ; Харків, 2000. - Вип.4 (30) - С. 87-90). Однак цей спосіб корекції недостатньо ефективний і потребує подальшого удосконалення, оскільки він не у всіх хворих забезпечує нормалізацію перекисних процесів організму, а тривалість збереження нормальних показників ПОЛ та АОЗ після їхньої корекції в більшості випадків не перевищує 30-40 днів. Тому запропоновано для корекції перекисних процесів у хворих на МПВ шлунку та ДПК вводити амізон, виходячи з антиоксидантної дії даного препарату (Путинцева Н.В., Бурмак Ю.Г. Амизон в комплексном лечении больных множественными пептическими язвами // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: 36. наук. праць. - Київ; Луганськ; Харків, 2000. - Вип. 6 (32) - С. 193-199). Цей спосіб обраний в якості прототипу. До недоліків прототипу відноситься те, що у частини хворих амізон підвищує секрецію шлункового соку і тому може сприяти збільшенню кислотності шлункового вмісту (зниженню рН). Крім того, до складу амізону входить йод, тому препарат протипоказаний особам з підвищеною чутливістю до йоду. Задачею винаходу було підвищення ефективності існуючого способу корекції перекисних процесів у хворих з МПК шлунку та ДПК у комплексі хірургічного лікування та зменшення можливості побічної дії способу. Для реалізації вказаної задачі в якості препарату з чітко вираженою антиоксидантною дією пропонується введення хворим глутаргіну. Глутаргін - новий вітчизняний препарат з чітко вираженою антиоксидантною, гепатозахисною і детоксикуючою діями. Крім того, за останні роки встановлено, що глутаргін позитивно впливає на стан слизової оболонки ДПК та сприяє загоєнню пептичних виразок. Нами досвідним шляхом було встановлено, що глутаргін нормалізує показники перекисного окислення ліпідів, сприяє зниженню вмісту продуктів ПОЛ - малонового диальдегіду та дієнових кон'югат у крові і слизовій оболонці ДПК, а також підвищує активність ферментів системи АОЗ - КТ та СОД, тобто забезпечує нормалізацію перекисних процесів в організмі хворих з МПВ. Це закономірність дозволила нам розробити заявлений спосіб корекції перекисних процесів у хворих з МПВ цілунку і ДПК. У технічному плані заявлений спосіб полягає в тому, що при хірургічному лікуванні МПВ шлунку і ДПК в комплекс доопераційної підготовки включають інфузійне введення 4% розчину глутаргіну по 40-50мл 2 рази на добу, яке зберігають також перші 3-4 дні післяопераційного періоду під контролем рівня продуктів ПОЛ (МДА та ДК) у крові і активності ферментів системи АОЗ - КТ і СОД. У подальшому дозу препарату знижують до 15-20мл 2 рази на добу, а після покращення стану хворих та досягнення відновлення метаболічного гомеостазу продовжують введення препарату усередину по 0,25г тричі на добу протягом 20-30 діб (підтримуюча доза). Саме така схема введення глутаргіну забезпечує оптимальну корекцію перекисних процесів у хворих з МПВ шлунку та ДПК, і тому ця схема введення глутаргіну також є предметом винаходу. При розробці заявленого способу нами було обстежено дві групи хворих на МПВ шлунку та ДПК по 32 особи в кожній групі у віці від 22 до 45 років. В обох групах перебільшували чоловіки (20 осіб чоловічої статі у першій групі та 21-у другій групі). Обидві групи обстежених були рандомізовані за віком, статтю, характером та розповсюдженістю патологічного процесу. Характер та види оперативного втручання серед хворих основної групи були такими: гастроектомія - 2 випадки (6,25%), субтотальна резекція шлунку (по Бальфору) - 23 (71,9%), резекція шлунку на виключення - 2 (6,25%), антрумектомія - 5 (15,6%). Види оперативних втручань у хворих групи зіставлення були такими: гастректомія - 3 (9,4%), субтотальна резекція шлунку (по Бальфуру) - 25 (78,1%), антрумектомія - 4 (12,5%). Таким чином характер та обсяг оперативних втручань у хворих основної та групи зіставлення був однотиповим. До початку проведення корекції перекисних процесів організму, в передопераційному періоді в обох групах були однакові зсуви показників перекисних процесів, а саме підвищення вмісту у крові хворих продуктів ПОЛ малонового диальдегіду (МДА) та дієнових кон'югат (ДК), збільшення показника перекисного гемолізу еритроцитів (ПГЕ), зниження активності ферментів антиоксидантного захисту, а саме КТ і СОД, а також інтегрального індексу Ф, який віддзеркалює співвідношення між ПОЛ та АОЗ (таблиця 1). Таблиця 1 Стан показників перекисних процесів у обстежених хворих у передопераційному періоді, до початку проведення їхньої корекції (M±m) Групи обстежених Вивчені показники Р основна (n=32) зіставлення (n=32) МДА, мкмоль/л 8,22±0,3 8,13±0,25 >0,1 ДК, мкмоль/л 16,8±0,28 16,4±0,3 >0,1 ПГЕ, % 7,5±0,25 7,3±0,22 >0,1 КТ, МОмг/Нb СОД, МОмг/Нb Ф 223±5,2 16,8±0,25 455,8±8,9 231±6,0 17,2±0,3 488,7±9,2 >0,1 >0,1 >0,1 Отже, отримані дані свідчать про суттєві порушення з боку перекисних процесів організму в обстежених хворих, а саме підвищення активності ПОЛ та пригнічення активності ферментів системи АОЗ, виражені однаково до початку лікування в обох групах хворих на МПВ шлунку та ДПК, що були під наглядом. При повторному вивченні вказаних показників через 2-3 місяці з моменту початку корекції було встановлено, що в основній групі хворих, яка отримувала корекцію порушень перекисних процесів за допомогою заявленого способу, за цей період відмічено зниження концентрації продуктів ПОЛ у сироватці крові до верхньої межі норми (МДА - до 3,25±0,25мкмоль/л; Р>0,1; ДК - до 8,6±0,15мкмоль/л; Р>0,1), зменшення показника перекисного гемолізу еритроцитів до верхньої межі норми (3,5±0,25%), нормалізація активності ферментів системи АОЗ (підвищення активності КТ до 367±12 МО мг/НЬ Р>0,1; та СОД до 29,8±1,0 МО мг/Нb; Р>0,1), підвищення до норми інтегрального показника Ф (3330±59; Р>0,1), що свідчить про відновлення балансу між ПОЛ та ферментами системи АОЗ (таблиця 2). Таблиця 2 Стан показників перекисних процесів у обстежених хворих після проведення їхньої корекції (М±m) Вивчені показники МДА, мкмоль/л ДК, мкмоль/л ПГЕ, % КТ, МОмгНb СОД, МОмгНb Ф Групи обстежених основна(n=32) зіставлення (n=32) 3,25±0,25 5,56± 0,3 8,6±0,15 10,2±0,2 3,5±0,25 5,6±0,22 367±12 260±14 29,8±1,0 21,7±0,9 3365±59 1014±12 Р