Спосіб профілактики рецидивів множинних пептичних виразок шлунка та дванадцятипалої кишки після хірургічного лікування

Винахід відноситься до галузі медицини, а саме хірургії. Актуальність предмету винаходу пов'язана зі значною розповсюдженістю в сучасних умовах захворюваності на пептичні виразки шлунка та дванадцятипалої кишки (ДПК), як в Україні, так і в інших країнах світу та суттєвим підвищенням частоти зустрічання множинних пептичних виразок (МПВ) шлунку і ДПК, які нерідко резистентні до загальноприйнятого консервативного лікування, та характеризуються розвитком рецидивів після проведення хірургічного (оперативного) лікування. Тому проблема профілактики рецидивів МПВ шлунку і ДПК після проведеного хірургічного лікування є вельми важливою для клінічної (хірургічної) практики. Існує спосіб профілактики рецидивів МПВ шлунку і ДПК після проведеного хірургічного лікування шляхом введення хворим у періоді диспансерного нагляду вітамінів та інших загальнозміцнюючих засобів, що сприяє покращенню природньої антиінфекційної резистентності та зменшенню можливості виникнення рецидивів МПВ шлунку і ДПК у хворих, яким здійснено хірургічне лікування даної патології (Григорьев П.Я., Яковенко А.В. Клиническая гастроэнтерология. - М.: Мед. информ. агентство, 1998. -С. 323-326). Однак клінічний досвід показує, що вказаний спосіб профілактики рецидивів МПВ шлунку і ДПК після проведеного хірургічного лікування недостатньо ефективний, оскільки протягом 1 року рецидиви пептичних виразок відмічаються у 20-25% хворих, що отримали хірургічне лікування, та потім вживали вітаміни та інші загальнозміцнюючі препарати, відповідно до вказаного способу. Тому цей спосіб потребує подальшого удосконалення. Для підвищення ефективності лікування МПВ шлунку та ДПК і зменшення частоти рецидивів пептичних виразок після хірургічного лікування запропоновано поряд з оперативним (тобто саме хірургічним) лікуванням здійснювати хворим антихелікобактерну терапію в періоді диспансерного нагляду після проведення хірургічного лікування (Дзяк Г.В., Грищенко И.И., Григоренко Е.И. Диагностика и лечение заболеваний гастродуоденальной зоны, ассоциированных с хеликобактериозом: Методич. рекомендации. - Днепропетровск, 1999. - 32с.). Однак цей спосіб потребує перорального введення хворим, яким проведено хірургічне лікування, антибактеріальних препаратів, зокрема антибіотиків тетрациклінового ряду, які володіють гепатотоксичною дією та негативно впливають на стан слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, можуть сприяти появі диспептичного синдрому та розвитку алергічних реакцій. Тому вказаний спосіб має суттєві обмеження для використання в хірургічній клініці та значну кількість протипоказань. Відомий також спосіб профілактики рецидивів МПВ шлунку і ДПК після хірургічного лікування шляхом введення хворим у післяопераційному періоді препаратів, які стимулюють процеси регенерації та природню антиінфекційну резистентність, у тому числі активність макрофагальної фагоцитуючої системи, зокрема метилурацилу або нуклеінату натрію, що в клінічному плані сприяє профілактиці подальшого рецидивування пептичних виразок (Іоффе І.В. Ефективність нуклеінату натрію та метилурацилу в профілактиці рецидивів множинних пептичних виразок та двадцятипалої кишки після хірургічного лікування // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: 36. наук. праць. - Київ; Луганськ; Харків, 1998. - Вип.4 (18). - С. 56-62). Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих, і тому обраний в якості прототипу. До недоліків прототипу відноситься те, що введення вказаних препаратів здійснюється перорально, що не завжди доцільно в післяопераційному періоді. Крім того, в теперішній час нуклеінат натрію практично відсутній в аптечній мережі України, що робить неможливим практичне використання вказаного способу в більшості установ охорони здоров'я. Тому існуючий спосіб потребує подальшого удосконалення. Задачею винаходу було підвищення ефективності існуючого способу, підвищення його зручності для практичного використання та зменшення частоти розвитку рецидивів пептичних виразок шлунку і ДПК після оперативного лікування з приводу МПВ шлунку та ДПК. Вказана задача досягається шляхом використання в якості препарату, що посилює процеси регенерації та стимулює природню антиінфекційну резистентність, для введення хворим у післяопераційному періоді ербісол. Ербісол - це новий вітчизняний препарат природнього походження, який містить в своєму складі комплекс біологічно активних речовин з ембріонів курей та володіє широким спектром фармакологічної дії, в тому числі стимулює регенерацію пошкоджених тканин та природню антиінфекційну резистентність, посилює імунітет, покращує метаболічні процеси. Використання ербісолу саме для профілактики рецидивів МПВ шлунку і ДПК базується на вперше встановленій автором винаходу шляхом клінічного обстеження хворих закономірності, що введення ербісолу хворим на МПВ шлунку і ДПК після проведення хірургічного лікування сприяє прискоренню одужання хворих та запобігає розвитку в подальшому рецидивів пептичних виразок шлунку та ДПК. Технічно заявлений спосіб здійснюється таким чином. Після проведення хірургічного лікування хворих з МПВ шлунку та (або) ДПК з використанням загальноприйнятих оперативних втручань, хворим призначають введення ербісолу по 2мл внутрішньом'язово 2 рази на добу протягом 15-20 діб поспіль, потім по 2мл 1 раз на добу протягом 15-20 діб поспіль, при необхідності повторюють введення ербісолу з інтервалом 2-3 місяці між курсами. При цьому при повторному профілактичному курсі введення ербісолу здійснювалося по 2мл 1 раз на добу протягом 20-30 діб поспіль. При розробці заявленого способу було обстежено 2 групи хворих з МПВ шлунку і ДПК - основна група (65 осіб), в якої після проведення хірургічного лікування рецидивів пептичних виразок здійснювалося за допомогою заявленого способу та група зіставлення (46 осіб), в якої після проведення хірургічного лікування профілактика рецидивів пептичних виразок здійснювалася за допомогою відомого способу-прототипу. Обидві групи обстежених хворих на МПВ шлунку та ДПК були рандомізовані за віком та статтю хворих, тривалістю захворювання, локалізацією пептичних виразок, обсягом та характером проведеного хірургічного втручання. В основній групі обстежених проведене таке хірургічне лікування: гастроектомія - 6 (8,35%) випадки; субтотальна резекція шлунку (по Бальфуру) - 50 (76,9%) випадків; резекція шлунку на виключення - 3 (8,35%) випадки; антрумектомія - 9 (13,8%) випадків. У групі зіставлення були проведені такі хірургічні операції: гастректомія - 6 (13,0%) випадки; субтотальна резекція цілунку (по Бальфуру) - 36 (79%) випадків; антрумектомія - 4 (8,0%) випадки. Отже, питома вага різних за характером та обсягом хірургічних операцій в обох групах хворих на МПВ шлунку та ДПК була однакова. Профілактики рецидивів пептичних виразок шлунку і ДПК у пацієнтів основної групи була проведена згідно до заявленого способу, а саме починаючи з дня оперативного втручання хворим вводили ербісол по 2мл внутрішньом'язово 2 рази на добу протягом 15-20 діб потім ще по 2мл 1 раз на добу протягом 15-20 діб поспіль; при необхідності введення ербісолу повторювали з інтервалом 2-3 місяці між введеннями, при цьому повторний курс введення ербісолу здійснювався по 2мл 1 раз на добу протягом 20-30 діб поспіль. При цьому було встановлено, що після завершення першого курсу введення ербісолу в основній групі хворих нормалізація імунологічних показників та стану природньої антиінфекційної резистентності мала місце у 58 випадках (89,2%), суттєве покращення показників імунітету та природньої антиінфекційної резистентності - у 7 хворих (10,8%). У групі зіставлення, яка отримувала профілактику рецидивів пептичних виразок за допомогою відомого способу-прототипу після завершення першого курсу профілактичного введення препаратів, стимулюючих регенерацію та природню антиінфекційну резистентність, нормалізація імунних показників відмічена у 28 (60,9%) хворих, суттєве покращення - у 6 (13,0%), чітко виражена позитивна динаміка імунологічних показників була відсутня у 12 (26,1%) пацієнтів. Через два місяці після завершення першого курсу профілактичного введення ербісолу у хворих основної групи нормальні та близькі до норми імунологічні показники (рівень CD3+ та СD4+-лімфоцитів, імунорегуляторний індекс CD4/CD8, показники фагоцитарної активності моноцитів - ФАМ, а саме фагоцитарний індекс - ФІ та фагоцитарне число - ФЧ) були у 52 (80%) осіб, помірно знижені - у 13 (20%), тому останнім 13 особам був здійснений повторний курс введення ербісолу - по 2мл 1 раз на добу протягом 20-30 діб поспіль. Повторне імунологічне обстеження через 6 місяців дозволило встановити, що нормальні або близькі до норми показники імунітету та природньої антиінфекційної резистентності були у 62 (95,4%) обстежених пацієнтів основної групи (які отримували ербісол). Протягом 1 року диспансерного нагляду після проведення хірургічного лікування рецидиви пептичної виразки шлунку та ДПК відмічені лише у 2 хворих з основної групи - 3,1±0,5%. У групі зіставлення через 2 місяці після завершення першого курсу профілактичного введення препаратів, стимулюючих регенерацію та природню антиінфекційну резистентність (метилурацил або нуклеінат натрію), нормалізація імунологічних показників відмічена у 25 (55,6%) пацієнтів, помірне зниження - у 10 (22,2%), суттєве зниження - також у 10 (22,2%). Тому 20 особам зі зниженими імунологічними показниками був проведений повторний курс введення метилурацилу або нуклеінату натрію, відповідно до способу-прототипу. Повторне імунологічне обстеження через 6 місяців дозволило встановити, що нормальні або близькі до норми показники імунітету та природньої антиінфекційної резистентності були у 28 (62,2%) пацієнтів групи зіставлення, помірно знижені - у 10 (22,2%), суттєво знижені - у 7 (15,6%). Протягом 1 року диспансерного нагляду рецидиви пептичної виразки шлунку та ДПК виникли у 6 пацієнтів з групи зіставлення - 13,3±3,5 %, тобто рецидиви відмічені в 4,3 рази частіше, ніж серед хворих основної групи (Р