Спосіб визначення величини навантаження на одиницю поверхні кульшового суглоба людини

Спосіб визначення величини навантаження на одиницю поверхні кульшового суглоба людини, який включає виконання рентгенографії ураженого кульшового cуглоба у передньо-задній проекції та здійснення огляду за осями нижніх кінцівок, який відрізняє ться тим, що додатково визначають вагу тіла людини у положенні стоячи, виконують подографію і денситометрію ураженої кінцівки та рент C2 1 3 78140 хворих та прогнозувати перебіг дегенеративних змін у ньому. Поставлене завдання вирішується тим, що у способі визначення величини навантаження на одиницю поверхні кульшового суглоба людини, який включає виконання рентгенографії ураженого кульшового у передньо-задній проекції та здійснення огляду за вісями нижніх кінцівок, згідно з винаходом, додатково визначають вагу тіла людини у положенні стоячи, виконання подографії і денситометрії ураженої кінцівки та рентгенографії колінного суглоба тієї ж кінцівки, вимірювання площі поверхні головки стегнової кістки та кутів відхилення кісток кінцівки від нормальних її вісей за скіаграмами, співставлення отриманих результатів з табличними коефіцієнтами і обчислення навантаження на одиницю суглобової поверхні кульшового суглоба за формулою: А=(M/S)x(100/Stiffness)xBxCxXxH, де А - величина навантаження на одиницю суглобової поверхні, у кг/см 2; 4 S - площа суглобової поверхні голівки стегнової кістки хворого, яку обчислюють за скіаграмою при стандартній висоті стояння рентгенівського тубуса від тіла хворого, в см 2; М - вага тіла хворого, у кг; Stiffness - інтегральний ступінь щільності кісткової тканини за даними денситометрії, у %; В, С, X, Н - табличні коефіцієнти. Для врахування способу життя хворого, його фізичної активності і віку були створені відносні табличні коефіцієнти, які дозволяють порівнювати між собою різні категорії хворих. При створенні цих коефіцієнтів за умовну одиницю вважають особу без патологічних змін вісей кінцівок 30-39 років, яка займається переважно розумовою працею, з нормальними вісями нижніх кінцівок, без плоскостопості, із 100% інтегральною щільністю кісткової тканини. Будь-яке відхилення буде прямо пропорційне величині зміни коефіцієнта. Таблиця 1 Коефіцієнт залежності віку хворого та частоти розвитку в нього остеоартрозу (В) Вікова група 30-39 40-49 50-59 60-69 70 і старші Коефіцієнт розвитку остеоартрозу, в умовних одиницях 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 Коефіцієнт С характеризує р ухову активність та переважний характер навантажень, зокрема: - при легкій та помірній фізичній активності дорівнює - 1,0; - при переважній розумовій роботі - 1,1; - при середній і тяжкій фізичній праці з періодами відпочинку - 1,2; - при надмірній фізичній праці, при професійній роботі, пов'язаній з вібрацією, при переважанні Плоскостопість Відсутня 1ст 2т 3ст Визначення ваги тіла людини у положенні стоячи та вимірювання площини поверхні головки кульшового суглоба за скіаграмою кульшового суглоба з наступним обчисленням величини навантаження на одиницю поверхні кульшового суглоба обумовлено тим, що у нормально сформованому суглобі взаємна орієнтація всіх елементів суглоба відносно одне одного є однаковою в усіх осіб, тобто вектори напруги у здоровому суглобі та на початкових стадіях розвитку остеоартрозу будуть співпадати в однакових точках порівняння у двох хворих. Огляд за вісями нижніх кінцівок являє собою вимірювання вісі нижніх кінцівок за рентгенограмами кульшового і колінного суглобів. Це обумов статичних навантажень (стояча робота), при професійних заняттях спортом - 1,3. Коефіцієнт X, який характеризує будь-які зміни від норми у вісі нижньої кінцівки, при відхиленні на кожні 10° від фізіологічних норм додають 0,1 до стандартного коефіцієнта - 1. Коефіцієнт Н, який характеризує зміни ступнів хворого Коефіцієнт Н 1 1,1 1,2 1,3 лено тим, що при порушенні біомеханічних взаємовідносин поза суглобом величина зміни векторів напруг на суглоб має бути прямо пропорційною величині кута деформації. За відсутності деформації вісі нижньої кінцівки коефіцієнт не впливає на обчислення величини навантаження на одиницю поверхні кульшового суглоба. Виконання подографії необхідне для визначення наявності чи відсутності плоскостопості у досліджуваного хворого, яка є одним з факторів виникнення та прогресування остеоартрозу. За відсутності плоскостопості коефіцієнт не впливає на визначення величини навантаження на одиницю поверхні кульшового суглоба. 5 78140 Вимірювання показника інтегральної щільності кісткової тканини обумовлено тим, що величина витривалості суглобового хряща залежить не тільки від будови та біомеханічних властивостей хряща, але й від стану субхондральної кісткової тканини, тому при нормальній щільності кістки коефіцієнт не впливатиме на визначення навантаження, а його зниження буде прямо пропорційне прогресуванню остеоартрозу. Спосіб виконують таким чином. Виявляють анамнестичні особливості з життя хворого, його професійну орієнтацію, враховують вік і порівнюють отримані результати з табличними коефіцієнтами, потім визначають вагу тіла людини у положенні стоячи. Далі виконують рентгенографію кульшового суглоба нижніх кінцівок у передньозадній проекції із стандартною відстанню тубуса рентгенологічного апарата до тіла хворого, потім вимірюють вісі нижніх кінцівок за загальноприйнятими точками. Будь-яке відхилення вісі нижніх кінцівок порівнюють з табличними коефіцієнтами. Після цього роблять подографію ураженої нижньої кінцівки та денситометрію обох нижніх кінцівок, за скіаграмою здорового кульшового суглоба (S=pR2) обчислюють площу поверхні головки стегнової кістки. При ураженні обох кульшових суглобів обчислення здійснюють за скіаграмами рентгенограм минулих років (при меншому ураженні кульшових суглобів). Кути відхилення довгих кісток нижньої кінцівки вимірюють за скіаграмою, співставляють отримані результати з табличними коефіцієнтами і за формулою обчислюють вагу тіла на одиницю суглобової поверхні. Наводимо приклад практичного використання способу, який заявляється. Хворий Д., 58 років, історія хвороби №451758, знаходився на стаціонарному лікуванні з приводу двобічного деформуючого коксартрозу, справа 3ст, зліва 1ст., остеохондрозу поперекового відділу хребта, плосковальгусної деформації стоп. Як ускладнення коксартрозу спостерігаються больові згинальні контрактури правої нижньої кінцівки. Звернувся зі скаргами на постійний та нічний біль у правому кульшовому суглобі. Хворіє близько 7 років, коли з'явилися болі у правому кульшовому суглобі. Болі у лівому - почали турбувати з 2003 року. З анамнезу життя - професійний водій вантажних автомашин (вібрація як шкідливий додатковий фактор, діючий на суглоб). При огляді - надлишкова вага тіла (95кг) при зрості 180см, варусне відхилення у колінних суглобах на 10°, поздовжньо-поперечна розпластаність обох стоп 3ст. При денситометричному дослідженні виявлена остеопенія, причому більше виражена у правій нижній кінцівці, Stiffness якої становив 69%. При виконанні подографії діагноз Комп’ютерна в ерстка М. Ломалова 6 поздовжньо-поперечної розпластаності обох стоп 3ст. підтверджений. Після рентгенологічного обстеження за скіаграмою кульшового суглоба обчислена площа суглобової поверхні головки стегнової кістки S=pR2=3,14х2,452=37,69см 2. Відхилення вісі правої нижньої кінцівки 10°. При співставленні отриманих даних з табличними коефіцієнтами одержані такі результати: В=1,2; С=1,5; X=1 х1,1=1,1; Н=1,3. Таким чином, беручи до уваги площу головки стегнової кістки, вагу тіла хворого та показники денситометрії була обчислена величина навантаження на одиницю суглобової поверхні кульшового суглоба з урахуванням професійних особливостей, віку хворого, стан у субхондральної кісткової тканини та біомеханічних змін у нижній кінцівці за запропонованою формулою, яка становила: А=(M:S)х(100:Stiffhes)хВхСхХхН=(95:37,69)х(10 0:69х1,2х1,5 х1,1х1,3=9,40кг/см 2. Рекомендоване навантаження на кульшовий суглоб (після проведеного консервативного лікування, стабілізації ваги тіла хворого, нормальному стані субхондральної кісткової тканини, задовільних умовах роботи, компенсації плоскостопості) становить: А=(80:37,69)х(100:100)х1,2х1,1 х1=2,79кг/см 2. Заявлений спосіб був використаний при обстеженні 17 хворих на деформуючий коксартроз та рекомендовано адекватне лікування, яке відповідає стану суглоба, а також спрогнозовано подальший перебіг дегенеративно-дистрофічного процесу. Використання запропонованого способу дозволяє об'єктивізувати величину навантаження на одиницю поверхні кульшового суглоба з ура хуванням ваги тіла та рівня фізичної активності хворого, переважання в стереотипі фізичних навантажень статичного чи динамічного компонента, віку хворого, стану субхондрального кісткового шару (від якого також залежить стійкість хряща до впливу фізичної напруги на нього), вісьових змін нижніх кінцівок, наявності чи відсутності плоскостопості. Спосіб може бути використаний у лікувальнопрофілактичних закладах ортопедотравматологічного і загального профілю для прогнозування перебігу коксартрозу з урахуванням біомеханічних, анамнестичних особливостей хворого, щільності субхондральної кісткової пластинки. Джерела інформації: 1. Шаргородский B.C., Крёсный Д.И. К вопросу о роли механических факторов в развитии дегенеративно-дистрофических поражений тазобедренного сустава. // Ортопедия, травматология и протезирование. - 1989- №3. - С.42-46. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601