Спосіб визначення величини негерметичності виробів

Спосіб визначення величини негерметичності виробів, який полягає в тому, що заповнюють повітрям до робочого тиску виріб і сполучену з ним герметичну еталонну ємність, роз'єднують виріб й еталонну ємність і визначають падіння тиску у виробі, за яким роблять висновок про негерметичність, який відрізняється тим, що приєднують до герметичної еталонної ємності додаткову герметичну ємність, внутрішній об'єм якої дорівнює внутрішньому об'єму випробуваного виробу, приєднують до додаткової герметичної ємності трубопровід скидання тиску з встановленими в ньому відсічним клапаном і каліброваною течею, що відповідає мінімально допустимій негерметичності випробуваного C2 2 82125 1 3 випробуваний виріб й еталонну ємність і визначають величину спаду тиску у випробуваному виробі [А.с. 250163 СССР, МПК G01М3/26, 1969, Бюл. №26, С.27 – прототип]. Проте відомий спосіб не забезпечує безпосереднє визначення значення негерметичності випробуваного виробу. В основу винаходу "Спосіб визначення величини негерметичності виробів" поставлено завдання визначення значення негерметичності випробуваного виробу, що знаходиться під робочим тиском газу. Для вирішення поставленого завдання пропонується спосіб, при якому приєднують до герметичної еталонної ємності додаткову герметичну ємність, внутрішній об'єм якої дорівнює внутрішньому об'єму випробуваного виробу, приєднують до додаткової герметичної ємності трубопровід скидання тиску з встановленими в ньому відсічним клапаном, каліброваною течею, що відповідає мінімально допустимій негерметичності випробуваного виробу, заповнюють повітрям до робочого тиску обидві ємності, роз'єднують ємності, скидають із додаткової герметичної ємності робочий тиск повітря по трубопроводу протягом заданого інтервалу часу, обчислюють значення градієнта падіння тиску в додатковій герметичній ємності, встановлюють по черзі в трубопровід скидання тиску калібровані течі, остання з яких відповідає максимально допустимій негерметичності випробуваного виробу, скидають із додаткової герметичної ємності робочий тиск повітря по трубопроводу протягом заданого інтервалу часу, обчислюють значення градієнтів падіння тиску в додатковій герметичній ємності, будують графік залежності ∆р/t=f(Q), де ∆р - падіння тиску в додатковій герметичній ємності, кгс/см2 ; t інтервал часу скидання тиску з додаткової герметичної ємності, с; Q - вагова секундна витрата повітря через калібровану течу, г/с; від'єднують додаткову герметичну ємність і замість неї приєднують випробуваний виріб, заповнюють повітрям до робочого тиску герметичну еталонну ємність і випробуваний виріб, роз'єднують їх, витримують систему під робочим тиском протягом заданого часу, обчислюють градієнт падіння тиску у випробуваному виробі та визначають за графіком залежності ∆р/t=f(Q) величину негерметичності випробуваного виробу. Відмітними істотними ознаками запропонованого способу визначення величини негерметичності виробів є такі технологічні операції: - приєднання до герметичної еталонної ємності додаткової герметичної ємності, внутрішній об'єм якої дорівнює внутрішньому об'єму випробуваного виробу; - приєднання до додаткової герметичної ємності трубопроводу скидання тиску з встановленими в ньому відсічним клапаном і каліброваною течею, що відповідає мінімально допустимій негерметичності випробуваного виробу; 82125 4 - заповнення повітрям до робочого тиску обох ємностей; - роз'єднання ємностей; - скидання з додаткової герметичної ємності робочого тиску повітря по трубопроводу протягом заданого інтервалу часу; - обчислення значення градієнта падіння тиску в додатковій герметичній ємності; - установлення по черзі в трубопровід скидання тиску каліброваних теч, остання з яких відповідає максимально допустимій негерметичності випробуваного виробу; - скидання з додаткової герметичної ємності робочого тиску повітря по трубопроводу протягом заданого інтервалу часу й обчислення значень градієнтів падіння тиску в додатковій герметичній ємності; - побудова графіка залежності ∆р/t=f(Q); - від'єднання додаткової герметичної ємності і приєднання замість неї випробуваного виробу; - заповнення повітрям до робочого тиску випробуваного виробу і герметичної еталонної ємності та роз'єднання їх; - витримка протягом певного часу; - обчислення градієнта падіння тиску у випробуваному виробі; - визначення за графіком залежності ∆р/t=f(Q) величини негерметичності випробуваного виробу. Застосування в запропонованому способі визначення величини негерметичності виробів операції калібрування шляхом застосування каліброваних теч, що забезпечують витік повітря в діапазоні від мінімально допустимого до максимально допустимого значення, дозволяє безпосередньо визначати фактичну негерметичність випробуваного виробу. Таким чином, сукупність відомих ознак: - заповнення повітрям до робочого тиску виробу і сполученої з ним герметичної еталонної ємності; - роз'єднання виробу й еталонної ємності; - визначення падіння тиску у виробі, і нових істотних ознак забезпечує визначення величини негерметичності виробів. На Фіг. зображено пристрій для реалізації запропонованого способу. Пристрій містить герметичну еталонну ємність 1, вентиль 2, манометр 3, редуктор тиску 4, вентиль 5, трубопровід 6, датчик перепаду тиску 7, вентиль 8, манометр 9, додаткову герметичну ємність (випробуваний виріб) 10, трубопровід 11, калібровану течу 12, пневмоклапан 13, електропневмоклапан 14 і електричний секундомір 15. Спосіб здійснюється таким чином: установлюють у трубопровід скидання тиску 11 калібровану течу 12, що відповідає мінімально допустимій негерметичності випробуваного виробу 10, відкривають вентиль 5, настроюють редуктор тиску 4 на заданий робочий тиск, контролюють настроювання редуктора тиску 4 манометром 3, відкривають вентилі 2 і 8 та заповнюють повітрям герметичну еталонну ємність 1 і додаткову герметичну ємність 10. Контроль тиску в ємностях виконують манометром 9. Контролюють нульове 5 показання датчика перепаду тиску 7, яке свідчить про те, що тиск в еталонній ємності 1 і в додатковій ємності 10 є однаковим. Роз'єднують ємності 1 і 10 шляхом закриття вентиля 8. Відкривають пневмоклапан 13 шляхом подачі напруги на електропневмоклапан 14. При цьому одночасно вмикається електричний секундомір 15 і відбувається витікання повітря з еталонної ємності 1 через калібровану течу 12. Після закінчення заданого інтервалу часу одночасно знімають напругу з електропневмоклапана 14 й електричного секундоміра 15; закривається пневмоклапан 13 і припиняється витікання повітря з додаткової ємності 10. Вимірюють перепад тиску між ємностями 1 і 10 та датчиком перепаду тиску 7, обчислюють градієнт падіння тиску ∆р/p в додатковій ємності 10. Потім по черзі встановлюють у трубопровід скидання тиску 11 калібровані течі 12, які забезпечують більшу вагову секундну витрату повітря; при цьому останньою встановлюють калібровану течу 12, яка відповідає максимально допустимій негерметичності випробуваного виробу 10, щоразу дозаправляючи еталонну ємність 1 і додаткову ємність 10 до робочого тиску і потім роз'єднуючи їх шляхом закриття вентиля 8. Скидають із додаткової ємності 10 робочий тиск повітря по трубопроводу 11 протягом заданого інтервалу часу, вимірюють значення градієнтів падіння тиску ∆р/p у додатковій ємності 10 за показниками датчика перепаду тиску 7 і будують графік залежності ∆р/t=f(Q). Потім від'єднують додаткову ємність 10 разом із трубопроводом 11 і замість них приєднують до трубопроводу 6 випробуваний виріб 10, заповнюють повітрям еталонну ємність 1 і випробуваний виріб 10 до робочого тиску, роз'єднують їх, витримують систему під робочим тиском протягом заданого інтервалу часу, вимірюють градієнт падіння тиску у випробуваному виробі й обчислюють величину негерметичності випробуваного виробу 10 за графіком залежності ∆р/t=f(Q). Застосування запропонованого способу визначення величини негерметичності виробів дозволяє надійно визначати фактичну негерметичність випробуваного виробу, що знаходиться під робочим тиском. 82125 6