Спосіб обробки плоских поверхонь деталей торцевим лезовим інструментом

Спосіб обробки плоских поверхонь деталей торцевим лезовим інструментом, за яким формоутворюючі елементи мають однаковий осьовий виліт відносно корпусу інструмента, а головний рух здійснюють шляхом його обертання, який відрізняється тим, що видалення припуску на обробку здійснюють при відсутності в процесі різання робочої подачі, а переміщення інструмента відносно заготовки (або навпаки) на величину подачі виконують дискретно на холостому ходу, причому траєкторія руху формоутворюючих елементів є коловою, а формоутворюючі елементи розташовують лише в одному секторі корпусу інструмента на різній відстані від осі обертання. (19) (21) a201003512 (22) 26.03.2010 (24) 11.04.2011 (46) 11.04.2011, Бюл.№ 7, 2011 р. (72) МЕЛЬНИЧУК ПЕТРО ПЕТРОВИЧ, ЛОЄВ ВОЛОДИМИР ЮХИМОВИЧ (73) ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (56) UA 63517 А; 15.01.2004 UA 84478 С2; 27.10.2008 RU 2165837 C1; 27.04.2001 DE 19739366 А1; 18.03.1999 GB 1071220 А; 07.06.1967 Грановский Г.И., Грановский В.Г. Резание металлов: Учебник для машиностр. и приборостр. спец. вузов.- Высш. шк., 1985.- С. 223-229. 3 якості оброблюваної поверхні. Крім того, траєкторія руху різальних елементів є коловою, на відміну від традиційної трохоїдальної при торцевому фрезеруванні, що, в свою чергу, також сприяє підвищенню якості обробки та стійкості інструмента через незмінність параметрів різання. Суть винаходу пояснюється кресленнями. Перелік креслень: - на фіг. 1 - розташування формоутворюючих елементів в корпусі торцевого лезового інструмента; - на фіг. 2 - схема утворення розрахункової висоти шорсткості оброблюваної поверхні за один оберт інструмента. На фіг. 1 зображено схему розташування формоутворюючих елементів: в момент врізання в оброблювану поверхню - суцільною лінією, а пунктиром - в момент виходу. Порівняно з першим формоутворюючим елементом відстань від осі О обертання кожного з наступних формоутворюючих елементів збільшується на величину iS, (i - кількість попередньо розташованих формоутворюючих елементів; S - максимально допустима різниця відстаней від осі обертання інструмента до сусідніх формоутворюючих елементів). Кут  ф між формоутворюючими елементами приймається конструктивно мінімально можливим. Кількість формоутворюючих елементів, а також, загальний кут  ін сектора їх розташування (тобто кут між першим та останнім формоутворюючими елементами) залежать від можливостей верстата здійснити цикл переміщення стола з заготовкою або торцевого лезового інструмента на величину дискретної подачі S, що дорівнює: S  n  S з їх затисканням і розкріпленням (n - загальна кількість формоутворюючих елементів). Зі схеми (фіг. 1) також видно, що загальний кут  з контакту інструмента з заготовкою залежить від ширини B оброблюваної поверхні, і в разі симетричного розташування інструмента відносно оброблюваної поверхні дорівнює: B ,  з  2 arcsin (1) 2R інmax де B - ширина оброблюваної поверхні з урахуванням запасу на врізання і вихід інструмента; R інmax - максимальна відстань розташування формоутворюючого елемента від осі його обертання. На фіг. 2 зображений поперечний переріз оброблюваної поверхні після одного проходу (частина оберту торцевого лезового інструмента з чотирма формоутворюючими елементами) і величина дискретної подачі S (переміщення інструмента відносно заготовки або навпаки за один оберт інструмента). Як видно зі схеми (фіг. 2), розрахункова висота мікронерівностей Rzp оброблюваної поверхні дорівнює: 94184 4 2  S  , (2) R zp  r  r 2     2  де r - радіус ріжучої кромки формоутворюючого елемента. З формули (2) можна визначити максимально допустиму різницю S відстаней від осі обертання інструмента до сусідніх формоутворюючих елементів: S  2 2  r  R zp  R 2 . zp (3) Заявлений спосіб обробки плоских поверхонь деталей торцевим лезовим інструментом виконують в такій послідовності: 1. Визначають загальний кут  з контакту інструмента з заготовкою в залежності від ширини B оброблюваної поверхні, який при симетричному розташуванні осі інструмента відносно ширини B оброблюваної поверхні визначається за залежністю (1), а при наявності ексцентриситету e [1, с. 228, ф-ли 14.7-14.8] дорівнює: B  B    e   e 2 2 (4)     .  з  arcsin  arcsin 2R ін max 2R ін max 2. Методом програмування задають переміщення стола з заготовкою (або інструмента відносно нерухомої заготовки) на прискореному ходу на величину дискретної подачі S в момент холостого ходу інструмента (обертання без різання). 3. Синхронізують систему "інструмент - оброблювана поверхня" таким чином, щоб перед врізанням першого формоутворюючого елемента стіл з закріпленою заготовкою (або шпиндельна бабка з інструментом) були жорстко закріплені на напрямних, і як тільки закінчиться вихід останнього формоутворюючого елемента (№ n), здійснюють розтискання і переміщення рухомого органу верстата на величину дискретної подачі S. 4. Виконують наступний цикл обробки плоскої поверхні: а) закріплення стола з заготовкою перед врізанням першого формоутворюючого елемента, який знаходиться на найменшій відстані від осі обертання інструмента; б) процес видалення стружки з поверхні завширшки S-S; в) розкріплення рухомого органу верстата після виходу останнього формоутворюючого елемента з оброблюваної поверхні; г) переміщення рухомого органу на величину дискретної подачі S. Всі наведені операції циклу відбуваються за один оберт інструмента. Далі цикл повторюється до завершення обробки поверхні. Джерела інформації: 1. Грановский Г.И. Резание металлов: Учебник для машиностр. и приборостр. спец. вузов. - М.: Высш. шк., 1985. - С.304, ил. 5 Комп’ютерна верстка Мацело В. 94184 6 Підписне Тираж 23 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601