Терапевтичний режим лікування гепатиту, який включає пег-інтерферон, рибавірин і vx-950

Реферат: Винахід стосується терапевтичного режиму, що включає введення пацієнту ПЕГ-інтерферону, рибавірину і VX-950, для лікування або профілактики інфекції, викликаної вірусом гепатиту С. UA 103907 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Для даної заявки домагається пріоритет за заявкою на патент США № 61/099849, поданою 24 вересня 2008 року, заявкою на патент США № 61/109655, поданою 30 жовтня 2008 року, і заявкою на патент США № 61/243041, поданою 16 вересня 2009 року, повний вміст яких включений в даний опис як посилання. Як посилання, у даний опис також включений список послідовностей, позначений як "08146PCT_ST25.txt", що був створений 24 вересня 2009 року і який має розмір 761 байт. Зазначений список послідовностей не включає жодний новий матеріал, не наведений у даному описі. ГАЛУЗЬ ТЕХНІКИ, ДО ЯКОЇ НАЛЕЖИТЬ ДАНИЙ ВИНАХІД Даний винахід стосується способів лікування інфекцій, викликаних вірусом гепатиту С. ПЕРЕДУМОВИ СТВОРЕННЯ ВИНАХОДУ Інфекція вірусом гепатиту С (HCV) являє собою актуальну проблему сучасної медицини. Відомо, що HCV є причиною множини випадків розвитку не-А, не-В гепатиту, і домінування серотипу, за загальними оцінками, становить 3 %. Підраховано, що тільки в США цим вірусом можуть бути інфіковані близько чотирьох мільйонів чоловік. Серед людей, інфікованих HCV, 20-25 % у змозі звільнитися від вірусу після гострої інфекції, але в 75-80 % буде розвиватися хронічна інфекція гепатитом С. Це звичайно приведе до рецидивуючого і прогресивно підсилюючогося запаленню печінки, що найчастіше приводить до більш серйозних хворобливих наслідків, таким як цироз і гепатоцелюлярна карцинома. На жаль, у даний час відсутні ефективні в широкому розумінні способи лікування, здатні послабити розвиток хронічного HCV. Геном HCV кодує поліпротеїн, що складається з 3010-3033 амінокислот. Приблизно, неструктурні білки HCV (NS) забезпечують необхідний каталітичний механізм для реплікації вірусу. NS білки утворяться при протеолітичному розщепленні поліпротеїну. NS білок 3 (NS3) HCV має активність серинової протеази, що допомагає процесувати множину вірусних ферментів і, у зв'язку з цим, розглядається як необхідний фактор для реплікації вірусу і його інфекційності. Відомо, що мутації в NS3 протеазі вірусу жовтої лихоманки знижують інфекційність вірусу. Було показано, що перші 181 амінокислота в NS3 (залишки 10271207 у вірусному поліпротеїні) містять домен серинової протеази NS3, і це пов'язано з процесуванням усіх чотирьох сайтів по шляху зчитування інформації для поліпротеїну HCV. Серинова протеаза NS3 HCV і її асоційований кофактор, NS4A, сприяють процесуванню усіх вірусних ферментів і, у зв'язку з цим, вважається, що вони необхідні для реплікації вірусу. Як видно, цей процесинг аналогічний процесингу, здійснюваному аспартилпротеазою вірусу імунодефіциту людини, що також втягується в процесинг вірусних ферментів. Інгібітори протеази ВІЛ, що здатні інгібувати процесинг вірусних білків, діють як могутні антивірусні агенти в людини, і це вказує на те, що порушення даної стадії в життєвому циклі вірусів приводить до утворення терапевтично активних агентів. Отже, на цій стадії варто шукати діючі лікарські засоби. В даний час відсутні які-небудь задовільні засоби або способи лікування HCV. Дотепер є єдиний дозволений метод лікування HCV - інтерферонова терапія. Першим дозволеним способом терапії HCV інфекції було лікування стандартним (не-пегілованим) інтерферономальфа. Однак інтерферони мають виражені побічні ефекти, і монотерапія інтерфероном-альфа індукує стійку ремісію тільки в деякій частині (~25 %) випадків. Додавання рибавірину до такого курсу лікування трохи підвищує рівні відповіді. Проведені останнім часом дослідження пегілованих форм інтерферону (PEG-INTRON® і PEGASYS®), що були об'єднані з рибавірином, продемонстрували лише помірне підвищення ступеня ремісії і лише часткове зниження побічних ефектів. (ПЕГ позначає поліетиленгліколь). Практикований у даний час стандартний режим лікування включає проведення курсу тривалістю 24-48 тижнів, у залежності від прогностичних факторів, таких як генотип HCV, і від оцінки первісної реакції на лікування. В основному, у пацієнтів з HCV генотип-1 не вдається досягти стійкої вірусологічної відповіді (SVR) після 48-тижневого курсу лікування пегілованим інтерфероном-альфа-2a/2b і рибавірином. Крім того, повторне лікування пацієнтів з попередньою відсутністю імунологічної відповіді на зазначене лікування (нульові і часткові респонденти) і пацієнтів з рецидивами після лікування пегілованим інтерфероном і рибавірином приводить до досягнення рівнів SVR менше ніж 10 % і 30 %, відповідно. Так що перспективи ефективних анти-HCV вакцин залишаються незрозумілими. У зв'язку з цим, є потреба в способах анти-HCV терапії й у придатних режимах використання анти-HCV сполук. HCV і інші захворювання і розлади зв'язані з ураженням печінки. Є також потреба в розробці способів терапії і відповідних режимів дозування для лікування ураження печінки. 1 UA 103907 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 СУТЬ ВИНАХОДУ Даний винахід стосується лікування інфекцій, викликаних вірусом гепатиту С. В одному варіанті, даний винахід стосується режиму лікування, що включає введення пацієнту ПЕГінтерферону і рибавірину в сполученні з VX-950 на початковій фазі лікування, і введення ПЕГінтерферону і рибавірину на другій фазі, де зазначена друга фаза настає після початкової фази і де VX-950 вводять у кількості 1125 мг два рази на день, ПЕГ-інтерферон вводять у кількості 180 мікрограмів у тиждень, і рибавірин вводять у кількості від 1000 до 1200 мг на день. В іншому варіанті даний винахід стосується режиму лікування, що включає введення пацієнту ПЕГ-інтерферону і рибавірину в сполученні з VX-950 на початковій фазі лікування і введення ПЕГ-інтерферону і рибавірину на другій фазі, де зазначена друга фаза настає після початкової фази і де VX-950 вводять у кількості 1125 мг два рази на день, ПЕГ-інтерферон вводять у кількості 1,5 мікрограма на кілограм у тиждень, і рибавірин вводять у кількості від 800 до 1200 мг на день. КОРОТКИЙ ОПИС КРЕСЛЕНЬ На фіг. 1 проілюстрований план дослідження C208. На фіг. 2 показана середня зміна показника log10 рівнів РНК HCV з часом (NC=F). На фіг. 3 проілюстрований рівень вірусологічної відповіді на 4 тижні. На фіг. 4 показаний % пацієнтів, у яких не виявляється РНК HCV (-1 до -2 до -1 0 1 (10,0) 0 1 (10,0) Від >-3 до -2 0 7 (70,0) 3 (37,5) 9 (90,0) Від >-4 до -3 0 0 3 (37,5) 0 Від >5 до -4 0 2 (20,0) 2 (25,0) 0 -5 Зазначені значення являють собою n (%): q8h – кожні 8 годин; q12h – кожні 12 годин. 5 10 Приклад 6: Композиція VX-950 Пероральну дозовану композицію одержували в такий спосіб. VX-950 і повідон K29/32 розчиняли в метиленхлориді, потім додавали лаурилсульфат натрію і диспергували в розчині VX-950 з одержанням гомогенної суспензії. Далі, цю суспензію висушували при розпиленні з використанням температури на вході 90 °C і температури на виході 56 °C, і продукт збирали з циклону. Висушену при розпиленні дисперсію піддавали сушінню в псевдозрідженому шарі при температурі 75 °C протягом 8 годин. Одержаний порошок вносили в зважені скляні флакони і, безпосередньо перед уведенням дози суб'єкту, суспендували у воді (30 мл). Стосовно до даної дози, кожен флакон промивали трьома окремими порціями води, так що сумарний об'єм води становив 90 мл. 15 23 UA 103907 C2 % ваг./ваг. 49,5 49,5 1 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Таблиця 5 Тверда дисперсія VX-950 Інгредієнт VX-950 Одержана після PVP K29/32 розпилювального сушіння із СН2Cl2 SLS Приклад 7: Валідація VX-950 з використанням плазми людини Тест для визначення концентрації VX-950 у плазмі людини, проводили по процедурах, відомих у даній галузі. Див, наприклад, Wasley, A. et al., Semin. Liver Dis., 20: 1-16, 2000; Alter, H.J. et al., Semin. Liver Dis., 20: 17-35, 2000; Brown, R.S. Jr. et al… Liver Transpl., 9: S10-S13, 2003; DeFrancesco, R. et al., Nature, 436(7053): 953-960, 2005; Bowen, D.G. et al., J. Hepatol., 42: 408-417, 2005; Hoofnagle, J.H., Hepatology, 36: S21-S29, 2002, Brown, R.S. Jr. et al., Nature, 436 (7053): 973-978, 2005; і Chisari, F.V., Nature, 436(7053): 930-932, 2005. Конкретно, одержували зазначені нижче розчини VX-950 і зберігали в боросилікатних пробірках з ковпачками (11,5 мл) при температурі -20 °C: Матковий розчин: 961 мкг/мл VX-950 у 2-пропанолі (10,0 мл) Розведений матковий розчин 1 для збереження: 96,1 мкг/мл VX-950 у 2-пропанолі (5,00 мл) Розведений матковий розчин 2 для збереження: 9,61 мкг/мл VX-950 у 2-пропанолі (10,0 мл) Розведений матковий розчин 3 для збереження: 0,961 мкг/мл VX-950 у 2-пропанолі (10,0 мл) Одержували стандартний концентрований розчин для локального застосування зі вмістом 1,00 мг/мл сполуки 1 (близький структурний аналог VX-950) у 5,00 мл 2-пропанолу і зберігали в боросилікатній пробірці з ковпачком (11,5 мл) при -20ºC. Готували робочий розчин тієї ж сполуки 1, що містить 300 нг/мл сполуки 1 у 100 мл ацетонітрилу, і зберігали в боросилікатному флаконі з ковпачком (100 мл) при -20 °C. Одержання зразка: 100 мкл плазми і 100 мкл локального стандартного робітника розчину (або ацетонітрилу для зразків сліпого дослідження) додавали в пробірку для екстракції. Після перемішування у вихровому змішувачі протягом 30 секунд додавали 500 мкл толуолу й екстрагували при перемішуванні у вихровому змішувачі протягом 30 секунд. Після центрифугування зі швидкістю 3000 об./хв при 4 °C протягом 5 хвилин, водяний шар заморожували в суміші ацетону і сухого льоду, і органічної шар переносили в іншу пробірку для екстракції. Додавали 50 мкл 2,2-диметоксипропану і зразки випарювали досуха в атмосфері азоту при температурі приблизно 30 °C. Залишок перерозчиняли в 300 мкл суміші гептану й ацетону (90:10, об./об.) або в суміші гептану і ТГФ (80:20, об./об.) при перемішуванні у вихровому змішувачі протягом 60 секунд. Зразок переносили в пробірку для ін'єкції й аліквоту зразка 60 мкл ін'єктували в систему для хроматографічного аналізу в зазначених нижче умовах хроматографування: Рухлива фаза: (ізократична елюція) гептан/ацетон/метанол (80:19:1, об./об./об.) Розчинник для промивання: ацетонітрил/ацетон/метанол/мурашина кислота (40:60:1:1, об./об./об./об.) Температура стовпчика: -1 °C Швидкість плину: 1,00 мл/хвилина (включаючи 0,750 мл/хв для мобільної фази і 0,250 мл/хв для робочого розчинника, при повному перенесенні в детектор) Ін'єктований обсяг: 60 мкл Температура в аутосемплері: 3 °C Приклад 8: Сумісна терапія з використанням VX-950 Проводили сумісну терапію з використанням VX-950 для визначення безпеки VX-950 і його антивірусної активності. Конкретно, у дане дослідження були включені 12 пацієнтів, що не проходили раніше лікування і які були інфіковані HCV, генотип 1. Усі пацієнти одержували VX950 (750 мг, кожних 8 годин), ПЕГ-інтерферон-альфа-2a (PEG-IFN, 180 мкг щотижня) і рибавірин (1000 або 1200 мг щодня) протягом 28 днів. По закінченні 28-денного періоду пацієнтів переводили на наступну стадію лікування ПЕГ-інтерфероном-альфа-2а і рибавірином у клінічному відділенні, під спостереженням своїх лікуючих лікарів. Додаткові аналізи рівнів РНК HCV проводили по розсуду лікуючого лікаря в процесі сумісної терапії ПЕГ-інтерферономальфа-2а/рибавірином. У цьому випадку проводили аналіз у точках 4, 8, 14 тижнів після лікування в рамках проведеного дослідження й у більш пізні часові точки. Результати 28-денного дослідження показують, що сполучення VX-950/ПЕГінтерферону/рибавірину добре переносилося, без появи яких-небудь серйозних побічних явищ. Профіль побічних явищ, що спостерігається, відповідав профілю, звичайно відмічуваному при використанні сумісної терапії ПЕГ-інтерфероном/рибавірином. Для всіх пацієнтів була виявлена 24 UA 103907 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 відповідь на досліджуваний режим лікування, що вказувало на швидкий і виражений антивірусний ефект VX-950. Конкретно, у двох пацієнтів були досягнуті рівні РНК HCV, що не виявляються (