Метод лікування синдрому дефіциту уваги і гіперактивності

Реферат: Винахід стосується методів лікування та зменшення симптомів синдрому дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ) та синдрому дефіциту уваги (СДГ), за допомогою введення комбінованої фармацевтичної композиції, яка складається з а) антитіл в активованій потенційованій формі до ендотеліальної NO-синтази у суміші трьох гомеопатичних розведень С12, С30 та С200 і б) антитіл в активованій потенційованій формі до мозкоспецифічного білка S-100 у суміші трьох гомеопатичних розведень С12, С30 та С200, також - комбінованої фармацевтичної композиції. UA 112755 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Галузь техніки Даний винахід відноситься до медичної сфери і може використовуватись для лікування Синдрому дефіциту уваги і гіперактивності. Рівень техніки Синдрому дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ) - одне з найпоширеніших неврологічноповедінкових розладів в дитячому віці, яке зустрічається у 4-10 % дітей. Приблизно 50% дітей, у яких діагнозовано СДУГ мають симптоми, які залишаються з ними у дорослому віці. Деякі з симптомів СДУГ: емоційне занепокоєння, імпульсивність поведінки і мислення, труднощі концентрації уваги, нездатність зосередитися, надмірну балакучість, розсіяна увага. Відомі нейротропні засоби виготовлені на основі імунної сироватки до мозкоспецифічного білка S-100 (RU 2156621 C1, A61K39/395, 9/27/2000). Однак ці препарати не надають достатнього терапевтичного ефекту для лікування неврологічно-поведінкових розладів, включаючи синдрому дефіциту уваги і гіперактивності. Тому, існує постійна потреба у нових медичних препаратах з бажаним терапевтичним ефектом для лікування синдрому дефіциту уваги і гіперактивності. Терапевтичний ефект надзвичайно розведеної форми (або ультра слабкий розчин) антитіл підсилених гомеопатичною технологією (активована потенційована форма) був винайдений лікарем Олегом І. Епштейном, був виявлений автором даного винаходу. Патент США номер 7,582,294 на препарат для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози, або простатиту, вводячи гомеопатично активну форму антитіл у простато-специфічний антиген (ПСА). Патент США номер 7,700,096 на гомеопатично підсилену форму антитіл до ендотеліальної NO-синтази. Білок S-100 - білок, що зв’язуює кальцій, який знаходиться у сірій речовині мозку, в основному у нервових тканинах і шванновських клітинах. Цей білок існує у кількох гомо або гетеродімерних ізоформах, який складається з двух імуннологічно різних білків - альфа і бета. Білок S-100 було запропоновано використовувати як допомогу у діагностиці та оцінці мозкових та неврологічних ушкодженнях, які виникають при пошкодженні мозку, наприклад через інсульт. Ярдан та ін., «Користь від білка S-100B при неврологічних захворюваннях», J Pak Med Assoc Vol. 61, No. 3, March 2011, які включені в документ через посилання. Як показали дослідження, ультра слабкі дози антитіл у білок S-100 призвели до анксіолітичної, антиастенічної, антидепресивної, антистресової, протигіпоксичної, протиішемічної, нейропротекторної, ноотропної діяльності. Див. Кастан В. та ін., Антитіла до білка S-100 призводять до анксіолітичної дії при слабких дозах у дорослих щурів, J Pharm Pharmacol. 2008, 60(3):309-16; Епштейн О.І. Антитіла до кальцій-зв’язуючого білка S-100 блокують кондиціювання довготривалого підвищення чутливості у наземних равликів, Pharmacol Biochem Behav., 2009, 94(1):37-42; Voronina T.A. et al., Chapter 8. Antibodies to S-100 protein in anxiety-depressive disorders in experimental and clinical conditions. In "Animal models in biological psychiatry", Ed. Kalueff A. V. NY, "Nova Science Publishers, Inc.", 2006, pp. 137-152, включені тут як посилання. Оксид азоту (NO) - це газоподібна молекула, яка відома завдяки своїй властивості передавати сигнали різни біологічних процесів. NO отримана через ендотелій - це головна молекула у регуляції судинного тонусу і вже давно була визнана її роль у лікуванні судинних захворювань. NO гальмує багато процесів пов’язаних з формуванням атеросклеротичних бляшок, включаючи адгезію моноцитів, агрегації тромбоцитів і судинної проліферації клітин гладких м'язів. Ще одна важлива роль ендотеліального NO полягає у захисті судинних стінок від окисного стресу викликаного їх власними продуктами обміну речовин та продуктами окиснення ліпідів та ліпопротеїнів. Ендотеліальна дисфункція виявляється на ранніх стадіях розвитку атеросклерозу. Таким чином, можливо, що дефіцит доступності місцевого NO може бути кінцевим спільним шляхом, який прискорює атерогенезис у людей. На додачу до його ролі у судинному ендотелії, доступність NO ще й регулює обмін речовин ліпопротеїнів. Відомо, що негативна кореляція виникає між концентрацією плазми в продуктах обміну NO та загальної плазми, та рівнем холестеролу у Ліпопротеїнах низької щільності (ЛПНЩ), в той час як, Ліпопротеїни високої щільності (ЛПВЩ) покращують функції судин у гіпохолестеринемічних організмах. Втрата NO має значний вплив на розвиток хвороби. Цукровий діабет характеризується високим відсотком захворювання і смертності спричинених в першу чергу пришвидшеним розвитком атеросклерозу. Крім того, звіти показують, що діабет ослаблює функції легенів. Була запропонована ідея, що резистентність до інсуліну призводить до запалення дихальних шляхів. Habib et al., Nitric Oxide Measurement From Blood To Lungs, Is There A Link? Pak J Physiol 2007; 3(1). Оксид азоту синтезується ендотелієм з L-аргініну за допомогою синтази оксиду азоту (NO 1 UA 112755 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 синтаза). NO-синтаза виникає у різних ізоформах, включаючи конститутивну (cNOS) та індуцибельну (iNOS). Конститутивна форма присутня у звичайних клітинах ендотелію, нейронах та інших тканинах. Стисле викладення винаходу Даний винахід спрямований на покращення ефективності лікування синдрому дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ) та синдрому дефіциту уваги (СДГ). В одному аспекті, даний винахід пропонує фармацевтичну композицію, для лікування синдрому дефіциту уваги і гіперактивності, що складається з активованих потенційованих форм антитіл до мозок-специфічного білку S-100 та активованих потенційованих форм антитіл до ендотеліальної NO-синтази, як додатковий підсилюючий компонент. В іншому аспекті, даний винахід пропонує фармацевтичну композицію, для лікування синдрому дефіциту уваги, що складається з активованих потенційованих форм антитіл до мозкоспецифічного білку S-100 та активованих потенційованих форм антитіл до ендотеліальної NO-синтази, як додатковий підсилюючий компонент. В одному варіанті даний винахід забезпечує комбінацію фармацевтичних композицій, що складаються з введення активованих потенційованих форм антитіл до мозкоспецифічного білку S-100 та активованих потенційованих форм антитіл до ендотеліальної NO-синтази, де антитіло є зв’язується з цілим білком S-100 або у його частиною. В одному варіанті даний винахід пропонує комбіновану фармацевтичну композицію, що складається з активованих потенційованих форм антитіл до мозкоспецифічного білку S-100 та активованих потенційованих форм антитіл до ендотеліальної NO-синтази, де антитіло зв’язується з цілою ендотеліальною NO-синтази або у її частиною. В одному варіанті комбінація фармацевтичних композицій цього аспекту винаходу включає активовану потенційовану форму антитіл до білку S-100, яка у суміші гомеопатичних розведень (С-12, С-30 і С-50) або (С-12, С-30 і С-200) імпрегнований у твердий носій. Активована потенційована форма антитіла до NO-синтази у суміші гомеопатичних розведень (С-12, С-30 і С-50) або (С-12, С-30 і С-200) може бути імпрегнована у твердий носій. В одному варіанті комбінація фармацевтичних композицій цього аспекту винаходу включає активовану потенційовану форму антитіла до ендотеліальної NO-синтази, яка у суміші гомеопатичних розведень (С-12, С-30 і С-50) або (С-12, С-30 і С-200) імпрегнована у твердий носій. Активована потенційована форма антитіла до білка S-100 у суміші гомеопатичних розведень (С-12, С-30 і С-50) або (С-12, С-30 і С-200) може бути імпрегнована у твердий носій. Бажано, щоб активовані потенційовані форми антитіл, до білку S-100, були моноклональними, поліклональними або природними антитілами. Бажано, щоб ці антитіла були поліклональними антитілами. В одному варіанті даного аспекту винаходу, активована потенційована форма антитіл, до білку S-100, готується послідовним поділом на сто частин і наступним струшуванням кожної частини. Рекомендовано саме вертикальне струшування. Бажано, щоб активовані потенційовані форми антитіл, до ендотеліальної NO-синтази, були моноклональними, поліклональними або природними антитілами. Краще, щоб це були поліклональні антитіла. В одному варіанті даного аспекту винаходу, активована потенційована форма антитіл, до ендотеліальної NO-синтази, готується послідовним поділом на сто частин, струшуючи кожну відділену частину. Рекомендовано саме вертикальне струшування. В одному аспекті, даний винахід надає метод лікування синдрому дефіциту уваги і гіперактивності, що, як вже було зазначено, полягає у введенні пацієнту фармацевтичної композиції, яка складається з а) активованих потенційованих форм антитіл до мозкоспецифічного білку S-100 та б) активованих потенційованих форм до ендотеліальної NOсинтази, як додаткового підсилюючого компоненту. В одному варіанті винаходу пропонується введення від однієї до двох одиничних доз активованих потенційованих форм антитіл до білку S-100 та від однієї до двох одиничних доз активованих потенційованих форм антитіл до ендотеліальної NO-синтази. Кожну дозу треба вводити від одного до шести разів на день. Бажано, щоб одна або дві одиничні дози кожної з активованих потенційованих форм антитіл вводилися двічі на день. Опис рисунків На Фіг. показано зменшення симптомів СДУГ (загальний підрахунок за шкалою ADHDRS-IVHome Version) після 2, 4, 6, 8, 12 тижнів терапії у порівнянні з базовим значенням. Детальний опис винаходу Даний винахід буде продемонстровано з посиланням на формулу винаходу. Нижче, у глосарії, будуть наведені тлумачення понять використаних у таблицях. Термін «антитіло», як використано тут, буде означати імуноглобулін, який приєднується до конкретних просторових і полярних структур іншої молекули, і таким чином, визначається як 2 UA 112755 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 доповнююча її частина. Антитіла наведені у таблицях можуть мати цілий імуноглобулін або його фрагмент, це можуть бути моноклональні, поліклональні або природні антитіла і можуть включати в себе різні класи та ізотипи, такі як IgA, IgD, IgE, IgG1, IgG2a, IgG2b, IgG3, IgM та ін. Фрагменти антитіл, в свою чергу, можуть мати Fab, Fv та F(ab`)2, Fab` та подібні. «Антитіло» - це теж саме що й «антитіла». Термін «активована потенційована форма» або просто «потенційована форма» по відношенню до антитіл, використаний у як використано тут, означає продукт гомеопатичної потенціації будь-якого вихідного розчину антитіл. «Гомеопатична потенціація» - означає використання методів гомеопатії для передачі гомеопатичної сили вихідного розчину відповідної речовини. Хоча і не обмежена «гомеопатична потенціація» може включати в себе, наприклад, повторювані послідовні розбавлення в поєднанні із додатковою обробкою, зокрема вертикальним (механічним) струшуванням. Іншими словами, згідно з гомеопатичною технологією, вихідний розчин антитіл має піддаватись повторюваному послідовному розбавленню і багаторазовому вертикальному струшуванню кожної отриманої субстанції. Переважна початкова концентрація антитіл у розчині, бажано воді або у суміші етилового спирту з водою, становить від 0.5 до 5.0 мг/мл. Бажана процедура приготування кожного компоненту розчину антитіл - це використання суміші трьох водних або водно-спиртових розчинів вихідного матричного розчину (материнська настойка) антитіл розведена відповідно у 12, 30 200 100 100 , 100 разів, що є еквівалентом розділеному на 100 частин гомеопатичному розчину (С-12, С-30 і С-200) або використання вихідного матричного розчину (материнська настойка) 12, 30 50 антитіл розведена відповідно 100 100 , 100 разів, що є еквівалентом розділеному на 100 частин гомеопатичному розведенню (С-12, С-30 і С-50). Приклади гомеопатичної потенціації описані у патенті США 7,572,441 та 7,582,294, які повністю включені тут через посилання із зазначеною з метою. В той час як термін «активована потенційована форма» використовується в описі, термін «ультра слабкі дози» був сформований під час досліду у цій сфері і означає гомеопатично розведену і потенційовану форму речовини. Термін «ультра малі дози» або «ультра мала доза» вживається як абсолютно синонімічна терміну «активована потенційована», який використовується у прикладах. Іншими словами, антитіло - це «активована потенційована» або «потенційована» форма за присутності трьох факторів. По-перше, «активована потенційована» форма антитіла це продукт підготовчого процесу прийнятого у гомеопатичній науці. По-друге, «активована потенційована» форма антитіла має бути біологічно активною, визначеною методами прийнятими у сучасній фармакології. І по-третє, біологічна активність «активовано потенційованої» форми антитіла не пояснюється присутністю молекулярної форми антитіла у кінцвому продукті гомеопатичного процесу. Наприклад, активовану потенційовану форму антитіл можна підготувати піддавши вихідне ізольоване антитіло у молекулярній формі численним послідовним розведенням разом із зовнішнім впливом на нього, таким як механічне струшування. Зовнішнього впливу, у процесі зменшення концентрації, можна досягти, наприклад, під впливом ультразвукових, електромагнітних хвиль або інших фізичних факторів. У V. Schwabe "Homeopathic medicines", M., 1967, Патенти США 7,229,648 і 4,311,897, які повністю включені тут через посилання із зазначеною з метою, описані такі методи гомеопатичної потенціації, які прийняті у гомеопатичній практиці. Ця процедура призводить до рівномірного зменшення молекулярної концентрації початкової молекулярної форми антитіла. Ця процедура повторюється до отримання бажаного гомеопатичного ефекту. Необхідна гомеопатична сила для окремого антитіла може бути визначена піддаючи проміжний розчин біологічному тестуванню на бажаній фармакологічній моделі. Не обмежуючи, «гомеопатична потенціація» може включати в себе, наприклад, повторюванні послідовні розбавлення в поєднанні з зовнішнім впливом, особливо (механічним) струшуванням. Іншими словами, відповідно з гомеопатичною технологією, початковий розчин антитіл має піддаватись повторюваному послідовному розбавленню і багаторазовому вертикальному струшуванню кожної отриманої субстанції. Переважна концентрація вихідного розчину антитіл у розчині, бажано воді або у суміші етиловому спирту з водою, становить від 0.5 до 5.0 мг/мл. Бажана процедура приготування кожного компоненту розчину антитіл - це використання суміші трьох водних або водно-спиртових розчинів вихідного 12 30 200 матричного розчину (материнська настойка) антитіл розведена відповідно 100 , 100 , 100 раз, що є еквівалентом розділеному на 100 частин гомеопатичному розведенню (С-12, С-30 і С200) або використання вихідного матричного розчину (материнська настойка) антитіл розведена 12 30 50 відповідно 100 , 100 , 100 раз, що є еквівалентом розділеному на 100 частин гомеопатичному розведенню (С-12, С-30 і С-50). Приклади гомеопатичної потенціації описані у патенті США 7,229,648 і 4,311,897, які включені тут як посилання у їх повноті і зазначені з 3 UA 112755 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 метою. Ця процедура придатна до вище описаної активовано потенційованої форми антитіл і більш детально описана нижче. Існує велика розбіжність у думках стосовно гомеопатичного лікування людей. В той час як даний винахід спирається на прийняті гомеопатичні процеси для отримання активовано потенційованої форми антитіл, він не твердо спирається на доказах його активності на людях. Винахідником даного винаходу на диво було виявлено і широко продемонстровано на прийнятних фармацевтичних моделях, що розчин, отриманий після численних послідовних розріджень вихідної молекулярної форми антитіл має дефінітивну активність не пов’язану з присутністю слідів молекулярної форми антитіл у кінцевому розчині. Наведена тут «активовано потенційована» форма антитіл була досліджена на біологічну активність на прийнятних фармакологічних моделях активності, таких як відповідних експериментах в пробірці або в природних умовах на підходящих експериментальних тваринах. Описані нижче експерименти надають доказ біологічної активності в таких моделях. Клінічні дослідження за участі людини також надали доказ того, що активність, яка спостерігалась у експериментальних тварин може бути використана і для лікування людей. Дослідження за участі людей також надали доказ придатності описаної тут «активованої потенційованої форми» для лікування зазначених хвороб або розладів які прийнято вважати як патологічні стани в медичній науці. Також, описана тут «активована потенційована форма» антитіл стосується лише розчинів і чистих препаратів чия біологічна активність не може пояснюватись присутністю молекулярної форми антитіл, яка залишилась від вихідного розчину. Іншими словами, в той час як передбачається, що «активована потенційована форма» антитіл може мати риси початкової молекулярної форми антитіл, досвідчений у науці вчений не може пояснювати побачену біологічну активність у прийнятних фармакологічних моделях як залишки молекулярної форми антитіл з будь-якою ймовірністю, через низьку концентрацію молекулярної форми антитіл яка залишилась після послідовних розведень. У той час, як винахід не обмежений ніякою специфічною теорією, біологічна активність «активовано потенційованої форми» антитіл даного винаходу не пов’язана з початковою молекулярною формою антитіл. Переважна «активована потенційована форма» антитіл у рідкій або твердій формі, у якій концентрація початкової молекулярної форми антитіла нижче норми виявлення прийнятих аналітичних методів, таких як капілярного електрофорезу, Високоефективної рідинної хроматографії. Особливо бажано, щоб концентрація початкової молекулярної форми антитіла «активованої потенційованої форми» антитіл у рідкій або твердій формі, була нижче числа Авогадро. У фармакології молекулярних форм терапевтичних речовин є звичною практикою створювати криву доза-ефект у якій рівень фармакологічної реакції нанесений на графік напроти концентрації активного препарату введеного суб’єкту досліду або при тестуванні у пробірці. Мінімальний рівень препарату, який виробляє будь-яку реакцію-відповідь, яку можна виявити, відомий під назвою порогова доза. Передбачено і переважно, щоб «активовано потенційована форма» антитіл містила в собі молекулярне антитіло у концентрації нижче порогової дози для молекулярної форми антитіл у отриманій біологічній моделі. Оціночна шкала СДУГ ADHD Rating Scale-IV - це пристрій для діагностики СДУГ та визначення покращення від лікування. (DuPaul G., et al. 1998). Шкала складається з 18 пунктів, де симптоми оцінюються по 4-бальній шкалі тяжкості Лайкерта (0 = немає, 1 = легка, 2 = помірна, 3 = тяжка). Вона заснована на DSM-IV (керівництво з діагностики і статистики психічних розладів) критеріях для СДУГ. В 9 пунктах оцінюється симптоми дефіциту уваги і у 9 - симптоми гіперактивності та імпульсивності. Прикладом оцінюючих запитань є «Унікає завдання (напр., шкільні заняття; уроки), які вимагають тривалих розумових зусиль» та «забагато розмовляє». Оціночна шкала СДУГ ADHD Rating Scale була розроблена і стандартизована, як оціночна шкала для оцінювання дітей. Хоча лікарі можуть бути навчені успішно пристосовувати їх до оцінення дорослих. Згідно з DSM-IV, СДУГ поділяється на 3 підтипи: переважно з дефіцитом уваги, переважно гіперактивно-імпульсивні та змішаний тип, який повністю відповідає критеріям першого і другого типу. У симптоми дефіциту уваги входять нездатність зосередитись на деталях, труднощі в утриманні уваги, не слухати коли до нього промовляють, нездатність слідувати інструкціям і закінчити завдання, труднощі з організуванням, небажання брати участь у діяльності, які вимагають постійних розумових зусиль, легко відволікаються, часто гублять речі і часто забувають. Пацієнт повинен мати принаймні 6 з цих 9 симптомів, щоб підпадати під підтип дефіциту уваги. Оціночна шкала СДУГ доступна у видавництві Guilford Press. Термін Анкета тяжкості СДУГ “CGI-ADHD-Severity questionnaire” - це оцінювальна шкала глобального клінічного враження, яка часто використовується для вимірювання симптому тяжкості, відповіді на лікування та ефективності лікування у дослідженнях лікування пацієнтів з психічними розладами (Guy, W., 1976). Оцінювальна шкала глобального клінічного враження 4 UA 112755 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 CGI це 7-бальна шкала, якою клінічний лікар вимірює тяжкість хвороби на момент оцінювання, відповідно до досвіду клінічного лікаря з пацієнтами, у яких був той самий аналіз. Враховуючи загальний клінічний досвід, пацієнта оцінюють на тяжкість психічного захворювання на момент вимірювання 1=нормальний, зовсім не хворий; 2, на межі захворювання; 3, помірно хворий; 4, середній ступень захворювання; 5, явно хворий; 6, важко хворий; 7, надзвичайно хворий. В одному аспекті, даний винахід надає метод лікування синдрому дефіциту уваги і гіперактивності, що, як вже було зазначено, полягає у введенні пацієнту фармацевтичної композиції, яка складається з а) активованих потенційованих форм антитіл у специфічний білок мозку S-100 та б) активованих потенційованих форм антитіл до ендотеліальної NO-синтази. Як вже зазначено вище, кожен з незалежних компонентів комбінації загально відомий через своє індивідуальне використання у медицині. Однак, винахідники даної заяви несподівано виявили, що введення сполуки надзвичайно корисне для лікування синдрому дефіциту уваги і гіперактивності. Для вдалого лікування, бажано, щоб комбінацію фармацевтичної структури вводили від одного до чотирьох раз на день. Кожне введення має бути дозою в одну або дві комбінації. Фармацевтичний склад даного додатку має мати активні компоненти насамперед у співвідношенні 1:1 для вдалого лікування хвороби Альцгеймера. Для вдалого лікування хвороби Альцгеймера, комбінацію фармацевтичного складу можна вводити окремо. Однак, бажано одночасне введення об’єднаних компонентів як єдиного розчину та/або твердої дозованої лікарської форми (пігулка), яка містить активовано потенційовану форму антитіл специфічного білка мозку S-100 та до ендотеліальної NO-синтази. Крім того, під час лікування хвороби Альцгеймера, можливо окреме та одночасне використання (надходження в організм) зазначеної фармацевтичної композиції у формі двох окремо приготовлених препаратів як у формі рідини, так і у твердій дозованій лікарській формі (пігулці), кожна з яких має активовано потенційовану форму антитіл до ендотеліальної NOсинтази та мозко-специфічного білка S-100. Цей медичний препарат готується в основному наступним чином. Комбінація фармацевтичного складу, у згідності з даним винаходом, може бути у формі рідини і у твердій формі. Кожна з активовано потенційованих форм антитіл, включена в фармацевтичну композицію, виготовлена з вихідної молекулярної форми антитіл за допомогою процесу прийнятого в гомеопатії. Вихідніі антитіла можуть бути моноклональними або поліклональними антитілами виготовленими у згідності з відомим процесом, який, наприклад, описано у Immunotechniques, G. Frimel, M., "Meditsyna", 1987, p. 9-33; "Hum. Antibodies. Monoclonal and recombinant antibodies, 30 years after" by Laffly E., Sodoyer R. - 2005 - Vol. 14. - N 1 -2. P.33-55, які включені тут як посилання. Моноклональні антитіла можна отримати шляхом технології гібридома. Початкова стадія процесу включає імунізацію на основі вже розроблених принципів виготовлення поліклональної імунної сироватки. Наступні стадії роботи включають вироблення гібридних клітин, які породжують клони антитіл з ідентичною специфікою. Їх відокремлення відбувається за допомогою тих самих методів, що й і у випадку поліклональної імунної сироватки. Поліклональні антитіла можна отримати шляхом активної імунізації тварин. Для цього, наприклад, підходящі тварини (нап. кролики) отримують ряд ін’єкцій відповідного антигену: мозко-специфічного білка S-100 та ендотеліальної NO-синтази. Імунна система тварин виробляє відповідні антитіла, які потім збирають у тварин відомим способом. Ця процедура робить можливим підготовку моно специфічної сироватки багатої на антитіла. При бажанні, сироватку з антитілами можна очистити, наприклад, використовуючи адсорбційну хроматографію, фракціонування солями чи іонно-обмінної хроматографії. У результаті, отримана очищена і насичена антитілами сироватка може використовуватись як початковий матеріал для приготування активовано потенційованої форми антитіл. Бажана концентрація вихідного розчину антитіл у розчині, бажано воді або у суміші етилового спирту з водою, становить від 0.5 до 5.0 мг/мл. Бажана процедура приготування кожного компоненту - це використання суміші трьох водноспиртових розчинів вихідного розчину матричної речовини (материнська настойка) антитіл 12 30 200 розведена відповідно 100 , 100 , 100 раз, що є еквівалентом розділеному на 100 частин гомеопатичному розчину С-12, С-30 і С-200. Для приготування твердої лікарської форми, тверда основа обробляється розчином отриманим за допомогою гомеопатичного процесу. Для приготування твердої лікарської форми із складом винаходу, в тверду основу треба ввести кожен з розчинів. Порядок введення того чи іншого розчину не важливий. Початковий матеріал (у будь-якій формі) для приготування активовано потенційованої форми, до складу якої входить суміш винаходу - це поліклональні антитіла до 5 UA 112755 C2 5 мозкоспецифічного білка S-100 та ендотеліальної NO-синтази, вихідний (матричний) розчин з концентрацією від 0.5 до 5.0 мг/мл використовується для наступної підготовки активовано потенційованих форм. Для приготування фармацевтичної композиції переважно використовуються поліклональні антитіла до мозкоспецифічного білка S-100 та ендотеліальної NO-синтази. Поліклональні антитіла до ендотеліальної NO-синтази отримуються використовуючи таку допоміжну лікарську речовину, як імуноген (антиген), який використовується для імунізації кроликів, та ціла молекула бичачого ендотеліальної NO-синтази наступної послідовності: 10 6 UA 112755 C2 7 UA 112755 C2 8 UA 112755 C2 Поліклональні антитіла до ендотеліальної NO-синтази можна отримати використовуючи цілу молекулу ендотеліальної NO-синтази наступної послідовності людини: 5 9 UA 112755 C2 10 UA 112755 C2 11 UA 112755 C2 Для отримання поліклонічних антитіл до NO-синтази можна також використовувати фрагмент ендотеліальної NO-синтази вибраного, наприклад, з наступної послідовності: 5 10 15 20 Процедуру приготування вихідних поліклональних антитіл до NO-синтази можна описати наступним чином: кроликам робиться 1-3 внутрішньовенних ін’єкцій за 7-9 днів до взяття проби крові, для того щоб збільшити рівень поліклональних антитіл у крові кролика. При імунізації береться проба крові для перевірки рівня антитіл. В основному, максимальний рівень імунної реакції розчинного антигену досягається через 40-60 днів після першої ін’єкції. По закінченню першого імунізаційного циклу, кроликам надається 30 денний реабілітаційний період після якого повторюється повторна імунізація з 1-3 внутрішньовенних ін’єкцій. Для отримання сироватки, що містить потрібні антитіла, у імунізованих кроликів збирають кров і поміщають в 50 мл центрифужні пробірки. Згустки продукту, які утворюються на стінках пробірок видаляються дерев'яним шпателем, і паличка поміщається в згусток в центрі пробірки. Потім кров поміщають в холодильник на одну ніч при температурі близько 4° C. На наступний день згусток видаляють зі шпателя, а рідину що залишилася центрифугують протягом 10 хв при 13000 обертах за хвилину. Плаваюча на поверхні рідина і є потрібною сироваткою. Отримана сироватка, як правило, жовтого кольору. 20% NaN3 (вага розчину) додається у сироватку до кінцевої концентрації 0,02% і зберігається до використання в замороженому стані при 12 UA 112755 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 температурі -20°С (або без додавання NaN3 - при температурі -70°С). Для виділення цільових антитіл до ендотеліальної NO-синтази з сироватки, підходить наступна послідовність твердої фази поглинання: (a) 10 мл сироватки кролика двічі розбавляють в 0,15 М NaCl, після яких додають 6,26 г Na2 SO4, перемішують і інкубують протягом 12-16 годин при 4°С; (b) осад видаляють центрифугуванням, розчиняють у 10 мл фосфатного буфера і діалізують навпроти того ж буфера протягом однієї ночі при кімнатній температурі; (c) Після того як осад видаляють центрифугуванням, розчин врівноважений фосфатним буфером кладуть на колонку з DEAE-целюлозою; (d) фракція антитіла визначається шляхом вимірювання оптичної щільності елюату при 280 нм. Виділені неочищені антитіла очищають методом афінної хроматографії, шляхом приєднання отриманих антитіл до ендотеліальної NO-синтази. розташованого на нерозчинній хроматографічній матриці, з наступною елюцією концентрованих водно-сольових розчинів. В результаті, буферний розчин використовується в якості вихідного розчину для процесу гомеопатичного розведення, який використовується для підготовки активованої потенційованої форми антитіл. Бажана концентрація вихідного розчину матриці антигенно-очищених поліклональних кролячих антитіл до ендотеліальної NO-синтази становить від 0,5 до 5,0 мг/мл, бажано від 2,0 до 3,0 мг/мл. Мозкоспецифічний білок S-100, який експерсується нейронами і гліальними клітинами (астроцити та олігодендроцити) безпосередньо або через взаємодію з іншими білками, виконує в ЦНС цілий ряд функцій, спрямованих на підтримання нормального функціонування мозку, в тому числі впливаючи на процеси навчання і запам'ятовування, ріст і життєздатність нейронів, регулювання обмінних процесів в нейронних тканин та ін. Для отримання поліклональних антитіл до мозко-спеціфічного білка S-100 використовується спеціфічний білок S-100, чиї фізичні і хімічні властивості описані у статті M. V. Starostin, S. M. Sviridov, Neurospecific Protein S100, Progress of Modern Biology, 1977, Vol. 5, P. 170-178; found in the book M. B. Shtark, BrainSpecific Protein Antigenes and Functions of Neuron, "Medicine", 1985; P. 12-14. Мозкоспецифічний білок S-100 виділяється з мозкової тканини бика наступним способом: - Мозкову тканину бика, заморожену в рідкому азоті, перемелюють в порошок за допомогою спеціального преса; - Білки виділяють в співвідношенні 1:3 (вага/об'єм) за допомогою буфера для екстракції з гомогенізацією; - Гомогенат нагрівають протягом 10 хв при 60 ° С, а потім охолоджують до 4 ° C в крижаний ванні; - Термолабільні білки видаляються шляхом центрифугування; - Фракціонування амонію сульфатом здійснюється в кілька етапів, з подальшим видаленням осадкових білків; - Частину, яка містить білок S-100, осаджують за допомогою 100% насиченням сульфатом амонію і зниженням рН до 4,0; потрібна частка збиралється шляхом центрифугування; - Осад розчиняють у мінімальному обсязі буфера, що містить ЕДТА і меркаптоетанол, осад діалізується деіонізованою водою та ліофілізацією; Молекулярна вага очищеного специфічного білка S-100 становить 21000 D. Завдяки високій концентрації аспарагінової і глутамінової кислот, мозкоспецифічний білок S100 є високо кислотним і займає крайню анодну позицію під час електроендоосмосу в переривчастій буферній системі поліакриламідного гелю, який полегшує його ідентифікацію. Поліклональні антитіла до білків S-100 також можуть бути отримані схожим методом, описаним для ендотеліальної NO-синтази антитіл з використанням ад'ютанта. Вся молекула білка S-100 може бути використана в якості іммуногена (антиген) для імунізації кролів: 50 13 UA 112755 C2 Бичачий S-100B (Послідовність SEQ ID NO:9) 5 S-100B людини (Послідовність SEQ ID NO:10) S-100A1 людини (Послідовність SEQ ID NO:11) 10 14 UA 112755 C2 Бичачий S-100A1 (Послідовність SEQ ID NO:12) 5 10 15 20 25 30 35 40 45 Для отримання сироватки, мозкоспецифічний білок S-100 або суміш білків S-100 (антигени) в комплексі з денатурованим бичачим сироваточним альбуміном, як речовиною носієм, готується повний ад'ютант Фрейнда і додається до білка S-100 введеного підшкірно лабораторній тварині - кролику, в область спини в розмірі 1-2 мл. Імунізацію повторюють на 8 і 15 день. Забір крові проводиться (наприклад, з вени у вусі) на26 і 28-й день. Титр отриманої сироватки становить 1:500 - 1:1000, утворює одиничний преципітиновий зв'язок з екстрактом нервової тканини, але не реагує з екстрактами гетерологічних тіл і форми єдиного піку преципітації як з чистого білка S-100, так і з екстрактом нервової тканини, який вказує, що отримана сироватка моноспецифічна. Активовано потенційована форма кожного компонента комбінації може бути отримана з вихідного розчину за допомогою гомеопатичного потенціювання, переважно з використанням метода пропорційного зниження концентрації послідовного розведення 1 частини кожного попереднього розчину (починаючи з вихідного розчину) в 9 частинах (для десяткового розведення), або у 99 частинах (для сотенного розведення), або у 999 частинах (тисячного розведення - розбавлення M) нейтрального розчинника, починаючи з концентрації вихідного розчину антитіл у розчиннику, переважно воді або суміші води та етилового спирту, в діапазоні від приблизно 0,5 до приблизно 5,0 мг/мл, в поєднанні з зовнішнім впливом. Переважно, щоб зовнішній вплив включав багаторазове вертикальне струшування (динамізація) кожного розведення. Переважно, щоб використовувалися окремі контейнери для кожного подальшого розведення до необхідного рівня потенції, або фактору розведення. Цей метод використовується у гомеопатії. Див., напр., В. Швейб "Гомеопатичні лікарські засоби", Ж., 1967, с. 14-29, включені тут як посилання. Наприклад, для підготування 12-сотенного розведення (позначається C12), одну частину вихідного розчину матриці антитіл до специфічного білка S-100 (або ендотеліальної NOсинтази) з концентрацією 2,5 мг/мл розбавляють в 99 частини нейтрального водного або водноспиртового розчину (переважно, 15%-етилового спирту), а потім вертикально струшують багато разів (10 і більше), щоб створити перше сотенне розведення (позначається як C1). 2-ге сотенне розведення (C2) отримують з 1-го сотенного розведення C1. Ця процедура повторюється 11 разів, щоб підготувати 12-ти сотенне розведення С12. Таким чином, 12-го сотенне розведення C12 являє собою розчин, отриманий після 12 серійних розведень однієї частини розчину вихідної матриці антитіл до мозкоспецифічний білок S-100 з концентрацією 2,5 мг/мл у 99 частинах нейтрального розчину у різних контейнерах, що еквівалентно сотенному гомеопатичному розведенню С12. Аналогічні процедури з відповідними коефіцієнтами розбавлення проводяться для отримання розведень C30, C50 і C 200. Проміжні розведення можуть бути перевірені на бажаних біологічних моделях для перевірки їх діяльності. Кращою активованою потенційованою формою для обох антитіл, що містять поєднання винаходів, являють собою суміш розведень C12, C30, і C200 або розведень C12, C30 і C50. При використанні суміші різних гомеопатичних розведень (в основному сотенних) активної речовини в якості компоненту біологічно активної рідини, кожен компонент композиції (наприклад, C12, C30, C50, C200) готується окремо відповідно до описаної вище процедури, до наступного - до отримання передостаннього розведення (наприклад, до C11, C29, C49 і C199 відповідно), а потім одну частину кожного компоненту додають в однин контейнер відповідно до складу суміші 15 UA 112755 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 і змішують з необхідною кількістю розчинника (наприклад, з 97 частинами для сотенного розведення). Таким чином, активована потенційована форма антитіл до мозкоспецифічного білка S-100 в 12 30 200 малих дозах отримується додатковим загасанням розчину матриці 100 , 100 , 100 разів 12 30 відповідно, що відповідає сотенним розчинам С-12, С-30 і С-200 або відповідно 100 , 100 , 50 100 разів, що відповідає сотенним розчинам С-12, С-30 і C50 виготовлених по гомеопатичній технології. Можливе використання активної речовини у вигляді суміші інших різних розчинів по гомеопатичній технології, наприклад, десяткових та/або сотенних (С12, С30, С100, С12, С30, С50, D20, C30, C100 або D10, C30, М100 і т. д.). Ефективність визначається експериментально. Зовнішня обробка в процесі потенціювання та концентрації скорочення також може бути виконана за допомогою ультразвуку, електромагнітних або будь-яких інших фізичних впливів, прийнятих в гомеопатії. Переважно щоб комбінація фармацевтичної композиції винаходу була у вигляді рідини чи твердої лікарської форми. Кращою формою рідини фармацевтичної композиції являє собою суміш, переважно, у співвідношенні 1:1 активовано потенційованї форми антитіл до ендотеліальної NO-синтази та активовано потенційованї форми антитіл до білка S-100. Кращим носієм рідини є вода або суміш води з етиловим спиртом. Тверду лікарську форму фармацевтичної композиції винаходу можнаотримати за допомогою просочення твердого фармацевтично прийнятного носія сумішшю активовано потенційованої форми у воді або водно-спиртовому розчині активних компонентів, які є змішаними, в першу чергу в співвідношенні 1:1 і використовувати в рідкій лікарській формі. Як альтернатива, носій може бути просочений послідовно кожнім з необхідних розчинів. Обидва порядки просочення є прийнятними. Переважно, фармацевтична композиція в твердій лікарській формі готується з гранул фармацевтично прийнятного носія, який попередньо був насичений водним або водноспиртовим розчином активовано потенційованої форми антитіл. Тверда лікарська форма може бути в будь-якій формі відомій у фармацевтичній галузі, в тому числі у формі пігулок, капсул, драже, та ін. Можна використовувати і неактивні фармацевтичні інгредієнти, такі як глюкоза, сахароза, мальтоза, крохмаль, ізомальтоза, ізомальт та інші -моно, -оліго і полісахариди, які використовуються у виробництві фармацевтичних препаратів, а також технологічних сумішей зазначених вище неактивних фармацевтичних інгредієнтів з іншими фармацевтично прийнятними наповнювачами (наприклад, ізомальтом, кросповідоном, цикламатом натрію, натрієм сахарином, лимонною безводною кислотою і т.д.), у тому числі мастильними матеріалами, розпушувачами, сполучними речовинами і барвниками. Бажаними носіями є лактоза і ізомальт. До фармацевтичної лікарської форми можуть додатково включатись стандартні фармацевтичні наповнювачі, наприклад, такі як мікрокристалічна целюлоза, стеарат магнію та лимонна кислота. Приклад приготування твердої лікарської форми описаний нижче. Для приготування твердої форми для внутрішнього вживання, 100-300 мкм гранули лактози просочують у водному або водно-спиртовому розчині активовано потенційованої форми антитіл до ендотеліальної NOсинтази та активовано потенційованої форми антитіл до білка S-100 у співвідношенні 1 кг розчину антитіл до 5 або 10 кг лактози (1:5 до 1:10). Щоб здійснити просочення, гранули лактози піддаються насичувальному зрошенню у псевдоожиженному киплячому шарі в установці киплячого шару (наприклад, "Hüttlin Pilotlab " виробництва компанії Hüttlin GmbH) з наступним сушінням за допомогою нагрітого потоку повітря при температурі нижче 40˚ С. Приблизна кількість висушених гранул ( від 10 до 34 вагових частин), насичених активовано потенційованою формою антитіл поміщають в змішувач і змішують з 25-45 ваговими частинами "ненасиченої" чистої лактози (використовується в цілях скорочення витрат, спрощення і прискорення технологічного процесу без зниження ефективності лікування), разом з 10 від 0,1 до 1 вагових частин стеарату магнію, і від 3 до 10 вагових частин мікрокристалічної целюлози. Отриману масу для виготовлення пігулки рівномірно змішують і надають форму пігулок сухим пресуванням (наприклад, в пресі Korsch - XL 400 tablet press) для формування круглих пігулок масою 150-500 мг, переважно 300 мг. Таким чином, ми отримаємо 300 мг пігулки, що насичені водно-спиртовим розчином (3,0-6,0 мг/пігулку) з комбінацією активовано потенційованих форм антитіл. Кожен компонент комбінації, який використовується для просочення носія, знаходиться у вигляді суміші сотенного гомеопатичного розведення, переважно, C12, C30 і C200. Бажано вживати по 1-2 таблетки заявленої фармацевтичної композиції 2-4 рази на день. Зазначена фармацевтична композиція, а також її компоненти, не мають седативного і міорелаксантного ефекту, не викликають звикання і залежності. 16 UA 112755 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Приклади Приклад 1. Дослідження впливу комплексного препарату, що містить ультра низькі дози (ULD) активованих потенційованих поліклональних афінно очищених антитіл кролика до мозкоспецифічного білка S-100 (anti-S-100) та ендотеліальної NO-синтази (anti-eNOS), 12 отриманих супер-розбавленням вихідного матричного розчину (концентрація 2,5 мг/мл) (100 , 30 200 100 , 100 разів) еквівалентну до суміші сотенних гомеопатичних розведень С12, С30, С200 (співвідношення: 1:1) (ULD anti-S-100+anti-eNOS), а також її складових - ультра низьких доз (ULD) афінно очищених антитіл кролика до специфічного білка мозку S-100 (anti-eNOS), 12 очищених антигеном, отриманим супер-розбавленням вихідного матричного розчину (100 , 30 200 100 , 100 разів), що відповідає сотенним гомеопатичним розведенням С-12, С-30 і С-200 і ультра низьких доз поліклональних антитіл кролика до ендотеліальної NO-синтази (ULD anti12 30 200 eNOS), отриманих супер-розведенням вихідного матричного розчину (100 , 100 , 100 разів) еквівалентного до суміші сотенних гомеопатичних розведень С12, С30, С200 в пробірці на 3 зв’язування стандартного ліганда [ H]-пентазоцин із рекомбінантним рецептором 1 людини оцінювали за допомогою радіолігандного методу. В якості контрольного тестового препарату використовувалась потенційована дистильована вода (суміш гомеопатичних розведень С12 + С30 + С200). Рецептор сігма-1 (1) - внутрішньоклітинний рецептор, який знаходиться в клітинах центральної нервової системи, клітини більшості периферичних тканин та імунно-компетентних клітин. Ці рецептори демонструють унікальну здатність переміщуватись, що може бути викликано багатьма психотропними препаратами. Динаміка рецепторів сігма-1 безпосередньо пов'язана із дією різних чинників, які які можуть бути препаратам, що діють на рецептори сигма1. Ці ефекти включають в себе регулювання діяльності каналів, екоцитоз, передачі сигналу, ремоделювання плазматичної мембрани (утворення сплавів), та ліпідного транспорту/обміну речовин, що може впливати на пластичність нейронів у мозку. Є доказ того, що рецептори сігма-1 мають модулюючу дію на всі основні системи нейромедіаторів: норадренергічну, серотонінергічну, дофамінергічну, холінергічну системи і NMDA-глутаматних регуляторних ефектів. Рецептор сігма-1 грає важливу роль у патофізіології нейродегенеративних хвороб (напр., хвороба Альцгеймера та Паркінсона), психіатричних і афективних розладах, інсульту та приймає участь в процесі навчання і пам'яті. У зв'язку з цим, здатність препаратів впливати на ефективність взаємодії лігандів з рецепторами сігма-1 вказує на наявність нейропротекторного, антиішемічного, антидепресивного та антиастенічного компонентів в спектрі його фармакологічної активності, що дозволяє розглядати ці препарати як особливо ефективні препарати для лікування цереброваскулярних захворювань. Під час тестування (для вимірення загального зв'язку) 20 мкл комплексного препарату ULD anti -S-100 + anti-eNOS або 10 мкл ULD АВ до S-100 або 10 мкл ULD AB до NOS були поміщені на інкубаційне середовище. Таким чином, кількості ULD anti-S-100 + anti-eNOS, поміщені у лунки при тестуванні комплексного препарату, були ідентичні до ULD АВ до S-100 і ULD АВ до NOS випробувані як монопрепарати, що дозволяє порівняти ефективність препарату із окремих його компонентами. 20 мкл і 10 мкл потенційованої води були поміщені на інкубаційне середовище. Далі, 160 мкл (близько 200 мкг білка) гомогенату мембран клітинної лінії Jurkat (лейкемічна 3 лінія Т-лімфоцитів людини) і, нарешті, було перенесено 20 мкл поміченого тритієм радіоліганд [ H] пентазоцин (15 нм). Для визначення неспецифічного зв'язування, 20 мкл неміченого ліганда-галоперидолу (10 мкМ) були поміщено в інкубаційне середовище замість препаратів або потенційованої води. Радіоактивність вимірювали за допомогою сцинтилометра (Topcount, Packard) та сцинтиляційної суміші (Microscint 0, Packard) після інкубації протягом 120 хвилин при 22°С в 50 мМ Tris-HCl буфері (рН = 7,4) і фільтрації з використанням фільтрів із скловолокна (GF/B, Packard). Специфічне зв'язування (під час тесту або контролю) було розраховано як різниця між загальним (в ході випробувань або контролю) і неспецифічним зв'язуванням. Результати представлені у відсотках специфічного зв'язування гальмування в контролі (в якості контролю була використана дистильована вода) (Таблиця 1). 17 UA 112755 C2 Таблиця 1 Тестова група ULD anti-S100+anti-eNOS ULD anti-S-100 ULD anti-eNOS Потенційована вода Потенційована вода Кількість на лунку % специфічного зв’язування радіоліганда в контролі 1й тест 2й тест середній % гальмування зв’язування радіоліганда в контролі 20 мкл 48.4 35.5 42.0 58.0 10 мкл 10 мкл 67.3 147.5 63.1 161.1 65.2 154.3 34.8 -54.3 20 мкл 98.1 75.8 86.9 13.1 10 мкл 140.1 106.2 123.2 -23.2 3 5 Ефект препаратів і потенційованої води на зв’язування стандартного ліганду [ H] пентазоцину із рекомбінантним рецептором 1 людини Примітка: % специфічного зв’язку у контролі = (специфічне зв’язування під час тестування/специфічне зв’язування у контролі)*100%; % специфічного зв’язку гальмування у контролі = 100% - (специфічне зв’язування під час тестування/специфічне зв’язування у контролі)*100%); 10 15 20 25 30 35 40 45 Результати, які відображають інгібування вище 50% становлять значний ефект на досліджувані сполуки; інгібування від 25% до 50% підтверджують легкий або помірний ефект; інгібування менше 25% вважається незначним ефектом досліджуваної сполуки і знаходиться в межах фонового рівня. Таким чином, умови цієї тест-моделі показали, що комплексний препарат ULD anti-S100+anti-eNOS є більш ефективним, ніж його окремі компоненти (ULD anti-S-100 та ULD anti3 eNOS) в інібуванні зв’язку стандартного радіоліганду [ H] пентазоцину із рекомбінантним рецептором 1 людини; ULD anti-S-100, внесений у експериментальну лунку а саме 10 мкл, 3 гальмує зв’язування стандартного радіоліганду [ H] пентазоцину із рекомбінантним рецептором 1 людини, але ефект інтенсивності поступається комплексному препарату ULD anti-S-100+antieNOS; ULD anti-eNOS внесеного у експериментальну лунку, а саме 10 мкл, не мав жодного 3 впливу на зв’язування стандартного радіоліганду [ H] пентазоцину із рекомбінантним рецептором 1 людини; потенційована вода внесена у експериментальну лунку, а саме 10 мкл 3 або 20 мкл, не мала жодного впливу на зв’язування стандартного радіоліганда [ H]пентазоцину з рекомбінантним рецептором 1 людини; Приклад 2. Група 1 - були використані пігулки вагою 300 мг, імпрегновані фармацевтичною композицією, що містить водно-спиртовий розчин (6 мг/пігулку) активованої потенційованої форми поліклональних афінно очищених антитіл до мозко-специфічного білку кролика S-100 (anti-S-100) та ендотеліальної NO-синтази (anti-eNOS) в ультра низьких дозах (ULD), отриманих 12, 30 200 супер розведенням вихідного розчину (з концентрацією 2,5 мг/мл) 100 100 , 100 разів, що відповідає сотенним гомеопатичним розведенням С-12, С-30 і С-200. Група 2 - пацієнти порівняльної групи отримували 300 мг пігулок просочених фармацевтичною композицією, що містить водно-спиртовий розчин (3 мг/пігулку) з активовано потенційованою формою поліклональних афінно очищених антитіл до мозкоспецифічного білку кролика S-100 в ультра слабких дозах (ULD anti-S-100), отриманих супер розведенням 12 30 50 вихідного розчину 100 , 100 , 100 раз, що відповідає сотенним гомеопатичним розведенням С-12, С-30 і С-50. Група 3 - в контрольній групі (плацебо) пацієнтам давали 300 мг пігулок з наповнювачами (Лактози моногідрат - 267 мг, мікрокристалічна целлюлоза - 30 мг, стеарат магнію - 3 мг). Ефективність активного препарату ULD anti-S-100 + anti-eNOS в лікуванні хворих на синдром дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ) була перевірена в порівняльному подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні у 146 дітей віком від 6 до 12 років (середній вік 9,3±0,24 років), які були поділені на три групи в залежності від призначеної терапії. Напротязі 12 тижнів пацієнти групи No.1 (n = 46) отримували композицію ULD anti-S-100 + anti-eNOS, по 2 пігулки двічі на день; учасники 2 порівняльної групи (n = 50) отримували ULD anti-S-100, по 2 пігулки двічі на день. В усіх пацієнтів включених у дослідження були клінічно визначені ознаки 18 UA 112755 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 СДУГ, що було підтверджено високими балами на шкалі вимірювання симптомів СДУГ (ADHDRS-IV-Home Version): 33.8±0.92 у групі 1; 32.5±1.14 у групі 2 та 33.6±0.91 у групі 3. Відповідно до CGI-ADHD-Severity questionnaire, у більшості дітей був помірний рівень тяжкості СДУГ. Загальна оцінка на цій шкалі була 4.0±0.02 балів у групі 1, 4.0±0.03 балів у групі 2, та 4.0±0.00 балів у групі 3. Таким чином, спочатку пацієнти трьох груп мали порівняльні показники тяжкості СДУГ. У відповідності з результатами неврологічного, клініко-лабораторного та інструментального обстежень, під час зарахування на дослідження ніяких відхилень ні в одного пацієнта не було виявлено. На протязі 12 тижнів лікування, лікар 6 разів бачив пацієнтів. Під час яких, лікар-дослідник записував динаміку вираженості клінічних ознак СДУГ (загальний бал за шкалою ADHDRS-IV-Home Version) і тяжкість захворювання (на шкалі CGI- ADHD-Severity), керував прописаними ліками і виконання лікування та оцінював безпеку лікування. Аналіз ефективності 12 тижневого лікування у 3 групах показав зменшення більш ніж на 25% від початкового загального рахунку по шкалі ADHDRS-IV-Home Version у 75% (n = 36) дітей, яких лікували композицією ULD anti-S-100 + anti-eNOS; у 66% (n = 33) пацієнтів, яких лікували композицією ULD anti-S-100 та у 56% (n = 28) дітей, які отримували плацебо. Різниця ефективності між групами, які показали більш детальне оцінювання, беручи до уваги трьохрівневі оцінювання покращень стану (зменшення загального рахунку по шкалі ADHDRS-IV для