Комбінована фармацевтична композиція та методи лікування функціональних захворювань або порушень шлунково-кишкового тракту

Реферат: Винахід стосується лікарського препарату для терапії захворювань або розладів шлунковокишкового тракту функціональної етіології, що містить суміш розчинів гомеопатично потенційованих форм а) антитіла до білка S-100 у суміші трьох гомеопатичних розведень С12, С30 та С200, б) антитіла до гістаміну у суміші трьох гомеопатичних розведень С12, С30 та С200, та в) антитіла до ФНП-альфа у суміші трьох гомеопатичних розведень С12, С30 та С200. UA 112756 C2 (12) UA 112756 C2 UA 112756 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 ГАЛУЗЬ ТЕХНІКИ Даний винахід відноситься до комбінованої фармацевтичної композиції та методу лікування функціональних захворювань та порушень шлунково-кишкового тракту. РІВЕНЬ ТЕХНІКИ Винахід відноситься до галузі медицини та використовується для лікування функціональних захворювань та порушень шлунково-кишкового тракту (ШКТ), включаючи синдром подразненого кишківника та порушення моторно-евакуаторної функції ШКТ, в тому числі кишок. Лікування ерозивно-запальних захворювань шлунково-кишкового тракту на основі надмалих доз гістамінових антитіл загальноприйняте в даній області (RU 2197266 C1). Тим не менш, вказаний лікарський препарат не у всіх випадках забезпечує достатню терапевтичну дію у лікуванні функціональних захворювань кишківника. Терапевтична дія сильно розведеених (або надмалих форм) антитіл, потенційованих відповідно до гомеопатичної технології (активована потенційована форма), була виявлена д-р Олегом Івановичем Епштейном. Наприклад, патент США № 7582294 представляє лікарський засіб для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози, або простатиту шляхом використання гомеопатично активованої форми антитіл до простато-специфічного антигену (ПСА). Як виявилося, надмалі дози антитіл до гамма-інтерферону корисні в лікуванні і профілактичному лікуванні захворювань вірусної етіології. Див. патент США № 7572441, посилання на який вказані в документі. Білок S-100 вважається цитоплазматичним кислим кальціє-зв'язувальним білком, який можна знайти переважно у сірій речовині головного мозку, в першу чергу в глії і шваннівських клітинах. Білок існує в декількох гомо- чи гетеродімерних ізоформах, що складаються з двох імунологічно різних субодиниць, альфа і бета. Білок S-100 пропонується для використання в якості допоміжного засобу діагностики та оцінки ступеня ураження головного мозку та неврологічних ушкоджень в результаті черепно-мозкової травми, наприклад, при ударі. Yardan et al., Usefulness of S100B Protein in Neurological Disorders, J Pak Med Assoc Vol. 61, No. 3, March 2011, які включені в документ через посилання. Як показано, надмалі дози антитіл до білка S-100 характеризуються анксіолітичною, антиастенічною, анти-агресивною, стресо-захисною, антигіпоксичною, антиішемічною, нейропротекторною і ноотропною дією. Див. Castagne V. et al., Antibodies to S100 proteins have anxiolytic-like activity at ultra-low doses in the adult rat, J Pharm Pharmacol. 2008, 60(3):309-16; Epstein O. I., Antibodies to calcium-binding S100B protein block the conditioning of long-term sensitization in the terrestrial snail, Pharmacol Biochem Behav., 2009, 94(1):37-42; Voronina T.A. et al., Chapter 8. Antibodies to S-100 protein in anxiety-depressive disorders in experimental and clinical conditions. In "Animal models in biological psychiatry", Ed. Kalueff A.V. N-Y, "Nova Science Publishers, Inc.", 2006, pp. 137-152, які через посилання включені в документ. Даний винахід відноситься до комбінованої фармацевтичної композиції та методів її застосування в лікуванні функціональних розладів шлунково-кишкового тракту, у тому числі синдрому подразненого кишківника і порушення моторно-евакуаторної функції. Рішення існуючої проблеми представлене у вигляді комбінованої фармацевтичної композиції для лікування та профілактики захворювань або розладів шлунково-кишкового тракту функціональної етіології, яка включає активовану потенційовану форму антитіл до гістаміну, активовану потенційовану форму антитіл до фактору некрозу пухлин альфа (ФНП-α) та активовану потенційовану форму антитіл до мозко-специфічного білка S-100. СТИСЛЕ ВИКЛАДЕННЯ ВИНАХОДУ Особливість винаходу полягає в його віднесенні до фармацевтичної композиції, яка включає в себе а) активовану потенційовану форму антитіл до білка S-100, б) активовану потенційовану форму антитіл до гістаміну, та в) активовану потенційовану форму антитіл до ФНП-α. Відповідно до одного аспекту, комбінована фармацевтична композиція включає твердий носій, де зазначена активована потенційована форма антитіл до білка S-100, активована потенційована форма антитіл до гістаміну та активована потенційована форма антитіл до ФНП-α імпрегнуються на вказаному твердому носії. Згідно з цим варіантом, комбінована фармацевтична композиція перебуває у формі таблеток. Як правило, комбінована фармацевтична композиція включає вказану активовану потенційовану форму антитіл до білка S-100 у вигляді суміші гомеопатичних розведень С12, С30 та С200. Окрім цього, передбачається імпрегнування вказаної суміші гомеопатичних розведень С12, С30 та С200 у твердий носій. Як правило, комбінована фармацевтична композиція включає вказану активовану потенційовану форму антитіл до гістаміну у вигляді суміші гомеопатичних розведень С12, С30 та С200. Окрім цього, передбачається імпрегнування вказаної суміші гомеопатичних розведень 1 UA 112756 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 С12, С30 та С200 у твердий носій. Як правило, комбінована фармацевтична композиція включає вказану активовану потенційовану форму антитіл до ФНП-α у вигляді суміші гомеопатичних розведень С12, С30 та С200. Окрім цього, передбачається імпрегнування вказаної суміші гомеопатичних розведень С12, С30 та С200 у твердий носій. Активована потенційована форма антитіл до гістаміну може бути моноклональним, поліклональним чи природним антитілом. Передбачається, що активована потенційована форма антитіл до гістаміну є поліклональним антитілом. Активована потенційована форма антитіл до білка S-100 може бути моноклональним, поліклональним чи природним антитілом. Передбачається, що активована потенційована форма антитіл до білка S-100 є поліклональним антитілом. Активована потенційована форма антитіл до ФНП-альфа може бути моноклональним, поліклональним чи природним антитілом. Передбачається, що активована потенційована форма антитіл до ФНП-альфа є поліклональним антитілом. Винахід представляє активовані потенційовані форми антитіл до антигену(ів), який характеризується послідовностями, наведеними в описі винаходу та заявленими у формулі винаходу. Відповідно до одного варіанту, комбінована фармацевтична композиція включає в себе активовану потенційовану форму антитіл до гістаміну, яка готується шляхом послідовних сотенних розведень в поєднанні зі струшуванням кожного розведення. Відповідно до іншого варіанту, комбінована фармацевтична композиція включає в себе активовану потенційовану форму антитіл до білка S-100, яка готується шляхом послідовних сотенних розведень в поєднанні зі струшуванням кожного розведення. Відповідно до іншого варіанту, комбінована фармацевтична композиція включає в себе активовану потенційовану форму антитіл до ФНПальфа, яка готується шляхом послідовних сотенних розведень в поєднанні зі струшуванням кожного розведення. Вертикальне струшування розглядається як переважне. Відповідно до іншого аспекту, винахід передбачає метод лікування захворювань та розладів шлунково-кишкового тракту функціональної етіології, де вказаний метод полягає у застосуванні пацієнтом, у випадку необхідності, а) активованої потенційованої форми антитіл до гістаміну, б) активованої потенційованої форми антитіл до білка S-100, в) активованої потенційованої форми антитіл до ФНП-альфа. Як правило, активована потенційована форма антитіл до гістаміну, активована потенційована форма антитіл до білка S-100 та активована потенційована форма антитіл до ФНП-альфа приймаються у вигляді комбінованої фармацевтичної композиції. Передбачається, що зазначене захворювання або розлад шлунково-кишкового тракту функціональної етіології має психосоматичний характер. Як правило, вказаним захворюванням чи розладом шлунково-кишкового тракту функціональної етіології вважається синдром подразненого кишківника. Передбачається, що зазначеним захворюванням або розладом шлунково-кишкового тракту функціональної етіології є біль в животі. Як правило, вказаним захворюванням чи розладом шлунково-кишкового тракту функціональної етіології вважається діарея. Передбачається, що зазначеним захворюванням або розладом шлунково-кишкового тракту функціональної етіології є запор. Як правило, вказаним захворюванням чи розладом шлунково-кишкового тракту функціональної етіології вважається порушення моторноевакуаторної функції шлунково-кишкового тракту. Відповідно до іншого варіанту, комбінована фармацевтична композиція приймається у формі твердої лікарської форми для перорального застосування, яка містить фармацевтично прийнятний носій, а вказана активована потенційована форма антитіл до гістаміну імпрегнується на такий носій, активована потенційована форма антитіл до білка S-100 імпрегнується у такий носій, активована потенційована форма антитіл до ФНП-альфа імпрегнується у такий носій. У вказаному варіанті, така тверда лікарська форма для перорального застосування знаходиться у вигляді таблеток. Передбачаються інші варіанти та аспекти. У відповідності з аспектом винаходу, комбінована фармацевтична композиція може прийматися у дозі від однієї до двох одиничних лікарських форм, кожна з яких застосовується від одного до чотирьох разів на день. Згідно з іншим варіантом, комбіновану фармацевтичну композицію приймають двічі на день, кожен прийом складається з двох лікарських форм для перорального застосування. У відповідності з іншим варіантом, комбінована фармацевтична композиція може прийматися у дозі від однієї до двох одиничних лікарських форм, кожна з яких приймається двічі на день. Всі варіанти, описані в зв'язку з композицією винаходу, можуть використовуватися разом з методами винаходу. Що стосується методів цього винаходу, передбачається, що застосування комбінації винаходу може супроводжуватися статистично значним зниженням показників окремої популяції пацієнтів за шкалою ГШТД. Також передбачається застосування вказаної комбінованої фармацевтичної композиції з 2 UA 112756 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 додатковим активним інгредієнтом. У відповідності з таким варіантом, додатковий активний інгредієнт схвалений для лікування синдрому подразненого кишківника. Передбачаються інші варіанти та аспекти. Детальний опис винаходу Головна ідея винаходу визначається з посиланням на додану формулу винаходу. Що стосується формули винаходу, далі по тексту подається глосарій, в якому пояснюються відповідні визначення. Термін "антитіло" в контексті вказаного документа означає імуноглобулін, який специфічно приєднується до відповідної просторової і полярної структури іншої молекули, і тим самим вважається комплементарним їй. За визначеннями, вказаними в формулах винаходу, антитіла можуть включати в себе повний імуноглобулін або його фрагмент, можуть бути природними, поліклональними або моноклональними, і можуть включати в себе різні класи і ізотипи, наприклад, IgA, IgD, IgE, IgG1, IgG2a, IgG2b і IgG3, IgM, і т.д. Їх фрагменти можуть включати Fab, Fv і F (аb ') 2, Fab', та ін. Однина "антитіло" включає в себе множину "антитіла". Термін "активована-потенційована форма" або "потенційована форма", відповідно, використовується по відношенню до антитіл для позначення продукту гомеопатичного потенціювання будь-якого вихідного розчину антитіл. "Гомеопатичне потенціювання" позначає використання методів гомеопатії для надання вихідному розчину відповідної речовини гомеопатичної потенції. Не обмежуючись наступним, "гомеопатичне потенціювання" може включати в себе багаторазові послідовні розведення у поєднанні із зовнішньою дією, зокрема із (механічним) струшуванням. Іншими словами, у відповідності з гомеопатичними методами вихідний розчин антитіл піддається послідовним повторюваним розведенням і багаторазовому вертикальному струшуванню кожного отриманого розчину. Бажана концентрація вихідного розчину антитіл в розчиннику (як правило, це вода або водно-спиртовий розчин), складає від 0,5 до близько 5,0 мг/мл. Переважний порядок підготовки кожного компонента, тобто розчину антитіл, полягає у використанні суміші з трьох водних або водно-спиртових розведень 12 30 первинного матричного розчину (материнська тинктура) антитіл, який розводять 100 , 100 і 200 100 разів, відповідно, що еквівалентно сотенним гомеопатичним розведенням (C12, C30 і C200), або у використанні суміші з трьох водних або водно-спиртових розведень первинного 12 30 50 матричного розчину (материнська тинктура) антитіл, який розводять 100 , 100 і 100 разів, відповідно, що еквівалентно сотенним гомеопатичним розведенням (C12, C30 і C50). Приклади гомеопатичного потенціювання описуються в патентах США № 7572441 та № 7582294, посилання на які включені в повному обсязі і в зазначених цілях які вказуються в цьому документі. В той час як термін "активована потенційована форма" використовується у формулі винаходу, термін "надмалі дози" застосовується в прикладах. Термін "надмалі дози" став широко застосовуваним терміном в області дослідження і використання гомеопатичних розведень і потенційованих форм речовин. Термін "надмала доза" або "надмалі дози" розглядається, в першу чергу, як термін, що погоджується та асоціюється з терміном "активована потенційована форма", що використовується у формулі винаходу. Іншими словами, антитіло перебуває в "активованій потенційованій" формі за наявності трьох факторів. По-перше, "активована потенційована" форма антитіла є продуктом підготовчих операцій, загальноприйнятих в гомеопатії. По-друге, "активована потенційована" форма антитіла повинна мати біологічну активність, що визначається загальноприйнятими в сучасній фармакології методами. По-третє, біологічна активність, яка проявляється в "активованій потенційованій" формі антитіла, не може пояснюватися присутністю молекулярної форми антитіла в кінцевому продукті гомеопатичного процесу. Наприклад, активовану потенційовану форму антитіл можна отримати шляхом послідовних багаторазових розведень початкового, ізольованого антитіла в молекулярній формі у поєднанні із зовнішнім впливом, наприклад, механічним струшуванням. Зовнішній вплив на зменшення концентрації також може здійснюватися, наприклад, шляхом ультразвукових, електромагнітних та інших фізичних факторів. V. Schwabe "Homeopathic medicines", M., 1967, патенти США № 7229648 та № 4311897, посилання на які включені в повному обсязі і в зазначених цілях які вказуються в цьому документі, описує процеси, які в гомеопатії вважаються загальноприйнятими методами гомеопатичного потенціювання. Ця процедура призводить до рівномірного зменшення молекулярної концентрації вихідної молекулярної форми антитіла. Процедуру необхідно повторювати до отримання бажаної гомеопатичної потенції. Що стосується окремих антитіл, необхідна гомеопатична потенція може визначатися шляхом біологічного тестування проміжних розведень в необхідній фармакологічній моделі. Не обмежуючись нижче вказаним, "гомеопатичне потенціювання" може включати, наприклад, повторювані послідовні розведення в поєднанні з зовнішнім впливом, особливо вертикальним 3 UA 112756 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 (механічним) струшуванням. Іншими словами, у відповідності з гомеопатичними методами вихідний розчин антитіл піддається послідовним повторюваним розведенням і багаторазовому вертикальному струшуванню кожного отриманого розчину. Бажана концентрація вихідного розчину антитіл в розчиннику (як правило, це вода або водно-спиртовий розчин), складає від 0,5 до близько 5,0 мг/мл. Переважний порядок підготовки кожного компонента, тобто розчину антитіл, полягає у використанні суміші з трьох водних або водно-спиртових розведень 12 30 первинного матричного розчину (материнська тинктура) антитіл, який розводять 100 , 100 і 200 100 разів, відповідно, що еквівалентно сотенним гомеопатичним розведенням C12, C30 і C200, або суміші з трьох водних або водно-спиртових розведень первинного матричного 12 30 50 розчину (материнська тинктура) антитіл, який розводять 100 , 100 і 100 разів, відповідно, що еквівалентно сотенним гомеопатичним розведенням C12, C30 і C50. Приклади отримання бажаної потенції описуються в патентах США № 7229648 та № 4311897, посилання на які включені в повному обсязі і в зазначених цілях які вказуються в цьому документі. Процедура, яка застосовується до "активованої потенційованої" форми антитіл, більш детально описується далі в документі. Застосування гомеопатичних препаратів в лікуванні людини породило величезну кількість суперечок. Хоча даний винахід ґрунтується на прийнятих гомеопатичних процесах з отримання "активованої потенційованої" форми антитіл, для простеження його ефективності не слід покладатися виключно на гомеопатію, що застосовується по відношенню до людини. На схваленій фармакологічній моделі дослідником було несподівано виявлено і наочно продемонстровано, що розчинник, отриманий в кінцевому рахунку шляхом декількох послідовних розведень початкової молекулярної форми антитіла, характеризується остаточною активністю, що немає нічого спільного з молекулярною формою антитіла в цільовому розведенні. "Активована потенційована" форма антитіл, представлена в дослідженні, пройшла тестування на біологічну активність у відношенні схвалених фармакологічних моделей активності у відповідних експериментальних умовах, або в природних умовах на відповідних моделях тварин. Експерименти, виконані та описані нижче в документі, представляють докази наявності біологічної активності у таких моделях. Клінічні дослідження, проведені на людині, також описані нижче в документі, зокрема свідчать, що активність, яка спостерігалася в моделі тварини, може застосовуватися в лікуванні людини. Дослідження, проведені на людині, також свідчать про здатність "активованої потенційованої" форми, мова про яку йде в цьому документі, лікувати окремі захворювання або порушення стану людини, які у медицині прийнято вважати патологічними станами. Крім того, вказана, "активована потенційована" форма антитіла включає в себе лише ті розчини або тверді препарати, біологічна активність яких не пояснюється наявністю молекулярної форми антитіла, що залишилася від первісного, вихідного розчину. Іншими словами, в той час як передбачається, що "активована потенційована" форма антитіла може містити сліди початкової молекулярної форми антитіл, жоден фахівець в даній області не може приписувати біологічну активність, яка спостерігалася в прийнятій фармакологічній моделі, решті молекулярних форм антитіл з будь-яким ступенем достовірності у зв'язку з вкрай низьким рівнем концентрації молекулярних форм антитіл, що залишилися після послідовних розведень. Хоча винахід не обмежується будь-якою конкретною теорією, біологічна активність "активованої потенційованої" форми антитіла цього винаходу не пов'язана з початковою молекулярною формою антитіла. Найкращою є "активована потенційована" форма антитіла в рідкому або твердому вигляді, в якому концентрація вихідної молекулярної форми антитіла нижча межі її виявлення прийнятими аналітичними методами, такими, наприклад, як капілярний електрофорез та високоефективна рідинна хроматографія. Найкращою є "активована потенційована" форма антитіла в рідкому або твердому вигляді, в якому концентрація вихідної молекулярної форми антитіла нижча числа Авогадро. У фармакології молекулярних форм терапевтичних речовин, звичайною практикою є створення кривої залежності дози-відповіді, в якій рівень фармакологічної відповіді вказується напроти концентрації активного препарату, який вводять об'єкту дослідження, або перевіряють в лабораторних умовах. Мінімальна кількість препарату, за якої відчутна будь-яка терапевтична відповідь, відома як порогова доза. Передбачається, що у вказаній біологічній моделі "активована потенційована" форма антитіл містить молекулярне антитіло, якщо воно існує, в концентрації, нижче порогової дози для молекулярної форми антитіла. Термін "захворювання або розлад шлунково-кишкового тракту функціональної етіології" або "функціональний розлад кишківника" охоплює такі захворювання або розлади ШКТ, в тому числі кишківника, які представляють порушення функцій шлунково-кишкового тракту, що помітно перешкоджають функціонуванню пацієнта. Але, зокрема, цей термін означає порушення та 4 UA 112756 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 розлади, які спостерігаються не в результаті органічних ушкоджень, а з точки зору нервового, психосоматичного і/або гуморального порушення регуляції діяльності шлунково-кишкового тракту (наприклад, коли органічна кишкова травма повністю відсутня, або відіграє другорядну роль в етіології смерті та/або історії хвороби пацієнта). Функціональні розлади кишківника характеризуються відсутністю морфологічних змін (за допомогою яких можливо було б пояснити клінічні симптоми), і їхнім зв'язком, по-перше, з підвищеною збудливістю, по-друге, з сенсорною чутливістю, і, по-третє, з неадекватною реакцією внутрішніх органів на сигнали центральної нервової системи під впливом психологічних та соціальних факторів. Функціональні розлади кишківника є найбільш частою формою функціональної патології шлунково-кишкового тракту і відзначаються в 40-70 % хворих гастроентерологічного профілю. Вважається, що розвиток функціональних розладів кишківника залежить від генетичних чинників, факторів навколишнього середовища, психосоціальних факторів, вісцеральної гіперчутливості і інфекцій. Функціональні розлади кишківника належать до великої групи захворювань шлунково-кишкового тракту, пов'язаних з функціональною патологією і, відповідно до класифікації функціональних розладів кишківника (Римський Консенсус, 1999), вони включають в себе такі клінічні стани як синдром подразненого кишківника (СПК), функціональний метеоризм, функціональний запор, функціональна діарея і неспецифічні функціональні розлади кишківника. У патогенезі цих захворювань, вважається, що саме моторні функції порушень шлунка і кишківника відіграють важливу роль. Особливістю хворих з функціональними розладами кишківника вважається підвищення моторних та сенсорних реакцій, а також поява болі у животі у відповідь на стреси. Симптоми функціональних розладів кишківника включають в себе скарги на болі в животі (які зазвичай послаблюються після дефекації), метеоризм, бурчання в животі, відчуття неповного випорожнення кишківника, імперативні позиви на дефекацію, запори, проноси або їх чергування і/або комбінацію. Клінічні ознаки, характерні для всіх функціональних розладів шлунково-кишкового тракту включають тривалий (зазвичай кілька років) перебіг захворювання без помітної прогресії; широту і різноманітність клінічної картини (поєднання болю в животі, диспепсичних розладів і порушень функцій кишківника з головною болю типу мігрені, порушеннями сну, відчуттям без свідомого стану при прийомі їжі, невдоволенням при вдиханні, неможливістю спати на лівому боці, більш частим сечовипусканням, різними спастичними реакціями товстої кишки та іншими вегетативними порушеннями); змінний характер скарг; зв'язок погіршення стану здоров'я з психо-емоційними чинниками. Синдром подразненого кишківника (СПК) вважається одним з найбільш частих функціональних розладів кишківника, які спостерігаються останніми роками як у країнах третього світу, так і в розвинених країнах. Поширеність СПК в більшості країн світу, складає, в середньому, 20 %, варіюючись, за даними різних досліджень, від 9 до 48 %. Пік захворюваності в межах робочого віку припадає на 30-40 років. Співвідношення жінок і чоловіків коливається від 1:1 до 2:1. Серед чоловіків у віці, старше 50 років, кількість випадків СПК співпадає зі статистикою серед жінок. Середній вік хворих складає 24-41 років. Синдром подразненого кишківника (СПК) є одним з найбільш поширених захворювань сучасної людини. Етіологія і патогенез СПК вважаються складними і не до кінця зрозумілими явищами. Більшість дослідників погоджуються, що психоемоційний стрес відіграє важливу роль в розвитку СПК. В залежності від переважаючих симптомів, можна виділити три можливі перебіги СПК: з переважанням болю в животі та метеоризмом, з переважаючою діареєю, і з переважаючим запором. До 1988 року СПК використовувався під різними назвами, як, наприклад, спастичний коліт, слизова коліка, нервова діарея, подразнення товстої кишки, синдром функціонального розладу кишківника та інші. Ці назви відображають різні симптоми хвороби і не відображають єдине розуміння проблеми. У 1988 році в Римі Міжнародна група з вивчення функціональних розладів шлунково-кишкового тракту (ШКТ) в перший раз офіційно підтвердила термін "синдром подразненого кишківника", дала визначення цьому терміну і розробила критерії для встановлення діагнозу, який згодом отримав назву "Римські критерії СПК". У 1999 році, критерії були доповнені і отримали назву "Римські критерії ІІ СПК". Відповідно до "Римських критеріїв II", СПК становить набір постійних функціональних порушень, тривалість яких складає не менше 12 тижнів протягом останніх 12 місяців, які проявляються у болі в животі та/або дискомфорті після дефекації, які супроводжуються зміною частоти і консистенції стулу, і поєднуються в 25 % перебігу хвороби з не менш ніж двома стійкими ознаками порушення функції кишківника змінами в частоті стулу, консистенції калу, самим процесом дефекації (імперативні позиви, тенезми, відчуття неповного випорожнення кишківника, додаткові зусилля при дефекації), секрецією слизу з калом і метеоризмом. 5 UA 112756 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 При лікуванні цього синдрому, серед препаратів, які часто використовуються, можна назвати регулятори моторної активності кишківника і спазмолітичні засоби. Даний винахід відноситься до комбінованої фармацевтичної композиції, яка містить активовану потенційовану форму антитіл до гістаміну, ФНП-α і мозко-специфічного білка S-100, приготовану відповідно до гомеопатичної технології потенціювання шляхом повторюваних, відповідних розведень і проміжної зовнішньої дії струшування, про що більш докладно говориться нижче в документі. Комбінована фармацевтична композиція винаходу особливо корисна для лікування функціональних розладів кишківника. Як показано на прикладах, комбінована фармацевтична композиція винаходу характеризується несподіваною терапевтичною дією, яка проявляється, зокрема, в терапевтичній ефективності при лікуванні функціональних розладів кишківника, а саме, синдрому подразненого кишківника, порушень моторно-евакуаторної функції ШКТ, в тому числі кишківника, запору, діареї та інших розладів подібної етіології. Дія комбінованої фармацевтичної композиції, як показано на загальноприйнятих і адекватних експериментальних моделях, проявляється, наприклад, в нормалізації нервової, психосоматичної і гуморальної регуляції функції кишківника, зниженні вісцеральної підвищеної чутливості рецепторів товстого кишківника до розтягування, що призводить до усунення кишкових порушень опорно-рухового апарату, скорочення відчуття здуття черевної порожнини і переповнення шлунку, зниження проявів болю в животі. Разом з тим, відбувається ослаблення гладкої мускулатури, зниження тону стінки шлунково-кишкового тракту (ШКТ), падіння внутрішнього тиску діафрагми, нормалізація консистенції стулу, його частоти та пов'язаних з ним симптомів (скорочення імперативних позивів, помилкові позиви до дефекації, почуття неповного спорожнення кишківника, додаткові зусилля при дефекації та ін.). Передбачається, що комбіновану фармацевтичну композицію винаходу можна використовувати в поєднанні з іншими активними препаратами, зокрема, з тими, які використовуються для лікування захворювань або розладів ШКТ. Не обмежуючись нижчевказаним, приклади прийнятних додаткових активних препаратів включають в себе антагоністи 5-HT3, такі як Алосетрон, Сілансетрон, Рамосетрон, антагоністи 5-HT4, такі як Тегасерод, змішані антагоністи 5-HT4/5-HT3, такі як Рензаприд і Мозаприд, опіоїдні препарати, такі як алвімопан і азімадолін, антагоністи КРГ (кортикотропін-рилізинг-гормон) рецептору, активатори каналу для перенесення іонів хлору, такі як Лубіпростон, антагоністи ХЦК (холецистокинін), такі як Декслоксіглумід, антагоністи нейрокиніну, антидепресанти, в тому числі трициклічні антидепресанти, такі як Амітриптилін, Кломіпрамін, Демексіптилін, Іміпрамін, Лофепрамін, Метапрамін, Нітроксазепін, Нортріптилін, Піпофезін, Пропізепін, Протріптілін, і Кінупрамін, СІЗС, такі як циталопрам, дапоксетін, есциталопрам, флуоксетин, флувоксамін, пароксетин, сертралін, вілазодон, спазмолітики, антихолінергічні/антімускарінові препарати (наприклад, гіосциамін, діцикломін, сіметропіум), препарати для прямого розслаблення гладких м'язів (наприклад, мебеверин, пінаверин, октилоніум броміду), препарати проти діареї, наприклад, лоперамід, бензодіазепіни, наприклад, бекстофізопрам, і антибіотики, такі як лінкозаміди, цефалоспорини, анзаміцини, аміноглікозиди, пеніциліни, фторхінолони, сульфаніламіди, тетрацикліни, макроліди, лінкозаміди, монобактами, і нітрофуран. Фармацевтична композиція винаходу розширює вибір препаратів для лікування і профілактики функціональних розладів кишківника. Поліклональні антитіла до гістаміну, який є біогенним аміном (4 (2 - аміноетил) – імідазол, або бета-імідазолилетиламін з хімічною формулою C5H9N3), можна отримати шляхом використання ад'юванту та дигідрохлориду гістаміну, який виготовляється в промисловості, в якості іммуногену (антигену) для імунізації кролів. За 7-9 днів до забору крові, для підвищення рівня поліклональних антитіл в потоку крові кролів, їм вводять 1-3 внутрішньовенних ін'єкцій бажаного антигену. Після імунізації, зразки крові використовуються для тестування рівня антитіл. Як правило, максимальний рівень імунної реакції розчинного антигену досягається протягом 40-60 днів після першої ін'єкції антигену. На завершення першого циклу імунізації, кролям відводиться 30-денний реабілітаційний період, після чого з допомогою 1-3 внутрішньовенних ін'єкцій проводиться повторна імунізація. Для отримання анти сироватки з вмістом потрібних антитіл, кров імунізованих кролів збирається і поміщається в 50 мл центрифужну пробірку. Згустки, сформовані на краях пробірки, знімаються дерев'яною лопаткою, а стержень поміщають в згусток посередині пробірки. Після цього кров поміщають в холодильник при температурі близько 40 °C на одну ніч. На наступний день, згусток на лопатці видаляється, а рідина, що залишилася, центрифугується протягом 10 хвилин при 13000 обертах на хвилину. Супернатант і є цільовою антисироваткою. Зазвичай, отримана антисироватка жовтого кольору. 20 % NaN3 (вагова концентрація) додаються в антисироватку для отримання остаточної концентрації в 0,02 %, після чого до використання її зберігають в 6 UA 112756 C2 5 10 15 20 замороженому стані при температурі - 20 °C, або при температурі -70 °C без додавання NaN3. Для виділення антитіл до гістаміну з антисироватки, підходить наступна послідовність твердо фазової абсорбції: 1. 10 мл антисироватки кроля розводять 2 рази з 0,15 М NaCl, далі додають 6,26 г Na2SO4, змішують та інкубують протягом 12-16 годин при температурі 4 °C; 2. осад видаляють центрифугуванням, розводять у 10 мл фосфатного буфера і діалізують у тому ж буфері протягом однієї ночі при кімнатній температурі; 3. після видалення осаду центрифугуванням, розчин наносять на ДЕАЕ-целюлозну колонку, збалансовану фосфатним буфером. 4. частка антитіла визначається шляхом вимірювання оптичної щільності елюату при 280 нм. Виділені неочищені антитіла очищуються за допомогою афінної хроматографії шляхом приєднання отриманих антитіл до гістаміну, що знаходиться на нерозчинному матриксі хроматографічного середовища, з подальшим елююванням концентрованими водними розчинами солей. Буферний розчин поліклональних антитіл кроля до гістаміну, отриманий в результаті, очищений на антигені, з концентрацією 0,5-5,0 мг/мл, переважно 2,0-3,0 мг/мл, використовується в якості матричного (вихідного) розчину для подальшого отримання активованої потенційованої форми. Поліклональні антитіла до фактору некрозу пухлин альфа (ФНП-α) можна отримати, використовуючи вищевказану методику отримання поліклональних антитіл до гістаміну, з використанням повної молекули фактору некрозу пухлин альфа наступної послідовності: 7 UA 112756 C2 8 UA 112756 C2 9 UA 112756 C2 10 UA 112756 C2 5 10 15 20 25 Мозко-специфічний білок S100, виражений нейронами і гліальними клітинами (астроцити і олігодендроцити), виконує в ЦНС безпосередньо або через взаємодію з іншими білками ряд функцій, спрямованих на підтримання нормального функціонування мозку, в тому числі підтримання процесів навчання і пам'яті, росту і життєздатності нейронів, регуляцію метаболічних процесів у тканинах нейронів та інших. Для приготування активованої потенційованої форми антитіл, антисироватку до мозко-специфічного білка S-100 можна отримати з тканини мозку бика шляхом наступних процесів: - тканина мозку бика, заморожена в рідкому азоті, перетирається в порошок з використанням спеціалізованої установки; - білки виділяються в співвідношенні 1:3 (вага/об'єм) за допомогою буфера та гомогенізації; - гомогенат нагрівають протягом 10 хв при 60 °C, а потім охолоджують до 4 °C на крижаній бані; - термолабільні білки видаляються шляхом центрифугування; - фракціонування сульфатом амонію здійснюється в кілька етапів, з подальшим видаленням білків, що випали в осад; - фракція, яка містить білок S-100, випадає в осад з використанням 100 % насиченого сульфату амонію, що досягається зниженням рН до 4,0; бажана фракція відбирається шляхом центрифугування; - осад розчиняють в мінімальному об'ємі буфера, що містить ЕДТА і меркаптоетанол, далі осад діалізують деіонізованою водою і ліофілізують; - після фракціонування кислих білків здійснюється хроматографія в іонообмінному середовищі, ДЕАЕ-целюлозі DE-52, а потім ДЕАЕ-сефадексі А-50; - зібрані і діалізовані фракції, які містять білок S-100, розподіляються за молекулярною 11 UA 112756 C2 5 масою за допомогою гель-фільтрації на сефадексі G-100; - очищений білок S-100 діалізують і ліофілізують. Молекулярна маса очищеного мозко-специфічного білка S-100 складає 21000 D. Поліклональні антитіла до білка S-100 можна отримати з використанням аналогічної методології, описаної для гістамінових антитіл з використанням ад'юванта. Повна молекула білка S-100 може використовуватися для імунізації кролів і якості іммуногену (антигену). 12 UA 112756 C2 13 UA 112756 C2 5 10 15 20 Для отримання мозко-специфічної антисироватки до відокремленого мозко-специфічного білка S-100, необхідно приготувати суміш очищеного білка (антигену) S-100 в комплексі з метильованим сироватковим альбуміном бика в якості середовища повного ад'юванта Фрейнда, який підшкірно вводиться лабораторній тварині, наприклад, кролю, в області хребта в кількості 1-2 мл. Антисироватка може мати титр 1:500-1:1000. Для приготування компонентів комбінованої фармацевтичної композиції, як правило, необхідно використовувати поліклональні антитіла до гістаміну, ФНП-α і мозко-специфічного білка S-100 з використанням вихідного, матричного (первинного) розчину з концентрацією 0,5÷5,0 мг/мл (переважно, 2,0÷3,0 мг/мл). Згодом, матричний розчин розводять, про що більш докладно говориться нижче, для приготування активованої потенційованої форми компонента. Комбінована фармацевтична композиція може бути як в рідкому, так і у твердому вигляді. Кожна з активованих потенційованих форм антитіл, включених у фармацевтичну композицію, отримується з початкових молекулярних форм антитіл за допомогою загальноприйнятого в гомеопатії процесу. Початкові антитіла можуть бути моноклональними або поліклональними антитілами, приготовленими у відповідності з відомими методами, про що говориться, наприклад, в Імунологічні методи, Г. Фрімель, М., "Медицина", 1987, с. 9-33; "Hum. Antibodies. Monoclonal and recombinant antibodies, 30 years after" by Laffly E., Sodoyer R. - 2005-Vol. 14. - N 12. P.33-55, посилання на які містяться в документі. Моноклональні антитіла можна отримати, наприклад, шляхом гібридомної технології. Початковий етап процесу включає імунізацію, що ґрунтується на принципах, розроблених в ході 14 UA 112756 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 підготовки поліклональних імунних сироваток. Подальші етапи робіт пов'язані з отриманням гібридних клітин, які відповідають за створення клонів антитіл з ідентичною специфічністю. Їх ізоляція забезпечується використанням тих же методів, що і у випадку приготування поліклональних імунних сироваток. Поліклональні антитіла можна отримати за допомогою активної імунізації тварин. З цією метою, окремим тваринам (наприклад, кролям) вводять серії ін'єкцій відповідного антигену. Імунна система тварин генерує відповідні антитіла, які збираються з тварин за відомою методикою. Ця процедура дозволяє приготувати моноспецифічну сироватку, багату на антитіла. При бажанні, сироватка, що містить антитіла, очищується, наприклад, з використанням афінної хроматографії, фракціонування з випаданням солі, або іонно-обмінної хроматографії. Сироватка, багата на антитіла, отримана в результаті очищення, може використовуватися в якості вихідного матеріалу для підготовки активованої потенційованої форми антитіл. Бажана концентрація початкового розчину антитіл в розчиннику (переважно це водна або водно-етилспиртова суміш) коливається від 0,5 до 5,0 мг/мл. Переважний порядок підготовки кожного з компонентів комбінації препарату відповідно до цього винаходу полягає у використанні суміші трьох водно-спиртових розведень первинного 12 30 50 матричного розчину антитіл, розведеного 100 , 100 і 100 разів, відповідно, що еквівалентно 12 30 200 сотенним гомеопатичним розведенням C12, C30 і C50, або розведеного 100 , 100 і 100 разів, відповідно, що еквівалентно сотенним гомеопатичним розведенням C12, C30 і C200. Для підготовки твердої лікарської форми, твердий носій обробляється бажаним розведенням, отриманим з допомогою гомеопатичного методу. Для отримання твердої лікарської форми комбінації винаходу, вся маса носія імпрегнується кожним з розведень. Для приготування бажаної комбінації твердої лікарської форми використовується будь-який порядок імпрегнування твердого носія, в тому числі послідовне імпрегнування носія в будь-якій послідовності необхідним кінцевим розведенням або сумішшю розведень, а також імпрегнування носія рідкою сумішшю всіх компонентів. У кращому варіанті, вихідним матеріалом для підготовки активованої потенційованої форми, що містить фармацевтичну композицію винаходу, є поліклональне антитіло тваринного походження до відповідного антигену. Примірний порядок підготовки вихідних поліклональних антитіл виглядає наступним чином. За 7-9 днів до забору крові, для підвищення рівня поліклональних антитіл в потоку крові кролів, їм вводять 1-3 внутрішньовенних ін'єкцій бажаного антигену. Після імунізації, зразки крові використовуються для тестування рівня антитіл. Як правило, максимальний рівень імунної реакції розчинного антигену досягається протягом 40-60 днів після першої ін'єкції антигену. На завершення першого циклу імунізації, кролям відводиться 30-денний реабілітаційний період, після чого з допомогою 1-3 внутрішньовенних ін'єкцій проводиться повторна імунізація. Для отримання антисироватки з вмістом потрібних антитіл, кров імунізованих кролів збирається і поміщається в 50 мл центрифужну пробірку. Згустки, сформовані на краях пробірки, знімаються дерев'яною лопаткою, а стержень поміщають в згусток посередині пробірки. Після цього кров поміщають в холодильник при температурі близько 40 °C на одну ніч. На наступний день, згусток на лопатці видаляється, а рідина, що залишилася, центрифугується протягом 10 хвилин при 13000 обертах на хвилину. Супернатант і є цільовою антисироваткою. Зазвичай, отримана антисироватка жовтого кольору. 20 % NaN3 (вагова концентрація) додаються в антисироватку для отримання остаточної концентрації в 0,02 %, після чого до використання її зберігають в замороженому стані при температурі - 20 °C, або при температурі 70 °C без додавання NaN3. Для виділення цільових антитіл з антисироватки, підходить наступна послідовність твердо фазової абсорбції: 10 мл антисироватки кроля розводять вдвічі з 0,15 М NaCl, після чого додають 6,26 г Na2SO4, перемішують і витримують протягом 12-16 годин при температурі 4 °C. Осад видаляють центрифугуванням, розводять у 10 мл фосфатного буфера і діалізують у тому ж буфері протягом однієї ночі при кімнатній температурі. Після видалення осаду, розчин наносять на ДЕАЕ-целюлозну колонку, збалансовану фосфатним буфером. Частка антитіла визначається шляхом вимірювання оптичної щільності елюату при 280 нм. Виділені неочищені антитіла очищуються за допомогою афінної хроматографії шляхом приєднання отриманих антитіл до нерозчинного матриксу хроматографічного середовища, з подальшим елююванням концентрованими водними розчинами солей. Буферний розчин, отриманий в результаті, використовується в якості вихідного розчину для процесу гомеопатичного розведення для отримання активованої потенційованої форми антитіл. Активовану потенційовану форму кожного компонента комбінації можна приготувати з вихідного розчину шляхом гомеопатичного потенціювання, використовуючи метод 15 UA 112756 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 пропорційного зменшення концентрації послідовним розведенням 1 частини кожного попереднього розчину (починаючи з вихідного розчину) в 9 частинах (для десяткових розведень), або в 99 частинах (для сотенних розведень), або в 999 частинах (для тисячних розведень) нейтрального розчинника, починаючи з концентрації вихідного розчину антитіла в розчиннику (як правило, це водна або водно-етилова спиртова суміш) діапазоном від 0,5 до 5,0 мг/мл в поєднанні з зовнішнім впливом. Як правило, під зовнішнім впливом мається на увазі багаторазове вертикальне струшування (динамізація) кожного розведення. Як правило, для кожного подальшого розведення для отримання необхідного рівня активності, або фактору розведення, використовуються окремі контейнери. Цей метод вважається загальноприйнятим в гомеопатії. Див, наприклад, V. Schwabe "Homeopathic medicines", M., 1967, p. 14-29, посилання на які включені в повному обсязі і в зазначених цілях які вказуються в цьому документі. Наприклад, для приготування 12-сотенного розведення (позначається як C12), одна частина вихідного матричного розчину антитіл до гістаміну з концентрацією 3,0 мг/мл розводиться у 99 частинах нейтрального водного або водно-спиртового розчинника (переважно, 15 %-етиловий спирт), а потім вертикально струшується багато разів (10 і більше) для отримання першого сотенного розведення (позначається як C1). 2-ге сотенне розведення (C2) отримують з 1-го сотенного розведення C1. Для приготування 12-го сотенного розведення С12 ця процедура повторюється 11 разів. Таким чином, 12-е сотенне розведення С12 представляє собою розчин, отриманий з допомогою 12 послідовних розведень однієї частини вихідного матричного розчину антитіл з концентрацією 3,0 мг/мл у 99 частинах нейтрального розчинника в різних контейнерах, що еквівалентно сотенному гомеопатичному розведенню С12. Аналогічні процедури з відповідним коефіцієнтом розведення виконуються для отримання бажаних розведень. Проміжні розведення можуть застосовуватися на бажаній біологічній моделі для перевірки активності. Кращими активованими потенційованими формами для антитіл, які містять композицію винаходу, вважаються розведення C12, C30 та C200 для кожної активованої потенційованої форми. При використанні суміші різних гомеопатичних розведень (в основному сотенних) активної речовини в якості компонентів біологічно активної рідини, кожен компонент композиції (наприклад, C12, C30, С50, C200) готується окремо, відповідно до описаної вище процедури, до отримання передостаннього розведення (наприклад, до отримання C11, C29 і C199, відповідно), а потім одна частина кожного компонента поміщається в один контейнер, відповідно до складу суміші, і змішується з необхідною кількістю розчинника (наприклад, з 97 частинами для отримання сотенного розведення). Активна речовина може використовуватися як суміш різних гомеопатичних розведень, наприклад, десяткових та/або сотенних (D20, C30, C100 або C12, C30, C50 або С12, С30, С200 і т.д.), ефективність якої визначається експериментально шляхом тестування розведень на відповідних біологічних моделях, наприклад, на моделі, наведеній в цьому документі в прикладах. В процесі зниження потенціювання та концентрації, вертикальні струшування можуть замінятися зовнішнім впливом ультразвуку, електромагнітних полів або будь-якими іншими процесами зовнішнього впливу, які використовуються в гомеопатії. Тверду одиничну лікарську форму фармацевтичної композиції винаходу можна приготувати з використанням імпрегнування твердого, фармацевтично прийнятного носія сумішшю активованої потенційованої форми, водних або водно-спиртових розчинів активних компонентів, які змішуються, насамперед у співвідношенні 1:1:1 і використовуються в рідких лікарських формах. Крім того, носій можна імпрегнувати послідовно кожним з необхідних розведень. Як правило, фармацевтична композиція в твердій одиничній лікарській формі готується з гранул фармацевтично прийнятного носія, попередньо насичених водними або водноспиртовими розведеннями активованої потенційованої форми антитіл. Тверда лікарська форма може відповідати будь-якій формі, прийнятій у фармацевтичній сфері, в тому числі у вигляді таблеток, капсул, пастилок для розсмоктування та в іншій формі. У якості неактивних фармацевтичних інгредієнтів можна використовувати глюкозу, сахарозу, мальтозу, крохмаль, ізомальтози, ізомальт та інші моно-, оліго- і полісахариди, які застосовуються у виробництві фармацевтичних препаратів, а також технологічні суміші вищевказаних неактивних фармацевтичних інгредієнтів з іншими фармацевтично прийнятними наповнювачами, наприклад з ізомальтом, кросповідоном, цикламатом натрію, натрію сахарином, безводною лимонною кислотою і т.д.), включаючи змащувальні, розпушуючі, зв'язуючі речовини і барвники. Найкращими носіями є лактоза і ізомальт. Фармацевтична лікарська форма може додатково включати стандартні фармацевтичні наповнювачі, наприклад, мікрокристалічну целюлозу та стеарат магнію. Приклад приготування твердої одиничної лікарської форми подається далі. Для 16 UA 112756 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 приготування твердих лікарських форм для перорального застосування, 100-300 мкм гранул лактози імпрегнують водними або водно-спиртовими розчинами активованої потенційованої форми антитіл до гістаміну, активованої потенційованої форми антитіл до ФНП-α та активованої потенційованої форми антитіл до білка S-100 в співвідношенні 1 кг розчину антитіл до 5 або 10 кг лактози (1:5-1:10). Для здійснення імпрегнування, гранули лактози піддаються насиченню та зрошенню в псевдозрідженому киплячому шарі відповідного устаткування (наприклад, "Hüttlin Pilotlab" виробництва Hüttlin GmbH) з наступним просушуванням в потоці повітря, нагрітому при температурі нижче 40 °C. Передбачувану кількість висушених гранул (від 10 до 34 вагових частин), насичених активованою потенційованою формою антитіл, поміщають в змішувач і змішують з 25 до 45 ваговими частинами "ненасиченої" чистої лактози (використовується в цілях скорочення витрат, спрощення і прискорення технологічного процесу без зниження ефективності лікування), разом з 0,1 до 1 вагової частини стеарату магнію, і від 3 до 10 вагових частин мікрокристалічної целюлози. Отримана таблетмаса рівномірно змішується і таблетується шляхом прямого сухого пресування (наприклад, в таблетковому пресі Korsch-XL 400) для отримання круглих таблеток масою від 150 до 500 мг, переважно 300 мг. Після таблетування, отримані 300 мг таблетки насичуються водно-спиртовим розчином (3,0-6,0 мг/таблетку) комбінації з активованої потенційованої форми антитіл. Кожен компонент комбінації, який використовується для імпрегнування носія, знаходиться у формі суміші сотенних гомеопатичних розведень C12, C30 та C200. Хоча винахід не обмежується будь-якою конкретною теорією, однак, вважається, що активована потенційована форма антитіл, описана в цьому документі, не містить молекулярної форми антитіл в тій кількості, яка необхідна для виявлення такою молекулярною формою біологічної активності. Біологічна активність комбінованого препарату (комбінованої фармацевтичної композиції) винаходу повністю продемонстрована в наведених прикладах. Як правило, в лікуванні комбінація винаходу застосовується від одного до чотирьох разів на день, або двічі на день, при чому одна або дві одиничні лікарські форми композиції використовуються за прийом. Далі винахід проілюстровано з використанням посилань на вказані приклади. ПРИКЛАДИ Приклад 1. В процесі трьох експериментальних досліджень було вивчено вплив і) надмалих доз антитіл до гістаміну (His Ab), афінно очищенних на антигені, отриманих в результаті повного 12 30 200 розведення вихідного матричного розчину (суміш розведень 100 , 100 , 100 (C12, C30 і C200), та іі) комбінації а) надмалих доз антитіл до гістаміну (His Ab), афінно очищенних на антигені, отриманих в результаті повного розведення вихідного матричного розчину (суміш 12 30 200 розведень 100 , 100 , 100 (C12, C30 і C200) з б) надмалих доз антитіл до білка S-100 (S-100 Ab), афінно очищенних на антигені, отриманих в результаті повного розведення вихідного 12 30 200 матричного розчину (суміш розведень 100 , 100 , 100 (C12, C30 і C200) і в) надмалих доз антитіл до фактору некрозу пухлин альфа (TNF Ab), афінно очищенних на антигені, отриманих в 12 30 результаті повного розведення вихідного матричного розчину (суміш розведень 100 , 100 , 200 100 (C12, C30 і C200)) (S100 Ab+TNF Ab+His Ab). Дослідження 1. Вплив на моторно-евакуаторну функцію шлунково-кишкового тракту (ШКТ) мишей 31 аутбредним самцям мишей (масою 17,5-26,3 г, віком 1,5-2 місяці) внутрішньошлунково вводили дистильовану воду (контрольний препарат, 15 мл/кг), або His Ab (15мл/кг), або S100 Ab+TNF Ab+His Ab (15 мл/кг) протягом 5 днів. Стан моторно-евакуаторної функції шлунка і кишківника вивчали за допомогою методу "маркерів" [Coopman, G.P., Kennis, H.M.„ Two Methods to Assess the gastrointestinal transit-time in mice// Z. Vershuchstierk, Vol. 19, No. 5, pp. 298-303, 1977, включені в документ через посилання]. За 1 годину після останньої ін'єкції, в травний тракт мишей в якості "маркеру" вводили 10 % суспензію активованого вугілля, приготовлену на 2 % витяжці картопляного крохмалю, у розмірі 0,5 мл/мишу. Через 10 хвилин після введення "маркеру", шлунок і кишківник мишей витягували і розкладали на скляну пластину. Вимірювалася загальна довжина кишківника, заповненого маркером (а саме, відношення довжини кишківника, заповненого активованим вугіллям, до загальної довжини, виражене у відсотках). Було встановлено, що введення комбінації S100 Ab+TNF Ab+His Ab в дозі 15 мл/кг призвело до статистично значного збільшення загальної довжини кишківника з активованим вугіллям в 1,3 і 1,2 рази у порівнянні з відповідними показниками групи His Ab і дистильованої води (контрольної групи) відповідно (Табл. 1). Що стосується комбінації S100 Ab+TNF Ab+His Ab, відношення довжини частини кишківника, заповненої вугіллям, до загальної довжини кишківника 17 UA 112756 C2 також перевищило аналогічні показники в групі His Ab (р