Спосіб виявлення кардіотоксичних властивостей препарату блеоміцин в експерименті

Реферат: Спосіб виявлення кардіотоксичних властивостей препарату блеоміцин в експерименті шляхом патоморфологічних досліджень. Тварині внутрішньоперитонеально вводять блеоміцин у дозі 0,5 МЕ/кг двічі у 1-й та 8-й дні експерименту. Виконують патоморфологічні дослідження тканин серця на 5-й, 14-й і 28-й дні експерименту і при появі контрактурної дегенерації кардіоміоцитів, бокового міоцитолізу, ушкодження ендокарду з формуванням осередків некрозу, фіброзу (найбільше - в ендокарді правого шлуночка), міжшлункової перетинки та її базальних відділів, інтерстиціального набряку, помірного ушкодження ендотелію, сладжів, стазів у судинах мікроциркуляторного русла роблять висновок про кардіотоксичні властивості блеоміцину. UA 103638 U (12) UA 103638 U UA 103638 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме фармакології, і може бути використана для виявлення кардіотоксичних властивостей препарату блеоміцин, який має протипухлинну дію і може застосовуватися для лікування плоскоклітинного раку шкіри, пухлин голови та шиї (раку слизової оболонки порожнини рота, носоглотки, придаткових пазух носа, язика, міндалин, гортані, стравоходу), раку легенів, раку щитовидної залози; лімфогранульоматозу (хвороба Ходжкіна); злоякісних лімфом (неходжкінських); ретикулосарком; гліом; сарком Капоші при ВІЛ, герміногенних пухлин яєчка і яєчника: ембріонально-клітинної, хоріо- і тератобластоми І-II ст. (у комбінації з вінбластином); раку статевого члена (І-ІІ ст. і в комбінації з вінбластином) та жіночих зовнішніх статевих органів, шийки матки; метастатичного плевриту, асциту на тлі злоякісних пухлин [1]. Середня тривалість життя пацієнтів із злоякісними новоутвореннями неухильно збільшується, при цьому стандартизована за віком 10-річна виживаність при раку молочної залози становить 70 %, при лімфомі Ходжкіна - 80 % та при раку яєчка 90 % [2]. Але до віддалених ускладнень злоякісних новоутворень відносять розвиток вторинних злоякісних новоутворень та захворювання серцево-судинної системи [3]. Кардіотоксичні хіміотерапевтичні препарати впливають на серцево-судинну систему з неоднаковим механізмом: викликають зниження систолічної та діастолічної функції міокарда (антрацикліни, антраценідіони), препарати викликають або загострюють ішемію міокарда (5-фторурацил, вінколоїди, Блеоміцин) [5]. Кардіоваскулярна токсичність - одне з найбільш руйнівних ускладнень протипухлинної терапії, яке може розвинутися під час лікування або відразу після його проведення, а іноді навіть через кілька років [4]. Відомо і добре вивчено кардіотоксичний вплив препаратів антрациклінового ряду, які мають пряму кардіотоксичну дію, ранні прояви серцевої недостатності, формують дилятаційну кардіоміопатію. Крім того, є схеми прийому, в яких передбачене одночасне введення Антрациклінів і Блеоміцину (ABVD, ВЕАСОР)[3]. В основу корисної моделі поставлена задача розробки способу виявлення кардіотоксичних властивостей препарату блеоміцин в експерименті шляхом патоморфологічних досліджень міокарда щурів після введення за заявленою схемою препарату блеоміцин, що дозволить з високим ступенем ймовірності виявити кардіотоксичні властивості препарату. Поставлена задача вирішується тим, що, згідно з корисною моделлю, тварині внутрішньоперитонеально вводять блеоміцин у дозі 0,5 МЕ/кг двічі з інтервалом у тиждень (1-й та 8-й дні експерименту), виконують патоморфологічні дослідження на 5-й, 14-й, 28-й дні експерименту і при появі контрактурної дегенерації кардіоміоцитів, бокового міоцитолізу, ушкодження ендокарду з формуванням осередків некрозу, фіброзу (найбільше - в ендокарді правого шлуночка, базальних відділах міжшлункової перетинки), інтерстиціального набряку, помірного ушкодження ендотелію, сладжів, стазів у судинах мікроциркуляторного русла судять про кардіотоксичні властивості блеоміцину. Спосіб виконується наступним чином. Як формування експериментальної моделі використовували блеоміцин "Блеоцин" виробництва Nippon Kayaku со., Ltd. Відповідно до задачі дослідження проведено на 21 статевозрілих щурах обох статей лінії Вістар масою тіла 237±20 г. Щури містилися в стандартних умовах віварію Одеського національного медичного університету. Тварин розділили на 2 групи: дослідна група та контрольна. Блеоміцин тварини дослідної групи отримували внутрішньоперитонеально в дозі 0,5 МЕ/кг двічі з інтервалом у тиждень (1-й и 8-й день експерименту). Забір матеріалу виконували оперативним шляхом на 5-й день експерименту (після однократного введення), на 14-й і 28-й дні експерименту (двократне введення). Матеріал після зважування та морфометрирування фіксували нейтральним 10 % розчином формаліну та заливали в парафін. Гістологічні зрізи фарбували гематоксилінеозином, MSB, за Ван-Гізоном. Виконували світлову мікроскопію. Оцінку кардіотоксичної дії блеоміцину проводили за клінічними ознаками (спостереження за експериментальними тваринами), стандартне патомофологічне дослідження (оцінка макропрепаратів, патоморфологічне - гістологічні зрізи, фарбовані гематоксилін-еозином, MSB, за Ван-Гізоном. Виявлено, що після першого введення препарату у дослідних тварин на 5-й день маса серця склала 1,07±0,23 г. Макроскопічних змін при огляді матеріалу не виявлено. При мікроскопічному дослідженні тканин серця спостерігались зміни окремих кардіоміоцитів (КМЦ) у вигляді контрактурної дегенерації з сегментарним та частково-боковим лізисом. У деяких ядрах КМЦ виявляється фрагментація хроматину з периферичним його розташуванням - це так звана маргінація хроматину, яка вказує на апоптоз [3]. Відзначається руйнування нексусів перескорочених КМЦ. Контрактурні зміни більшою мірою виявлені в зонах розгалуження (фізіологічної дезорієнтації), у деяких субендокардіально розташованих КМЦ спостерігається некротизація без розпаду. На ендокарді - накладення фібрину. Вторинна, гіпоксична поразка 1 UA 103638 U 5 10 15 20 25 30 35 КМЦ проявляється субепікардіальним лейкоцитарним інфільтратом, в окремих препаратах епікардіальний інфаркт. Перескорочення КМЦ субепікардіального шару переважають в області розладу мікроциркуляції. З боку судин серця так само відзначаються зміни: вени - надзвичайно розтягнуті, застійно повнокровні (сладж); посткапілярні венули - набухання ендотелію в одних ділянках і руйнування стінок - в інших, спостерігається сепарація фібрину в них, там же осередки мікролізису, крайове стояння лімфоцитів (хемотаксис до осередків пошкодження). Пошкодження правих відділів серця у вигляді ураження ендокарда з подальшим розвитком некрозу і фіброзу, після другого введення - контрактурна дегенерація кардіоміоцитів і крайовий лізис окремих кардіоміоцитів, пошкодження мікроциркуляторного русла і всіх судин серця з наростанням некрозу кардіоміоцитів як за рахунок ішемії, так і внаслідок розвитку апоптозу - все це свідчить як про прямий (система кавальних вен, правих відділів серця), так і непрямий (велике коло кровообігу) токсичний вплив препарату. На 14-й та 28-й дні ступінь і розповсюдженість описаних змін наростає, розвивається некроз кардіоміоцитів, склероз субендокардіальних ділянок міокарда. Усі вказані вище зміни міокарда (контрактурна дегенерація, боковий міоцитоліз, ушкодження ендокарда з формуванням осередків некрозу, фіброзу, найбільше в ендокарді правого шлуночка, базальних відділах міжшлункової перетинки), мікросудинного русла, судин серця (венул, вен, мілких артерій, артерій) свідчать про токсичний вплив препарату блеоміцин не тільки на судинне русло, що виявляється руйнуванням стінок судин, побічно впливаючи на міокард, але й здійснює пряму токсичну дію на ендокард, найбільше правих відділів серця, міжшлункової перетинки. Таким чином, заявлене технічне рішення - новий вітчизняний засіб відтворення і патогенетичного пояснення розвитку серцево-судинної патології при введенні блеоміцину. Крім цього, він значно глибше виявляє проблему кардіотоксичної дії препарату, що дозволяє з високим ступенем вірогідності досліджувати та впроваджувати його в медичну практику. Джерела інформації: 1. Інструкція та опис Блеоміцин (bleomycin) джен амп. 15 мг № 1. 2. Ватутін М.Т., Кетинг Є.В., Калінкіна Н.В. та ін. Гістопатологічні зміни міокарда щурів при хронічному впливі антрациклінових антибіотиків. / Матеріали III національного конгресу ревматологів України. Дніпропетровськ, 23-26 жовтня 2001 р. // Укр. ревматол. журн. 2001. Додаток. - С. 54 (6). 3. Симоненко В.Б., Бойцов С.А., Глухов А.А. Апоптоз и патология миокарда // Клиническая медицина № 8. - 2000. - С. 12-16. 4. Руководство по химиотерапии опухолевых заболеваний под редакцией Н.И. Переводчиковой // "Практическая медицина". – Москва, 2013. - С. 435-436. 5. Meinardi MT, van der Graaf WT, van Veldhuisen DJ, et al. Detection of anthracycline-induced cardiotoxicity. // Cancer Treat Rev 1999; 25: 237-47. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 40 45 Спосіб виявлення кардіотоксичних властивостей препарату блеоміцин в експерименті шляхом патоморфологічних досліджень, який відрізняється тим, що тварині внутрішньоперитонеально вводять блеоміцин у дозі 0,5 МЕ/кг двічі у 1-й та 8-й дні експерименту, виконують патоморфологічні дослідження тканин серця на 5-й, 14-й і28-й дні експерименту і при появі контрактурної дегенерації кардіоміоцитів, бокового міоцитолізу, ушкодження ендокарду з формуванням осередків некрозу, фіброзу (найбільше - в ендокарді правого шлуночка), міжшлункової перетинки та її базальних відділів, інтерстиціального набряку, помірного ушкодження ендотелію, сладжів, стазів у судинах мікроциркуляторного русла роблять висновок про кардіотоксичні властивості блеоміцину. 50 Комп’ютерна верстка Л. Бурлак Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2