Синтетичні адсорбенти мікотоксинів, способи одержання та застосування зазначених адсорбентів

Реферат: Винахід належить до галузі полімерів з молекулярними відбитками (ПМВ), зокрема винахід належить до прийнятних для повторного застосування екологічно чистих ПМВ, які можна одержати в порівняно великих кількостях, способів одержання зазначених полімерів і способів застосування зазначених полімерів, наприклад, для секвестрації і/або адсорбції цільових сполук. UA 105228 C2 (12) UA 105228 C2 UA 105228 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 ПЕРЕХРЕСНЕ ПОСИЛАННЯ НА СПОРІДНЕНУ ЗАЯВКУ Ця заявка заявляє пріоритет на підставі попередньої заявки на патент США № 61/237549, поданої 27 серпня 2009 г, зміст якої повністю включено в цю заявку за допомогою посилання. ГАЛУЗЬ ТЕХНІКИ Цей винахід у цілому відноситься до полімерів з молекулярними відбитками (ПМВ). Зокрема, цей винахід відноситься до прийнятних для багаторазового застосування екологічно чистих ПМВ, способів одержання зазначених полімерів і способів застосування зазначених полімерів (наприклад, для секвестрації і/або адсорбції цільових об'єктів (наприклад, мікотоксинів)). Композиції та способи згідно з цим винаходом знаходять застосування в різних галузях, включаючи дієтичне харчування, терапію, профілактику, виробництво і переробку харчових продуктів і напоїв, а також в галузі досліджень і контролю якості. РІВЕНЬ ТЕХНІКИ Мікотоксини являють собою вторинні метаболіти, що секретуються рядом грибів, які часто виробляються в зернах хлібних злаків, а також кормових рослин до, під час і після збирання врожаю. Кормові рослини і хлібні злаки в природних умовах контактують зі спорами грибів. Зараження рослин грибами і біосинтез токсинів залежать від стану рослини перед збиранням урожаю, погодних умов, способу збирання врожаю, затримок і гідротермічних умов, що передують стабілізації для консервації та переробки. Залежно від виду грибів, на ріст грибів впливає ряд фізико-хімічних параметрів, включаючи кількість вільної води (a w), температуру, присутність кисню, природу субстрату та pH середовища. Мікотоксини поширюються як до збирання врожаю, так і при зберіганні після збирання врожаю. Деякі гриби виробляють токсини тільки при певному рівні вологості, певній температурі або вмісті кисню. Дія мікотоксинів сильно варіюється за ступенем важкості. Деякі мікотоксини смертельні, деякі викликають певні захворювання або проблеми зі здоров'ям, деякі послабляють імунну систему, не викликаючи характерних для зазначеного мікотоксину симптомів, деякі діють як алергени або подразники, а деякі не виявляють якого-небудь відомого впливу на тварину і людину. Під час Другої світової війни російські солдати страждали від важкого некрозу шкіри, кровотечі і руйнування кісткового мозку через вживання в їжу цвілого зерна, яке було заражено Fusarium. Однак тільки після 1960-х, коли у Великобританії більше 100000 індичок загинуло від смертельної хвороби печінки ("захворювання X" індичок), наукове співтовариство визнало, що негативні наслідки пов'язані з мікотоксинами (див., наприклад, Trenholm H.L., Charmley L.L., and Prelusky D.B., 1996. Mycotoxin binding agents: An update on what we know. // Biotechnology in the Feed Industry (Lyons T. P and Jacques K.A eds.) Nottingham University Press, Loughborough, Leics, UK, pp. 327-349.). Згідно з нещодавніми доповідями Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO, близько 25 % усього виробленого у світі зерна заражено мікотоксинами. Зараження мікотоксинами з економічної точки зору негативно позначається на виробниках харчових продуктів і кормів, зокрема зерна і птахів. Мікотоксини можуть з'являтися в харчовому ланцюзі в результаті зараження грибами рослинних продуктів (наприклад, фуражу, зерна, рослинного білка, побічних продуктів переробки зерна, грубих кормів і мелясових продуктів), і можуть або безпосередньо вживатися в їжу людиною, або надходити разом із зараженим зерном, кормом для худоби або інших тварин. Мікотоксини досить стійки до розкладання в процесі травлення, тому вони залишаються в харчовому ланцюзі в продуктах харчування (наприклад, м'ясі, рибі, яйцях і молочних продуктах) або у формі метаболітів вихідного токсину, що потрапив в організм. Температурна обробка, така як теплова обробка їжі і заморожування, не є прийнятними способами зменшення поширення мікотоксинів. Таким чином, існує потреба в композиціях і/або способах зменшення шкідливого впливу і/або усунення присутності мікотоксинів у їжі і/або харчових ланцюгах. КОРОТКИЙ ОПИС ВИНАХОДУ Цей винахід відноситься до полімерів з молекулярними відбитками (ПМВ). Зокрема, цей винахід відноситься до прийнятних для багаторазового застосування екологічно чистих ПМВ, способів одержання зазначених полімерів і способів застосування зазначених полімерів (наприклад, для секвестрації і/або адсорбції цільових об'єктів (наприклад, мікотоксинів)). Композиції і способи згідно з цим винаходом знаходять застосування в різних галузях, включаючи дієтичне харчування, терапію, профілактику, виробництво та переробку харчових продуктів і напоїв, а також в галузі досліджень і контролю якості. Відповідно, згідно з деякими з варіантів реалізації цього винаходу запропонована композиція, що містить полімер з молекулярними відбитками, синтезований з використанням мікотоксинового шаблону. Цей винахід не обмежений мікотоксиновим шаблоном, що застосовується для створення полімеру з молекулярними відбитками. У дійсності, можна застосовувати різні мікотоксинові шаблони, включаючи, без обмеження, ацетоксисцирпендіол, 1 UA 105228 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 ацетилдезоксиніваленол, ацетилніваленол, ацетилнеосоланіол, ацетил-T-2-токсин, афлатоксин, афлатоксин B1, B2, G1 і G2, афлатрем, альтернарієву кислоту (altenuic acid), альтернаріол, аустдиол, аустамід, аустоцистин, авенацеїн +1, боверицин +2, бентенолід, бревіанамід, бутенолід, калонектрин, хетоглобозин, хетоцин, хетомін, цитринін, цитреовіридин, кохліодинол, цитохалазини, циклопіазонову кислоту, дезацетилкалонектрин, дезацетилнеосоланіол, дезоксиніваленолу діацетат, дезоксиніваленолу моноацетат, диацетоксисцирпенол, деструксин B, еместрин, енніатини, токсини алкалоїдів ріжків і ендофітів, у тому числі ергін, ергокортин, ергокрістин, ергокріптин, ергометрин, ергонін, ергозин, ерготамін, ерговалін, лізергол, лізергінову кислоту та споріднені епімери, фруктигенін +1, фумагілін, фумонізини, фумонізини A1, A2, B1, B2 і B3, фузаренон-X, фузарохроманон, фузарову кислоту, фузарин, гліотоксин, токсин HT-2, гіалодендрин, іпомеанін, ісландитоксин, ізофумігаклавіни A і B, латеритин +1, лептозин, лікомаразмін +1, малформін, мальторизин, моніліформін, моноацетоксисцирпенол, мікофенолову кислоту, неосоланіол, ніваленол, токсин NT-1, токсин NT-2, охратоксин, ооспореїн, щавлеву кислоту, паспалітрем A і B, патулін, пеніцилову кислоту, пенітрем, фомопсини, PR-токсин, роридин E, рокфортин A і B, рубратоксин, руброскирин, рубросульфін, ругулозин, самбуцинін +1, сатратоксини F, G,H, сцирпентриол, сиродесмін, слафрамін, споридесмін, стеригматоцистин, свайнсонін, токсин T-1, токсин T-2, тенуазонову кислоту, триацетоксисцирпендіол, трихотецени, триходермін, трихотецин, триховеррини, триховерроли, триптохівален, верукарин, верукулоген, вертицилліни, віопурпурин, віомеллеїн, віридитоксин, вортманін, ксантоциллін, яваніцин+1, зеараленоли, зеараланони, зеараленон, α, β, зеараланон, α, β, зеранол і підгрупи і/або похідні зазначених сполук, і/або кон'югати. Відповідно до деяких кращих варіантів реалізації, мікотоксиновий шаблон являє собою ОТА. Відповідно до інших кращих варіантів реалізації, мікотоксиновий шаблон являє собою споридесмін або алкалоїд ріжків. Згідно з деякими варіантами реалізації, охратоксиновий шаблон являє собою N-(2-гідрокси-3,5-дихлорбензоїл)-L-фенілаланін. Згідно з деякими варіантами реалізації, споридесміновий шаблон являє собою 5-хлор-6,7-диметокси-1метилізатин. Однак цей винахід не обмежений зазначеними охратоксиновим або споридесміновим шаблонами. Дійсно, можна застосовувати ряд різних шаблонів, включаючи Nтрет-бутоксикарбоніл-2,3-диметоксианілін, 2,3-диметоксианілін, етил-3-гідрокси-6,7-диметокси2-індолон-3-карбоксилат, 6,7-диметоксиізатин або 6,7-диметокси-1-метилізатин. Згідно з деякими з варіантів реалізації цього винаходу, запропонований спосіб одержання полімеру з молекулярними відбитками, що включає: забезпечення: мікотоксинового шаблону і одного або більше мономерів і одного або більше агентів, що зшивають; і здійснення контакту мікотоксинового шаблону з одним або більше мономерами та одним або більше агентами, що зшивають, в умовах, що забезпечують полімеризацію одного або більше мономерів і одного або більше агентів, що зшивають, у присутності мікотоксинового шаблону. Згідно з деякими варіантами реалізації, мікотоксиновий шаблон являє собою N-(2-гідрокси3,5-дихлорбензоїл)-L-фенілаланін. Згідно з деякими варіантами реалізації, мікотоксиновий шаблон являє собою 5-хлор-6,7-диметокси-1-метилізатин. Цей винахід не обмежений мікотоксиновими шаблонами, що застосовуються. Дійсно, як мікотоксиновий шаблон можна застосовувати безліч синтетичних молекул, причому синтетична молекула імітує одну або більше структур, форм і/або інших хімічних характеристик природних мікотоксинів. Аналогічно, цей винахід не обмежений застосовуваними типами мономерів. Наприклад, фахівцям у цій галузі техніки відомо безліч мономерів, включаючи, без обмеження, 2-вінілпіридин, 2гідроксиетилметакрилат і метакрилову кислоту. Аналогічно, цей винахід не обмежений застосовуваними типами агентів, що зшивають. Наприклад, фахівцям у цій галузі техніки відомо безліч агентів, що зшивають, включаючи, без обмеження, етиленглікольдиметакрилат. Згідно з деякими з варіантів реалізації, полімеризацію ініціюють шляхом генерування вільних радикалів в органічному розчиннику при температурі від 55 до 110 градусів Цельсія, хоча можна застосовувати як більш низькі температури (наприклад, 50, 45, 40, 35, 30 градусів Цельсія або нижче), так і більш високі температури (наприклад, 115, 120, 125, 130 градусів Цельсія або вище). Згідно з деякими з варіантів реалізації, вільні радикали генерують за допомогою розкладання азобісізобутиронітрилу (АІБН), що термічно ініціюється. Цей винахід не обмежений типом органічного розчинника, що застосовується. Згідно з деякими з варіантів реалізації, органічний розчинник являє собою толуол, циклогексан, ацетонітрил, розчин полівінілового спирту (ПВС) у воді, і суміш одного або більше розчинників, обраних з толуолу, циклогексану, ацетонітрилу і розчину ПВС у воді. Згідно з деякими з варіантів реалізації, температура 2 UA 105228 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 становить від 55 до 75 градусів Цельсія. Згідно з деякими з варіантів реалізації, мікотоксиновий шаблон видаляють з полімеру з молекулярними відбитками після полімеризації одного або більше мономерів і одного або більше агентів, що зшивають. Згідно з деякими з варіантів реалізації, застосовують одне або більше промивань розчином для видалення мікотоксинового шаблону з полімеру з молекулярними відбитками. Цей винахід не обмежений типом розчину, що застосовується для промивання. Згідно з деякими з варіантів реалізації, зазначений розчин являє собою органічний розчинник, буферний розчин, воду або комбінацію зазначених розчинників. Цей винахід не обмежений типом органічного розчинника, що застосовується. Згідно із деякими з варіантів реалізації, органічний розчинник являє собою етиловий спирт, метиловий спирт, ацетонітрил, толуол і/або суміші зазначених речовин. Згідно з деякими з варіантів реалізації, буферний розчин являє собою буферний розчин, отриманий при взаємодії гідроксида натрію, лимонної кислоти, бурштинової кислоти та оцтової кислоти. Згідно з деякими з варіантів реалізації, вода являє собою деіонізовану воду. Згідно з деякими з варіантів реалізації, полімер з молекулярними відбитками сушать після одного або більше промивань. Згідно з деякими з варіантів реалізації, при сушінні полімер з молекулярними відбитками піддають дії температури від 20 до 90 градусів Цельсія (наприклад, від 60 до 80 градусів Цельсія; від 75 до 80 градусів Цельсія), хоча можна застосовувати і більш низькі або більш високі температури. Згідно з деякими з варіантів реалізації цього винаходу запропонований спосіб секвестрації мікотоксину з матеріалу, що включає: забезпечення матеріалу, що містить мікотоксини; і полімеру з молекулярними відбитками, отриманого шляхом полімеризації одного або більше мономерів і одного або більше агентів, що зшивають, у присутності мікотоксинового шаблону; і здійснення контакту полімеру з молекулярними відбитками з матеріалом, що містять мікотоксини, в умовах, що забезпечують можливість зв'язування мікотоксину полімером з молекулярними відбитками. Цей винахід не обмежений типом мікотоксину, що секвеструється з матеріалу (тобто мішені для секвестрації). У дійсності, можна секвеструвати безліч мікотоксинів, включаючи, без обмеження, ацетоксисцирпендіол, ацетилдезоксиніваленол, ацетилніваленол, ацетилнеосоланіол, ацетил-T-2-токсин, афлатоксин, афлатоксин B1, B2, G1 і G2, афлатрем, альтернарієву кислоту, альтернаріол, аустдиол, аустамід, аустоцистин, авенацеїн +1, боверицин +2, бентенолід, бревіанамід, бутенолід, калонектрин, хетоглобозин, хетоцин, хетомін, цитринін, цитреовіридин, кохліодинол, цитохалазини, циклопіазонову кислоту, дезацетилкалонектрин, дезацетилнеосоланіол, дезоксиніваленолу діацетат, дезоксиніваленолу моноацетат, диацетоксисцирпенол, деструксин B, еместрин, енніатини, токсини алкалоїдів ріжків і ендофітів, такі як ергін, ергокортин, ергокрістин, ергокріптин, ергометрин, ергонін, ергозин, ерготамін, ерговалін, лізергол, лізергінову кислоту і споріднені епімери, фруктигенін +1, фумагілін, фумонізини, фумонізини A1, A2, B1, B2 і B3, фузаренон-X, фузарохроманон, фузарову кислоту, фузарин, гліотоксин, токсин HT-2, гіалодендрин, іпомеанін, ісландитоксин, ізофумігаклавіни A і B, латеритин +1, лептозин, лікомаразмін +1, малформін, мальторизин, моніліформін, моноацетоксисцирпенол, мікофенолову кислоту, неосоланіол, ніваленол, токсин NT-1, токсин NT-2, охратоксин, ооспореїн, щавлеву кислоту, паспалітрем A і B, патулін, пеніцилову кислоту, пенітрем, фомопсини, PR-токсин, роридин E, рокфортин A і B, рубратоксин, руброскирин, рубросульфін, ругулозин, самбуцинін +1, сатратоксини F, G,H, сцирпентриол, сиродесмін, слафрамін, споридесмін, стеригматоцистин, свайнсонін, токсин T-1, токсин T-2, тенуазонову кислоту, триацетоксисцирпендіол, трихотецени, триходермін, трихотецин, триховеррини, триховерроли, триптохівален, верукарин, верукулоген, вертицилліни, віопурпурин, віомеллеїн, віридитоксин, вортманін, ксантоциллін, яваніцин+1, зеараленоли, зеараланони, зеараленон, α, β, зеараланон, α, β, зеранол і підгрупи і/або похідні зазначених сполук. Відповідно до деяких кращих варіантів реалізації, мікотоксин, що секвеструється з матеріалу, являє собою охратоксин A. Відповідно до деяких кращих варіантів реалізації, мікотоксин являє собою споридесмін. Згідно з деякими з варіантів реалізації, матеріал, що містить мікотоксини, являє собою напій, продукт харчування, корм для тварин, фармацевтичну композицію, нутрицевтичну композицію, косметичну композицію, речовину, необхідну для підтримки життя, або інший матеріал. Згідно з деякими з варіантів реалізації, речовина, необхідна для підтримки життя, являє собою середовище для застосування в аквакультурі та газоподібний зразок, що містить кисень. Згідно з деякими з варіантів реалізації, полімер з молекулярними відбитками, пов'язаний з мікотоксином, не відокремлюють від матеріалу, що містить мікотоксини. Згідно з деякими з варіантів реалізації, спосіб секвестрації мікотоксину з матеріалу додатково включає відділення полімерів з молекулярними відбитками, пов'язаних з 3 UA 105228 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 мікотоксином, від матеріалу, що містить мікотоксини. Згідно з деякими з варіантів реалізації, відділення включає екстракцію, концентрування та виділення полімерів з молекулярними відбитками, пов'язаних з мікотоксином, від матеріалу, що містить мікотоксини. Згідно з деякими з варіантів реалізації, відділення проводять у хроматографічній або розділювальній колоні або картриджі. Згідно з деякими з варіантів реалізації, після відділення мікотоксин, пов'язаний з полімером з молекулярними відбитками, видаляють з полімеру з молекулярними відбитками шляхом промивання. Згідно з деякими з варіантів реалізації, проводять якісний і кількісний аналіз мікотоксинів після видалення їх полімеру з молекулярними відбитками. Згідно з деякими з варіантів реалізації, якісний і кількісний аналіз застосовують для забезпечення можливості відстеження (наприклад, для ідентифікації і/або взаємозв'язування хронології, місцерозташування і/або застосування об'єкта (наприклад, місцерозташування, типу і кількості виявленого мікотоксину) за допомогою документально зафіксованої ідентифікації). Згідно з деякими з варіантів реалізації, полімер з молекулярними відбитками, з якого був видалений мікотоксин, повторно застосовують для секвестрації мікотоксину з матеріалу, що містить мікотоксини. Згідно з деякими з варіантів реалізації, полімер з молекулярними відбитками адсорбує в 1 – 10 разів більше (наприклад, в 1 – 5 разів більше, в 1 – 2 рази більше) води у порівнянні зі своєю масою. Згідно з деякими з варіантів реалізації, два або більше різних полімерів з молекулярними відбитками вступають у контакт із матеріалом, що містить мікотоксини, для секвестрації двох або більше визначених мікотоксинів з матеріалу. Згідно з винаходом також запропоновано спосіб синтезу N-(2-гідрокси-3,5-дихлорбензоїл)-Lфенілаланіну, що включає: перетворення 3-5 дихлорсаліцилової кислоти в 2-ацетоксиацетокси3,5-дихлорбензойну кислоту; перетворення 2-ацетоксиацетокси-3,5-дихлорбензойної кислоти в хлорид 2-ацетоксиацетокси-3,5-дихлорбензойної кислоти; реакцію хлориду 2-ацетоксиацетокси3,5-дихлорбензойної кислоти з етиловим ефіром L-фенілаланіну з утворенням N-(2-ацетокси3,5-дихлорбензоїл)-L-фенілаланіну; і перетворення N-(2-ацетокси-3,5-дихлорбензоїл)-Lфенілаланіну в N-(2-гідрокси-3,5-дихлорбензоїл)-L-фенілаланін. Згідно з деякими з варіантів реалізації, перетворення включає гідроліз складноефірних функціональних груп в N-(2ацетокси-3,5-дихлорбензоїл)-L-фенілаланіні. Згідно з цим винаходом також запропонований спосіб синтезу 5-хлор-6,7-диметокси-1метилізатину, що включає: перетворення 2,3-диметоксибензойної кислоти в 2,3-диметокси-Nтретбутоксикарбоніланілін; перетворення 2,3-диметокси-N-требтутоксикарбоніланіліну в 2,3диметоксианілін; реакцію 2,3-диметоксианіліну з диетилкетомалонатом з утворенням етил-6,7диметокси-3-гідрокси-3-(2-індолон)-карбоксилату; перетворення етил-6,7-диметокси-3-гідрокси3-(2-індолон)-карбоксилату в 6,7-диметоксиізатин; перетворення 6,7-диметоксиізатину в 6,7диметокси-1-метилізатин; і перетворення 6,7-диметокси-1-метилізатину в 5-хлор-6,7-диметокси1-метилізатин. Згідно з цим винаходом також запропонований спосіб синтезу полімеру з молекулярними відбитками, специфічного до мікотоксину, що включає: створення шаблонної сполуки, здатної сприяти зв'язуванню ПМВ з мікотоксином; об'єднання шаблонної сполуки в реакції, що включає мономер ПМВ і агент, що зшиває, у системі розчинників, що містить аполярний апротонний розчинник; і активація полімеризації шляхом впливу, обраного із групи, що складається з впливу на реакційну посудину підвищеною температурою або вплив на реакційну посудину УФвипромінюванням. Згідно з деякими з варіантів реалізації, мікотоксин містить охратоксин A, однак винахід не настільки обмежений. У дійсності, можна синтезувати безліч полімерів з молекулярними відбитками, специфічних до мікотоксинів, згідно з цим описом, включаючи, без обмеження, ПМВ, специфічні до ацетоксисцирпендіолу, ацетилдезоксиніваленолу, ацетилніваленолу, ацетилнеосоланіолу, ацетил-токсину-T-2, афлатоксину, афлатоксину B1, B2, G1 і G2, афлатрему, альтернарієвої кислоті, альтернаріолу, аустдиолу, аустаміду, аустоцистину, авенацеїну +1, боверицину +2, бентеноліду, бревіанаміду, бутеноліду, калонектрину, хетоглобозину, хетоцину, хетоміну, цитриніну, цитреовіридину, кохліодинолу, цитохалазинам, циклопіазоновій кислоті, дезацетилкалонектрину, дезацетилнеосоланіолу, дезоксиніваленолу діацетату, дезоксиніваленолу моноацетату, диацетоксисцирпенолу, деструксину B, еместрину, енніатінам, токсинам алкалоїдів ріжків і ендофітів, таких як ергін, ергокортин, ергокрістин, ергокріптин, ергометрин, ергонін, ергозин, ерготамін, ерговалін, лізергол, лізергінова кислота і споріднені епімери, фруктигеніну +1, фумагіліну, фумонізинам, фумонізинам A1, A2, B1, B2 і B3, фузаренону-X, фузарохроманону, фузаровій кислоті, фузарину, гліотоксину, токсину HT-2, гіалодендрину, іпомеаніну, ісландитоксину, ізофумігаклавінам A і B, латеритину +1, лептозину, лікомаразміну +1, малформіну, мальторизину, моніліформіну, моноацетоксисцирпенолу, мікофеноловій кислоті, неосоланіолу, ніваленолу, токсину NT-1, токсину NT-2, охратоксину, ооспореїну, щавлевій кислоті, 4 UA 105228 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 паспалітрему A і B, патуліну, пеніцилловій кислоті, пенітрему, фомопсинам, PR-токсину, роридину E, рокфортину A і B, рубратоксину, руброскирину, рубросульфіну, ругулозину, самбуциніну +1, сатратоксинам F, G, H, сцирпентриолу, сиродесміну, слафраміну, споридесміну, стеригматоцистину, свайнсоніну, токсину T-1, токсину T-2, тенуазоновій кислоті, триацетоксисцирпендіолу, трихотеценам, триходерміну, трихотецину, триховерринам, триховерролам, триптохівалену, верукарину, верукулогену, вертициллінам, віопурпурину, віомеллеїну, віридитоксину, вортманіну, ксантоцилліну, яваніцину+1, зеараленолам, зеараланонам, зеараленону, α, β, зеараланону, α, β, зеранолу та підгрупам і/або похідним зазначених сполук. Згідно з деякими з варіантів реалізації, шаблон містить N-(2-гідрокси-3,5дихлорбензоїл)-L-фенілананін. Згідно з деякими з варіантів реалізації, шаблон містить 5-хлор6,7-диметокси-1-метилізатин. Цей винахід не обмежений якимось конкретним мономером або агентом, що зшиває. Дійсно, можна застосовувати безліч мономерів і агентів, що зшивають, включаючи ті, які описані в цій заявці. Згідно з деякими з варіантів реалізації, спосіб додатково включає промивання полімеру з молекулярними відбитками для видалення шаблону. Згідно з деякими з варіантів реалізації, промивання включає 1, 2, 3, 4 або більше промивань розчином (наприклад, розведеним лужним розчином, розведеним кислим розчином або водою) для видалення шаблону. КОРОТКИЙ ОПИС КРЕСЛЕНЬ На Фігурі 1 показані охратоксин A і N-(3,5-дихлор-2-гідроксибензоїл)-L-фенілаланін (шаблон ОТА). На Фігурі 2 показаний шлях синтезу N-(3,5-дихлор-2-гідроксибензоїл)-L-фенілаланіну (шаблону ОТА). На Фігурі 3 показана ефективність секвестрації ОТА з використанням ПМВ-ОТА для декількох величин включення. На Фігурі 4 показаний ПМВ-ОТА, що спостерігаєтьс у електронному мікроскопі Hitachi S4300, що сканує, призбільшенні ×15000 і при 3,0 кеВ. На Фігурі 5 показана секвестраційна афінність ПМВ (синтезованих у суміші толуолциклогексан) відносно 3-х різних концентрацій ОТА для 5 різних рівнів включення. На Фігурі 6 показана активність секвестрації ОТА за допомогою ПМВ, синтезованих зі стиролу і 2-вінілпіридину як функціональних мономерів, полімеризованих за допомогою термічного ініціювання або впливу УФ-випромінювання при низькій температурі. Показані значення початкової адсорбції і залишкової адсорбції після промивання цитратним буферним розчином (pH 4,0) і після промивання 100 % метанолом. На Фігурі 7 наведена активність секвестрації поліфенолів і 3-індолілоцтової кислоти за допомогою ПМВ, синтезованих зі стиролу і 2-вінілпіридину як функціональних мономерів і полімеризованих за допомогою впливу УФ-випромінювання при низькій температурі. Показані значення початкової адсорбції. На Фігурі 8 показані фотографії сітки зі скловолокна, покритого ПМВ-ОТА і використаного в пробірці Falcon об'ємом 50 мл для секвестрації ОТА у вині. На Фігурі 9 показані результати випробувань на секвестрацію для трьох вмістів ПМВ-ОТА, нанесених на сітку зі скловолокна, з використанням чотирьох різних умов полімеризації і випробуваних на білому вині, що містить доданий ОТА в концентраціях 50, 100, 200 частин на мільярд. На Фігурі 10 показані результати випробування на секвестрацію для трьох значень ПБО, нанесених на сітку зі скловолокна, з використанням трьох умов полімеризації і випробуваних на білому вині, що містить доданий ОТА в концентраціях 50, 100, 200 частин на мільярд. На Фігурі 11 показаний хроматографічний профіль стандартних розчинів ОТА, записаний за допомогою флуоресцентного детектора і вибору градієнта, використаного для оптимізації часу утримання мікотоксину. На Фігурі 12 показані молекулярні структури споридесміна і споридесмінового шаблону (5хлор-6,7-диметокси-1-метилізатин). На Фігурі 13 показаний шлях синтезу споридесмінового шаблону. На Фігурі 14 показана ефективність секвестрації 5-хлор-6,7-диметокси-1-метилізатинового шаблону за допомогою споридесмінового ПМВ і ПБО при різних величинах включення. На Фігурі 15 показана активність секвестрації гліотоксину за допомогою ПМВ і ПБО, синтезованих за допомогою полімеризації, ініційованої нагріванням, або полімеризації, ініційованої УФ-опроміненням при низькій температурі, і стабільність/специфічність взаємодії після шести послідовних промивань, проведених зі збільшенням концентрації метанолу. На Фігурі 16 показана активність секвестрації 5-хлор-6,7-диметокси-1-метилізатинового шаблону за допомогою ПМВ і ПБО, синтезованих за допомогою полімеризації, ініційованої 5 UA 105228 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 нагріванням, або полімеризації, ініційованої УФ-опроміненням при низькій температурі, і стабільність/специфічність взаємодії після шести послідовних промивань, проведених зі збільшенням концентрації метанолу. ВИЗНАЧЕННЯ У цьому описі термін "полімер з молекулярними відбитками" або "ПМВ" відноситься до синтетичних полімерів, які селективно зв'язують конкретну сполуку. Згідно з кращими варіантами реалізації, полімери з молекулярними відбитками синтезують у присутності цільових сполук, що також називаються шаблоновими сполуками, створюючи ПМВ з високим ступенем спорідненості до конкретної цільової сполуки (наприклад, мікотоксинам). У загальному випадку, полімери створюють за допомогою шаблонів (наприклад, синтетично отриманої молекули/ліганда/шаблону (наприклад, синтетичного мікотоксинового шаблону)), які імітують структуру, форму і/або інші хімічні особливості природної мішені (наприклад, природних мікотоксинів), та інших компонентів, таких як мономери і/або агенти, що зшивають. Наприклад, шаблонові сполуки включають у преполімерну суміш і дають їм можливість утворювати ассоциати з мономерами. Потім суміш піддають полімеризації разом з присутніми в ній шаблоновими сполуками. Після утворення полімеру шаблонові сполуки видаляють, при цьому залишаються комплементарні порожнини, що мають спорідненість до шаблону (або інших композицій, що нагадують шаблон (наприклад, мікотоксинів, що зустрічаються в природі)). Зазначені області (наприклад, порожнини або інші області) спеціально пристосовані для зв'язування майбутніх цільових сполук і обумовлюють високу спорідненість до таких сполук. Слід зазначити, що при застосуванні конкретних цільових сполук для створення полімерів з молекулярними відбитками отримані полімери можуть мати високу спорідненість до класу сполук, що відрізняються, але схожих на цільову сполуку. Наприклад, полімер з молекулярними відбитками може зв'язувати ряд сполук, які схожі за формою, щільністю заряду, геометрією або іншим фізичним або хімічним властивостям на шаблонову сполуку (наприклад, синтетичний мікотоксиновий шаблон). У цьому описі термін "полімер" відноситься до молекули (макромолекули), що складається з повторюваних структурних одиниць, звичайно з'єднаних за допомогою ковалентних хімічних зв'язків з утворенням сітки. У цьому описі термін "шаблонова сполука" або "цільова сполука" відноситься до сполуки, яка утворює комплекс з лігандами (наприклад, мономерами), який згодом полімеризуєтся з утворенням полімеру з молекулярними відбитками. Шаблонові сполуки включають органічні сполуки (наприклад, мікотоксини, пептиди і білки), а також неорганічні сполуки (наприклад, мінерали і важкі метали). У цьому описі термін "мікотоксиновий шаблон" відноситься до синтетично створеної молекули, яка імітує структуру, форму і/або інші хімічні характеристики природного мікотоксину (наприклад, охратоксин, споридесмін, і т.д.). Цей винахід не обмежений типом застосовуваного мікотоксинового шаблону. У дійсності, можна застосовувати безліч мікотоксинів, включаючи, без обмеження, Афлатоксини: афлатоксин B1, B2, G1, G2, M1, P1, Q1, стеригматоміцин і підгрупи, афлатоксикол; Трихотецени: дезоксиніваленол, диацетоксисцирпенол, моноацетоксисцирпенол, сцирпентриол, токсин T-2, токсини HT-2, T-2 тетраол, фузаренон X, фузарин C, фузарову кислоту, фузарохроманон, аурофузарин, фузапроліферин, неосоланіол, ніваленол, а також метаболіти і підгрупи; Фумонізини: фумонізин A1, A2, B1, B2, B3 і підгрупи; Охратоксини: охратоксин A, B, α, β і метаболіти; Зеараленон, зеараленол α, β, зеараланон, зеараланол α, β, зеранол і метаболіти; Патулін, гліотоксин, мікофенолову кислоту, моніліформін, циклопіазонову кислоту, цитринін, боверицин, цитреовіридин, цитохалазин H; Пеніцилову кислоту, PR-токсин, рокфортин A, B, рубратоксин і підгрупи; алкалоїди ріжків: ерготамін, клавінові алкалоїди; Ізофумігаклавіни A, B; паспалітрем A, B, афлатрем, пенітреми і підгрупи; Фомопсини: Фомопсин A і підгрупи; Верукарин A, верукулоген і підгрупи; Споридесмін і підгрупи; слафрамін, свайнсонін, тенуазонову кислоту, альтернаріол, вортманін, та інші мікотоксини згідно з цим описом. У цьому описі термін "мономер" відноситься до молекули, яка може утворювати хімічні зв'язки з іншими мономерами з утворенням полімеру. У цьому описі терміни "поперечна зшивка" і "агент, що зшиває" відносяться до молекул, що містять два, три або чотири подвійні зв'язки, здатні приєднувати два або більше мономерів з утворенням полімерної сітки. У цьому описі термін "структурна одиниця" відноситься до структурного блоку полімерного ланцюга і пов'язаний з повторюваною ланкою. У цьому описі термін "аніонний" або "аніон" відноситься до іона, що має негативний заряд. У цьому описі термін "катіонний" або "катіон" відноситься до іона, що має позитивний заряд. Зазначений термін може відноситися до полімерних сполук, таких як полімери з молекулярними 6 UA 105228 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 відбитками, що містять позитивний заряд. У цьому описі термін "кислота" відноситься до будь-якої хімічної сполуки, яка може бути донором протона (протонів) і/або акцептором електрона (електронів). У цьому описі термін "основа" відноситься до будь-якої хімічної сполуки, яка може бути акцептором протона (протонів) і/або донором електрона (електронів) або гідроксид-іонів. У цьому описі термін "сіль" відноситься до сполук, які можуть бути отримані з неорганічних або органічних кислот і основ. У цьому описі термін "вимивання" відноситься до частини шаблону, , що залишилася, усе ще пов'язаної з ПМВ після декількох стадій промивання ПМВ, яка продовжує дисоціювати з ПМВ і впливати на його активність поглинання. У цьому описі термін "пороутворюючий/пороутворювач" відноситься до речовини, молекули, буферного розчину, розчинника (наприклад, толуолу, ксилолу, етилбензолу), що застосовується для зміни розміру порожнин у полімері (наприклад, порожнин у ПМВ), причому відношення полімеру до пороутворювача прямо корелює зі значенням пористості кінцевої структури. У цьому описі термін "пористість" відноситься до міри вільного простору в матеріалі (наприклад, порожнини ПМВ), яка може містити газ або рідину або забезпечувати їхнє проходження. У цьому описі термін "полімеризація" відноситься до процесу взаємодії молекул мономера між собою в хімічній реакції з утворенням тривимірних сіток або полімерних ланцюгів. У цьому описі термін "осадження" відноситься до утворення твердої речовини в розчині в ході хімічної реакції. Коли відбувається реакція, утворену тверду речовину називають осадом, а рідину, що залишилася над твердою речовиною, називають надосадовою рідиною. У цьому описі термін "центрифугування" відноситься до процесу поділу молекул за розміром або щільністю з використанням відцентрової сили, що генерується обертовим ротором, який надає об'єкту обертання навколо нерухливої осі, прикладаючи силу перпендикулярно осі. Центрифуга працює за принципом седиментації, при цьому доцентрово прискорення застосовують, щоб легко розподілити речовини більшої і меншої щільності по шарах різної щільності. У цьому описі термін "концентрація" відноситься до кількості речовини в певному просторі. Концентрацію звичайно виражають в одиницях маси на одиницю об'єму. Для розведення розчину необхідно додати більше розчинника або зменшити кількість розчиненої речовини (наприклад, за допомогою вибірного відділення, випарювання, сушіння розпиленням, сушіння заморожуванням). Навпаки, для концентрування розчину необхідно зменшити кількість розчинника. У цьому описі термін "шар" відноситься до звичайно горизонтального відкладення, сформованого в шар матеріалу, що утворює частину або сегмент, що лежить вище, отриманого після поділу шляхом центрифугування або седиментації згідно з щільнісними властивостями матеріалу. У цьому описі термін "очищений" або "очищати" відноситься до видалення сторонніх компонентів зі зразка. При вживанні в хімічному контексті, "очищений" або "очищати" відноситься до фізичного відділення цільової хімічної речовини від сторонніх, небажаних або забруднюючих речовин. Звичайно застосовувані способи очищення органічних молекул включають, без обмеження, наступні: афінне очищення, механічна фільтрація, центрифугування, випарювання, екстракція домішок, розчинення в розчиннику, у якому нерозчинні інші компоненти, кристалізація, адсорбція, перегонка, фракціонування, сублімація, переплавлення, рафінування, електроліз і діаліз. У цьому описі термін "сушіння" відноситься до будь-якого типу процесу, який зменшує або усуває вміст рідини в речовині. У цьому описі термін "сушіння розпиленням" відноситься до способу сушіння речовини, що містить рідину, з використанням гарячого газу для випаровування рідини з метою зменшення або усунення вмісту рідини в речовині. Інакше кажучи, матеріал сушать шляхом розпилення або розбризкування в потоці нагрітого сухого повітря. У цьому описі термін "сухий вільно текучий порошок" відноситься до сипучого сухого порошку. У цьому описі термін "здрібнювання" відноситься до зменшення розміру частинок за допомогою удару, зрушення або тертя. У цьому описі термін "промивання" відноситься до видалення або очищення (наприклад, з використанням будь-якого типу розчинника (наприклад, дистильованої води, буферного розчину, або розчинника, або суміші) домішок або розчинних небажаних компонентів препарату (наприклад, ПМВ можна промивати для видалення шаблонових компонентів зі зразка). У цьому описі термін "аналіт" відноситься до атома, молекули, речовини або хімічного 7 UA 105228 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 компонента. У загальному випадку "аналіт" не вимірюють сам по собі, а ймовірніше визначають характеристики або властивості (фізичні, хімічні, біологічні, і т.д.) аналіта з використанням аналітичної методики, такої як високоефективна рідинна хроматографія (скорочено ВЕРХ). Наприклад, у загальному випадку не вимірюють "крісло" (аналізований компонент) саме по собі, а вимірюють висоту, ширину, і т.д., цього крісла. Аналогічно, у загальному випадку не вимірюють мікотоксин, а вимірюють одну або більше властивостей мікотоксину (наприклад, флуоресценцію мікотоксину, пов'язану, наприклад, з його стабільністю, концентрацією або біологічною активністю). У цьому описі термін "зразок" застосовують у широкому сенсі, включаючи препарат будьякого походження (наприклад, синтетичний, біологічний і зразок навколишнього середовища). Синтетичні зразки включають будь-який матеріал, отриманий штучним шляхом (наприклад, ПМВ). Біологічні зразки можуть бути отримані від тварин (включаючи людину) і включають рідини, тверді речовини, тканини і гази. Біологічні зразки включають препарати крові, такі як плазма, сироватка, і т.п… Зразки навколишнього середовища включають матеріал з навколишнього середовища, такий як речовина з поверхні, ґрунт, вода, кристали та промислові зразки. У цьому описі термін "високоефективна рідинна хроматографія" і термін "ВЕРХ" відносяться до форми рідинної хроматографії для поділу сполук. Зазначені сполуки розчиняють у розчині. Сполуки розділяють, поміщаючи зразок на колонку, через яку пропускають розчинник або суміш розчинників для елюювання з колонки компонентів суміші. Устаткування для ВЕРХ включає резервуар для рухливої фази, насос, інжектор, розділювальну колонку і детектор. Присутність аналітів у розчині, що виходить з колонки, реєструють шляхом кількісного детектування зміни показника переломлення, поглинання УФ або видимого світла на заданій довжині хвилі, флуоресценції після збудження на прийнятній довжині хвилі або електрохімічного відгуку. У цьому описі термін "сигнал" застосовують звичайно для указування на будь-який процес, що детектується, який вказує на те, що реакція має місце (наприклад, зв'язування антигену з антитілом). Сигнали можна оцінювати як якісно, так і кількісно. Приклади типів "сигналів" включають, без обмеження, радіоактивні сигнали, флуориметричні сигнали або колориметричні сигнали продукту/реагенту. У цьому описі термін "скануюча електронна мікроскопія" і термін "СЕМ" відноситься до типу електронної мікроскопії, який створює зображення поверхні зразка за допомогою променя електронів високої енергії за схемою растрового сканування. Електрони взаємодіють з атомами, що складають зразок, породжуючи сигнали, що містять інформацію про топографію поверхні зразка, сполуку та інші властивості, такі як електропровідність. У цьому описі термін "фіксуючий агент" відноситься до хімічної сполуки, здатної фіксувати одну речовину на іншій з метою "фіксувати", стабілізувати або у інший спосіб уберігати речовину в її нинішній формі від розпаду або інших змін. Часто фіксуючі агенти застосовують у скануючій електронній мікроскопії (СЕМ) для підготовки зразка. У цьому описі термін "in vivo" відноситься до досліджень і/або експериментів, проведених на живому організмі, що відбуваються в біологічному організмі. У цьому описі термін "in vitro" відноситься до штучного середовища поза живим організмом, і до біологічних процесів або реакцій, які могли б звичайно протікати в організмі, але змушені протікати в штучному середовищі. Приклади середовища in vitro включають пробірки і культуру клітин. У цьому описі термін "in situ" слід розуміти в умовах реакційної суміші. У цьому описі термін "ex vivo" відноситься до досліджень і/або експериментів і/або застосування, здійснюваному в або на живій тканині в штучному середовищі поза організмом з мінімальними відхиленнями від природних умов. У цьому описі термін "абсорбувати" відноситься до процесу, при якому матеріал "убирає" або "усмоктує" іншу речовина. Наприклад, "абсорбція" може відноситися до процесу поглинання або приймання речовини в клітини або крізь тканини і органи за допомогою дифузії або осмосу (наприклад, абсорбція живильних речовин травною системою або абсорбція лікарських засобів у кровотоці). У цьому описі термін "адсорбувати" або "адсорбція" відноситься до процесу, який спостерігається, коли матеріал відділяється і/або акумулюється (наприклад, на поверхні) композицією (секвестрантом і/або адсорбентом), або до процесу, у якому композиція (наприклад, ПМВ) зв'язує цільову молекулу (наприклад, мікотоксини) у зразку (наприклад, для видалення цільової молекули зі зразка). У цьому описі термін "сорбція" відноситься як до адсорбції, так і до абсорбції. У цьому описі термін "секвеструвати" і/або термін "секвестрація" відноситься до фізичної 8 UA 105228 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 асоціації (наприклад, за допомогою утворення зв'язків (наприклад, водневих зв'язків, іонних зв'язків, ковалентних зв'язків або іншого типу зв'язків) двох або більше частинок, що вступають у контакт одна з одною (наприклад, з утворенням комплексу). Типові форми асоціацій включають, без обмеження, водневий зв'язок, координацію та утворення іонної пари. Секвестраційні взаємодії можуть включати різне число хімічних взаємодій (наприклад, хімічних зв'язків) залежно від стереохімії і геометрії кожної з частинок (наприклад, додатково визначаючи специфічність секвестрації). Якщо відбувається секвестрація двох або більше частинок, секвестрація зазначених частинок може відбуватися шляхом хімічного зв'язку, але вони можуть також асоціюватися за допомогою зарядного, диполь-дипольного або інших типів взаємодій. У цьому описі терміни "секвестраційний агент" і/або "секвеструючий агент" відносяться до частинки, яка здатна до утворення комплексу з другою частинкою. У цьому описі термін "комплекс" відноситься до частинки, утвореної шляхом асоціації двох або більше окремих частинок (наприклад, асоціації між двома або більше частинками, причому зазначені частинки однакові або різні (наприклад, однакові або різні хімічні сполуки)). Асоціація може здійснюватися за допомогою ковалентного зв'язку або за допомогою нековалентного зв'язку (наприклад, за допомогою ван-дер-ваальсової взаємодії, електростатичної взаємодії, взаємодії зарядів, гідрофобної взаємодії, дипольної взаємодії і/або сил водневих зв'язків (наприклад, уретанові зв'язки, амідні зв'язки, складноефірні зв'язки, і комбінації зазначених взаємодій)). У цьому описі термін "ефективна кількість" відноситься до кількості композиції (наприклад, ПМВ), достатньої для одержання кращих або бажаних результатів. Ефективну кількість можна вводити і/або комбінувати з іншим матеріалом в одному або декількох введеннях, застосуваннях або дозуваннях, і вона не повинна бути обмежена конкретною сполукою або шляхом введення. У цьому описі термін "тварина" відноситься до представника царства тварин. Зазначений термін включає, без обмеження, худобу, сільськогосподарських тварин, одомашнених тварин, домашніх вихованців, морських і прісноводних тварин, і диких тварин. У цьому описі термін "харчовий продукт" відноситься до матеріалу (матеріалам), що споживається суб'єктом (наприклад, людиною і/або твариною (наприклад, що є джерелом енергії і/або живильних речовин у харчуванні суб'єкта)). Приклади харчових продуктів включають, без обмеження, молочні продукти, сік, злаки, фрукти, овочі, м'ясо, повнораціонну суміш (TMR), фураж, гранули, концентрат (концентрати), копродукт(и) премікс(ів), зерно, зернові дробини, патоку, волокна, кормові рослини, траву, сіно, кісточки, листи, борошно, розчинні речовини і добавки. У цьому описі термін "травна система" відноситься до системи (включаючи шлунковокишковий тракт), у якій відбувається або може відбуватися травлення. У цьому описі термін "травний" або "травлення" відноситься до перетворення їжі, харчових продуктів або інших органічних сполук в форму, що абсорбується; розм'якшення, розкладання або розпад під дією тепла і вологості або хімічного впливу. У цьому описі термін "біодоступність" відноситься до частини молекули або компонента, яка доступна для організму або досягає системного кровотоку. Якщо молекулу або компонент вводять внутрішньовенно, біодоступність становить 10 %. Однак якщо молекулу або компонент вводять іншими шляхами, (таким як пероральний), його біодоступність зменшується (через неповну абсорбцію і метаболізм першого проходження). У цьому описі термін "введення" і термін "вводити" відносяться до акту забезпечення надходження речовини, включаючи лікарський засіб, проліки або інший агент, суб'єкту або терапевтичного впливу на суб'єкт (наприклад, суб'єкт або клітини, тканини і органи in vivo, in vitro або ex vivo). Типові шляхи введення можуть являти собою введення через очі (офтальмічний), через рот (пероральний), крізь шкіру (топічний або трансдермальний), через ніс (назальний), через легені (інгаляційний), крізь слизову оболонку порожнини рота (трансбуккальний), через вухо, ректальний шлях, вагінальний шлях, шляхом ін'єкції (наприклад, внутрішньовенної, підшкірної, внутрішньопухлинної, внутрішньочеревинної, і т.д.), і таке інше. У цьому описі термін "спільне введення" і термін "спільно вводити" відносяться до введення щонайменше двох агентів або видів терапії суб'єкту і/або в матеріал (наприклад, харчовий продукт). Спільне введення двох або більше агентів або видів терапії може бути одночасним, або перший агент/вид терапії можна вводити перед другим агентом/видом терапії. У цьому описі термін "лікування" відноситься до поліпшення і/або зворотному розвитку ознаки або симптому захворювання (наприклад, мікотоксикозу). Термін "лікування" відноситься як до терапевтичного лікування, так і до профілактичних або превентивних заходів. Наприклад, суб'єкти можуть одержувати користь від лікування композиціями і способами згідно з цим 9 UA 105228 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 винаходом, включаючи як суб'єктів, що страждають захворюванням і/або порушенням (наприклад, мікотоксикозом), так і суб'єктів, у яких запобігають захворюванню і/або порушенню (наприклад, за допомогою профілактичного лікування згідно з цим винаходом). У цьому описі термін "мікотоксин" відноситься до токсичної і/або канцерогенної сполуки (сполукам), що виробляється різними видами грибів. У цьому описі термін "мікотоксикоз" відноситься до стану, при якому мікотоксини проникають через бар'єри організму людини або тварини. Мікотоксикози можна розглядати або як інфекцію, або як захворювання, і вони можуть впливати на ураженого суб'єкта. У цьому описі терміни "захворювання", "інфекція" і "патологічний стан або реакція" відносяться до стану, ознак і/або симптомів, пов'язаним з порушенням нормального стану живого суб'єкта (наприклад, людини і/або тварини) або будь-яких його органів або тканин, які порушують або змінюють здійснення нормальних функцій, і можуть являти собою відповідь на вплив факторів навколишнього середовища (таких як неповноцінне харчування, промислові небезпеки або клімат, включаючи мікотоксикоз), специфічні інфекційні агенти (такі як хробаки, амеби, бактерії, віруси, пріони, і т.д.), на внутрішній дефект організму (такий як різні генетичні аномалії), або комбінацію цих та інших факторів. У цьому описі термін "ризик розвитку захворювання" відноситься до суб'єкта, схильного до виникнення певного захворювання. Зазначена схильність може бути генетичною (наприклад, певна генетична схильність до виникнення захворювання, така як захворювання, що передаються у спадок), або обумовленої іншими факторами (наприклад, вік, маса тіла, умови навколишнього середовища, вплив шкідливих сполук (наприклад, присутніх у навколишньому середовищі, і т.д.)). У цьому описі термін "що страждає на захворювання" відноситься до суб'єкта (наприклад, тварини або людині), що відчуває певне захворювання, не обмежуючись конкретними ознаками або симптомами, або захворюванням. У цьому описі термін "токсичний" або "токсикологічний" відноситься до будь-якого шкідливого, руйнівного, небезпечного, або іншого негативному впливу (впливам) на суб'єкта, клітину або тканину, у порівнянні з тією ж клітиною або тканиною до контакту або введення токсину/токсиканту. У цьому описі термін "фармацевтична композиція" відноситься до комбінації активного агента (наприклад, композиція, що містить ПМВ) з носієм, інертним або активним, що роблить композицію особливо прийнятною для діагностичного або терапевтичного застосування in vitro, in vivo або ex vivo. У цьому описі термін "фармацевтично прийнятний" і термін "фармакологічно прийнятний" відносяться до композицій, які по суті не викликають більше відомих небажаних реакцій, ніж відомих сприятливих реакцій. У цьому описі термін "прослідковуваність" відноситься до властивості результату вимірювання або величини стандарту, відповідно до якого його можна зв'язати із заданими нормативами, звичайно національними або міжнародними стандартами, за допомогою безперервного ланцюга порівнянь, усі з яких мають задані погрішності. Прослідковуваність являє собою практичне прикладання загальних принципів метрології до хімічних вимірювань, і забезпечує термінологію, принципи і стратегію підтвердження того, що також можливе порівняння аналітичних хімічних вимірювань. Вона вимірює одиниці, що унікально ідентифікуються, способом, що піддається перевірці. Прослідковуваність вимірювань застосовують, у числі іншого, для встановлення взаємозв'язку хронології, місця розташування і/або застосування об'єкта за допомогою ідентифікації, що документально реєструється. ДОКЛАДНИЙ ОПИС ВИНАХОДУ Різні групи грибів виробляють мікотоксини, що чинять шкідливий вплив на здоров'я тварин. Зазначені токсини в основному виробляють гриби, що відносяться до родів Aspergillus, Fusarium і Penicillium, коли переважають сприятливі умови для їхнього утворення. Жоден з регіонів світу не вільний від мікотоксинів і їх негативного впливу на здоров'я людини і тварин. Негативна дія зараження мікотоксинами на врожай зернових і продуктивність тварин є аномальними і постійно несуть ризик здоров'ю людини. Більш теплий клімат схильний знижувати опір афлатоксинам і фумонізинам, тоді як більш прохолодні області з більшою вологістю схильні до охратоксину, споридесміну, зеараленону, дезоксиніваленолу, токсину T-2 і диацетоксисцирпенолу. Мікотоксини являють собою вторинні метаболіти, що виробляються цвіллю і грибами, які заражають як зерна злаків, так і кормові рослини, плоди, їжу і харчові продукти, так і навколишнє середовище (наприклад, ґрунт, воду і повітря за допомогою мікотоксинів, що потрапляють в аерозолі, і т.д.). Мікотоксини мають небезпечну дію на здоров'я людини і тварин. Оскільки мікотоксини присутні протягом харчового ланцюга, мікотоксини є суб'єктом регуляції, 10 UA 105228 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 що обмежує надлишкове забруднення їжі/харчового матеріалу і навколишнього середовища виходячи з токсикологічних властивостей різних груп токсинів (див. Commission Recommendation of 17 August 2006 on the presence of deoxynivalenol, zearalenone, ochratoxin A, T-2 and HT-2 and fumonisins in products intended for animal feeding. Official Journal of the European Union (2006/576/EC)). З цього погляду, різні агентства з безпеки по усьому світу встановили граничні величини і методики контролю для перевірки рівня забруднення. Зазначені вимоги в цей час ще не погоджені між країнами і/або континентами і також залежать від політичного та економічного стану розглянутої географічної області. Зазначені вимоги, при наявності, засновані на неповному числі звітів, зв'язаних з випадками гострого отруєння кристалічними формами мікотоксинів в модельних ситуаціях. Оскільки розуміння просування мікотоксинів, впливу хронічних рівнів впливу, тривалості впливу і спільного впливу різних мікотоксинів, що спільно заражають їжу/харчові матеріали та навколишнє середовище, які можуть виявляти синергічні токсичні дії, може відігравати важливу роль у стані здоров'я людини і тварин та їх сприйнятливості до різних інших інфекцій, і отже імунного статусу. В описаній перспективі слід розглядати рішення, що мають справу з нерегульованими рівнями токсичних сполук, які потрапляють у харчовий ланцюг і присутні в навколишньому середовищі. Отже, згідно з деякими з варіантів реалізації цього винаходу, запропонований економічний широкомасштабний спосіб одержання високоафінного синтетичного сорбенту для видалення мікотоксинів (наприклад, включаючи, без обмеження, цілу групу великих і малих класів мікотоксинових молекул, включаючи: Афлатоксини: афлатоксин B1, B2, G1, G2, M1, P1, Q1, стеригматоміцин і підгрупи, афлатоксикол; Трихотецени: дезоксиніваленол, диацетоксисцирпенол, моноацетоксисцирпенол, сцирпентриол, токсин T-2, токсини HT-2, T-2 тетраол, фузаренон X, фузарин C, фузарову кислоту, фузарохроманон, аурофузарин, фузапроліферин, неосоланіол, ніваленол, а також метаболіти і підгрупи; Фумонізини: фумонізин A1, A2, B1, B2, B3 і підгрупи; Охратоксини: охратоксин A, B, α, β і метаболіти; Зеараленон, зеараленол α, β, зеараланон, зеараланол α, β, зеранол і метаболіти; Патулін, гліотоксин, мікофенолову кислоту, моніліформін, циклопіазонову кислоту, цитринін, боверицин, цитреовіридин, цитохалазин H; Пеніцилову кислоту, PR-токсин, рокфортин A, B, рубратоксин і підгрупи; алкалоїди ріжків: ерготамін, клавінові алкалоїди; Ізофумігаклавіни A, B; паспалітрем A, B, афлатрем, пенітреми і підгрупи; Фомопсини: Фомопсин A і підгрупи; Верукарин A, верукулоген і підгрупи; Споридесмін і підгрупи; слафрамін, свайнсонін, тенуазонову кислоту, альтернаріол і вортманін). Охратоксин A (що скорочено позначається ОТА) являє собою мікотоксиновий метаболіт, що в основному виробляється Aspergillus ochraceus і Penicillium verrucosum, які в числі інших видів цвілі, які здатні рости на харчових продуктах, що неправильно зберігаються (див., наприклад, Pfohl-Leszkowicz A., and Manderville R.A., 2007. Molecular Nutrition and Food Research, 51: 61-99), зараженому зерні, бобах кави (див., наприклад, O'Brien E., and Dietrich D.R. 2005. Critical Reviews in Toxicology, 35: 33-60), технічному винограді (див., наприклад, Blesa J., Soriano J.M., Moltό J.C., Mañes J., 2006. Critical Review in Food Science and Nutrition, 46: 473-478), і можуть переноситися і заражати рідини та тверді речовини, що вживаються людиною (наприклад, виноградний сік, вино, пиво, кава, екстракти какао, а також їжу і корм, у яких застосовують заражене зерно, і м'ясо та інші продукти, що одержуються від тварин (наприклад, молоко, яйця, і т.д.), які споживають заражене зерно або іншим способом зазнають впливу мікотоксинів), що може бути шкідливо для людини. ОТА є канцерогеном (Група 2B; див., наприклад, Clark H.A., and Snedeker S.M, 2006. Journal of Toxicology and Environmental Health, Part B: Critical Reviews, 9: 265-96), нефротоксичною сполукою, і може викликати імуносупресію (див., наприклад, AlAnati L., and Petzinger E., 2006. Journal of Veterinary PHarmocology and Therapeutics, 29: 79-90; Pfohl-Leszkowicz and Manderville, 2007 як зазначено вище; O'Brien and Dietrich, 2005 як зазначено вище). ОТА може викликати зміни функції нирок у свиней, включаючи зміну екскреції та збільшення екскреції глюкози в сечу, які були описані при нефропатії свиней. Курчата, індички та каченята, що харчуються зерном, яке містить ОТА, мають погану конверсію корму і знижене виробництво яєць. У людини викликана ОТА патологія була клінічно описана як Балканська епідемічна нефропатія (див., наприклад, Vrabcheva T., Petkova-Bocharova T., Grosso F., Nikolov I., Chernozemsky I.N., Castegnaro M., and Dragacci S., 2004. Journal of Agricultural and Food Chemistry, 52:2404-2410). Дослідження на тваринах показали, що через схожість з фенілаланіном, ОТА після абсорбції на рівні шлунково-кишкового тракту може проникати в кишково-печіночний кровотік і зв'язуватися з альбуміновою фракцією крові, і в такий спосіб зберігатися в тканинах тварин на тривалий термін (див., наприклад, Creppy E.E., kane A., Dirheimer G., Lafarge-Frayssinet C., Mousset S., and Frayssinet C., 1985. Toxicology Letters, 28: 2935.). Інший клас грибних токсинів, епіполітиодиоксопіперазини, що включає гліотоксин, 11 UA 105228 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 гіалодендрин, сиродесмін, хетомін, хетоцин, вертицилліни, лептозин, еместрин і споридесмін, представляє особливий інтерес. Останній, що у цілому чинить великий економічний вплив на продукцію тваринництва, був виявлений у певних областях світу, у першу чергу в пасовищному сільському господарстві Нової Зеландії (див., наприклад, Hohenboken W.D., Morris C.A., Munday R., De Nicolo G., Amyes N.C., Towers N.R. and PHua S.H., 2004. New Zealand journal of Agricultural Research, 47: 119-127), але також про нього повідомляли з португальських Азорських островів. Споридесмін являє собою гідрофобну молекулу, синтезовану Pithomyces chartarum, що уражує деякі трави. Токсичність обумовлена присутністю дисульфідного містка, який може інактивувати білки шляхом взаємодії з тіольними групами і утворення реакційноздатних кисневих сполук (супероксидний радикал, пероксид водню, гідроксильний радикал). Описана патологія найкраще відома як поверхнева екзема, гепатогенна фотосенсибілізація в результаті руйнування епітеліальних клітин жовчної протоки, що викликає накопичення філоеритрину (метаболіту хлорофілу) у кровотоці та поглинання енергії сонячного світла, і особливо часто уражує овець, рогату худобу, коней і оленів. Клінічні ознаки включають зменшення вироблення молока, втрату маси, фотосенсибілізацію та смерть (див., наприклад, Munday R., 1982. Chemico-Biological Interactions, 41: 361-374). На додаток до впливу мікотоксинів, що містяться в кормі, їжі, підніжному кормі та рідинах, тварини і людина вступають у контакт і зазнають впливу мікотоксинів іншими шляхами. Наприклад, тварини можуть вступати в контакт з мікотоксинами у своїй підстилці, риби можуть вступати в контакт з мікотоксинами у своєму водному середовищі, при цьому й інші органічні матеріали можуть зазнати впливу мікотоксинів. Уникнути зараження мікотоксинами неможливо, але з метою зменшення негативних впливів мікотоксинів у сільському господарстві в минулому застосовували неорганічні матеріали, такі як глини, бентоніти і алюмосилікати, або активоване вугілля, відомі своїми адсорбційними властивостями (наприклад, як добавки до корму тварин і/або інгредієнти, капсульовані форми, або як фільтруючі пристрої). Глини, що застосовуються в більших кількостях, зв'язують деякі мікотоксини в рідких середовищах (наприклад, у шлунково-кишковому тракті тварин і/або людини) і мінімізують їхню токсичну дію (див., наприклад, Ramos A.J., and Hernandez E., 1997. Animal Feed Science and Technology, 65: 197-206; Grant P.G., and PHillips T.D., 1998. Journal of Agricultural and Food Chemistry, 46: 599-605). Однак глини перешкоджають абсорбції багатьох корисних живильних речовин, важливих для тварин і людини, таких як вітаміни, мінеральні речовини і амінокислоти, у такий спосіб зменшуючи живильну щільність раціону. Крім того, глини є інертним матеріалом, який необхідно застосовувати (наприклад, згодовувати тварин) у більших кількостях для одержання корисного ефекту (наприклад, зменшення зараженості мікотоксинами). Однак глини, що згодовуються тваринам у великих кількостях, можуть впливати на навколишнє середовище при виділенні глини з організму тварин. Також застосовували широкий спектр інших адсорбентів мікотоксинів з недостатньою специфічністю до конкретних мікотоксинів, включаючи описані в Патенті США № 6045834. У цілому, полімери з молекулярними відбитками (що скорочено позначаються ПМВ) являють собою полімери, утворені в присутності молекули, що є шаблоном, яку згодом витягають, залишаючи в такий спосіб комплементарні порожнини. Зазначені полімери демонструють певну хімічну спорідненість до вихідної молекули і можуть застосовуватися для виготовлення датчиків, у каталізі або у способах поділу. Перший матеріал з відбитками був на основі силікату натрію. Першим експериментальним застосуванням зазначених матеріалів був поділ барвників в 1949 р. (див., наприклад, Andersson H.S., and Nicholls I.A., 2001. // Molecularly Imprinted Polymers: Man-made mimics of antibodies and their application in analytical chemistry, (Sellergen B., ed.), Techniques and Instrumentation in Analytical Chemistry, Vol. 23 Elsevier, Amsterdam, the Netherlands, pp. 1-19). Цей винахід у цілому відноситься до полімерів з молекулярними відбитками (ПМВ). Зокрема, цей винахід відноситься до прийнятних для багаторазового застосування екологічно чистих ПМВ, способів одержання зазначених полімерів і способів застосування зазначених полімерів (наприклад, для секвестрації і/або адсорбції цільових сполук (наприклад, мікотоксинів)), і до способів здійснення зазначеного застосування різними шляхами (наприклад, для детектування присутності мікотоксинів з метою їх відстеження і для видалення мікотоксинів із забрудненого джерела). Композиції та способи згідно з цим винаходом знаходять застосування в багатьох галузях, включаючи дієтичне харчування, терапію, профілактику, виробництво і переробку харчових продуктів і напоїв, фільтрування рідин, а також в галузі досліджень і контролю якості. Відповідно, згідно з деякими з варіантів реалізації цього винаходу запропоновані шаблонові сполуки (наприклад, за допомогою яких синтезують ПМВ), які надають високу сорбційну ємність і селективність ПМВ відносно цільових сполук (наприклад, мікотоксинів). Шаблонові сполуки 12 UA 105228 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 можна видалити з ПМВ після синтезу ПМВ (наприклад, у такий спосіб "активуючи" ПМВ і забезпечуючи ПМВ можливість зв'язувати і адсорбувати цільові сполуки (наприклад, мікотоксини)). Так, згідно з цим винаходом запропоновані способи (наприклад, спосіб синтезу) і матеріали, що забезпечують виробництво шаблону і ПМВ в промисловому масштабі, яке не тільки економічно вигідно (наприклад, забезпечує реалізоване широкомасштабне виробництво економічно досяжним способом), але також використовує більш доступні реагенти, ніж шаблони ПМВ, що раніше застосовувалися. Згідно з цим винаходом також запропоновані, у деяких з варіантів реалізації, композиції (наприклад, шаблонові сполуки, мономери, агенти, що зшивають, а також ПМВ), що є біологічно нейтральними (наприклад, що не шкодять навколишньому середовищу). Наприклад, згідно з деякими з варіантів реалізації, мономери і агенти, що зшивають, згідно з цим винаходом здатні утворювати високоафінні, здатні до зворотного розпаду комплекси з шаблоном (наприклад, з функціональними групами шаблону), з утворенням ПМВ з високою спорідненістю до цільових сполук (наприклад, мікотоксинів) і, що чинять позитивний вплив на навколишнє середовище (наприклад, високу абсорбційну здатність відносно води, відповідно до чого ПМВ адсорбує до 10 разів більше води по відношенню до власної ваги, що сприяє гідратації ґрунту утримуваною водою). Аналогічно, згідно з деякими з варіантів реалізації цього винаходу запропоновані ПМВ з високою спорідненістю до цільових сполук (наприклад, мікотоксинів), що прийнятні для повторного застосування (наприклад, які можна відокремити від цільових сполук і використовувати повторно). I. Шаблони, що застосовуються для синтезу полімерів з молекулярними відбитками (ПМВ) Загальні схеми синтезу ПМВ включають стадії полімеризації і зшивання мономерів у присутності шаблонових молекул, які направляють формування центрів зв'язування в сітці ПМВ. Геометричну специфічність надають центрам зв'язування ПМВ на стадіях, аналогічних застосуванню воскових копій скульптури для одержання виливків у процесі художньої техніки лиття по моделях, що виплавляються. Після створення сітки ПМВ шаблон видаляють, що робить ПМВ, що не містить шаблон, здатним до секвестрації цільової сполуки. Згідно з деякими з варіантів реалізації, видалення шаблону досягається шляхом ряду стадій промивання (наприклад, як описано в Розділі IV нижче). Згідно з деякими з варіантів реалізації, цільову сполуку застосовують як шаблон. Однак це породжує потенційну проблему вимивання шаблону, або поступового вилужнювання шаблону, що залишився, у зразок. В аналітичних застосуваннях вимивання шаблону викликає помилково високий фон, тоді як у неаналітичних застосуваннях (наприклад, секвестрації) вимивання шаблону може спотворювати результат секвестрації, фактично вводячи цільові молекули в зразок. Крім того, наприклад, при синтезі ПМВ, націлених на сполуки з токсичними і/або канцерогенними властивостями (наприклад, мікотоксини), застосування менш небезпечних шаблонових молекул у процесі синтезу може бути кращим з погляду безпеки персоналу, а також для мінімізації небезпечних відходів. Згідно з кращими варіантами реалізації, шаблонова молекула є безпечною і/або такою, що легко руйнується, і тому не представляє ризику для здоров'я або навколишнього середовища. Згідно з кращими варіантами реалізації, шаблон після вивільнення з ПМВ використовують повторно. Згідно з кращими варіантами реалізації, шаблон можна одержувати в більших кількостях і більш безпечним способом, ніж можна одержувати мікотоксини. Відповідно, згідно з деякими з варіантів реалізації, шаблон, що застосовується для синтезу ПМВ, може являти собою ту ж саму сполуку, що й цільова сполука. Згідно з деякими з варіантів реалізації, шаблон, що застосовується для синтезу ПМВ, може відрізнятися від бажаної цільової сполуки. Згідно з кращими варіантами реалізації цього винаходу, цільова сполука являє собою мікотоксин. Приклади мікотоксинів включають, без обмеження, Афлатоксини: афлатоксин B1, B2, G1, G2, M1, P1, Q1, стеригматоміцин і підгрупи, афлатоксикол; Трихотецени: дезоксиніваленол, диацетоксисцирпенол, моноацетоксисцирпенол, сцирпентриол, токсин T-2, токсини HT-2, T-2 тетраол, фузаренон X, фузарин C, фузарову кислоту, фузарохроманон, аурофузарин, фузапроліферин, неосоланіол, ніваленол, а також метаболіти і підгрупи; Фумонізини: фумонізин A1, A2, B1, B2, B3 і підгрупи; Охратоксини: охратоксин A, B, α, β і метаболіти; Зеараленон, зеараленол α, β, зеараланон, зеараланол α, β, зеранол і метаболіти; Патулін, гліотоксин, мікофенолову кислоту, моніліформін, циклопіазонову кислоту, цитринін, боверицин, цитреовіридин, цитохалазин H; Пеніцилову кислоту, PR-токсин, рокфортин A, B, рубратоксин і підгрупи; алкалоїди ріжків: ерготамін, клавінові алкалоїди; Ізофумігаклавіни A, B; паспалітрем A, B, афлатрем, пенітреми і підгрупи; Фомопсини: Фомопсин A і підгрупи; Верукарин A, верукулоген і підгрупи; Споридесмін і підгрупи; слафрамін, свайнсонін, тенуазонову кислоту, альтернаріол і вортманін. Згідно з деякими з варіантів реалізації, цільова сполука являє собою ОТА, споридесмін, алкалоїди ріжків. 13 UA 105228 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Згідно з деякими з варіантів реалізації, розробку і/або визначення шаблонових сполук, що не є цільовими сполуками, здійснюють шляхом ретельного структурного аналізу молекули цільової сполуки, структурної мінімізації і визначення структурних особливостей і функціональних груп, важливих для створення ефективного центру зв'язування ПМВ. Способи структурної мінімізації відомі в цій галузі техніки (див., наприклад, Baggiani C., Giraudi G., and Vanni A., 2002. Bioconjugation, 10: 389-394; повністю включений у цю заявку за допомогою посилання). Хоча цей винахід не обмежений ніяким конкретним механізмом, і розуміння механізму не обов'язково для практичного застосування цього винаходу, структурні фактори, які враховують при розробці шаблону, включають, без обмеження, хіральність, планарність, усунення чутливості структури до небажаних властивостей молекули (наприклад, усунення молекулярних дефірмінантів токсичності) і/або існування прийнятної доступної для розчинника поверхні, поверхні електростатичного потенціалу, і/або ліпофільної/гідрофільної поверхні шаблонної молекули і її можливих взаємодій з мономерами і агентом, що зшиває, а також простоту синтезу шаблону. Згідно з деякими з варіантів реалізації, застосовують методики надшвидкого розпізнавання форми для здійснення можливості рутинного скринінгу на сполуки, найбільш схожі на молекулу, не тільки згідно з переважаючим за швидкістю розпізнаванням двомірної структури, але краще і за одним з найспецифічніших еталонів, яким є тривимірна форма молекули (див., наприклад, Balletser P., and Richards W.G., 2007. Proceedings of the Royal Society A: Mathematical, PHysical and Engineering Sciences, 463: 1307-1321. Відповідно до одного з необмежуючих прикладів, шаблоном для Охратоксину A є N-(2гідрокси-3,5-дихлорбензоїл)-L-фенілаланін, як показано на Фігурі 1. Відповідно до одного з необмежуючих прикладів, спосіб синтезу N-(2-гідрокси-3,5дихлорбензоїл)-L-фенілаланіну починається з реакції 3,5-дихлорсаліцилової кислоти з оцтовим ангідридом з утворенням 2-ацетокси-3,5-дихлорбензойної кислоти, яку, у свою чергу, перетворюють у хлорид кислоти під дією оксалілхлориду. Потім хлорид 2-ацетокси-3,5дихлорбензойної кислоти реагує in situ з гідрохлоридом етилового ефіру фенілаланіну в присутності триетиламіну, з утворенням етилового ефіру N-(2-ацетокси-3,5-дихлорбензоїл)-Lфенілаланіну. На останній стадії зазначеного способу синтезу вводять новий і високоспецифичний гідроліз обох складноефірних функціональних груп етилового ефіру N-(2ацетокси-3,5-дихлорбензоїл)-L-фенілаланіну з утворенням шаблону ОТА, N-(2-гідрокси-3,5дихлорбензоїл)-L-фенілаланіну (I) з виходом 98 %. Описана реакція синтезу коротко представлена на Фігурі 2. Отже, згідно з цим винаходом запропонований спосіб і матеріали для синтезу шаблонів (наприклад, шаблонів ОТА), що масштабується до великих об'ємів економічно доступним способом. II. Мономери і агенти, що зшивають, які застосовуються при полімеризації ПМВ При виборі мономерів, що застосовуються для синтезу ПМВ, беруть до уваги структурні особливості шаблонної молекули, щоб оцінити, який мономер або комбінація мономерів найімовірніше утворює взаємодії (наприклад, ковалентні, нековалентні, іонні, водневі зв'язки, гідрофобні взаємодії, ван-дер-ваальсові взаємодії) з шаблоном. Відповідно до одного з необмежуючих прикладів, основні структурні особливості шаблону ОТА (I) згідно з цим описом (наприклад, N-(2-гідрокси-3,5-дихлорбензоїл)-L-фенілаланіну) включають (i) дві кислотні функціональні групи (-OH і -CO2H); (ii) одну сильно полярну пептидну групу (-NHCO-); (iii) і декілька низько полярних вуглеводневих фрагментів структури шаблону (наприклад, кожний з яких має можливість утворювати комплекси з мономерами і молекулами агента, що зшиває). У Заявці на патент США № 10/181435, повністю включеної в цю заявку за допомогою посилання, описані функціональні мономери ПМВ і способи вибору мономера за допомогою розрахунків (див., наприклад, Baggiani et al., 2002, як зазначено раніше). Класи мономерів і конкретні мономери (наприклад, що застосовуються у способах синтезу ПМВ згідно з цим винаходом) включають, без обмеження, наступні класи і похідні: акрилова кислота і похідні (наприклад, 2-бромакрилова кислота, акрилоілхлорид, N-акрилоілтирозин, Nакрилоілпірролідон, транс-2-(3-піридил)-акрилова кислота), акрилати (наприклад, алкілакрилати, алілакрилати, гідроксипропілакрилат), метакрилова кислота і похідні (наприклад, ітаконова кислота, 2-(трифторметил)пропенова кислота), метакрилати (наприклад, метилметакрилат, гідроксиетилметакрилат, 2-гідроксиетилметакрилат, 3сульфопропілметакрилату натрієва сіль, етиленгліколю монометакрилат), стироли (наприклад, (2, 3 і 4)-аміностирол, стирол-4-сульфонова кислота, 3-нітростирол, 4-етилстирол), вініли (наприклад, вінілхлорформіат, 4-вінілбензойна кислота, 4-вінілбензальдегід, вінілімідазол, 4вінілфенол, 4-вініламін, акролеїн), вінілпіридини (наприклад, (2, 3, і/або 4)-вінілпіридин, 3-бутен1,2-діол), боронові кислоти (наприклад, 4-вінілборонова кислота), сульфонові кислоти 14 UA 105228 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 (наприклад, 4-вінілсульфонова кислота, акриламідо-2-метил-1-пропансульфонова кислота), сполуки, хелатуючі метали (наприклад, стиролімінодиоцтова кислота), акриламіди і похідні (наприклад, N-метилакриламід), метакриламіди і похідні (наприклад, N, N-диметилакриламід, N(3-амінопропіл)метакриламід), алкени (наприклад, 4-пентенова кислота, 3-хлор-1-феніл-1пропен), ангідрид (мет)акрилової кислоти і похідні (наприклад, метакриловий ангідрид), мономери, що містять кремній (наприклад, (3-метакрилоксипропіл)триметоксисилан, тетраметилдисилоксан), поліени (наприклад, ізопрен, 3-гідрокси-3,7,11-триметил-1,6,10додекатріен), азиди (наприклад, 4-азидо-2,3,5,6-тетрафторбензойна кислота), тіоли (наприклад, алілмеркаптан). Також у варіантах реалізації цього винаходу можна застосовувати такі, що закінчуються акрилатними групами, або іншим способом ненасичені уретани, карбонати і епоксиди, як і мономери, що містять кремній. Згідно з кращими варіантами реалізації, мономери і агенти, що зшивають, які застосовуються при синтезі ПМВ, націленого на шаблон для ОТА (тобто, N-(2-гідрокси-3,5дихлорбензоїл)-L-фенілаланін), включають 2-вінілпіридин, 2-гідроксиетилметакрилат і/або етиленгліколю диметакрилат. Хоча цей винахід не обмежений ніяким конкретним механізмом, і розуміння механізму не обов'язково для практичного застосування цього винаходу, 2вінілпіридин утворює іонні зв'язки з кислотними групами шаблону, і містить вінільний зв'язок у безпосередній близькості від основного атома азоту піридинового кільця. Описана взаємодія між шаблоном і 2-вінілпіридином сприяє утворенню полімеру в безпосередній близькості від шаблонної молекули і забезпечує можливість міцного зв'язку між ПМВ і ОТА в ПМВ (наприклад, після видалення шаблонної сполуки та забезпечення можливості взаємодії ПМВ з цільовими молекулами ОТА). Хоча цей винахід не обмежений ніяким конкретним механізмом, і розуміння механізму не обов'язково для практичного застосування цього винаходу, гідроксильна група мономера 2-гідроксиетилметакрилату утворює додаткові водневі зв'язки з високополярними пептидними зв'язками шаблону. Додатковим реагентом є етиленгліколю диметакрилат. Незважаючи на те, що цей винахід не обмежений ніяким конкретним механізмом, і розуміння механізму не обов'язково для практичного застосування цього винаходу, етиленгліколю диметакрилат знаходить застосування в деяких варіантах реалізації як агент, що зшиває (див. нижче), як ненасичений диефір, що взаємодіє з низкополярними групами, які присутні в молекулі шаблону ОТА. Згідно з деякими з варіантів реалізації, окремі типи мономерів застосовують окремо або в комбінації з іншими типами мономерів. При застосуванні агент, що зшиває, або агенти будуть переважно являти собою одну або більше полімерних або олігомерних сполук, або сполуку, призначену для розщеплення в певних умовах. агенти, що зшивають, які надають твердість розглянутим полімерним сполукам, відомі фахівцям у цій галузі техніки і включають, без обмеження, ди-, три-, тетра- і пентафункціональні акрилати, метакрилати, акриламіди, вініли, аліли і стироли. Конкретні приклади агентів, що зшивають включають, без обмеження, пара-дивінілбензол, етиленгліколю диметакрилат (що скорочено позначається EGDMA), тетраметилену диметакрилат (що скорочено позначається TDMA), N, N’-метилен-біс-акриламід (що скорочено позначається MDAA), N, N’-1,3-феніленбіс(2-метил-2-пропенамід) (PDBMP), 2,6-біс-акрилоїламідопіридин, 1,4-диакрилоїлпіперазин (що скорочено позначається DAP), 1,4-фенілендиакриламід і N, O-біс-акрилоїл-L-фенілаланінол. Приклади агентів, що зшивають, які оборотно розщеплюються, включають, без обмеження, N, N'-біс-(акрилоїл)цистамін, N, N-диалілтартардиамід, N, N-(1,2-дигідроксиетилен)бісакриламід, N1-((E)-1-(4-вінілфеніл)метиліден)-4-вініланілін, алілдисульфід і біс(2метакрилоїлоксиетил))дисульфід. Згідно з кращими варіантами реалізації, етиленгліколю диметакрилат застосовують як агент, що зшиває. Хоча кращим мономером, що зшиває, є етиленгліколю диметакрилат, варіанти реалізації цього винаходу не обмежені зазначеним агентом, і можна застосовувати інші мономери, що зшивають, такі як дивінілбензол і триметилолпропану триметакрилат (що скорочено позначається TRIM). Можна застосовувати будь-яке співвідношення простих мономерів і агентів, що зшивають, яке забезпечує структуру ПМВ відповідної цілісності, наприклад, яку можна застосовувати в обставинах кінцевого застосування (наприклад, у харчових або кормових продуктах, у воді, призначеній для застосування в аквакультурі, in vivo, і т.д.). Фахівець у цій галузі техніки може вибрати прийнятні співвідношення мономерів для забезпечення бажаної структурної цілісності, яка тісно пов'язана з природою і структурою цільової молекули та з природою і структурою шаблону, що застосовується. У випадку полімерних або олігомерних сполук, які збираються застосовувати in vivo (наприклад, як терапевтичні або діагностичні засоби, або призначені для споживання секвестраційних компонентів кормів для тваринних або харчових продуктів для людини), важливо вибрати мономери, які нетоксичні і мають прийнятну для застосування in vivo 15 UA 105228 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 стабільність і розчинність. Кращі приклади включають, без обмеження, акриламіди і метакрилати. Як варіант, полімер можна піддавати обробці після полімеризації для поліпшення розчинності шаблону, наприклад, шляхом взаємодії з прийнятними органічними або неорганічними реагентами. Можна застосовувати різні способи полімеризації, включаючи вільнорадикальну, катіонну та аніонну полімеризацію. У цьому описі обрані та запропоновані такі умови полімеризації, які не чинять негативного впливу на активну конформацію сполуки, для якої одержують комплементарну полімерну сполуку. Згідно з особливо кращими варіантами реалізації застосовують способи вільнорадикальної полімеризації з осадженням (див. Розділ III нижче). Крім того, полімеризацію ПМВ звичайно починають шляхом додавання ініціюючого агента. Ініціюючі агенти включають, без обмеження, азо-бісизобутиронітрил (що скорочено позначається АІБН), азо-бісдиметилвалеронітрил (що скорочено позначається ABDV), диметилацеталь бензилу, бензоїлпероксид (що скорочено позначається BPO) і 4,4’-азо(4ціановалеріанову кислоту). Згідно з кращими варіантами реалізації ініціюючий агент являє собою азо-бісизобутиронітрил. Згідно з кращими варіантами реалізації, мономери, агенти, що зшивають, і/або ПМВ мають позитивні властивості безпеки і/або екологічності, такі як знижена токсичність або відсутність токсичності, і високі показники сорбції та утримання води. Згідно з кращими варіантами реалізації, ПМВ можуть бути придатними для повторного використання і такими, що економічно реалізуються/виробляються. III. Розчинники, що застосовуються при синтезі ПМВ Вибір розчинника/суміші розчинників, у яких проводять реакцію полімеризації, впливає на об'єм, селективність і специфічність єднальної здатності ПМВ до його цільової сполуки. Хоча цей винахід не обмежений ніяким конкретним механізмом, і розуміння механізму не обов'язков для практичного застосування цього винаходу, утворення пористості сприяє або забезпечує порогенний розчинник або суміш розчинників, що мають наступні властивості: він розчиняється в мономерній суміші, він не активний у реакціїполімеризації та не розчиняє отриманий полімер (ПМВ). Прийнятні порогенні розчинники включають, без обмеження, ароматичні вуглеводні, такі як толуол, ксилол, етилбензол і диетилбензол; неполярні розчинники, такі як циклогексан; насичені вуглеводні, такі як гексан, гептан, октан і декан; спирти, такі як ізопропіловий та ізоаміловий спирти; аліфатичні галогеновані вуглеводні, такі як дихлорметан, дихлоретан і трихлоретан; аліфатичні або ароматичні складні ефіри, такі як етилацетат, бутилацетат, диметилфталат. Згідно з кращими варіантами реалізації, застосовують ароматичні вуглеводневі розчинники. Згідно з особливо кращими варіантами реалізації, застосовують тільки толуол. Згідно з деякими з варіантів реалізації, застосовують суміш толуолу з іншим розчинником. Згідно з деякими з варіантів реалізації, застосовують толуол у комбінації з циклогексаном. Порогенні розчинники можна застосовувати окремо або в комбінації з двох або більше. Кількість порогенного розчинника, що вводиться, може варіювати приблизно від 10 % до 500 % за масою від загальної кількості мономерів. Хоча цей винахід не обмежений ніяким конкретним механізмом, і розуміння механізму не обов'язково для практичного застосування цього винаходу, полярні розчинники (наприклад, вода, ацетонітрил) руйнують тісні комплекси між мономерами і шаблоном, у такий спосіб знижуючи специфічність ПМВ до зв'язування з цільовою молекулою (наприклад, у порівнянні з толуолом, і т.д.). Розчинник або суміш розчинників, що застосовуються як середовище для синтезу ПМВ, також впливають на властивості набрякання ПМВ і на розмір пор у тривимірній сітці ПМВ. Згідно з деякими з варіантів реалізації, полярні розчинники, такі як ацетонітрил, застосовують як розчинник або співрозчинник при полімеризації ПМВ, якщо бажано збільшити набрякання ПМВ і розмір пор у ПМВ; як варіант, подібних розчинників уникають, якщо збільшення набрякання ПМВ і розміру пор у ПМВ небажане (наприклад, якщо ПМВ призначений для застосування в хроматографічній колонці, коли набрякання може перешкоджати витраті і порушувати елюювання аналітів і здатність приладу ВЕРХ функціонувати). Продуманий вибір системи розчинників може безпосередньо впливати на розмір пор у ПМВ. У необмежуючих прикладах, у процесі синтезу ПМВ, спрямованого на шаблон ОТА, найдрібніші частинки (1 – 20 мкм) одержували в низькополярних розчинниках, на зразок циклогексану і/або толуолу, у той час як значно більші і менш однорідні за розміром (1 – 170 мкм) частинки одержували в полярних розчинниках, на зразок ацетонітрилу або води. крім того, при високих концентраціях мономерів реакція полімеризації дає більші згустки ПМВ, що легко розпадаються при здрібнюванні, без утворення дуже дрібних частинок, як це спостерігається при здрібнюванні монолітів ПМВ (див. докладне обговорення в Розділі IV нижче). Дуже дрібні частинки можуть бути небажані в таких застосуваннях, наприклад, де ПМВ призначений для застосування як 16 UA 105228 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 смола для колонки (де дрібні частинки можуть перешкоджати витраті), або де присутність дрібних частинок перешкоджає або утрудняє збір ПМВ при центрифугуванні або фільтруванні, або заважає відповідному утримуванню ПМВ при фільтруванні, яке, відповідно, регулюється розміром пор у певному фільтрі з отворами, що включає ПМВ, якщо зазначений фільтр повинен зберігати кількість ПМВ, що міститься в ньому. Дисперговані згустки ПМВ можна просівати для одержання продукту певного однорідного розміру. Отже, вибір розчинника для полімеризації, концентрації мономера і способів механічної обробки можна здійснити таким чином, щоб у результаті одержати оптимальний вихід ПМВ із заданим розміром пор і розміром частинок, при цьому уникаючи утворення дрібних частинок. Вибір системи розчинників обумовлює фізичну форму ПМВ, що одержується в процесі полімеризації. Наприклад, деякі системи розчинників (включаючи, без обмеження, низькополярні розчинники, такі як циклогексан і/або толуол) дають, як описано вище, тверді згустки ПМВ в ході процесу, що називається полімеризація осадженням. Інші системи розчинників (включаючи, без обмеження, полярні розчинники, такі як полівініловий спирт у воді) сприяють процесу з кінетикою, що відрізняється, який називається емульсійною полімеризацією (Vivaldo-Lima E., Wood P.E., Hamielec A.E., 1997. Industrial and Engineering Chemistry Research, 36: 939-965). Загалом, природа полімеризації впливає як на фізичну форму сітки ПМВ, так і на легкість, з якою полімер можна піддавати подальшій переробці (наприклад, необхідність здрібнювання; однорідність за розміром частинок; вихід; легкість обміну з буферним розчином або розчинником; стабільність). Огляд процесів полімеризації наведений в Yan H., and Ho Row K., 2006. International Journal of Molecular Science, 7: 155-178; повністю включеному в цю заявку за допомогою посилання. Згідно з кращими варіантами реалізації, застосовують полімеризацію осадженням. Згідно з деякими з варіантів реалізації, полімеризація осадженням дає ПМВ у вигляді порошку, однорідного і легко регульованого за розміром частинок. Як порівняння, інші способи полімеризації, включаючи, без обмеження, полімеризацію в масі, можуть давати великий моноліт ПМВ, який необхідно роздрібнити перед подальшою переробкою або застосуванням, що приводить до безладних розмірів частинок і, отже, до меншої функціональності. IV. Способи видалення шаблонів з ПМВ після синтезу ПМВ і фізична переробка ПМВ Методики, що застосовуються для відщеплення шаблону з синтезованого ПМВ, у загальному випадку визначаються природою взаємодії шаблон-ПМВ. Наприклад, якщо між шаблоном і сіткою ПМВ утворений ковалентний зв'язок, потрібне хімічне відщеплення шаблону від ПМВ. Навпаки, якщо взаємодія між шаблоном і сіткою ПМВ є нековалентною, для видалення шаблону може бути досить екстракції розчинником (див., наприклад, Yan H., and Ho Row K., 2006, як зазначено раніше, повністю включеному в цю заявку за допомогою посилання; Sellergren B., 2001. The non-covalent approach to molecular imprinting. // Molecularly Imprinted Polymers: Man-made mimics of antibodies and their application in analytical chemistry, (Sellergen B., ed.), Techniques and Instrumentation in Analytical Chemistry, Vol. 23 Elsevier, Amsterdam, the Netherlands, pp. 113-184). Обробка ПМВ після синтезу може також називатися активацією ПМВ. Згідно з кращими варіантами реалізації, перша стадія активації ПМВ включає декантацію, а потім випарювання (повторне використання) розчинника з матеріалу ПМВ, при трохи зниженому тиску (наприклад, за допомогою ротаційної випарної системи). Друга стадія включає здрібнювання частинок ПМВ для одержання більш дрібного розміру частинок (наприклад, за допомогою ступки й товкачика, або помольного устаткування). Третя стадія включає багаторазові промивання частинок ПМВ, наприклад, 0,2 % мас./об. розчином гідроксида натрію. Згідно з варіантами реалізації, у яких синтезують ПМВ до ОТА, старанність промивання можна відслідковувати по одержанню негативного результату в пробі з розчином FeCl 3 для детектування шаблону (див. з Прикладу 2 по Приклад 4). Згідно з деякими з варіантів реалізації, проводять однократне промивання 1 % розчином оцтової кислоти і однократне промивання водою, з наступним сушінням готового продукту ПМВ (наприклад при 80 °C у сушильній шафі протягом 6 – 8 год.) до видалення всіх слідів розчинника. Нарешті, частинки ПМВ можна просіяти для одержання продукту із заданим розміром частинок. Згідно з кращими варіантами реалізації, фізична форма ПМВ не вимагає протяжного здрібнювання перед застосуванням, наприклад, ПМВ не утворює монолітних блоків, які вимагають роздроблення або здрібнювання для диспергування. Згідно з кращими варіантами реалізації, основна частина ПМВ утворює сфери, які при сушінні утворюють порошок. Згідно з кращими варіантами реалізації, стадій промивання достатньо для видалення щонайменше 95 % молекул шаблону із сітки ПМВ. Згідно з особливо кращими варіантами реалізації, стадій промивання достатньо для видалення щонайменше 99 % молекул шаблону із сітки ПМВ. Відповідно найкращим варіантам реалізації, стадій промивання достатньо для 17 UA 105228 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 видалення щонайменше 99,9 % молекул шаблону із сітки ПМВ. V. Застосування композицій ПМВ Композиції та способи згідно з цим винаходом знаходять застосування в різних галузях, включаючи дієтичне харчування, терапію, профілактику, виробництво і переробку їжі та напоїв, а також в галузі досліджень і контролю якості. Наприклад, згідно з деякими з варіантів реалізації, синтетичні шаблони (наприклад, отримані за допомогою способів згідно з цим описом) застосовують для синтезу ПМВ. Цей винахід не обмежений ніяким конкретним синтетичним шаблоном і/або синтезованим ПМВ. Дійсно, можна одержувати і застосовувати різні синтетичні шаблони, включаючи, без обмеження, шаблон ОТА (наприклад, N-(3,5-дихлор2-гідроксибензоїл)-L-фенілаланін, див. Приклад 1), шаблон (шаблони) для афлатоксину (афлатоксинів), шаблон трихотецену (наприклад, шаблон сесквітерпенового спирту (наприклад, шаблон дезоксиніваленолу (DON))), шаблон зеараленону, шаблон споридесміну, шаблон стеригматоцистину, шаблон фумонізину, шаблон патуліну, шаблон цитриніну і/або шаблон пов'язаного з ендофітом алкалоїду ріжків. Згідно з деякими з варіантів реалізації цього винаходу запропоновані композиції та способи одержання синтетичного шаблону (наприклад, для застосування в синтезі ПМВ до ОТА), що містить зовнішні функціональні групи, які нагадують мікотоксин (наприклад, якщо шаблон застосовують для одержання ПМВ в процесі згідно з цим винаходом і згодом видаляють з полімеру, ПМВ проявляє високу спорідненість до мікотоксину, схожому за своїми функціональними групами), причому мікотоксин обраний із групи, що включає ацетоксисцирпендіол, ацетилдезоксиніваленол, ацетилніваленол, ацетилнеосоланіол, ацетил-токсин-T-2, афлатоксин, афлатоксин B1, B2, G1 і G2, афлатрем, альтернарієву кислоту, альтернаріол, аустдиол, аустамід, аустоцистин, авенацеїн +1, боверицин +2, бентенолід, бревіанамід, бутенолід, калонектрин, хетоглобозин, хетоцин, хетомін, цитринін, цитреовіридин, кохліодинол, цитохалазини, циклопіазонову кислоту, дезацетилкалонектрин, дезацетилнеосоланіол, дезоксиніваленолу діацетат, дезоксиніваленолу моноацетат, диацетоксисцирпенол, деструксин B, еместрин, енніатини, включаючи всі токсини алкалоїдів ріжків і ендофітів, такі як ергін, ергокортин, ергокрістин, ергокріптин, ергометрин, ергонін, ергозин, ерготамін, ерговалін, лізергол, лізергінову кислоту і споріднені епімери, фруктигенін +1, фумагілін, фумонізини, фумонізини A1, A2, B1, B2 і B3, фузаренон-X, фузарохроманон, фузарову кислоту, фузарин, гліотоксин, токсин HT-2, гіалодендрин, іпомеанін, ісландитоксин, ізофумігаклавіни A і B, латеритин +1, лептозин, лікомаразмін +1, малформін, мальторизин, моніліформін, моноацетоксисцирпенол, мікофенолову кислоту, неосоланіол, ніваленол, токсин NT-1, токсин NT-2, охратоксин, ооспореїн, щавлеву кислоту, паспалітрем A і B, патулін, пеніцилову кислоту, пенітрем, фомопсини, PR-токсин, роридин E, рокфортин A і B, рубратоксин, руброскирин, рубросульфін, ругулозин, самбуцинін +1, сатратоксини F, G,H, сцирпентриол, сиродесмін, слафрамін, споридесмін, стеригматоцистин, свайнсонін, токсин T-1, токсин T-2, тенуазонову кислоту, триацетоксисцирпендіол, трихотецени, триходермін, трихотецин, триховеррини, триховерроли, триптохівален, верукарин, верукулоген, вертицилліни, віопурпурин, віомеллеїн, віридитоксин, вортманін, ксантоциллін, яваніцин+1, зеараленоли, зеараланони, зеараленон, α, β, зеараланон, α, β, зеранол і підгрупи і/або похідні зазначених сполук, і/або кон'югати. Згідно з деякими з варіантів реалізації, цільова сполука являє собою ОТА, споридесмін або алкалоїди ріжків. Аналогічно, можна одержати і застосовувати різні ПМВ, включаючи, без обмеження, ПМВ, отримані за допомогою кожного з перерахованих вище синтетичних шаблонів або будь-якої іншої органічної молекули як шаблону (наприклад, живильної речовини, такої як вітаміни, лікарські засоби, антибіотики, забруднювачі, гормони, ферменти, білки, і т.д.). ПМВ згідно з цим описом знаходять застосування в різних галузях. Наприклад, згідно з деякими з варіантів реалізації, ПМВ застосовують для очищення рідин. Наприклад, згідно з деякими з варіантів реалізації, ПМВ застосовують для селективного видалення цільових сполук (наприклад, одного або більше мікотоксинів) з рідини. Цей винахід не обмежений цільовими сполуками (наприклад, одним або більше мікотоксинами), що видаляються з рідини. Дійсно, можна видаляти безліч цільових сполук, включаючи, без обмеження, мікотоксини згідно з цим описом. Аналогічно, цей винахід не обмежений типом рідини, з якої видаляють цільову сполуку. У дійсності, безліч різних рідких розчинів можуть містити одну або більше цільових сполук (наприклад, мікотоксинів), що підлягають видаленню (наприклад, шляхом введення одного або більше різних типів ПМВ в розчин), включаючи, без обмеження, напої (наприклад, що споживаються людиною (наприклад, сік, вино (наприклад, біле вино, червоне вино, і т.д.), воду, пиво, чай, кава, і т.д.)), воду (наприклад, що застосовується в аквакультурі, питну воду, і т.д.), рідини, що застосовуються у виробництві харчових продуктів (наприклад, харчових продуктів для людини, тварин), біологічні рідини (наприклад, кров, рубцева рідина, шлунковий сік, і т.д.). 18 UA 105228 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Наприклад, згідно з деякими з варіантів реалізації, композиції та способи згідно з цим винаходом пропонують ПМВ, які селективно видаляють цільові сполуки (наприклад, мікотоксини) з рідини. Рідина може являти собою напій, воду, біологічний зразок, джерело питної води, кров, рубцеву рідину або інший тип рідини, що містить цільові сполуки. Крім того, цільові сполуки можна видаляти з інших типів рідин. Згідно з деякими з варіантів реалізації, ПМВ згідно з цим описом вступають у контакт (наприклад, змішуються) з рідиною в достатній кількості протягом часу, що дозволяє ПМВ вступити у взаємодію і зв'язати цільову сполуку (наприклад, мікотоксин). Хоча цей винахід не обмежений ніяким конкретним механізмом, і розуміння механізму не обов'язково для практичного застосування цього винаходу, згідно з деякими з варіантів реалізації після того, як рідині надають можливість вступити в контакт з ПМВ, комплексоутворюючі/зв'язувальні порожнини, що містяться в ПМВ (наприклад, порожнини, що залишилися після видалення з ПМВ шаблонної сполуки), зв'язують при контакті цільова сполуку, ефективно видаляючи цільову сполуку з рідини. Рідину можна далі переробляти, упаковувати, або готувати для споживання (наприклад, для споживання людиною, для споживання тваринами або для середовища проживання тварин). Згідно з деякими з варіантів реалізації, ПМВ, отримані і/або запропоновані згідно з цим описом, мають тверду структуру, яка витримує фізичні та хімічні фактори, пов'язані з процесом видалення/секвестрації. Наприклад, згідно з кращим варіантом реалізації, ПМВ, запропонований згідно з цим винаходом, селективно зв'язується з цільовою сполукою, у такий спосіб видаляючи цільову сполуку з речовини (наприклад, рідини, твердої поверхні, біологічної рідини (наприклад, крові, рубцевої рідини, і т.д.), речовини, необхідної для підтримки життя (наприклад, повітря або середовище для аквакультури), і т.д.), і підтримує асоціацію з цільовою сполукою в той час, поки комплекс ПМВцільова сполука збирають і/або видаляють з речовини (наприклад, прокачують рідину через фільтр, виливають рідину на фільтр, занурюють фільтр у рідину, наносять покриття ПМВ на поверхню контейнера, центрифугують, наносять покриття ПМВ на поверхню фільтра, відбувається виділення калу тваринами, і т.д.). Відповідно до одного з варіантів реалізації, спосіб видалення цільових сполук з рідини високо селективний. Наприклад, рідина може містити безліч цільових сполук, при цьому ПМВ селективно видаляє тільки одну конкретну цільову сполуку (наприклад, мікотоксин), де "одну" відноситься до типу цільових сполук, а не до числа цільових сполук, що видаляються. Згідно з деякими з варіантів реалізації, безліч ПМВ (наприклад, безліч різних сукупностей ПМВ (наприклад, при цьому одна сукупність ПМВ специфічна до одного типу мікотоксину (наприклад, охратоксину), а друга сукупність ПМВ специфічна до другого типу мікотоксину (наприклад, афлатоксину))) вводять у рідину і дають можливість взаємодіяти протягом достатнього часу для селективного видалення безлічі різних типів цільових сполук (наприклад, мікотоксинів) з рідини. Цей винахід не обмежений числом різних типів ПМВ, які вводять у рідину, що містить безліч різних типів цільових сполук (наприклад, мікотоксинів). Згідно з деякими з варіантів реалізації, рідина містить 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 або більше різних типів цільових сполук (наприклад, мікотоксинів), і в рідину вводять композицію, що містить 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, або більше різних типів ПМВ зі специфічністю до однієї з безлічі цільових сполук, у таких умовах, у яких ПМВ вступають у взаємодію й секвеструють цільові сполуки. Згідно з деякими з варіантів реалізації, ПМВ проявляє специфічну спорідненість до єдиної цільової молекули/сполуки. Згідно з деякими з варіантів реалізації, ПМВ проявляє специфічну спорідненість до групи молекул, що мають загальні хімічні або фізичні властивості. Згідно з деякими з варіантів реалізації, ПМВ має безліч різних комплексоутворюючих/зв'язувальних порожнин для різних цільових сполук, так що ПМВ здатний селективно зв'язувати безліч цільових сполук, завдяки застосуванню безлічі цільових молекул/сполук при одержанні ПМВ. Згідно з деякими з варіантів реалізації цього винаходу запропонований спосіб видалення цільових сполук з рідини, що містить безліч різних типів цільових сполук (наприклад, мікотоксинів або інших органічних цільових молекул/сполук (наприклад, живильних речовин, таких як вітаміни, лікарські засоби, антибіотики, забруднювачі, гормони, ферменти, білки, і т.д.)). Згідно з деякими з варіантів реалізації, спосіб включає групу різних типів ПМВ, розроблених для зв'язування різних цільових сполук. Наприклад, згідно з деякими з варіантів реалізації, запропонований зразок рідини, у якому проводять випробування з метою ідентифікації присутності в рідкому зразку однієї або більше цільових сполук. Присутність специфічних мікотоксинів можна детектувати з метою визначення, які мікотоксини присутні. Після ідентифікації одного або більше типів цільових сполук, що присутні у рідкому зразку (наприклад, коли рідкий зразок є зразком характеристик рідини, з якої взятий зазначений зразок), створюють один або більше ПМВ (наприклад, згідно зі способами, описаними в цій заявці) і/або поєднують, а потім вводять один або більше ПМВ в рідкий розчин для видалення цільових сполук. Згідно з 19 UA 105228 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 деякими з варіантів реалізації, ідентифікація одного або більше типів цільових сполук включає застосування колонок і/або фільтрів, що містять один або більше ПМВ, специфічних до цільових сполук. Згідно з деякими з варіантів реалізації, після того, як ПМВ застосовують для видалення цільової сполуки зі зразка (наприклад, рідкого зразка), цільову сполуку видаляють з ПМВ і використовують ПМВ повторно. Згідно з деякими з варіантів реалізації, ПМВ утилізують відповідним чином. Наприклад, цільові сполуки можна видалити з ПМВ (наприклад, з метою можливості повторного використання ПМВ) шляхом промивання прийнятним розчинником і/або розчином, який можна вибрати з розчинників, що застосовуються у способах відщеплення шаблону від ПМВ після завершення реакції синтезу і механічної обробки ПМВ (наприклад, включаючи, без обмеження, ацетонітрил, толуол, метанол, гідроксид натрію, оцтову кислоту, і т.д.), або тому подібне. Потім відновлений ПМВ повертають для повторного застосування. Способи видалення цільових сполук з рідини дозволяють робити витяг з більшими виходами внаслідок селективної природи ПМВ. Згідно з деякими з варіантів реалізації, спосіб видалення дозволяє виділити приблизно від 25 % приблизно до 99 % цільової сполуки, що присутня в рідині. Згідно з деякими з варіантів реалізації, спосіб видалення дозволяє виділити приблизно від 35 % приблизно до 99 % цільової сполуки, що присутня в рідині. Згідно з деякими з варіантів реалізації, спосіб видалення дозволяє виділити приблизно від 50 % приблизно до 99 % цільової сполуки, що присутня в рідині. Згідно з деякими з варіантів реалізації, спосіб видалення дозволяє виділити приблизно від 25 % приблизно до 99 % цільової сполуки, що присутня в рідині. Згідно з іншими варіантами реалізації, спосіб видалення знижує підсумкову концентрацію цільової сполуки в рідині до рівня частин на мільярд (млрд 1, ppb) (наприклад, до концентрації, що прийнятні для вживання людиною і/або тваринами). Способи видалення можна адаптувати для одержання конкретних рівнів концентрацій, які можна знайти в актуальних і пропонованих нормативних проектах, відомих фахівцям у цій галузі техніки. Згідно з деякими з варіантів реалізації, способи видалення застосовують у рідинах при конкретних величинах pH. Наприклад, композиції та способи згідно з цим винаходом можна застосовувати в рідинах, що мають величину pH приблизно від 1 до 13. Згідно з деякими з варіантів реалізації, ПМВ застосовують для видалення цільових сполук з поверхні. Наприклад, згідно з деякими з варіантів реалізації цього винаходу запропоновані способи зменшення присутності цільових сполук (наприклад, мікотоксинів) на поверхні, що включає здійснення контакту поверхні з композицією, що містить ПМВ. Згідно з конкретними варіантами реалізації, контакт здійснюють протягом часу, достатнього для того, щоб ПМВ зв'язав і/або секвестрував цільові сполуки. Згідно з іншими варіантами реалізації цього винаходу запропонований спосіб видалення забруднень з поверхні навколишнього середовища, на якому накопичуються цільові сполуки. Відповідно до одного із зазначених варіантів реалізації, цільова сполука пов'язана з поверхнею в навколишньому середовищі, і спосіб включає здійснення контакту поверхні навколишнього середовища з кількістю композиції (наприклад, що містить ПМВ), достатньою для видалення забруднень з поверхні. Хоча це може бути бажаним, видалення забруднень не обов'язково приводить до повного усунення цільової сполуки. Згідно з деякими з варіантів реалізації, композиції (наприклад, що містять ПМВ) і способи додатково включають барвники, фарби та інші сполуки, що маркують та ідентифікують, для того, щоб переконатися, що оброблена поверхня була успішно оброблена композиціями згідно з цим винаходом. Згідно з деякими з варіантів реалізації, ПМВ застосовують для запобігання контакту цільової сполуки з поверхнею або іншою сполукою (наприклад, ґрунтом). Наприклад, деякі варіанти реалізації цього винаходу розглядають способи одержання композицій, у яких ПМВ комбінують з іншими матеріалами (наприклад, пластмасою або продуктом типу крохмалю) і наносять на рослинність (наприклад сільськогосподарську рослинність, що росте) для захисту рослинності від сполук з поверхні (наприклад, мікотоксину) у процесі росту і додаткового запобігання сполук від забруднення іншими сполуками (наприклад, ґрунтом). Згідно з деякими з варіантів реалізації, поверхня (наприклад, зовнішню або внутрішню поверхню) суб'єкта (наприклад, людини або тварини) обробляють (наприклад, зовнішньо або внутрішньо) композицією згідно з цим винаходом. Згідно з іншими варіантами реалізації, контакт здійснюють за допомогою перорального, назального, трансбуккального, ректального, вагінального або топічного введення. Якщо композиції згідно з цим винаходом вводять у вигляді лікарських препаратів, припускають, що композиції додатково містять фармацевтично прийнятні добавки, наповнювачі, стабілізатори, розріджувачі, і таке інше. Згідно з іншими варіантами реалізації цього винаходу запропоновані композиції, що додатково містять додаткові фармацевтично прийнятні біоактивні молекули (наприклад, антитіла, антибіотики, засоби для трансфекції нуклеїнових кислот, вітаміни, мінеральні речовини, кофактори, фактори, здатні 20 UA 105228 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 зв'язувати і/або секвеструвати мікотоксини (наприклад, екстракти клітинних стінок дріжджів (наприклад, екстракти клітинних стінок дріжджів, об'єднані з глиняним матеріалом, і/або екстракт клітинних стінок дріжджів, що містить глину, і/або частинки глини, що інтегровані або чергуються в клітинній стінці дріжджів), і т.д.). Згідно з деякими з варіантів реалізації, суб'єктові вводять композицію згідно з цим винаходом (наприклад, що містить ПМВ), з метою терапевтичного лікування захворювання або стану (наприклад, грибка стоп). Згідно з іншими варіантами реалізації, суб'єктові вводять композицію згідно з цим винаходом (наприклад, що містить ПМВ) з метою профілактичного лікування (наприклад, запобігання розвитку ознак або симптомів) захворювання або стану (наприклад, грибка стоп). Згідно з деякими з варіантів реалізації, композиції (наприклад, що містять ПМВ) і способи застосовують до будь-якого типу площі або поверхні. Наприклад, згідно з деякими з варіантів реалізації, площа включає тверду поверхню (наприклад, медичне пристосування), розчин, поверхню організму (наприклад, внутрішня або зовнішня частина організму людину), або харчовий продукт. Цей винахід не обмежений кількістю одного або більше ПМВ, що вводяться (наприклад, що змішуються) до рідини або твердої речовини (наприклад, для видалення цільових сполук). Згідно з деякими з варіантів реалізації, на літр рідини або твердої речовини вводять приблизно 0,10 мг, 0,50 мг, 1,0 мг, 2,0 мг, 5,0 мг, 10,0 мг, 20,0 мг, 50,0 мг, 100,0 мг, 500,0 мг або більше ПМВ. Згідно з деякими з варіантів реалізації, ПМВ згідно з цим винаходом застосовують у способі видалення токсину, таким як гемоперфузія. Гемоперфузія являє собою методику лікування, при якій більші об'єми крові суб'єкта пропускають через абсорбуючу речовину (наприклад, ПМВ) з метою видалення з крові токсичних речовин. Звичайно найбільше часто застосовуваними при гемоперфузії сорбентами є смоли та різні форми активованого вугілля або деревного вугілля. Однак специфічність зв'язування в зазначених матеріалів відносно низька, й іноді вони адсорбують важливі компоненти крові поряд з цільовими молекулами. Відповідно, згідно з деякими з варіантів реалізації цього винаходу запропоновані для застосування ПМВ згідно з цим винаходом як більш високоспецифічні та високоафінні сорбенти для цільових молекул. Гемоперфузію проводять шляхом відкачування крові через артеріальний катефір у колонку або картридж, що містить сорбуючий матеріал (наприклад, згідно з деякими з варіантів реалізації цього винаходу запропонований як застосовуваний сорбуючий матеріалу ПМВ згідно з цим винаходом). У міру того, як кров проходить над частинками вуглецю або смоли в колонці, токсичні молекули або частинки притягаються до поверхні частинок сорбенту і затримуються всередині колонки. Кров випливає з іншого кінця колонки і її повертають суб'єктові через трубку, приєднану до венозного катефіра. Гемоперфузія здатна очистити від токсинів більший об'єм крові, ніж гемодіаліз або інші способи фільтрації; наприклад, вона здатна обробляти більше 300 мл крові на хвилину. ПМВ згідно з цим винаходом можна застосовувати для гемоперфузії. Згідно з деякими з варіантів реалізації, ПМВ згідно з цим винаходом застосовують для видалення одного або більше мікотоксинів з крові суб'єкта за допомогою гемоперфузії. Схеми дозування можна регулювати для одержання оптимальної бажаної реакції (наприклад, терапевтичної або профілактичної реакції) наприклад, тварині можна однократно вводити болюс, що містить ПМВ, кілька окремих доз можна вводити протягом періоду часу, або дозу можна пропорційно зменшувати або збільшувати, як цього вимагає гостра необхідність у терапевтичній ситуації. Вигідно виготовляти парентеральні композиції у вигляді дозованих лікарських одиниць для легкого введення і однакового дозування. Дозування ПМВ згідно з цим винаходом в загальному випадку залежать від (а) унікальних характеристик активної сполуки і конкретної терапевтичної або профілактичної дії, яку необхідно одержати, і (б) обмежень, що існують в галузі складання композицій, таких як активна сполука для лікування чутливості до мікотоксинів у індивідуумів. Доза, що вводиться, буде, безсумнівно, варіювати залежно від відомих факторів, таких як фармакодинамічні характеристики конкретного агента, і його спосіб та шлях введення; вік, стан здоров'я і маса тіла реципієнта; природа і ступінь виразності симптомів, вид одночасного лікування, частота лікування, і бажаний ефект. ПМВ згідно з цим винаходом можна включати до складу фармацевтичних композицій, що прийнятні для введення суб'єктові. Наприклад, фармацевтична композиція може містити ПМВ і фармацевтично прийнятний носій. У цьому описі "фармацевтично прийнятний носій" включає розчинники, дисперсійні середовища, покриття, антибактеріальні та антигрибкові агенти, ізотонічні агенти і агенти, що сповільнюють абсорбцію, і тому подібно, які фізіологічно сумісні. Приклади фармацевтично прийнятних носіїв включають один або більше з наступних: вода, сольовий розчин, фосфатно-сольовий буферний розчин, декстроза, гліцерин, етанол, і таке 21 UA 105228 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 інше, а також комбінації зазначених агентів. У багатьох випадках буде краще включити в композицію ізотонічні агенти, наприклад, цукри, поліспирти, такі як манніт, сорбіт, або хлорид натрію. Фармацевтично прийнятні носії можуть додатково включати малі кількості допоміжних речовин, таких як змочувальні або емульгуючі агенти, консерванти або буферні агенти, які збільшують строк зберігання або ефективність ПМВ. Згідно з деякими з варіантів реалізації, ПМВ згідно з цим винаходом можна вводити перорально, наприклад, з інертним розріджувачем або із засвоюваним харчовим носієм. Сполука (та інші інгредієнти, за необхідності) можна також помістити у тверду або м'яку желатинову капсулу, спресувати в таблетки, або безпосередньо включити в раціон суб'єкта. Для перорального терапевтичного введення сполуку можна включити в наповнювачі та застосовувати у формі таблеток для проковтування, таблеток для розсмоктування, пастилок, капсул, еліксирів, суспензій, сиропів, облаток, гранул, і таке інше. Для введення сполуки згідно з цим винаходом шляхом, відмінним від парентерального введення, може бути необхідно нанести на сполуку покриття, або вводити сполуку разом з матеріалом, що оберігає сполуку від інактивації. Додаткові активні сполуки також можна включати в композиції. Згідно з деякими з варіантів реалізації, ПМВ згідно з цим винаходом включають до складу і/або вводять разом з одним або більше додатковими терапевтичними агентами. Фармацевтичні композиції згідно з цим винаходом можуть містити "терапевтично ефективну кількість" або "профілактично ефективну кількість" ПМВ згідно з цим винаходом. "Терапевтично ефективна кількість" відноситься до кількості, ефективної, у необхідних дозуваннях і протягом необхідного періоду часу, для досягнення бажаного терапевтичного результату. Терапевтично ефективна кількість може змінюватися залежно від таких факторів, як важкість хворобливого стану, вік, стать і маса тіла індивідуума, та здатність наночастинки з відбитками викликати у індивідуума бажану реакцію. Терапевтично ефективна кількість також являє собою кількість, при якій будь-які токсичні або небажані ефекти наночастинки з відбитками переважуються терапевтично цілющими ефектами. "Профілактично ефективна кількість" відноситься до кількості, ефективної, у необхідних дозуваннях і протягом необхідного періоду часу, для досягнення бажаного профілактичного результату. Звичайно, оскільки профілактичну дозу застосовують у суб'єктів до початку захворювання або на ранній стадії захворювання, профілактично ефективна кількість буде меншою, ніж терапевтично ефективна кількість. Згідно з деякими з варіантів реалізації, при змішуванні з органічною речовиною (наприклад, харчовими продуктами) і/або рідиною (наприклад, водою, вином або іншим напоєм), і/або при безпосередньому прийомі до їжі суб'єктом, композиції згідно з цим винаходом зменшують абсорбцію або усмоктування мікотоксинів суб'єктом (наприклад, завдяки цьому полегшуючи знижену продуктивність, поліпшуючи стан здоров'я і/або зменшуючи частоту пов'язаних з мікотоксинами захворювань або патологічних реакцій у суб'єкта) і зменшують і/або запобігають відкладанню мікотоксинів і/або їх метаболітів у м'ясі, рибі, яйцях, молоці та інших продуктах, призначених для надходження у харчовий ланцюг людини. Згідно з деякими з варіантів реалізації, цей винахід застосовують для виробництва розділювальних пристроїв (наприклад, у твердофазній екстракції (що скорочено позначається ТФЕ)), які застосовують для видалення твердих або напівтвердих сполук з суміші домішок виходячи з їхніх фізичних і хімічних властивостей, які відрізняються від доступних розділювальних пристроїв, що звичайно застосовуються (наприклад, нормально-фазова, обернено-фазова або іонообмінна твердофазна екстракція). Згідно з деякими з варіантів реалізації, розділювальні пристрої можна включити в картридж, що служить для екстрагування і наступного очищення специфічного відповідного шаблону і аналогів шаблону отриманого ПМВ. Згідно з деякими з варіантів реалізації, цей винахід може служити для набивання хроматографічної колонки, що застосовується в рідинній хроматографії і забезпечує можливість специфічного елюювання відповідного шаблону та аналогів шаблону застосовуваного ПМВ. Колонки, отримані з використанням ПМВ, забезпечують більш специфічну взаємодію, ніж інші доступні методики та матеріали, відомі в цій галузі техніки (наприклад, нормально-фазові, іонообмінні, обернено-фазові силікагелеві колонки, що містять гідрофобні алкільні ланцюги різного розміру (-(CH2)n-CH3 де n рівне 4, 8, 18, без обмеження), які взаємодіють з пептидами і малими молекулами), але більш специфічно спрямовані на відповідний шаблон і аналоги шаблону отриманого ПМВ. Згідно з деякими з варіантів реалізації, для набивання колонки можна застосовувати безліч типів ПМВ, кожний з яких призначений для специфічного мікотоксину або групи мікотоксинів. Згідно з деякими з варіантів реалізації цього винаходу запропоновані матеріали для поділу і кількісного аналізу мікотоксинів. Цей винахід можна застосовувати для вимірювання 22 UA 105228 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 простежуваності корму/харчового матеріалу або джерела рідини з метою вимірювання мікотоксинів, присутніх у зразку і їх порівняння із загальноприйнятою еталонною сполукою (наприклад, стандартним матеріалом мікотоксину, елюйованим з використанням ВЕРХ, комбінованим з УФ-, флуоресцентним детектором або мас-спектрометричними детекторами, і т.д.). Згідно з деякими з варіантів реалізації простежуваності рівня мікотоксину можна досягти з використанням одного типу ПМВ або безлічі різних типів ПМВ, кожний з яких пристосований до специфічного мікотоксину або групі мікотоксинів і застосований до детектування в матеріалах зразків, що складаються зі зразка корму або їжі (наприклад, зразки зерна (наприклад, кукурудза, пшениця, і т.д.), фрукти (наприклад, яблуко, груші, виноград, і т.д.), кава, чай, какао і т.д.). Згідно з деякими з варіантів реалізації, прослідковуваність рівня мікотоксину з використанням одного типу ПМВ або безлічі різних типів ПМВ, кожний з яких пристосований до специфічного мікотоксину або групі мікотоксинів, застосовують до аналітичних досліджень (наприклад, ВЕРХ) для визначення, чи присутні мікотоксини у зразку, і якщо присутні, то які мікотоксини та у яких кількостях. Згідно з деякими з варіантів реалізації, аналітичні засоби, що застосовуються для детектування мікотоксинів (наприклад, ВЕРХ), можна застосовувати для пророкування небезпеки забруднення їжі мікотоксином. Згідно з іншими варіантами реалізації, аналітичні засоби, що застосовуються для детектування мікотоксинів, можна застосовувати для визначення який ПМВ або комбінацію ПМВ необхідно застосувати до матеріалу, з якого взятий зразок, для зменшення або видалення присутнього мікотоксину (мікотоксинів). Згідно з деякими з варіантів реалізації, можливість спостереження за концентрацією мікотоксину з використанням одного типу ПМВ або безлічі різних типів ПМВ, кожний з яких пристосований до специфічного мікотоксину або групи мікотоксинів, застосовують для детектування вмісту мікотоксинів у рідинах, що застосовуються для тваринництва або як напої для споживання тваринами і людиною (наприклад, вода, молоко, соки, вино, пиво, і т.д.). Згідно з деякими з варіантів реалізації можливість відстеження вмісту мікотоксинів можна застосовувати відносно переробки їжі/корму (переробки м'яса, переробки свіжих продуктів) для дослідження на присутність мікотоксинів під час усього технологічного процесу для визначення, де з'являється джерело забруднення і потрібне відкликання продукції. Штрих-коди та інші засоби відстеження, увесь рух продукту і стадії процесу виробництва повинні бути обладнані відповідними еталонами для забезпечення можливості відстеження зразка, що аналізується. Згідно з деякими з варіантів реалізації, прослідковуваність концентрації мікотоксинів з використанням одного типу ПМВ або безлічі різних типів ПМВ, кожний з яких пристосований до специфічного мікотоксину або групі мікотоксинів, застосовують до детектування вмісту мікотоксинів у крові. Наприклад, цей винахід можна застосовувати в практиці переливання крові, для полегшення безперервного контрольного обліку, що приймає до уваги місцерозташування кров'яного продукту і поточний статус з точки зору обробки, аналізу, зберігання і т.д., у всіх точках від первинного забору у донора безпосередньо або до переливання реципієнтові, або до закладання на зберігання, через прослідковуваність концентрації мікотоксину. Згідно з деякими з варіантів реалізації цього винаходу застосовують ПМВ згідно з цим описом в комбінації з одним або більше способами і/або матеріалами згідно з цим описом для застосування у композиціях і/або способах для зменшення, усунення і/або видалення мікотоксинів (наприклад, фізичні, змішані, хімічні, мікробіологічні способи згідно з цим описом (наприклад, для адсорбування і/або секвестрації токсинів)). Наприклад, згідно з деякими з варіантів реалізації, ПМВ згідно з цим описом застосовують з одним або більше фізичними, змішаними, хімічними або мікробіологічними способами секвестрації мікотоксинів. Можна застосовувати ряд фізичних засобів для зменшення присутності мікотоксинів, таких як механічна сепарація (див., наприклад, Dickens J.W., and Whitaker T.B., 1975. Peanut Science, 2: 45-50), розподіл за щільністю (див., наприклад, Huff W.E., and Hagler W.M., 1982. Cereal Chemistry, 59: 152-153), очищення зерна шляхом промивання водою або розчином карбонату натрію для зменшення забруднення кукурудзи (наприклад, токсинами Fusarium) сортування забрудненого зерна (наприклад, шляхом фізичної сепарації або флуоресценції для детектування присутності мікотоксинів), термічної інактивації (див., наприклад, Lee L.S., 1989. Journal of American Oil Chemistry Society, 66: 1398-1413), УФ випромінюванням, рентгенівським випромінюванням або мікрохвильовим випромінюванням (див., наприклад, CAST, 2003. Mycotoxins: Risk inplant, animal, and human systems. // Task Force Report 139 (Niyo K. ed.), Council for Agricultural Science and Technology, Ames, Iowa, USA: pp. 1-199), і екстракцією токсинів розчинником (див., наприклад, Scott P.M., 1998. Review of Veterinary Medicine, 149: 543-548). Для руйнування мікотоксинів у забруднених кормах, особливо афлатоксинів, застосовували різні 23 UA 105228 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 хімічні агенти, такі як кислоти, основи (наприклад, аміак, їдкий натр), окиснювачі (наприклад, пероксид водню, озон), відновлювальні агенти (наприклад, бісульфіти), хлоруючі агенти і формальдегід, (див., наприклад, Hagler W.M, Jr., 1991. In Mycotoxins, Cancer and Health. (Bray G. and Ryan D. eds.) Lousiana State University Press, Baton Rouge, LN, USA; PHillips T.D., Clement B.A., and Park D.L., 1994. Approaches to reduction of aflatoxin in foods and feeds. // The toxicology of aflatoxins: Human health, veterinary agriculture significance (Eaton L.D. and Groopman J.D. eds.), Academic Press, New York, NY, USA: pp. 383-406;). Фільтри (наприклад фільтруючі колони) і аналогічні пристосування можна подібним чином застосовувати для видалення мікотоксинів. Згідно з цим винаходом також запропоновані системи і способи забезпечення різних аспектів продукту (наприклад, продукти або компоненти продуктів згідно з цим винаходом і/або експлуатація з використанням цього винаходу). Згідно з цим винаходом також запропоновані системи та способи забезпечення продуктів компанії для сторони поза компанією, наприклад, система і спосіб забезпечення покупця або дистриб'ютора продукту продуктом компанії, таким як один або більше ПМВ (наприклад, ПМВ, націлені на специфічні мікотоксини). Наприклад, згідно з деякими з варіантів реалізації цього винаходу запропонована система керування виробництвом, яка може бути окремо або в комбінації з системою простежуваності. Наприклад, зразки матеріалів можна аналізувати для визначення, присутні або відсутні мікотоксини в матеріалі; якщо мікотоксини присутні, можна ідентифікувати специфічні мікотоксини. Отриману інформацію можна використовувати для простежуваності (наприклад, щоб показати відсутність усіх або деяких мікотоксинів). Отриману інформацію також можна використовувати для створення системи керування виробництвом ПМВ, у якій можна створювати специфічні комбінації ПМВ і комбінувати між собою із забезпеченням специфічного націлювання на мікотоксини, присутні в матеріалі зразка. Згідно з деякими з варіантів реалізації, компанія одержує вхідні дані (наприклад, у вигляді замовлення, інформації або матеріалів (наприклад, біологічного зразка (наприклад, рідкого зразка, у якому передбачається наявність цільових сполук)) від сторони поза компанією (наприклад, дистриб'ютора і/або покупця) у відділ замовлень; і забезпечує результати на виході (наприклад, у вигляді продукту, що доставляється відділом доставки (наприклад, дистриб'юторові і/або покупцеві) або у вигляді звіту даних (наприклад, прослідковуваність у вигляді послуги аналітичної лабораторії)). Згідно з деякими з варіантів реалізації, організовують систему керування виробництвом для оптимізації одержання замовлень і доставки (наприклад, у економічно вигідний спосіб) продуктів (наприклад, композицій, що містять один або більше ПМВ (наприклад, ПМВ, специфічних до мікотоксинів)) в сторону поза компанією; і для одержання платежів за зазначений продукт від зазначеної сторони. Згідно з деякими з варіантів реалізації, організовують систему керування виробництвом для ідентифікації штрих-кодами зразків або матеріалів, прийнятих на аналіз, і доставки (наприклад, у економічно вигідний спосіб) звіту даних (наприклад, рівнів деяких мікотоксинів, які були проаналізовані шляхом застосування ПМВ-ТФЕ або ВЕРХ-колонок, виготовлених з ПМВ (наприклад, ПМВ, специфічних до мікотоксинів)) стороні поза компанією; і для одержання платежів за зазначені послуги від зазначеної сторони. Згідно з деякими з варіантів реалізації, компанія включає виробництво і адміністрацію. Композиції згідно з цим винаходом можна одержувати на виробництві і/або від третьої сторони, і можна зберігати роздільно в компанії як є, на складі матеріалів і/або на складі інших компонентів (наприклад, складі продуктів), і/або додатково збирати (наприклад, комбінувати (наприклад, один або більше ПМВ можна комбінувати з одним або більше ПМВ інших типів, і/або з іншими компонентами (наприклад, носіями і/або іншими біоактивними компонентами згідно з цим описом))) і зберігати (наприклад, в пристрої і/або на складі продуктів). Згідно з деякими з варіантів реалізації, адміністрація включає інший відділ (наприклад, відділ, що одержує введення у формі замовлення на продукт від покупця і/або дистриб'ютора). Відділ замовлень може потім робити висновок у формі інструкцій відділу перевезень для виконання замовлення (тобто, для відправлення замовлених продуктів покупцеві або дистриб'юторові). Згідно з деякими з варіантів реалізації, відділ перевезень, крім виконання замовлення на продукт або послугу, може також надавати інформацію/дані відділу рахунків. Згідно з деякими з варіантів реалізації, інші компоненти компанії можуть включати відділ обслуговування покупців (наприклад, який може одержувати увід від покупця і/або робити висновок у формі зворотного зв'язку або інформації для покупця, і/або може одержувати увід або робити висновок будьякому іншого компоненту компанії). Наприклад, відділ обслуговування покупців може також одержувати увід від покупця у формі запитаної технічної інформації, наприклад, для підтвердження, що продукт і способи згідно з цим винаходом можна застосовувати для конкретної потреби покупця, і може робити висновок покупцеві у формі відповіді на запитану 24 UA 105228 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 технічну інформацію. Так, згідно з деякими з варіантів реалізації, компоненти компанії мають структуру, що прийнятна для взаємодії один з одним для полегшення транспортування матеріалів і частин, пристроїв, інших компонентів, продуктів, таблиць та інформації всередині та поза компанією. Наприклад, можна застосовувати фізичний шлях для транспортування продуктів зі складу у відділ перевезення при одержанні відповідного уводу з відділу замовлень, або зі складу зразків в аналітичний відділ при прийманні запиту на терміновий аналіз. Відділ замовлень, для порівняння, може бути зв'язаний електронними засобами з іншими компонентами компанії, наприклад, шляхом комунікаційної мережі (наприклад, комп'ютерної мережі, наприклад інтернет і/або інтрамережа), і може додатково бути організований так, щоб одержувати увід, наприклад, від покупця за допомогою телефонної мережі, за допомогою пошти або іншої служби зв'язку, або через Інтернет. Згідно з деякими з варіантів реалізації, система керування виробництвом додатково включає одну або більше систем збору даних. Згідно з деякими з варіантів реалізації, компанія може застосовувати ряд програмних додатків для забезпечення компонентів компанії інформацією і/або для забезпечення частини поза компанією доступу до одного або декількох компонентів компанії (наприклад, доступу у відділ замовлень і/або у відділ обслуговування покупців, і/або сховище даних/склад). Зазначені програмні додатки можуть включати комунікаційну мережу, таку як інтернет, локальну мережу або інтрамережу. Наприклад, у додатку на основі інтернет, покупець може мати доступ до відповідного вебсайту і/або веб-серверу, який співпрацює з відділом замовлень, так що покупець може помістити увід у форму замовлення для відділу замовлень. У відповідь, відділ замовлень може зв'язатися з покупцем для підтвердження, що замовлення було отримано, і додатково зв'язатися з відділом перевезень, зробивши увід, що продукти згідно з цим винаходом (наприклад, композиції, що містять один або більше різних типів ПМВ (наприклад, ПМВ, специфічні до мікотоксинів)) повинні бути відвантажені покупцеві, або з аналітичним відділом, зробивши увід, що слід провести аналізи з використанням продуктів згідно з цим винаходом (наприклад, композицій, що містять один або більше різних типів ПМВ (наприклад, ПМВ, специфічні до мікотоксинів), упакованих у розділювальні пристрої). Так, у описаний спосіб, можна ефективно здійснювати бізнес компанії. Так, згідно з деякими з варіантів реалізації, у мережній организації, різні підкомпоненти компанії (наприклад, склад, аналітична лабораторія, відділ платежів і відділ перевезень) можуть взаємодіяти між собою за допомогою відповідних комп'ютерних систем. Згідно з деякими з варіантів реалізації цього винаходу, запропоновані способи забезпечення різних аспектів продукту (наприклад, продуктів і/або компонентів продуктів згідно з цим винаходом), а також інформації, що стосується різних аспектів продукту згідно з цим винаходом (наприклад, даних про продуктивність, статистики застосування, і т.д.) частинам (наприклад, покупцям/користувачам, дистриб'юторам, третім особам (наприклад, урядовим агентствам (наприклад, національним установам охорони здоров'я і/або центрам контролю захворювань), і т.д.)). Згідно з деякими з варіантів реалізації, продукт видаляють зі складу продуктів, наприклад, за участі відділу перевезень, і висилають стороні, що запитує, такій як покупець або дистриб'ютор. Звичайно таке перевезення відбувається у відповідь на те, що учасник розмістив замовлення, яке потім обробляють (наприклад, пересилають відповідному учаснику) всередині организації і у результаті учаснику відправляють замовлений продукт або учаснику надають послугу. Дані, що стосуються перевезення продукту або бланків даних аналітичної послуги учаснику, можуть бути передані додатково всередині организації, наприклад, з відділу перевезень або аналітичного відділу у відділ платежів, який, у свою чергу, може вислати рахунок учаснику, або разом з продуктом або даними, або після того, як були вислані продукт або дані. Згідно з цим винаходом також запропоновані способи надання технічного обслуговування учасникам, що використовують продукт і/або компоненти продукту згідно з цим винаходом. Хоча зазначену функцію можуть здійснювати індивідууми, що беруть участь у дослідженні та розробці продукту, запити, пов'язані з технічним обслуговуванням може в загальному випадку обробляти, з'ясовувати і/або направляти адміністративний відділ организації (наприклад, відділ обслуговування покупців). Взаємодія, пов'язана з технічним обслуговуванням (наприклад, вирішення проблем, пов'язаних із застосуванням продукту або окремих компонентів продукту), може вимагати обміну інформацією між користувачем (наприклад, покупцем) і відділом обслуговування покупців. Як відзначено вище, будь-яке число варіантів способу забезпечення продуктів (наприклад, продуктів і/або компонентів продуктів згідно з цим описом) і/або послуг користувачеві можливе, і зазначене будь-яке число варіантів входить в обсяг цього винаходу. Отже, цей винахід включає 25 UA 105228 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 способи (наприклад, способи комерційної діяльності), які торкаються (1) виробництво продуктів (наприклад, продукту і/або компонентів продукту згідно з цим описом); (2) одержання замовлень на зазначені продукти; (3) відправлення продуктів учасникам, що розмістили зазначені замовлення; (4) відправлення рахунків учасникам, зобов'язаним оплатити відправлені їм продукти; і/або (5) одержання платежів за продукти, відправлені учасникам. Наприклад, запропоновані способи, що включають дві або більше з наступних стадій: (a) одержання частин, матеріалів і/або компонентів від постачальника; (b) одержання одного або більше перших продуктів (наприклад, одного або більше компонентів згідно з цим описом (наприклад, шаблону ПМВ згідно з цим описом і/або одного або більше типів ПМВ, отриманих з використанням шаблону ПМВ)); (c) зберігання одного або більше перших продуктів, отриманих на стадії (b); (d) комбінування одного або більше перших продуктів, отриманих на стадії (b), з одним або більше іншими компонентами для одержання одного або більше других продуктів (наприклад, композиції, що містить два або більше різних типів ПМВ); (e) зберігання одного або більше перших продуктів, отриманих на стадії (b), або одного або більше других продуктів, отриманих на стадії (d); (f) одержання замовлення на перший продукт стадії (b) або на другий продукт стадії (d); (g) відправлення або першого продукту стадії (b), або другого продукту стадії (d) учаснику, що розмістив замовлення на стадії (f); (h) відстеження даних, що стосуються суми грошей, належниж від учасника, якому відправлений продукт на стадії (g); (i) відправлення рахунка учаснику, якому відправлений продукт на стадії (g); (j) одержання платежу за продукт, відправлений на стадії (g) (звичайно, але не обов'язково, платіж здійснює учасник, якому був відправлений продукт на стадії (g)); і (k) обмін технічною інформацією між организацією і учасником, що володіє продуктом, відправленим на стадії (d) (звичайно, учасником, якому був відправлений продукт на стадії (g)). Покупець може виявити бажання купити один або безліч різних типів ПМВ. Згідно з деякими з варіантів реалізації, композиція, що містить безліч різних типів ПМВ, виготовляється за вимогами покупця (наприклад, на основі інформації, що стосується наявності одного або більше типів цільових сполук, які необхідно видалити/відокремити). Перевагою зазначеного варіанта є те, що покупець може пристосувати конкретний продукт до своїх потреб (наприклад, купити композицію, що містить безліч різних типів ПМВ, специфічних для кожної з цільових сполук, а не купувати окремо композиції, що містять тільки один тип ПМВ, а потім застосовувати кожну із зазначених композицій у комбінації одна з одною). Згідно з цим винаходом додатково запропоновані способи, пов'язані з розробкою продуктів на замовлення. Зазначені способи включають, наприклад, (1) одержання замовлення від замовника на продукт зі специфічними підкомпонентами і/або методику експлуатації зазначеного продукту, (2) одержання продукту зі специфічними підкомпонентами і/або методики експлуатації зазначеного продукту, (3) і надання (наприклад, відправлення) продукту (b) замовникові. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА Наступні приклади представлені для демонстрації і додаткової ілюстрації деяких кращих варіантів реалізації та аспектів цього винаходу, і не повинні розглядатися як обмежуючі обсяг цього винаходу. Приклад 1 Синтез шаблону охратоксину A Одержання 2-ацетокси-3,5-дихлорбензойної кислоти. Круглодонну трьохгорлу колбу об'ємом 1 л, обладнану механічною мішалкою, термометром і краплинною лійкою об'ємом 125 мл з вирівнюванням тиску поміщали на водяну баню, температуру якої підтримували рівною 65 °C. Наступні реагенти послідовно вводили в колбу при ефективному перемішуванні: 250 мл сухого толуолу, 2,5 мл концентрованої сірчаної кислоти і 207 г добре здрібненої твердої 3,5дихлорсаліцилової кислоти, яка утворювала рухливу суспензію. Коли температура при постійному перемішуванні досягала 60 °C (підтримували температуру у водяній бані 65 °C), починали додавати по краплях 108 г (100 мл) оцтового ангідриду, і завершували додавання протягом 30 хвилин. У процесі додавання оцтового ангідриду температурі реакційної суміші не дозволяли перевищувати 75 °C. Після завершення додавання суміш перемішували і нагрівали до 70 °C протягом ще 4 годин. Після зазначеного часу перемішування зупиняли і прохолоджували реакційну суміш протягом ночі до кімнатної температури. Білі кристали, відділені від суміші, відфільтровували, промивали 2 × 10 мл крижаного толуолу та сушили у вакуумі при 50 °C, одержуючи 206 г (вихід 82,7 %) 2-ацетокси-3,5-дихлорбензойної кислоти. Додатково 30,6 г продукту (вихід 12,3 %) виділяли шляхом концентрування фільтрату до ½ початкового об'єму, охолодження розчину на льодоводяній бані, відфільтрування кристалічного продукту і сушіння у вакуумі при 50 °C. 26 UA 105228 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Одержання in situ хлориду 2-ацетокси-3,5-дихлорбензойної кислоти і його застосування для одержання етилового ефіру N-(2-ацетокси-3,5-дихлорбензоїл)-L-фенілаланіну (для безпеки персоналу процес проводили у витяжній шафі). Систему для одержання збирали з реактора об'ємом 3 л, обладнаного ефективною механічною мішалкою (Ace Glass Inc, Louisville, KY, cat#13650-12/23), краплинною лійкою об'ємом 250 мл, зворотним холодильником з осушувальною трубкою, наповненою CaCl2, з виводом, приєднаним до поглинача кислих пар, введенням сухого азоту і термометром, поміщеного на водяну баню з температурою 22 °C. Один літр сухого толуолу, 5 мл диметилформаміду і 103 г 2-ацетокси-3,5-дихлорбензойної кислоти поміщали в реактор при перемішуванні. По краплях додавали до реакційної суміші 217 мл (1,05 екв.) 2 М розчину оксалілхлориду в метилендихлориді при перемішуванні протягом 2,5 год. Потік суміші токсичних газів: HCl, CO і CO2, що одержується у реакції, поглинали в 1 л 10 % розчину гідроксида натрію, поміщеного в уловлювач, що охолоджується водопровідною водою. Після закінчення додавання оксалілхлориду, що супроводжувалося повним розчиненням твердих речовин, пропускали сильний потік сухого азоту через розчин протягом 1 години для видалення більшої частини кислих газів (HCl, CO2), які залишалися розчиненими в реакційній суміші. Після зазначеного часу вміст колби прохолоджували нижче 15 °C на льодоводяній бані і додавали до суміші 95 г (1,0 екв.) твердого етилового ефіру L-фенілаланіну гідрохлориду. Встановлювали нову краплинну лійку об'ємом 500 мл замість лійки об'ємом 250 мл, і наповнювали лійку розчином 145 мл триетиламіну (2,55 екв.) у 350 мл толуолу. Потім додавали розчин триетиламіну протягом 2 годин в охолоджену на льодоводяній бані реакційну суміш при перемішуванні. У процесі додавання температуру реакційної суміші підтримували нижче 25 °C. Зазначену температуру підтримували протягом 4 год. після закінчення додавання триетиламіну, потім відфільтровували гідрохлорид триетиламіну і промивали білий осад на фільтрі двома порціями по 100 мл толуолу. Потім фільтрат переносили в ділильну лійку об'ємом 3 л і промивали двома порціями по 500 мл води та однією порцією 500 мл розчину солі. Потім толуольний шар концентрували до об'єму 500 мл і залишали протягом ночі в холодильнику для кристалізації. Білі кристали збирали на фільтрі та промивали один раз 100 мл крижаного толуолу, одержуючи 108,7 г (вихід 62 %) етилового ефіру N-(2-ацетокси-3,5-дихлорбензоїл)-L-фенілаланіну. 1 H ЯМР (дейтерований хлороформ (що скорочено позначається CDCl 3), м.д.): 7,78 δ, J 2,8, 1H; 7,55 δ, J 2,4, 1H; 7,30 – 7,27 м, 3H; 7,11 ушир. δ, J 8,0, 1H; 7,08 δкв, J 8,0 і 1,6, 1H; 4,99 кв, J 6,0, 1H; 4,24 кв, J 7,0, 2H; 3,29 дд, J 5,6 і 14,4, 1H; 3,21 дд, J 9,2 і 14,0, 1H; 2,11 с, 3H; 1,31 т, J 7,2, 3H. Одержання N-(3,5-дихлор-2-гідроксибензоїл)-L-фенілаланіну (шаблон ОТА). Сто вісім грам етилового ефіру N-(2-ацетокси-3,5-дихлорбензоїл)-L-фенілаланіну розчиняли в 1 л безводного етилового спирту і поміщали в круглодонну колбу об'ємом 2 л, обладнану магнітною мішалкою і поміщену на водяну баню при кімнатній температурі. В отриману суміш додавали за одне приймання розчин 33,33 г гідроксиду натрію в 37,2 мл води, і перемішували суміш при кімнатній температурі протягом 17 год. (протягом ночі). Потім при перемішуванні додавали 68,6 мл концентрованої соляної кислоти, і продовжували перемішування ще протягом 2 год. Хлорид натрію, що випав в осад, відфільтровували і випарювали фільтрат досуха при 60 °C и тиску 30 тор. Отриманий залишок масою 88,9 г (вихід 98 %) тверднув після охолодження з утворенням безбарвного склоподібного продукту, добре розчинного в толуолі або ацетонітрилі, у такий спосіб одержували шаблон ОТА (наприклад, для застосування при одержанні ПМВ-ОТА). МС: + 1 M 354 і 356 H ЯМР (CDCl3, м.д.): 12,2 дуже широкий с, 1H; 7,49 д, J 2,4, 1H; 7,35 – 7,28 м, 3H; 7,20 д, J 2,0, 1H; 7,18 – 7,16 м, 2H; 6,80 уш. д, J 6,4, 1H; 6,4 дуже широкий с, 1H; 5,07 дд, 5,2 і 5,2, 1H; 3,34 дд, J 14,0 і 5,2, 1H; 3,27 дд, J 13,6 і 5,2, 1H. Приклад 2 Синтез ПМВ-ОТА в суміші толуол-циклогексан П'ятсот мілілітрів толуолу, 35,42 г (0,1 М) шаблону ОТА, 16,18 мл (0,15 М) 2-вінілпіридину, 12,13 мл (0,1 М) 2-гідроксиетилметакрилату, 235,75 мол (1,25 М) етиленгліколю диметакрилату і 2,46 г (15 мМ) азобісізобутиронітрилу (АІБН) поміщали в чотирьохгорлу колбу об'ємом 3 л, обладнану механічною мішалкою, зворотним холодильником, термометром і введенням/виведенням азоту. Отриманий прозорий розчин перемішували протягом 1 год. при кімнатній температурі та постійному потоці азоту, що пропускається через посудину (наприклад, для видалення кисню, який може інгібувати полімеризацію). Потім колбу нагрівали до 60 °C та інтенсивно перемішували суміш. Полімеризація відбувалася, коли температура розчину підвищувалася до 55 °C (наприклад, спостерігали по збільшенню в'язкості розчину). Через п'ятдесят хвилин від початку полімеризації додавали за одне приймання 600 мл (1:1) суміші циклогексан/толуол, щоб сприяти відділенню сферичних частинок полімеру від розчину. 27 UA 105228 C2 5 10 15 20 Продовжували енергійне перемішування суміші і додавали ще 500 мл толуолу через 30 хв для поліпшення загального перемішування об'єму суспензії твердого ПМВ, який ще збільшується, у відносно низькому об'ємі розчинника. Підтримували температуру 60 °C і здійснювали перемішування ще протягом 5 год., після чого перемішування зупиняли, щоб дати можливість осісти сферичним частинкам ПМВ. Надосадову рідину декантували і переносили гранули в колбу ротаційного випарника об'ємом 2 л для видалення розчинників, що залишилися, зі сферичних частинок ПМВ при температурі 40 °C і зниженому тиску 30 тор. Висушені сферичні частинки подрібнювали приблизно до розміру 140 меш і промивали 5 разів шляхом перемішування з 1,5 л 0,2 % мас./об. розчину гідроксиду натрію протягом 30 хв і декантації. Кінцеву порцію сферичних частинок ПМВ-ОТА змішували з 1,5 л 0,5 % об./об. розчину оцтової кислоти, який також декантували, і 1,5 л деіонізованої води. Отримані вологі сфери ПМВ-ОТА ( 1,0 л об'ємом), що не містять шаблон, сушили в лабораторній печі при 80 °C протягом 4 год., на чотирьох скляних лотках. Отриманий порошкоподібний ПМВ-ОТА важив 248 г (вихід 93 %). Різні зразки, показані в Таблиці 1 нижче, синтезували з використанням описаного способу. Для цієї та наступних методик синтезу інгібітори полімеризації видаляли з мономеріві агентів, що зшивають, шляхом вакуумної перегонки, перед застосуванням для полімеризації, а розчинники, що застосовуються для полімеризації, мали чистоту, яка відповідає стандарту ACS. Концентрацію шаблону при наступних промиваннях одержували шляхом порівняння 3+ інтенсивності червоно-помаранчевого офарблення комплексу шаблону з Fe при довжині хвилі λmax 385 нм по каліброваній кривій, побудованій для концентрацій шаблону від 10 мкг/мл до 1 мг/мл. Таблиця 1 Ідентифікація зразків, синтезованих у суміші толуол/циклогексан Номер зразка 523-29/30 523-31 523-34 523-35 523-36 25 30 35 40 45 Толуол-Циклогексан (мл) 45/15 65/15 65/35 55/22 90/30 Останнє промивання Етанол Етанол Етанол/ NaOH Етанол/ NEt3/H2O NaOH/H2O Морфологія Сфери, білий порошок Сфери, білий порошок Сфери, білий порошок Білий порошок, згустки Білі згустки Приклад 3 Синтез ПМВ ОТА в ацетонітрилі П'ятсот мілілітрів ацетонітрилу, 17,71 г (50 мМ) шаблону ОТА, 8,1 мл (75 мМ) 2вінілпіридину, 6,1 мл (50 мМ) 2-гідроксиетилметакрилату, 117,9 мл (625 мМ) етиленгліколю диметакрилату і 1,23 г (15 мМ) АІБН поміщали в чотирьохгорлу колбу об'ємом 3 л, що нагрівається електричним нагрівальним кожухом, обладнану механічною мішалкою, краплинною лійкою об'ємом 500 мл з вирівнюванням тиску, термометром і введенням/виведенням азоту. Отриманий прозорий розчин перемішували протягом 1 год. при кімнатній температурі та постійному потоці азоту, що пропускається через посудину (наприклад, для видалення кисню, який може інгібувати полімеризацію). Потім колбу нагрівали до 60 °C та інтенсивно перемішували суміш. Полімеризація відбувалася, коли температура розчину підвищувалася до 55 °C (наприклад, спостерігали по збільшенню в'язкості розчину). Через тридцять хвилин після початку полімеризації (наприклад, при спостережуваному утворенні гелю) швидко додавали 1,5 л ацетонітрилу (попередньо нагрітого до 55 °C і продутого азотом для видалення кисню), трьома частинами по 500 мл через краплинну лійку, щоб уникнути утворення блоку полімера і сприяти відділенню полімерних сфер від розчину. Інтенсивне перемішування та нагрівання суміші продовжували ще протягом 17 годин (протягом ночі). Після цього нагрівання і перемішування відключали та дозволяли сферам ПМВ осісти. Надосадову рідину декантували і переносили гранули в колбу ротаційного випарника об'ємом 2 л для видалення розчинників, що залишилися, зі сферичних частинок ПМВ при температурі 40 °C і зниженому тиску 30 тор. Висушені сферичні частинки подрібнювали приблизно до розміру 140 меш і промивали 5 разів шляхом перемішування з 1,5 л 0,2 % мас./об. розчину гідроксиду натрію протягом 30 хв і декантації. Кінцеву порцію сферичних частинок ПМВ-ОТА змішували з 1,5 л 0,5 % об./об. розчину оцтової кислоти, який також декантували, і 1,5 л деіонізованої води. Отримані вологі сфери ПМВ-ОТА ( 1,2 л об'ємом), що не містять шаблон, сушили в лабораторній печі при 80 °C протягом 6 год., на чотирьох скляних лотках. Білий 28