Спосіб лікування дефіциту мієлопероксидази фагоцитів

Реферат: UA 103912 U UA 103912 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а саме - клінічної імунології, і може бути використана для лікування первинного імунодефіциту людини - дефіциту мієлопероксидази фагоцитів. Всі відомі методи лікування при цій імунодефіцитній хворобі включають епізодичну або профілактичну антимікробну терапію із застосуванням антибіотиків та антимікотиків (3). Однак цим методам притаманні наступні недоліки: недостатня ефективність через резистентність мікроорганізмів до застосовуваних антимікробних хіміопрепаратів, відсутність корекції імунодефіциту, що призвів до інфекцій, неможливість здійснити профілактику алергічних, автоімунних і непластичних ускладнень імунодефіциту, а також побічні реакції, включаючи алергію та дизбіоз кишечнику. Запропонований нами спосіб лікування є ефективнішим і безпечнішим, ніж застосовувані дотепер терапевтичні підходи. За даними літератури, дефіцит мієлопероксидази фагоцитів є однією з найбільш поширених імунодефіцитних хвороб людини, зустрічаючись в популяції з частотою 1 випадок на 2000-4000 мешканців (5). Цей імунодефіцит зумовлює розвиток інфекційних, алергічних, автоімунних, неврологічних і непластичних уражень організму людини (4). Наразі не розроблена базисна імунотерапія цього імунодефіциту, а її створення є важливим завданням сучасної клінічної імунології. Рекомбінантний гамма-інтерферон - імунотерапевтичний препарат, який вже продемонстрував ефективність при деяких імунодефіцитах, включаючи хронічну гранулематозну хворобу (1) і природжений остеопетроз 1 типу (2), що мають певні спільні риси з дефіцитом мієлопероксидази. Цей цитокін може модулювати фагоцитарну ланку імунітету, посилюючи перетравлення захоплених фагоцитами об'єктів (1). Тому апробація довготривалої безперервної імуномоделюючої терапії за допомогою рекомбінантного гамма-інтерферону людини при дефіциті мієлопероксидази є обґрунтованим підходом до пошуку ефективних методів базисної імунотерапії цієї поширеної імунодефіцитної хвороби. Найбільш близьким до способу, що заявляється, вибраний як найближчий аналог, є спосіб лікування дефіциту мієлопероксидази фагоцитів за допомогою антибактеріальних препаратів (3). В даному способі призначають антибіотики широкого спектра дії тривалим курсом для профілактики інфекційних епізодів у пацієнтів з цим імунодефіцитом. Однак цей спосіб має недоліки, а саме - низьку ефективність через селекцію резистентних штамів мікроорганізмів, неможливість профілактики алергічних та автоімунних ускладнень імунодефіциту та погану переносимість, особливо - у разі довготривалого прийому. Запропонований спосіб є ефективнішим і безпечнішим, ніж спосіб-найближчий аналог. Запропонований нами спосіб лікування дефіциту мієлопероксидази фагоцитів спрямований на швидке та ефективне пригнічення інфекційного синдрому імунодефіциту та профілактику розвитку автоімунних і алергічних ускладнень хвороби. Задача корисної моделі, що заявляється, полягає у розробці адекватного способу базисного лікування клінічно маніфестних форм дефіциту мієлопероксидази фагоцитів людини шляхом часткової або повної компенсації імунної недостатності, що лежить в її основі, та досягнення завдяки цьому пригнічення інфекційних проявів та профілактики алергічних та автоімунних ускладнень. Технічний результат, який досягається при вирішенні задачі, полягає в оптимізації лікування дефіциту мієлопероксидази фагоцитів шляхом покращення якості і подовження тривалості життя пацієнтів з цим імунодефіцитом. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який передбачає застосування лікарських засобів, згідно з корисною моделлю, призначають препарат рекомбінантного гаммаінтерферону людини в дозі 500 тис - 1 млн. МО підшкірно через день на ніч протягом 5-6 місяців поспіль. Спосіб здійснюється наступним чином: Пацієнту виставляють діагноз мієлопероксидази фагоцитів на підставі відповідних клінічних і лабораторних даних, після чого призначають препарат рекомбінантного гамма-інтерферону людини в дозі 500 тис - 1 млн. МО підшкірно через день на ніч протягом 5-6 місяців поспіль, виконуючи щомісяця контрольні вимірювання активності і кількості зазначеного мікробіцидного ферменту; лікування припиняють у разі усунення клінічних проявів інфекційного синдрому і нормалізації активності і вмісту мієлопероксидази у нейтрофілах периферичної крові. Клінічні спостереження. Пацієнтів з дефіцитом мієлопероксидази фагоцитів оглядали і обстежували в Інституті імунології та алергології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Здійснювали оцінку поточних клінічних проявів і важкості стану, формулювали прогноз. Активність мієлопероксидази вимірювали за допомогою цитохімічного методу, а її кількість - за результатами проточної лазерної цитофлуориметрії. Діагноз виставляли на підставі даних 1 UA 103912 U 5 10 15 20 25 30 серійних обстежень з виключенням відомих причин вторинної імуносупресії. Під спостереженням перебувало 79 пацієнтів з верифікованим діагнозом дефіциту мієлопероксидази фагоцитів. Клінічний випадок 1 (діагностика проводилася за інформаційної згоди пацієнтів). Хвора П., 38 років. Хворіє на невпинно рецидивні мікотичні і бактеріальні синуїти, бронхіальну астму, псоріаз та автоімунний тироїдит, що є відомими клінічними проявами дефіциту мієлопероксидази фагоцитів. Неодноразово проходила антимікробне лікування, яке не забезпечувало усунення інфекційного синдрому. Кілька разів оперована з приводу невпинно рецидивних синуїтів без досягнення стійкого позитивного ефекту. Активність мієлспероксидази фагоцитів на рівні 6-8 у.о при нормативних межах - 18-23 у.о. Кількість мієлопероксидази у нейтрофілах периферичної крові на рівні 18-35 % при нормативних межах 90-100 %. Призначено довготривалу безперервну імунотерапію рекомбінантним гамма-інтерфероном людини в дозі 500 тис МО підшкірно через день протягом 5 місяців. Внаслідок імунотерапії усунені прояви рецидивних синуїтів та бронхіальної астми, зменшилася потреба в антимікробних хіміопрепаратах та зникла необхідність у виконанні хірургічних втручань. Досягнута активність мієлопероксидази на рівні 18-19 у.о., а кількість зазначеного ферменту у нейтрофілах зросла до 80-90 %. По способу, що заявляється, було проліковано 79 пацієнтів з дефіцитом мієлопероксидази фагоцитів. Спосіб був апробований на базі Інституту імунології та алергології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця МОЗ України. Отриманий позитивний результат дозволяє рекомендувати його для широкого впровадження в клінічну медицину. Джерела інформації: 1. Ahlin A., Elinder G., Palmblad J. Dose-dependent enhancements by interferon-gamma on functional responses of neutrophils from chronic granulomatous disease patients // Blood. - 1997. Vol. 89(9). - P. 3396-3401. 2. Key L.L. Jr., Rodriguiz R.M., Willi S.M. et al. Long-term treatment of osteopetrosis with recombinant human interferon gamma // N. Engl. J. Med. - 1995. - Vol. 332(24). - P. 1594-1599. 3. Nauseef W.M. Diagnostic assays for myeloperoxidase and myeloperoxidase deficiency // Methods Мої. Biol. - 2014. - Vol. 1124. - P. 537-546. 4. Ohno H. Association of primary myeloperoxidase deficiency and myeloproliferative neoplasm // Intern. Med. - 2010. - Vol. 49(22). - P. 2527-2528. 5. Patiroglu Т., Güngör H.E., Belohradsky J.S. et al. Myeloperoxidase deficiency: the secret under the flag of unstained cell // Turk. J. Haematol. - 2013. - Vol. 30(2). - P. 232-233. 35 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 40 Спосіб лікування дефіциту мієлопероксидази фагоцитів, що передбачає застосування лікарських засобів, який відрізняється тим, що призначають препарат рекомбінантного гаммаінтерферону людини в дозі 500 тис - 1 млн. МО підшкірно через день на ніч протягом 5-6 місяців поспіль. Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2