Спосіб визначення типу нервової системи у фізіологічного об’єкту

Винахід відноситься до області ветеринарії, конкретно до фізіології тварин. Відомий спосіб визначення нервової системи у фізіологічного об'єкту шля хом реєстрації і оцінки тимчасових кардіоінтервалів між зубцями R-R з визначенням індексу напруги до навантаження і після нього. Недоліком відомого способу є те, що він не дозволяє об'єктивно використати його на тваринах. Завданням даного винаходу являється створення способу визначення типу нервової системи у фізіологічного об'єкту, зокрема у телят, шляхом встановлення вегетативної регуляції ритму серця в результат? чого досягається об'єктивність і точність визначення. Дане завдання вирішується тим, що в способі визначення типу нервової системи у фізіологічного об'єкту, який включає оцінку тимчасових кардіоінтервалів R-R згідно винаходу напротязі 6-15 днів по вимірювальній величині R-R визначають пульс об'єкту в момент його стабілізації І по кількості ударів, рівній 150-130уд/хв визначають симпатикотонічний тип нервової системи, по кількості ударів 110-90 -нормотонічний тип, а по кількості ударів 80-60 - ваготонічний тип. Авторами встановлено, що серцево-судинна система у новонароджених тварин, погано адаптована до вимог навколишнього середовища, так як не виявляється впливу блукаючого нерву. Про це свідчить коротка систола та діастола, короткотривалість серцевого циклу у ранньому віці телят, проте в якийсь момент відбувається різкий скачок вниз і кількість ударів зменшується, далі поступово відбувається його стабілізація, отже ритм серця пов'язаний з типом нервової системи. Для виконання способу проводився відбір тварин у віці від народження до 5-ти денного віку, від 6 до 15 днів, від 16 до 21 дня. Тварини відбирались за принципом аналогів, при яких враховували вік, вгодованість та живу масу тварин. Брали певного об'єму вибірку кардіоінтервалів. Потім розраховували продовженості послідовного динамічного ряду кардіоінтервалів з точністю не менше 0,05 с. По значенням продовженостей ряду кардіоінтервалів розраховують показники ритму серця в стані спокою: Мо - мода, значення найбільш часто зустрічаючого в вибірці кардіоінтервалу; АМО - амплітуда моди, відношення значення моди до всього масиву кардіоінтервалів у вибірці, виражене у відсотках; X - варіаційний розмах, різниця між максимальним і мінімальним значеннями кардіоінтервалів у вибірці. Для визначення часу становлення вегетативної нервової системи у телят враховується частота серцевих скорочень. Для електрокардіографічних досліджень використовували 4-х канальний реограф Р4-02. Запис проводився на одному каналі ПКС /підсилення кардіосигналу/ 4-х канального самописця із швидкістю 50 мл/сек, яка контролювалась додатково хронометром з внесенням відповідних поправок. Реєстрація тимчасових кардіоінтервалів R-R проводилась в 2-му сагітальному відведенні за М.П.Ро щевським. Як видно з таблиці інтервал моди у телят 1-5 денного віку коливався у межах 26-39 сек, що відповідає середній частоті серцевих скорочень 187,3 уд/хв. Таке низьке значення моди спостерігається у 72% телят, ще у віці 6-15 днів. 4,8% випадків значення моди може свідчити про включення парасимпатичної інервації до регуляції діяльності серця. У телят 16-21 денного віку відбувається помітна диференціація регуляції серцевої діяльності. Після включення вагусу, телят в місячному віці розділяють на три типи регуляції ритму серця, що в дальнішому має значення при прогнозуванні продуктивності тварини: - симпатикотонічний, у яких середня частота серцевих скорочень становила згідно статистичних даних, отриманих на комп'ютері в середньому 134 уд/хв; - нормотонічний, у яких середня частота серцевих скорочень 94 уд/хв; - ваготонічний, у яких часто та серцевих скорочень в середньому складала 68 уд/хв, згідно даних таблиці пульсу. Висновок. Спосіб простий у виконанні, об'єктивний, підвищує ефективність І дає можливість в майбутньому прогнозувати продуктивність.