Спосіб покращення балансу азоту й органічних речовин в агромеліоративному полі рисової сівозміни

Реферат: Спосіб покращення балансу азоту й органічних речовин в агромеліоративному полі рисової сівозміни включає використання на рисових ґрунтах парозаймаючих кормових культур. У проміжний період вирощування рису висівається гречка Шаталівська 5 та просо Веселоподолянське 632. UA 106606 U (54) СПОСІБ ПОКРАЩЕННЯ БАЛАНСУ АЗОТУ Й ОРГАНІЧНИХ РЕЧОВИН В АГРОМЕЛІОРАТИВНОМУ ПОЛІ РИСОВОЇ СІВОЗМІНИ UA 106606 U UA 106606 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до сільського господарства, зокрема до вирощування круп'яних культур в рисовій сівозміні. Відомий спосіб підвищення родючості рисових ґрунтів є використання парозаймаючих культур - кормові культури [1]. Недоліками цього способу є те, що на наданій площі рекомендують вирощувати тільки кормові культури. Задача корисної моделі - удосконалення агромеліоративних полів рисових сівозмін на основі впровадження круп'яних культур (гречка і просо) з метою вирішення проблеми надлишкового використання азотних добрив. Задача вирішується тим, що у агромеліоративному полі рисової сівозміни висівається гречка Шаталівська 5 і просо Веселоподолянське 632; сівба проводиться суцільно-рядковим способом за двох строків сівби: весняний (третя декада квітня-перша декада травня) і літній (перша декада липня). Ґрунт дослідної дільниці лучно-каштановий остатньо-солонцюватий на пальовому оглеєному суглинку. За гранулометричним складом належить до піщанистосередньосуглинкового. Рис вирощувався за загальноприйнятою технологією з використанням азотних добрив, що передбачає внесення аміачної селітри, сульфату амонію або сечовини з рекомендованою нормою Ν120· В дослідженнях аналізувались ефективність утримання азоту в рисовому ґрунті у період підсушування-затоплення чеків за рахунок проміжних посівів гречки та проса. Порівняння проводилося з іншими попередниками рису. Вміст азоту в ґрунті визначали до і після вирощування парозаймаючих культур і рису, у паровому полі - відповідно весною і восени. Так, втрати невикористаного азоту у 100-см шарі ґрунту в наших дослідженнях склали від 211 до 519 кг/га. При цьому найвищі втрати, незважаючи на порівняно високий вміст ґрунтового азоту, відмічались у паровому полі (480-519 кг/га), найменші - у полях, де росли просо та гречка і в подальшому загорталися їхні рештки і вносились азотні добрива (215-211 кг/га). Так, урожаї просо+гречка виявили вищу ефективність фіксації азоту в ґрунті і винесли більшу його кількість з урожаєм (175 кг/га), ніж кукурудза (118) та інші попередники. Характерно, що кількість мінералізованого із післяжнивних решток азоту у 2-2,5 разу переважала винос цими культурами, що відбилося на величині його втрат. Характерно, що після сівби рису і затоплення чеків вміст нітратів знизився до 0,06-0,23 мг/100 г і з настанням фази кущіння почав зростати вміст амонійного азоту (1,27-1,98 мг/100 г) за рахунок мобілізації з решток проміжних культур. При цьому у варіантах з добривами його вміст був вищим, оскільки ця фаза є критичною для рослин рису відносно азотного живлення. З фази викидання волоті до повної стиглості вміст амонійного азоту в ґрунті збільшувався, що можна пояснити мобілізацією ґрунтових запасів елементів живлення із залишків проміжних культур. В цілому, проміжна культура порівняно з чистим паром сприяла зменшенню втрат азоту 49 % у варіантах без внесення добрив і 53 % - за внесення добрив. За зменшенням втрат азоту ефективність вирощування проміжних культур в рисових полях можна представити у такій послідовності: кукурудза → гречка+гречка → просо+просо → гречка+просо → просо+гречка. Таким чином, отримані дані вказують на ефективність перехоплення і зв'язування азоту в рисових ґрунтах за вирощування двох урожаїв гречки та проса, причому більшої ефективності можна досягти за послідовності проса весняної сівби і гречки літньої сівби. Однак, застосування післяжнивних решток як єдиного джерела азоту в рисових ґрунтах не вбачається доцільним. Більш ефективного балансу азоту можна досягти за залучення азоту мінеральних добрив. Проміжна культура гречки та проса застосовувалася в агромеліоративному полі, де в попередньому році висівався рис. Показники агрохімічної характеристики дослідних чеків, де проводилися дослідження, мали приблизно однакову родючість ґрунту за роками. Порівняння весняних і осінніх результатів виявляє, що показник рН водної витяжки протягом вегетації гречки та проса змінювався незначно, вміст легкогідролізованого азоту мав тенденцію до підвищення, вміст рухомих фосфору і калію зростав в усіх чеках. Значно підвищувався вміст нітратного азоту, в той час як вміст амонійного азоту зменшувався восени порівняно з весною. Так, у середньому вміст легкогідролізованого та нітратного азоту підвищився на 1,19 і 1,62 мг-екв відповідно, а також вміст доступних форм фосфору й калію (на 1,04 і 1,20 мг-екв відповідно). Натомість вміст амонійного азоту зменшився майже на 2 мг-екв. Очевидно, що зміни в ґрунті відбувалися за рахунок розкладання біомаси кореневих та післяжнивних решток, які залишили після себе певну кількість поживних речовин. В наших дослідженнях надходження рухомої фракції органічної речовини ґрунту, від якої значною мірою 1 UA 106606 U 5 10 15 залежить загальний вміст органіки в орному шарі, виявилося високим після збирання усіх попередників та загортання їхніх решток у ґрунт, і досить високим - за включення мінеральних добрив, порівняно з чистим паром. Різниця між початковим і кінцевим вмістом рухомого вуглецю показала, що найбільш позитивний баланс органічної речовини в орному шарі був у всіх варіантах з комбінаціями гречки й проса (2,5-3 т/га), в той час як у парових полях він був від'ємний або наближався до нуля. Присутність мінеральних добрив стимулювала збереження органічної речовини в ґрунті, однак, їхня ефективність виявилася по-різному: більше органіки надійшло в ґрунт за внесення сечовини порівняно з аміачною селітрою. Таким чином, вирощування гречки та проса протягом теплого періоду року в рисовій сівозміні може відіграти позитивну роль у підтриманні позитивного балансу органічної речовини в ґрунті і покращенні його родючості. Джерела інформації: 1. Турешев О.Т., Алтынсариев А.Ж. Влияние распашки пласта многолетних трав на воднофизические свойства почвы и урожайность риса // Интенсивные технологии возделывания риса и культур рисового севооборота. - Алма-Ата, 1991. - С. 16-22. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 20 25 1. Спосіб покращення балансу азоту й органічних речовин в агромеліоративному полі рисової сівозміни, який включає використання на рисових ґрунтах парозаймаючих кормових культур, який відрізняється тим, що у проміжний період вирощування рису висівається гречка Шаталівська 5 та просо Веселоподолянське 632. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що сівба проводиться суцільно-рядковим способом за двох строків сівби: весняний (третя декада квітня-перша декада травня) та літній (перша декада липня). Комп’ютерна верстка Д. Шеверун Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2