Спосіб лікування венозної трофічної виразки

Реферат: Спосіб лікування венозної трофічної виразки включає загальне лікування в обсязі ліквідації патологічного кровотоку шляхом склерозування стовбура магістральної вени, який постачає кров у зону виразки, а також місцеве лікування накладанням компресійної пов'язки. В обсязі загального лікування додатково проводять мініінвазивне склерозування неспроможних венперфорантів із віддаленого доступу в межах неушкоджених тканин, склерозування стовбура магістральної вени виконують в місці сполучення з перфорантною веною, а в комплексі місцевого лікування перед накладанням компресійної пов'язки безпосередньо на виразку накладають абсорбційну бактеріостатичну пов'язку. UA 109143 U (12) UA 109143 U UA 109143 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить хірургії, зокрема, судинної і гнійної, і може бути використана для лікування трофічних виразок венозної етіології, особливо при ускладненій бактеріальною контамінацією. Традиційно лікування трофічної виразки венозної етіології виконувалося на фоні не усунених причин - патологічного венозного рефлюксу в зоні виразки, що призводило до тривалого лікування і великої кількості рецидивів, а в деяких випадках інвалідізації хворих. В разі бактеріального зараження рани виконання операції на судинах є прямим протипоказанням, оскільки призводить до розповсюдження інфекції. Відомий спосіб лікування венозних трофічних виразок, описаний в книзі В.С. Савельев, В.А. Гологорский, А.И. Кириенко, др. "Флебология. Руководство для врачей" – [див. М.: Медицина, 2001. - С. 536-547]. Він включає загальне і місцеве лікування в два етапи. Місцеве лікування проводять на першому етапі, воно включає підготовку рани до оперативного втручання. При цьому убирають гнійний осередок шляхом міопластичної фасціоектомії або shave-therapy. На другому етапі виконують загальне лікування, а саме відкриту операцію по усуненню горизонтального та вертикального рефлюксів: кросектомію, довгий стриппінг стовбура магістральної підшкірної вени, субфасціальну перев'язку неспроможних перфорантів; пластику тканинним аутодермотрансплантатом. Спосіб дозволяє в короткий термін очистити рану з наступним заміщенням дефекту власними тканинами. Але він дуже травматичний і спонукає до виконання загального знеболення, яке, в свою чергу, може призвести до ускладнень. Слід відмітити тривалість оперативного втручання і загоєння рани, також тривалий термін іммобілізації кінцівки. При цьому успіх операції сильно залежить від наявності устаткування (дерматому) і кваліфікації хірурга. Найближчим аналогом до корисної моделі є спосіб лікування венозної трофічної виразки за патентом № 62173 А [UA, заявл. 04.01.2003, 15.12.2003, "Спосіб лікування венозної трофічної виразки"]. Він включає загальне лікування в обсязі ліквідації патологічного кровотоку шляхом склерозування стовбура магістральної вени, який постачає кров у зону виразки, а також місцеве лікування накладанням компресійної пов'язки. При цьому склерозують весь просвіт венозного стовбура на дистальній ділянці, який проходить через зону виразки. До складу загального лікування входить також венектомія до рівня трофічної виразки. Місцеве лікування також включає закриття венозної трофічної виразки аутодермотрансплантатом. Спосіб дозволяє зменшити кількість післяопераційних ускладнень за рахунок одномоментного виконання загального та місцевого лікування, при яких відбувається одночасний вплив на різні ланки патофізіологічного механізму виникнення трофічної виразки. Але спосіб є дуже травматичним, болісним, викликає тривале перебування хворого в стаціонарі, потребує специфічних навичок у хірурга при виконанні аутодермотрансплантації. Спосіб може провокувати розвиток розповсюдження інфекції на прилеглі тканини, що може, в свою чергу, призвести до збільшення діаметру виразки. В основу корисної моделі поставлена задача створення малотравматичного способу, який дозволяє виконувати вплив лише на відособлений тканинний дефект, зменшити можливості розповсюдження інфекції і збільшення діаметра виразки при зменшенні кількості етапів хірургічного лікування. Поставлена задача вирішується тим, що в способі лікування венозної трофічної виразки що включає загальне лікування в обсязі ліквідації патологічного кровотоку шляхом склерозування стовбура магістральної вени, який постачає кров у зону виразки, а також місцеве лікування накладанням компресійної пов'язки, згідно з корисною моделлю, в обсязі загального лікування додатково проводять мініінвазивне склерозування неспроможних вен-перфорантів із віддаленого доступу в межах неушкоджених тканин, склерозування стовбура магістральної вени виконують в місці сполучення з перфорантною веною, а в комплексі місцевого лікування перед накладанням компресійної пов'язки безпосередньо на виразку накладають абсорбційну бактеріостатичну пов'язку. Мініінвазивне склерозування неспроможних вен-перфорантів із віддаленого доступу в межах здорових тканин дозволяє, не торкаючись інфікованих тканин виразки, перервати венозне кровопостачання ураженої тканини. При цьому усувається патологічне венозне кровопостачання і зменшується набряк оточуючих тканин, зменшується місцеве запалення. Гнійний вміст рани за відсутності осередку запалення зменшується в декілька разів. Слід також додати, що мініінвазивне втручання суттєво зменшує травматичність операції, скорочує післяопераційний період і покращує якість життя пацієнта. Виконання склерозування стовбура магістральної вени в місці сполучення з перфорантною веною дозволяє окремо працювати лише з ураженою ділянкою, не залучаючи весь стовбур 1 UA 109143 U 5 10 15 20 25 30 35 магістральної вени, як в найближчому аналозі, тобто зменшуючи додаткову операційну травму. Можливість одномоментно виконувати всі ці дії виникає за відсутності прямого впливу на вену та виразку, тобто використання мініінвазивних технологій. Накладання безпосередньо на виразку абсорбційної бактеріостатичної пов'язки дозволяє локалізувати інфекцію (відокремити здорові тканини від інфікованих), зменшити вплив зовнішнього середовища на рану (вкривши її), а також місцево впливати на рану завдяки властивостям абсорбційної бактеріостатичної пов'язки (збільшується швидкість ексудації під впливом капілярного ефекту, тканини звільнюються від набряку), одночасно пов'язка створює вологий мікроклімат в рані, що стимулює утворення грануляційної тканини. Заявнику невідомі приклади склерозування неспроможних вен-перфорантів із віддаленого доступу (наприклад, пункція стовбура магістральної вени, яка розташована в межах здорових тканин проксимальніше патологічної зони). Докладний опис способу наведений на прикладі його здійснення в клініці. Клінічний приклад. Хвора М., 62 роки, звернулася клініку зі скаргами на тривало існуючу, рецидивуючу трофічну виразку правої гомілки. Хворіє 5 років. За цей час неодноразово лікувалася в стаціонарах міста. Була обстежена, виконано дуплексне ангіосканування вен правої нижньої кінцівки. Виявлено: варикозна хвороба в басейні великої підшкірної вени (ВПВ), неспроможний перфорант Коккет-ІІ. Трофічна виразка 10 см в діаметрі, вкрита жовтими фібриновими відкладеннями, краї рівні, наявний перифокальний валик. Хворій здійснено склерозування перфоранту Коккета-ІІ із віддаленого доступу (пункція стовбура ВПВ на верхній третині гомілки). В умовах місцевої анестезії 0,5 % - ним розчином новокаїну виконали пункцію ВПВ, крізь пункційну голку ввели рентген-контрастний провідник. Під контролем УЗД по провіднику ввели ангіографічний катетер до неспроможного перфоранту. Вивели провідник, ввели по катетеру пінний склерозант. Після цього на поверхню виразки наклали абсорбційну бактеріостатичну пов'язку (полівінілалкогольна губка, попередньо змочена фізіологічним розчином, з метиленовою синню, генціанвіолетом та шаром протеолітичних ферментів), на кінцівку одягли компресійний гольф (II клас компресії). Пов'язку міняли через день. На 4 добу хвору виписали. В амбулаторному періоді хворій спочатку виконували гідрогелеве покриття рани з метилурацилом та гіалуроновою кислотою раз в 3 дні, а через 2 місяці - з гіалуроновою кислотою раз в 5 днів. Повне загоєння спостерігалося через місяць після останнього етапу лікування. Цим способом проліковано 7 хворих. Під час лікування не спостерігалося розповсюдження інфекції і збільшення діаметрів трофічних виразок. Терміни повного загоєння ран залежали від діаметрів ран та їх бактеріальної засіяності, в середньому вони склали 32±2 дні. Всі хворі відмічали зменшення больових відчуттів, в деяких випадках зменшення ексудації до її повної відсутності. Таким чином, корисна модель дозволяє в малотравматичний спосіб досягти зменшення можливості розповсюдження інфекції, скоротити перебування в стаціонарі і в найкоротші терміни перейти до амбулаторного контрольованого лікування. Спосіб простий у виконанні, в деяких випадках хворого можливо навчити самостійно виконувати перев'язки. 40 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 45 50 Спосіб лікування венозної трофічної виразки, який включає загальне лікування в обсязі ліквідації патологічного кровотоку шляхом склерозування стовбура магістральної вени, який постачає кров у зону виразки, а також місцеве лікування накладанням компресійної пов'язки, який відрізняється тим, що в обсязі загального лікування додатково проводять мініінвазивне склерозування неспроможних вен-перфорантів із віддаленого доступу в межах неушкоджених тканин, склерозування стовбура магістральної вени виконують в місці сполучення з перфорантною веною, а в комплексі місцевого лікування перед накладанням компресійної пов'язки безпосередньо на виразку накладають абсорбційну бактеріостатичну пов'язку. Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2