Спосіб діагностики вазоконстрикторного типу ендотеліальної дисфункції у хворих на артеріальну гіпертензію

Реферат: Спосіб діагностики ендотеліальної дисфункції у хворих на артеріальну гіпертензію включає виконання ультразвукової проби ендотелійзалежної вазодилатації (ЕЗВД). Додатково визначають концентрацію ендотеліну-1 у плазмі крові шляхом імуноферментного аналізу. При значеннях ЕЗВД нижче 10 % та одночасному підвищенні концентрації ендотеліну-1 у два рази чи більше діагностують наявність вазоконстрикторного типу ендотеліальної дисфункції, а при зміні лише одного з досліджуваних показників діагностують тип дисфункції, відмінний від вазоконстрикторного. UA 111070 U (54) СПОСІБ ДІАГНОСТИКИ ВАЗОКОНСТРИКТОРНОГО ТИПУ ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ У ХВОРИХ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ UA 111070 U UA 111070 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме кардіології, і може бути застосована для діагностики вазоконстрикторного типу ендотеліальної дисфункції у хворих на артеріальну гіпертензію. Артеріальна гіпертензія (АГ) є однією з найпоширеніших хвороб сьогодення, на яку в Україні хворіє близько 11 млн. осіб, що становить до 30 % дорослого населення країни [Рекомендації Української асоціації кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії: Посібник до Національної програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії. - К.: ПП ВМБ, 2008. - 80 с.]. Наявність артеріальної гіпертензії значно прискорює ураження артерій, що виникає при супутньому цукровому діабеті, ішемічній хворобі серця, системних захворюваннях, нирковій недостатності, та значно підвищує ризик виникнення інвалідизуючих чи фатальних ускладнень: інфаркту міокарда, інсульту, розшаровуючої аневризми великих судин тощо. Встановлено, що ключову роль у патогенезі розвитку ангіопатії при АГ відіграє дисфункція ендотелію (ДЕ) - вона виникає на доклінічному етапі розвитку хвороби і тому розглядається як маркер майбутнього ураження судин. Дисфункцією ендотелію вважається порушення будь-якої з функцій, властивих здоровому ендотелію: вазоконстрикторної чи вазодилатуючої, про- чи антикоагулянтної, про- чи антиінфламаторної, транспортної тощо. Однак при артеріальній гіпертензії не всі зазначені функції змінюються одночасно: одним із перших виникає саме порушення вазорелаксації [Золотарьова Н.А. Метод определения циркулирующих эндотелиоцитов крови: история, клиническая значимость, собственные исследования / Н.А. Золотарьова, М.Л. Романченко / Український журнал клінічної та лабораторної медицини. - 2014. - Т. 9. - № 4. - С. 11-17]. Саме тому якомога раннє виявлення цих порушень здатне прискорити початок патогенетично обумовленої терапії. Незважаючи на те, що існує багато досліджень ДЕ у хворих на артеріальну гіпертензію, переважна більшість з них сконцентрована навколо ультразвукового методу виявлення порушень вазодилатації, а саме проби Целермайєра-Соренсена [Celermajer D.S., Sorensen K.E., Gooch V.M. et al. Non-invasive detection of endothelial dysfunction in children and adults at risk of atherosclerosis // Lancet 1992; 340: 1111-15]. Так, відомий спосіб діагностики ступенів ендотеліальної дисфункції при серцево-судинних захворюваннях, в якому в залежності від результату проби Целермайера-Соренсена визначають ступінь ендотеліальної дисфункції, а саме при значеннях від 5 % до 9,9 % ступінь вважають початковим, від 0 % до 4,9 % - помірним, при зменшенні нижче 0 % - значним [Пат. № 86394 UA, МПК А61В 5/00. Спосіб діагностики ступенів ендотеліальної дисфункції при серцевосудинних захворюваннях; опубл. 25.12.2013, бюл. № 24]. Відомий також спосіб визначення ендотеліальної дисфункції у хворих гіпертонічною хворобою, асоційованою з ожирінням, що включає вимірювання концентрації сечової кислоти крові, і при перевищенні рівня понад 360 мкмоль/л у жінок чи 420 мкмоль/л у чоловіків діагностують дисфункцію ендотелій [Пат. № 97111 UA, МПК G01N 33/00. Спосіб визначення ендотеліальної дисфункції у хворих гіпертонічною хворобою, асоційованою з ожирінням; опубл. 25.02.2015, бюл. № 4]. Однак вищезазначені способи використовують неспецифічні діагностичні методи, крім того, не дають інформації про тип ендотеліальної дисфункції. Найбільш близьким до запропонованого технічного рішення є спосіб визначення ендотеліальної дисфункції у хворих на первинну артеріальну гіпертензію, в якому до та після дозованого фізичного навантаження у хворого визначається концентрація в плазмі крові таких міжклітинних медіаторів як ендотелій-1 та Е- і Р-селектини. При перевищенні хоча б одним із індикаторів до чи після фізичного навантаження нормальних показників (0,37 ммоль/мл, 126 нг/мл чи 791,5 нг/мл - відповідно) діагностують наявність ендотеліальної дисфункції [Пат. № 26592 UA, МПК G01N 33/49. Спосіб визначення ендотеліальної дисфункції у хворих на первинну артеріальну гіпертензію; опубл. 25.09.2007, бюл. № 15]. Але вищевказаний спосіб не враховує здатність артерій до вазодилатації та більшою мірою відображає ступінь активації і синтетичну активність ендотеліоцитів, також цей спосіб не вказує на тип ендотеліальної дисфункції. В основу корисної моделі поставлена задача вдосконалення способу діагностики типу ендотеліальної дисфункції у хворих на артеріальну гіпертензію шляхом одночасного використання двох методів виявлення порушень функції ендотеліоцитів, а саме визначення ендотелійзалежної вазодилатації як індикатора ступеня розширення артерії та ендотеліну-1 як провазоконстрикторного цитокіну, що дозволить точно виявити наявність чи відсутність вазоконстрикторного типу дисфункції ендотелію. 1 UA 111070 U 5 10 15 20 25 30 35 Поставлена задача вирішується тим, що, згідно з корисною моделлю, хворому додатково визначають концентрацію ендотеліну-1 у плазмі крові шляхом імуноферментного аналізу і при значеннях ЕЗВД нижче 10 % та одночасному підвищенні концентрації ендотеліну-1 у два рази чи більше діагностують наявність вазоконстрикторного типу ендотеліальної дисфункції, а при зміні лише одного з досліджуваних показників діагностують тип дисфункції, відмінний від вазоконстрикторного. Спосіб виконується наступним чином: Спочатку, за 30 хвилин до проведення проби ЕЗВД, у хворого забирають 5 мл крові з ліктьової вени у пластикову пробірку з ЕДТА. Зразок крові центрифугують, відділяють плазму та аналізують концентрацію в ній ендотеліну-1 імуноферментним методом, згідно з інструкцією виробника біохімічних реактивів. Далі визначають реактивність плечової артерії, а саме ендотелійзалежну вазодилатацію за загальноприйнятим протоколом Celermajer D.S. [Celermajer D.S., Sorensen K.E., Gooch V.M. et al. Non-invasive detection of endothelial dysfunction in children and adults at risk of atherosclerosis // Lancet 1992; 340: 1111-15]. Якщо рівень ендотеліну-1 перевищує норму в 2 рази або більше та якщо показник ЕЗВД знижений менше 10 %, діагностують наявність у хворого вазоконстрикторного типу дисфункції ендотелію, а при зміні лише одного з досліджуваних показників діагностують тип дисфункції, відмінний від вазоконстрикторного. Клінічний приклад 1 Хвора X., 62 роки. Діагноз: Артеріальна гіпертензія II стадії 2 ступеня, ризик високий. Гіпертрофія лівого шлуночка. При проведенні проби з реактивною гіперемією отримано показник 7,4 %; дослідження концентрації ендотеліну-1 методом імуноферментного аналізу виявило підвищення його більш ніж у 13 разів до 4,02 фмоль/мл. Висновок: оскільки проба з ендотелійзалежною вазодилатацією виявила відсутність достатнього розширення артерії, а рівень ендотеліну-1 плазми крові був підвищений більше, ніж у 2 рази в хворої має місце вазоконстрикторний тип дисфункції ендотелію. Клінічний приклад 2 Хворий Ю., 39 років. Діагноз: Артеріальна гіпертензія І стадії 1 ступеня, ризик низький. При проведенні проби з реактивною гіперемією отримано показник 9,2 %, а дослідження концентрації ендотеліну-1 методом імуноферментного аналізу виявило концентрацію у 0,21 фмоль/мл. Висновок: у хворого виявлено зниження показника ЕЗВД нижче нормального рівня в 10 %, однак рівень ендотеліну-1 плазми крові був нормальний. У цьому випадку дисфункція ендотелію має тип, відмінний від вазоконстрикторного. Таким чином, у порівнянні з прототипом, запропонований спосіб за рахунок поєднаного дослідження маркерів дисфункції ендотелію, а саме ЕЗВД та ендотеліну-1, дозволяє виявити у хворих на артеріальну гіпертензію ендотеліальну дисфункцію вазоконстрикторного типу або виключити наявність такої, що, в свою чергу, дозволить своєчасно призначити терапію для корекції виниклої вазоконстрикції та запобігти появі пов'язаних з нею ускладнень. 40 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 45 Спосіб діагностики ендотеліальної дисфункції у хворих на артеріальну гіпертензію, що включає виконання ультразвукової проби ендотелійзалежної вазодилатації (ЕЗВД), який відрізняється тим, що додатково визначають концентрацію ендотеліну-1 у плазмі крові шляхом імуноферментного аналізу і при значеннях ЕЗВД нижче 10 % та одночасному підвищенні концентрації ендотеліну-1 у два рази чи більше діагностують наявність вазоконстрикторного типу ендотеліальної дисфункції, а при зміні лише одного з досліджуваних показників діагностують тип дисфункції, відмінний від вазоконстрикторного. 50 Комп’ютерна верстка Д. Шеверун Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2