Спосіб визначення ендотеліальної дисфункції у хворих на первинну артеріальну гіпертензію

Спосіб визначення ендотеліальної дисфункції у хворих на первинну артеріальну гіпертензію, що включає біохімічне дослідження сироватки крові за 3 26592 (insulin-like growth factor-1) і альдостерону методом радіоімунного аналізу. Також оцінюють агрегаційну активність тромбоцитів, яка індукується АДФ (аденозиндифосфат) і виражається в мікромолях АДФ. Спосіб дозволяє оцінити порушення функції ендотелію, яке прямо корелює з різким збільшенням експресії молекул адгезії (ІСАМ-1, VCAM-1), що забезпечують клітинний контакт, збільшують адгезивність ендотелію, тромбоцитарний гемостаз, порушують ендотелійзалежну дилатацію [2]. Доведено, що ендотеліальний фактор з високою вазомоторною активністю є маркером і предиктором розвитку та тяжкості перебігу артеріальної гіпертензії [3] та одним з найважливіших патогенетичних механізмів зменшення оксиду азоту, який синтезується ендотелієм судин і є ендотелійзалежним фактором релаксації, внаслідок активації цитозольної гуанілатциклази гладеньком'язових клітин судин та подальшої її дії на циклічний гуанілатмонофосфат. Ендотелій-1 справляє могутній вазоконстрикторний ефект. Однак існуючі способи визначення ендотеліальної дисфункції мають такі недоліки, як низька точність діагностики, інвазивність і можливість ускладнень під час проведення дослідження; дороговизна і складність виконання методик; вузькі, строго окреслені області застосування. Це можна пояснити тим, що існуючі способи визначення ендотеліальної дисфункції недостатньо враховують функціональні можливості ендотелію, тромбоцитів та системи гемостазу, динаміку гематологічних показників у хворих на артеріальну гіпертензію на етапі прогресування хвороби. Так, відомий спосіб визначення ендотеліальної дисфункції у хворих на первинну артеріальну гіпертензію, якій передбачає біохімічне дослідження сироватки крові для визначення продуктів метаболізму оксиду азоту - нітратів і нітритів. Спосіб забезпечує точність діагностики, оскільки оксид азоту є найпотужнішим з відомих ендотеліальних вазодилататорів, і ендотелійзалежна вазодилатація визначається, в основному, синтезом оксиду азоту. Недоліком даного способу при визначенні ендотеліальної дисфункції є необхідність підготовки пацієнта за 2-3 доби до дослідження. Пацієнту призначають спеціальну дієту для виключення надходження нітратів екзогенного походження, перехід нітратів в нітрити здійснюють набором реактивів нітрат редуктора, що включає мідь. Крім того, у випадку визначення оксиду азоту в зразку крові взяття зразка має виконуватись в присутності гепарину. Методика досить складна в використанні і не враховує всі можливі механізми розвитку ендотеліальної дисфункції. Найближчим аналогом (прототипом) способу, що заявляється, є спосіб, який включає біохімічне дослідження сироватки крові за допомогою імуноферментного методу (ІЕМА) до і після дозованого фізичного навантаження для визначення рівня судинної молекули адгезії VCAM-1S (soluble vascular cell adhesion molecule), інсуліноподібного фактору росту IGF-1 (insulin-like growth factor-1) і альдостерону методом радіоімунного аналізу Також оцінюють агрегаційну активність тромбоцитів, 4 яка індукується АДФ (аденозинди-фосфат) і виражається в мікромолях АДФ. Спосіб дозволяє оцінити порушення функції ендотелію, яке прямо корелює з різким збільшенням експресії молекул адгезії (ІСАМ-1, VC AM-1), що забезпечують клітинний контакт, збільшують адгезивність ендотелію, тромбоцитарний гемостаз, порушують ендотелійзалежну дилатацію [4]. Однак і цей спосіб не вирішує проблему виникнення різноманітних ускладнень, не враховує всі можливі механізми розвитку дисфункції ендотелію, що, в свою чергу, знижує діагностичне та прогностичне значення цього способу дослідження, обмежує використання способу у значній групі хворих. В основу корисної моделі, що заявляється, поставлене завдання підвищення ефективності визначення дисфункції ендотелію у хворих на первинну артеріальну гіпертензію шляхом оцінки взаємозв'язку між типом гемодинамічної реакції на дозоване фізичне навантаження та ступенем активації тромбоцитів і вмістом міжклітинних медіаторів у хворих із різним ступенем артеріальної гіпертензії. Технічний результат буде полягати в більшій інформативності і точності визначення ендотеліальної дисфункції у хворих на первинну артеріальну гіпертензію. Поставлене завдання вирішується тим, що у відомому способі визначення ендотеліальної дисфункції у хворих на первинну артеріальну гіпертензію, що включає біохімічне дослідження сироватки крові за допомогою імуноферментного аналізу до і після дозованого фізичного навантаження, згідно з корисною моделлю, при біохімічному дослідженні сироватки крові визначають вміст таких міжклітинних медіаторів, як ендотелій-1 – гормон ендотелію та селектини Е і Р - білки клітинної адгезії, і при наступних значеннях цих показників до чи після першого ступеня фізичного навантаження >0,37ммоль/мл, >126нг/мл та >791,5нг/мл, відповідно, діагностують ендотеліальну дисфункцію. Відмінною особливістю способу, що заявляється, є врахування взаємозв'язку між типом гемодинамічної реакції на дозоване фізичне навантаження та вмістом міжклітинних медіаторів у хворих із різним ступенем артеріальної гіпертензії. При біохімічному дослідженні сироватки крові визначають вміст таких міжклітинних медіаторів, як ендотелій-1 - гормон ендотелію та селектини Е і Р білки клітинної адгезії, і при наступних значеннях цих показників до чи після першого ступеня фізичного навантаження >0,37ммоль/мл, >126нг/мл та >791,5нг/мл, відповідно, діагностують ендотеліальну дисфункцію. Це дозволяє підвищити точність визначення ендотеліальної дисфункції для своєчасної корекції медикаментозного лікування. За відомими літературними даними такий спосіб визначення ендотеліальної дисфункції у хворих на первинну артеріальну гіпертензію невідомий. Запропонований спосіб здійснюється наступним чином. Проводять клінічне обстеження хворого з ознаками первинної артеріальної гіпертензії, використовуючи загальні методи дослідження (ЕКГ, ЕхоКГ, холтерівське моніторування, коагулологічні показники - визначення рівня тромбоцитів, 5 26592 фібрину, фібриногену, фібринолітичної активності крові, функціональної активності тромбоцитів). Якщо отримані показники підтверджують діагноз первинної артеріальної гіпертензії, переходять до наступного етапу обстеження. Подальше обстеження здійснюють в базальних умовах та після дозованого фізичного навантаження на комп'ютерному велоерготестуючому комплексі “Діалог" за методикою Б.П. Преварського (ВЕМ). До і після дозованого фізичного навантаження визначають вміст таких міжклітинних медіаторів, як ендотелін1 - гормон ендотелію та селектини Е і Р - білки клітинної адгезії, і при наступних значеннях цих показників до чи після першого ступеня фізичного навантаження >0,37ммоль/мл, >126нг/мл та >791,5нг/мл, відповідно, діагностують ендотеліальну дисфункцію. Тобто, якщо вказані показники досягаються на стадії первинного обстеження (без використання навантажувальної проби), то діагноз ендотеліальної дисфункції вважають встановленим. Вказані числові значення показників були отримані наступним чином. Об'єктом дослідження були 104 хворих на артеріальну гіпертензію (АГ). Хворих було обстежено амбулаторно на базі поліклініки №1 м.Києва. Серед них було 66 чоловіків (63,5%) і 38 жінок (36,5%) у віці від 35 до 68 років. Середній вік обстежених становив 50,2±4,8 років, середня тривалість захворювання становила 4,3±2,1 роки. Контрольну груп у склали 30 практично здорових осіб віком від 35 до 54 років. За класифікацією ВООЗ за рівнем AT хворі були розділені на дві групи. Перша група - пацієнти з помірною АГ (CAT 160179мм.рт.ст., ДАТ 100-109мм.рт.ст.), в цій групі було 33 чоловіки та 19 жінок, середній вік складав 48,8±0,8 років. Друга гр упа - хворі на тяжку АГ (САТ>180мм.рт.ст., ДАТ>110мм.рт.ст.), в цій гр упі було 33 чоловіки та 19 жінок, середній вік складав 51,2±1,1. В дослідження були включені хворі, які не отримували лікування гіпотензивними препаратами. Хворі на м'яку артеріальну гіпертензію в дослідження не включались. Хворим та особам контрольної групи проводилась трьохступенева навантажувальна проба. Потужність навантаження становила 35%, 50%, 75% належного максимального споживання кисню. 6 Отримані результати досліджень заносили в базу Microsoft Excel, обробку даних виконували пакетом статистики Microsoft Excel. Розраховували середнє значення (М). Вірогідність результатів оцінювали за t критерієм Ст'юдента. При вивченні взаємозв'язку показників застосовували кореляційний аналіз. Відмінності між показниками, що порівнювалися, вважались достовірними, якщо значення імовірності було більше або дорівнювало 95% (р126нг/мл та >791,5нг/мл, відповідно. Конкретний приклад втілення Хворий Г., 64 роки, 04.06.2006 року поступив в кардіологічне відділення КМКЛ №6. При обстеженні встановлено діагноз: Гіпертонічна хвороба IIст. СН0. Історія хвороби №1669. Проведено повний біохімічний аналіз крові: визначення рівня тромбоцитів, фібрину, фібриногену, фібринолітичної активності крові, а також досліджено вмістендотеліну-1, селектинів Е і Р, які становили відповідно 0,26ммоль/мл, 41нг/мл, 514,3нг/мл. Показники не перевищують допустимий рівень, тобто обстеження в базальних умовах не виявило ендотеліальної дисфункції. Подальше обстеження здійснювали після дозованого фізичного навантаження на комп'ютерному велоерготестуючому комплексі “Діалог" за методикою Б.П. Преварського (ВЕМ). Хворому провели перший ступінь трьох-ступеневої навантажувальної проби. Потужність навантаження становила 35% від належного максимального споживання кисню. У відповідь на ВЕМ рівень ендотеліну-1 збільшився до 1,12ммоль/мл. Рівні Р та Е-селектинів також підвищились у відповідь на ВЕМ: рівень Еселектину - 167нг/мл, рівень Р-селектину 1584нг/мл. Таким чином, після першого ступеня навантажувальної проби у хворого чітко діагностується ендотеліальна дисфункція, що було підтверджено біохімічним дослідженням сироватки крові хворого на продукти метаболізму оксиду азоту. За період з липня 2005 по липень 2006 року в клініці запропонованим способом було обстежено 104 хворих, у 75% було діагностовано дисфункцію ендотелію. Як видно, запропонований спосіб забезпечує більший відсоток, чим існуючий спосіб Комп’ютерна в ерстка М. Ломалова 8 45% [4], це можна віднести за рахунок більш ефективного визначення ендотеліальної дисфункції. Отже, визначення дисфункції ендотелію способом, що заявляється, дозволяє оцінити взаємозв'язок між типом гемодинамічної реакції на дозоване фізичне навантаження і вмістом міжклітинних медіаторів у хворих з різним ступенем артеріальної гіпертензії. Патологічні зміни в ендотелії, що розвиваються по мірі прогресування АГ, можуть слугувати в якості критеріїв прогнозування подальшого розвитку АГ, оскільки вони відображають тип реакції гемодинаміки на фізичне навантаження та активність ендотелію, що дозволяє індивідуалізувати лікування цих хвори х. Встановлений зв'язок між клінічними проявами та патологічними змінами в ендотелії, що розвиваються по мірі прогресування АГ, є основою для оптимізації індивідуального підходу до призначення гіпотензивного лікування з метою попередження можливих ускладнень. Література: 1. Швец Н.И., Федорова О.А., Коваль Н.Н. Мониторирование артериального давления в диагностике эссенциальной артериальной гипертензии // Укр. мед. часопис. - 2001. - №4(25). - С. 39-44. 2. Курбанов Р.Д., Елисеева М.Р., Турсунов P.P. Г уморальные маркеры дисфункции эндотелия при эссенциальной гипертонии // Кардиология. -2003.-№7.-С.61-64. 3. Гомазков А.А. Эндотелии в кардиологии: молекулярные, физиологические и патологические аспекты // Кардиология. - 2001. - №2. - С.50-56. 4. Soluble adhesion molecules, fibrinogen, leukocytes and activity of coronary heart disease / H.M. Hoffmeister, E. Buttcher, S. Kazmaier et. al. // Eur. Heart J. - 1998. -Vol. 19, №1. -P.137. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601