Спосіб інтра- та післяопераційного знеболення лапароскопічних гінекологічних операцій

Реферат: Спосіб інтра- та післяопераційного знеболення лапароскопічних гінекологічних операцій здійснюють шляхом введення анестетика. Затискачем піднімають очеревину на мисі крижової кістки (L5-S1), вводять 40 мл 0,25 % розчину лонгокаїну+дексаметазону 4 мг, при цьому місце введення коагулюють електрокоагулятором. UA 115824 U (54) СПОСІБ ІНТРА- ТА ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОГО ЗНЕБОЛЕННЯ ЛАПАРОСКОПІЧНИХ ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ UA 115824 U UA 115824 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до анестезіології, і може бути використана як компонент для полегшення болю в інтра- і післяопераційному періоді у хворих, яким проведена лапароскопічна гінекологічна операція під субарахноїдальною анестезією. Знеболювання лапароскопії в гінекології має свої особливості. Розширення показань до лапароскопічних операцій та збільшення їх обсягу сприяло прогресу методів анестезії від місцевої інфільтраційної до комбінованого багатокомпонентного наркозу. Відомим є в застосування внутрішньовенної анестезії (кетаміном) (Кулаков В.І., Серов В.Н., Абубакірова А.М, Чернуха Ε.Α., Баранов І.І., Федорова Т.Α. Анестезія та реанімація в акушерстві та гінекології. - 2000.). Безсумнівно, проведення внутрішньовенного знеболювання сприяє усуненню болю, психоемоційних реакцій, але разом з тим при цьому можливо збільшення вентиляційних порушень, так як при використанні внутрішньовенних анестетиків відбувається депресія дихання, а використання маски наркозного апарату може призвести до регургітації. При внутрішньовенній анестезії неможливе використання м'язових релаксантів, при ній не виключається розвиток кашлю, гикавки, нудота і блювота. Внутрішньовенний наркоз слід застосовувати для знеболювання короткочасних планових операцій (діагностична лапароскопія, стерилізація, санація черевної порожнини) у молодих жінок без екстрагенітальної патології. У пацієнток часто виникає тазовий біль. Відомим є спосіб оптимізації післяопераційного знеболення, що включає внутрішньовенний вплив сульфатом магнію, у дозі 50 мг/кг, крапельно, до початку операції, згідно з яким, під час операції додатково вводять сульфат магнію, як седативний засіб, у дозі 8 мг/кг/год. (*Koinig Η., Wallner Т., Marhofer P., Andel Η., Horauf K., Mayer N. / Magnesium sulfate reduces intra-and postoperative analgesic requirements // "Anesth. Analg". - 1998 (Jul). - № 87. - Vol. 1. - P. 206-210). Використання сульфату магнію у післяопераційному періоді зменшує болючий синдром невираженої інтенсивності. Однак його фармакологічні властивості реалізуються вельми недостатньо, а методика введення не виправдовує заходів, що націлені на реалізацію оптимізації післяопераційного знеболювання. Це зумовлено коротким "терміном життя" та швидким виведенням сульфату магнію з організму, що обмежує блокування больового синдрому високої інтенсивності та зниження периопераційних ускладнень. При цьому його додаткове застосування під час оперативного втручання може вплинути на дестабілізацію гемодинаміки та провокувати погіршення післяопераційного перебігу захворювання. Найбільш близьким до способу, що заявляється, та вибраним за найближчий аналог є парасакральна блокада, виконана під контролем ЕОПу. При парасакральній анестезії в місце виходу крижових нервів із відповідних отворів з боку промежини (справа і зліва) вводиться шляхом ін'єкції 60-90 мл 0,5 % розчину новокаїну (Методичні вказівки Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького "Введення у хірургію. Невідкладні хірургічні стани. Основи анестезіології та реаніматології" / під ред. В.В. Куновського. - Львів, 2010. - С. 11). Недоліки способу пов'язані з недостатнім післяопераційним знеболенням. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу інтра- та післяопераційного знеболення лапароскопічних гінекологічних операцій, в якому за рахунок зміни місця проведення блокади досягається купірування болю і покращення кровообігу тазового дна. Поставлена задача вирішується тим, що в способі інтра- та післяопераційного знеболення лапароскопічних гінекологічних операцій, який здійснюють шляхом введення анестетика, згідно з корисною моделлю, затискачем піднімають очеревину на мисі крижової кістки (L5-S1), вводять 40 мл 0,25 % розчину лонгокаїну+дексаметазону 4 мг, при цьому місце введення коагулюють електрокоагулятором. Для того, щоб правильно зрозуміти причини виникнення і стабілізації тазового болю, особливості його іррадіації, необхідно детальніше розглянути іннервацію внутрішніх статевих органів та основні механізми функціонування больового аналізатора. В іннервації органів малого тазу бере участь соматична і вегетативна нервова система. Дещо спрощуючи, можна вважати, що волокна соматичної нервової системи, в основному, іннервують шкіру, м'язи, окістя, кістки великого тазу і парієтальну очеревину, у той час як волокна вегетативної нервової системи - внутрішні статеві органи, сечовий міхур, сечоводи, сліпу і пряму кишки, червоподібний відросток. Сенсорні волокна, що входять до складу нервів парасимпатичної системи, проводять імпульси, що виходять з прямої і сигмовидної кишок, області трикутника сечового міхура, уретри, верхніх відділів піхви, шийки і нижньої третини тіла матки, кардинальних і крижово 1 UA 115824 U 5 10 15 20 25 маткових зв'язок. Ці волокна проходять через тазове сплетіння, тому біль, що виникає в будьякій з перерахованих вище областей, може іррадіювати в криж, сідниці, нижні кінцівки. Симпатичні волокна, які іннервують переважно дно матки, внутрішню третину маткових труб, мезосальпінкси, широкі зв'язки матки, дно сечового міхура, дистальний відділ тонкої і купол сліпої кишки, апендикс, направляються до спинного мозку через підчеревне і нижнє брижове сплетення. Біль, що виникає при патологічному процесі в будь-якому із зазначених анатомічних утворень, частіше сприймається як біль внизу живота. Нарешті, аферентні імпульси від яєчників, латеральних двох третин маткових труб, сечоводів і оточуючих їх клітковинних просторів по верхніх брижових сплетеннях досягають спинного мозку на рівні Тх, що дозволяє пояснити появу хоча і нетипових, але тим не менш, які часто спостерігаються при гінекологічних захворюваннях, болів в біляпупковій області. Таким чином, спільністю іннервації можна пояснити схожість клінічних проявів синдрому хронічного тазового болю при різних захворюваннях внутрішніх статевих органів, сечовидільної системи, товстої кишки, апендикса, хребта, кісток таза та ін. Запропонований спосіб виконують наступним чином: хвора знаходиться в положенні на спині (Тренделенбург 8-12 градусів). По завершенні втручання в черевній порожнині, під візуальним контролем затискачем піднімають очеревину на мисі крижової кістки (L5-S1) і спеціальною голкою з обмежувачем глибини проникнення, вводять 40 мл 0,25 % розчину лонгокаїну+дексаметазону 4 мг. Місце введення коагулюють електрокоагулятором. Проводять легкий масаж інструментом для рівномірного розповсюдження анестетика. Дані, отримані за результатами лікування 90 пацієнток, оперованих лапароскопічно (екстерпація матки з придатками) на базі Харківської обласної лікарні - "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", свідчать про значне зниження післяопераційного больового синдрому, що дозволило повністю відмовитися від наркотичних засобів. Таким чином, інтраопераційна блокада plexus hypogastric superior може бути використана як компонент інтра- і післяопераційного знеболювання та покращення мікроциркуляції у хворих, які перенесли лапароскопічну екстирпацію матки. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 30 Спосіб інтра- та післяопераційного знеболення лапароскопічних гінекологічних операцій, який здійснюють шляхом введення анестетика, який відрізняється тим, що затискачем піднімають очеревину на мисі крижової кістки (L5-S1), вводять 40 мл 0,25 % розчину лонгокаїну+дексаметазону 4 мг, при цьому місце введення коагулюють електрокоагулятором. 35 Комп’ютерна верстка Т. Вахричева Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут інтелектуальної власності", вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2