Спосіб оцінки ефективності лікування аніпамілом хворих з легеневою гіпертензією на фоні дефекту міжпередсердної перетинки

Реферат: Спосіб оцінки ефективності лікування аніпамілом хворих з легеневою гіпертензією на фоні дефекту міжпередсердної перетинки включає порівняння стану хворих до і після лікування. До лікування аніпамілом у хворого в стані спокою здійснюють забір 5 мл крові з ліктьової вени і визначають рідинні властивості крові шляхом вимірювання в'язкості крові на ротаційному 2 2 віскозиметрі при різних напругах зсуву від 0,02 дин/см до 8,8 дин/см . Після лікування аніпамілом проводять забір 5 мл крові з ліктьової вени і проводять аналогічне дослідження. 2 Якщо в'язкість крові при напрузі зсуву 0,3 дин/см зменшиться на 5,9 % і більше в порівнянні з напругою до лікування, то гемореологічний результат та клінічний ефект оцінюють як позитивні. UA 119325 U (12) UA 119325 U UA 119325 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а точніше до кардіології, і може бути використана для об'єктивної оцінки клінічного ефекту аніпамілу у хворих з легеневою гіпертензією на фоні дефекту міжпередсердної перетинки. Відомий спосіб оцінки ефективності лікування хворих з легеневою гіпертензією на фоні дефекту міжпередсердної перетинки різними препаратами, в тому числі аніпамілом, який полягає в порівнянні даних доплер-сигналів кровоплину в легеневій артерії при трикуспідальній регургітації - порівнянні систолічного тиску в легеневій артерії - до і після лікування, вибраний як прототип [1]. Спосіб оцінки ефективності лікування проводять за допомогою доплер-ехографії слідуючим чином: визначають максимальну швидкість трикуспідальної регургітації (VмаксТР), далі проводять розрахунок систолічного тиску в легеневій артерії по формулі Бернулі: х 2 Рла сист=4 VмаксТР +Рпп. В залежності від стану наповнення шийних вен оцінюють тиск в правому передсерді (Рпп): Рпп приймається за 5 мм рт. ст. при звичайному наповненні шийних вен, при 10 мм рт. ст при помірному набуханні шийних вен, і понад 15 мм рт. ст. при значному наповненні шийних вен. Суть способу - це порівняння систолічного тиску в легеневій артерії до і після лікування аніпамілом. Але такий спосіб не забезпечує достовірну інформацію дієвості клінічного ефекту застосування препарату аніпамілу, так як тиск в легеневій артерії може зовсім не змінюватись при наявності позитивного клінічного ефекту (тобто зникнення задишки, ціанозу, болів, кашлю, запаморочення). Задача корисної моделі полягає в об'єктивізації клінічного ефекту аніпамілу у хворих з легеневою гіпертензією на фоні дефекту міжпередсердної перетинки. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який включає порівняння стану хворих до і після лікування, згідно з корисною моделлю до лікування аніпамілом у хворого у стані спокою здійснюють забір 5 мл крові з ліктьової вени і визначають рідинні властивості крові шляхом вимірювання в'язкості крові на ротаційному віскозиметрі при різних напругах зсуву від 2 2 0,02 дин/см до 8,8 дин/см , далі після лікування аніпамілом проводять забір 5 мл крові з ліктьової вени і проводять аналогічне дослідження, при цьому якщо в'язкість крові при напрузі 2 зсуву 0,3 дин/см зменшується на 5,9 % і більше в порівнянні з напругою до лікування, то гемореологічний результат та клінічний ефект оцінюють як позитивні. Запропонований спосіб має суттєві переваги над способом - прототипом, а саме в дослідженні встановлено, що позитивний клінічний ефект аніпамілу по суб'єктивній ознаці завжди поєднується з позитивним гемореологічним результатом лікування, при цьому зниження систолічного тиску в легеневій артерії може і не бути. Спосіб здійснюється наступним чином: Приклад 1 У хворого К. у висхідному стані відмічалось 6 нападів задишки, 5 епізодів болю на добу, вихідний систолічний тиск в легеневій артерії - 64 мм рт. ст., густина крові [η] при напрузі зсуву 0,3 дин/см складала 28,4 спз. Після застосування лікування аніпамілом напади задишки зникли. Але систолічний тиск в легеневій артерії залишився попереднім - 64 мм рт. ст., тобто він не став відображенням клінічного покращення стану хворого. При цьому густина крові [η] зменшилась до 19,4 спз, тобто відмічалось співпадіння клінічного та гемореологічного результатів лікування. Приклад 2 У хворого М. у висхідному стані відмічалось 6 нападів задишки та болю на добу, систолічний 2 тиск в легеневій артерії складав 65 мм рт. ст., густина крові при напрузі зсуву 0,3 дин/см складала 28,3 спз. Після лікування аніпамілом напади задишки зникли, систолічний тиск в 2 легеневій артерії майже не змінився (64 мм рт. ст.), густина крові при напрузі зсуву 0,3 дин/см зменшилась до20,3 спз. Приклад 3 У хворого Т. у висхідному стані відмічалось 8 нападів задишки поєднаної з болями на добу, 2 систолічний тиск в легеневій артерії - 62 мм рт. ст. Густина крові при напрузі зсуву 0,3 дин/см складала 28,2 спз. Після лікування аніпамілом напади задишки зменшились до 1, систолічний тиск в легеневій артерії не змінився (62 мм рт. ст.), густина крові зменшилась до 21,2 спз. У вказаних прикладах клінічний ефект підтверджується гемореологічним. Запропонований спосіб достовірно об'єктивізує клінічне покращення стану хворих з легеневою гіпертензією на фоні дефекту міжпередсердної перетинки після проведеного лікування аніпамілом, зменшує кількість ускладнень, так як відпадає необхідність проведення доплер-ехокардіографії, що особливо проблематично у хворих різних вікових категорій, з недостатністю кровообігу, коморбідною патологією. 1 UA 119325 U Корисна модель може бути використана у кардіологічних відділеннях лікувальних закладів, кардіологічних центрах тощо. Джерело інформації: 1. Yock P.G.et all. Circulation, 1984, vol. 70, p. 657-669 - Прототип. 5 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 10 15 Спосіб оцінки ефективності лікування аніпамілом хворих з легеневою гіпертензією на фоні дефекту міжпередсердної перетинки, що включає порівняння стану хворих до і після лікування, який відрізняється тим, що до лікування аніпамілом у хворого в стані спокою здійснюють забір 5 мл крові з ліктьової вени і визначають рідинні властивості крові шляхом вимірювання в'язкості 2 2 крові на ротаційному віскозиметрі при різних напругах зсуву від 0,02 дин/см до 8,8 дин/см , далі після лікування аніпамілом проводять забір 5 мл крові з ліктьової вени і проводять аналогічне 2 дослідження, при цьому якщо в'язкість крові при напрузі зсуву 0,3 дин/см зменшиться на 5,9 % і більше в порівнянні з напругою до лікування, то гемореологічний результат та клінічний ефект оцінюють як позитивні. Комп’ютерна верстка В. Мацело Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2