Спосіб оцінки ефективності тромболізису у хворих на гострий q-інфаркт міокарда

Реферат: Спосіб оцінки ефективності тромболізису у хворих на гострий Q-інфаркт міокарда включає порівняння стану хворих до і після лікування. До проведення тромболізису у хворого у стані спокою проводять доплерехокардіографію, визначають трансмітральний кровоплин в діастолу швидкість раннього діастолічного наповнення (Е), далі після тромболітичної терапії проводять аналогічне дослідження, при цьому, якщо швидкість раннього діастолічного наповнення (Е) збільшується на 9,0 % і більше, в порівнянні з швидкістю до лікування, то гемодинамічний результат та тромболітичний ефект оцінюють як позитивні. UA 119326 U (12) UA 119326 U UA 119326 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а точніше до кардіології, і може бути використана для об'єктивної оцінки ефективності тромболітичної терапії у хворих на гострий Q-інфаркт міокарда. Відомий спосіб оцінки ефективності тромболізису у хворих на гострий Q-інфаркт міокарда, який полягає в порівнянні даних коронарографії до і після лікування, вибраний як прототип [1]. Спосіб оцінки ефективності лікування проводять за допомогою коронарографії в лежачому положенні наступним чином: після анестезії шкіри і периваскулярного простору 0,5 % розчином новокаїну визначають місце пункції. Місце пункції знаходиться на 2 см нижче лінії, яка проходить між симфізом та переднім гребенем клубової кістки і визначається наявністю пульсації загальної стегнової артерії у вказаній ділянці. Пункцію проводять голкою Сельдингера у вказаному вище напрямку під кутом 45° до поверхні шкіри. Після введення голки мандрен видаляють, а голку підтягують до появи артеріальної крові, яка витікає з голки пульсуючим струменем. Переконавшись, що просвіт голки встановлено в просвіті артерії, через неї проводять спеціальний провідник, і в залежності від його довжини провідник адекватно встановляють в просвіті артерії. Після цього голку видаляють, а по встановленому провіднику в просвіт судини проводять інтрод'юсер на бужі. На останньому етапі провідник і буж видаляють з встановленого в просвіті артерії інтрод'юсера. Інтрод'юсер промивають гепаринізованим фізіологічним розчином (5000 од. гепарину на 1000 мл фізіологічного розчину). Вводять контрастну речовину (Ультравіст) - оцінюють кровоплин в інфаркт-залежній артерії (флоуметрія) - шляхом вимірювання швидкості кровоплину у інфарктзалежній артерії після проведення тромболізису і порівнювання її з швидкістю до тромболізису, визначають в скільки разів покращився кровоплин, обчислюють його величину і оцінюють функціональний стан серця. Але такий спосіб методично і технічно є складним, і не є безпечним, так як проведення контрольної коронарографії після тромболізису являє значний ризик для хворих. Задача корисної моделі, що заявляється, полягає в оцінці ефективності тромболітичної терапії ретеплазою у хворих гострим Q-інфарктом міокарда. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який включає порівняння стану хворих до і після лікування, згідно з корисною моделлю, до проведення тромболізису у хворого у стані спокою проводять доплерехокардіографію, визначають трансмітральний кровоплин в діастолу - швидкість раннього діастолічного наповнення (Е), далі після тромболітичної терапії проводять аналогічне дослідження, при цьому, якщо швидкість раннього діастолічного наповнення (Е) збільшується на 9,0 % і більше, в порівнянні з швидкістю до лікування, то гемодинамічний результат та тромболітичний ефект оцінюють як позитивні. Спосіб, що заявляється, має суттєві переваги над способом-прототипом, а саме, в дослідженні встановлено, що позитивний тромболітичний ефект ретеплази завжди поєднується з позитивним гемодинамічним результатом лікування. Спосіб здійснюється наступним чином: Приклад 1 У хворого К. у висхідному стані до проведення тромболітичної терапії ретеплазою відмічалось погіршення коронарного кровоплину (на 74 % зменшилась його швидкість), а швидкість раннього діастолічного наповнення (Е) складала 53,0 см/с. Після застосування тромболітичної терапії ретеплазою кровоплин в інфаркт-залежній артерії збільшився на 73 %. При цьому швидкість Е збільшилась до 85,7 см/с, тобто відмічалось співпадання тромболітичного та гемодинамічного результатів лікування. Приклад 2 У хворого М. у висхідному стані до проведення тромболітичної терапії ретеплазою відмічалось погіршення коронарного кровоплину (на 78 % зменшилась його швидкість), а швидкість раннього діастолічного наповнення (Е) складала 52,5 см/с. Після застосування тромболітичної терапії ретеплазою кровоплин в інфаркт-залежній артерії збільшився на 77 %. При цьому швидкість Е збільшилась до 85,3 см/с, тобто відмічалось співпадання тромболітичного та гемодинамічного результатів лікування. Приклад 3 У хворого Б. у висхідному стані до проведення тромболітичної терапії ретеплазою відмічалось погіршення коронарного кровоплину (на 90 % зменшилась його швидкість), а швидкість раннього діастолічного наповнення (Е) складала 52,3 см/с. Після застосування тромболітичної терапії ретеплазою кровоплин в інфаркт-залежній артерії збільшився на 78 %. При цьому швидкість Е збільшилась до 84,5 см/с, тобто відмічалось співпадіння тромболітичного та гемодинамічного результатів лікування. 1 UA 119326 U 5 10 15 Спосіб, що заявляється, достовірно об'єктивізує клінічне покращення стану хворих з гострим Q-інфарктом міокарда після проведеного тромболітичного лікування ретеплазою, зменшує кількість ускладнень, так як відпадає необхідність проведення хворому контрольної коронарографії, що особливо небезпечно у хворих даного контингенту. Корисна модель може бути використана у кардіологічних відділеннях лікувальних закладів, кардіологічних центрах тощо. Джерело інформації: 1. Antman E.M. et all. Circulation, 1999, vol. 99, p. 2720-2732. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб оцінки ефективності тромболізису у хворих на гострий Q-інфаркт міокарда, що включає порівняння стану хворих до і після лікування, який відрізняється тим, що до проведення тромболізису у хворого у стані спокою проводять доплерехокардіографію, визначають трансмітральний кровоплин в діастолу - швидкість раннього діастолічного наповнення (Е), далі після тромболітичної терапії проводять аналогічне дослідження, при цьому, якщо швидкість раннього діастолічного наповнення (Е) збільшується на 9,0 % і більше, в порівнянні з швидкістю до лікування, то гемодинамічний результат та тромболітичний ефект оцінюють як позитивні. Комп’ютерна верстка В. Мацело Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2