Магнітофорний композит

1. Магнітофорний композит, що складається із суміші намагнічених частинок феритового наповнювача у полімерному пружно-еластичному матеріалі, який відрізняється тим, що феритовий наповнювач виконано у вигляді принаймні двох 3 композиті, що складається із суміші намагнічених частинок феритового наповнювача у полімерному пружно-еластичному матеріалі, відповідно до корисної моделі феритовий наповнювач виконано у вигляді принаймні двох намагнічених феритових кульок, діаметр яких лежить в межах від 1 до 5мм включно, а як полімерний пружно-еластичний матеріал використано силіконову полімерну масу, виготовлену у формі пластинки, товщина якої дорівнює діаметру феритових кульок з відхиленням, що не перевищує 10%, причому намагнічені феритові кульки в силіконовій пластинці взяті однакового діаметру і розподілені в її площині на однаковій відстані між собою. Перелік фігур. Фіг.1. Зовнішній вигляд магнітофорного композиту у вигляді силіконової пластинки з рівномірно розміщеними намагніченими феритовими кульками. Фіг.2. Конфігурація постійного магнітного поля магнітофорного композиту з чотирма феритовими кульками. Фіг.3. Схема флуориметричного аналізу силіконової пластинки магнітофорного композиту: Б - місце локалізації флуориметричного зонду в відносно ближній від намагніченої феритової кульки точці. Д - місце локалізації флуориметричного зонду в відносно дальній від намагніченої феритової кульки точці. Фіг.4. Діаграма інтенсивності флуоресценції силіконової пластинки у відносно ближній і дальній точках БІД. Фіг.5. Спектральний розподіл флуоресценції силіконової пластинки у відносно ближній і дальній точках Б і Д. Магнітофорний композит складається із полімерного пружного матеріалу (Фіг.1), виконаного у вигляді силіконової пластинки 1 з рівномірно розміщеними намагніченими феритовими кульками 2. Різнонаправленість вектора магнітної індукції кульок у силіконовій пластинці забезпечує неоднорідність ПМП за напруженістю, про що свідчить конфігурація магнітного поля, традиційно відтворена залізними напилками на нашарованій на магнітофорний композит паперовій поверхні (Фіг.2). Напруженість ПМП на поверхні магнітофору у безпосередній близькості від намагніченої феритової кульки, визначена за допомогою приладу для вимірювання магнітної індукції ИМИ-3, складає 1530мтл. Магнітомісткість магнітофорного композиту (МС), яка визначається кількістю пар магнітних полюсів, вже при наявності в магнітофорному композиті принаймні двох феритових намагнічених кульок становить 4. Магнітофорний композит діє наступним чином. На поверхню післяопікового рубця накладають магнітофорну пластинку таким чином, щоб проекція місця з найбільш вираженими рубцевими змінами на поверхні тіла співпадала з розміщеною в силіконовій пластинці намагнічена феритова кулька. При цьому магнітні силові лінії виявляються спрямованими під кутом до загального напрямку кровоплину в підлеглих тканинах, чим забезпечують індукцію позитивних для організму електрич 16974 4 них процесів у клітинних і неклітинних компонентах крові, лімфи, інших близько розташованих клітинах організму. Накладену на область рубця магнітофорну пластинку утримують на тілі упродовж 2-3 місяців з періодичним зніманням для візуального контролю. Об'єктивний контроль ефективності лікування здійснюють також за показником резистентності лейкоцитів у реакції цитотоксичного лейкоцитолізу in vitro за методикою люмінесцентної мікроскопії [5]. Приклад 1. Виготовлений магнітофорний композит у вигляді силіконової пластинки у формі прямокутника 65 110мм товщиною 4,5мм з рівномірно розташованими 15 намагніченими феритовими кульками. Діаметр усіх кульок однаковий і складає 5мм. Напруженість ПМП кожної з намагнічених кульок, визначена приладом ИМИ-3, склала в середньому 19,3 3,6мтл. Проведений аналіз флуоресценції (мікроскоп ЛЮМАМ-8, фотометрична насадка ФМЭЛ-1) силіконової пластинки виявив неоднорідний характер як інтенсивності флуоресценції силікону так і спектральний розподіл флуоресценції за довжиною хвилі залежно від відстані зондування від краю намагніченої феритової кульки - ближньої (у точці Б, Фіг.3) і відносно дальньої (у точці Д, Фіг.3), тобто від неоднорідності ПМП, створюваного феритовою кулькою у силіконовій пластинці. Так, інтенсивність флуоресценції силіконової пластинки у ближній від намагніченої феритової кульки точці Б (Фіг.4) на 31% переважала аналогічний показник у відносно дальній точці Д. Спектральний розподіл флуоресценції силіконової пластинки у відносно ближній і дальній точках Б і Д (Фіг.5) також виявив розбіжність флуоресценції силікону залежно від градієнта ПМП. Отримані результати співпадають з відомим положенням про те, що фактор неоднорідності магнітного поля серед інших є одним із значущих у формуванні магнітобіологічних реакцій. Приклад 2. Біотропний ефект магнітофорного композиту досліджували в реакціях in vitro, а саме в реакціях лейкоцитолізу за методикою люмінесцентної мікроскопії, а також в реакції кислотного гемолізу з автоматизованою реєстрацією гемолітичного процесу, модульованого магнітним полем покритої силіконом намагніченої феритової кульки. При здійсненні реакції лейкоцитолізу на поверхню магнітофорного композиту нанесли 20мкл нативної крові і змішали з рівним об'ємом флуорохрому акридину оранжевого в розведенні 1:10000, накрили скельцем і витримали впродовж 60хв. Аналогічним чином ставили контрольний дослід на силіконовій пластинці поза впливом магнітного поля, тобто на силіконовій пластинці без розміщення намагніченої феритової кульки. Мікропрепарати досліджували в полі зору люмінесцентного мікроскопу, визначаючи ступінь лейкоцитолізу за напівкількісною методикою: як значний (++++), виражений (+++), помітний (++), слабкий (+) та сумнівний (±). Результати наведені в Таблиці 1, з яких видно, що в дослідному препараті (24 визначення) у (92 1)% мав місце значний і виражений лейкоцитоліз, тоді як в контролі виражений лізис лейкоцитів був встановлений лише у (21 1)% випадків (Р