Спосіб очищення пам’яток архітектури та мистецтва

Корисна модель відноситься до обробки поверхні з метою художнього оздоблення або очистки і може бути застосований для очищення пам'яток архітектури та пам'яток мистецтва. Відомий спосіб очищення пам'яток архітектури та пам'яток мистецтва обробкою хімічними реактивами. Він відрізняється низькою екологічністю, високою трудомісткістю і тривалістю процесу. Крім того, взаємодія з агресивними хімічними реактивами не проходить для пам'ятників без наслідків [Журнал строительство и городское хозяйство №4.2004 http://slroygorhoz.ru/]. Так, наприклад, обробка поверхні плавиковою кислотою приводить до утворення водонерозчинних кремній фтористих солей та кольматації пор, при цьому втрачається автентичність поверхні пам'ятників. Відомий спосіб очищення пам'яток архітектури лазерними променями. Але він малоефективний для великих площ і також має побічний ефект. Зокрема, відмічено, що через якийсь час після очищення на обробленій поверхні утворюється кірка, яка не може бути видалена і яка змінює колір поверхні [Renowacie і zabytki.-2004, №3.-С.119-120]. Відомі способи очистки пам'яток архітектури та мистецтва піскоструминною, термопіскоструминною обробкою. Також відомий спосіб сухого очищення пам'яток архітектури обробкою дрібними абразивними частинками [Журнал строительство и городское хозяйство №4.2004 littp://stroygorhoz.ru/]. При використанні всіх цих методів поверхневий шар оброблюваної поверхні руйнується: відбувається вибивання частинок поверхні, що спричинює необоротні зміни. Такі зміни неприпустимі для пам'ятників архітектури. При цьому нашарування на поверхні безповоротно втрачаються для подальших досліджень. Відомий спосіб очищення пам'яток архітектури сухим льодом, який полягає в обробці поверхні, що очищається твердим оксидом вуглецю (IY), який має температуру -79°С. При цьому поверхня пам'ятки охолоджується і забруднення розтріскуються [Renowacie і zabytki.-2004, №3.-С.119-120]. Але цей спосіб супроводжується значним охолодженням поверхні пам'ятки, що може призвести до виникнення мікротріщин. Крім того, цей метод є важко регулятивним, вимагає додаткової механічної дії на поверхню для повної очистки та супроводжується значним шумовиділенням в межах 75-125дцб. Відомий спосіб очищення пам'яток архітектури та мистецтва, згідно якого на поверхню, що очищається, наносять плівкотвірну композицію, яку витримують її до висихання, і сформовану плівку знімають. При цьому склад композиції підбирають в залежності від пористості матеріала та від ступеня збереження пам'ятки [М.Лебель Новый метод реставрации Наука и жизнь. 1977, №11]. Але цей спосіб призначений для очистки поверхні пам'яток з алебастру або вапняку і передбачає застосування органічних розчинників, які можуть змінити структур у матеріалу та, крім того, вони є токсичними речовинами. При цьому у мікрокапіляри алебастру або вапняку можуть проникати макромолекули полімеру з розчину, що з умовить зміну структури та втрату автентичності. В основу корисної моделі поставлено завдання створити такий спосіб очищення пам'яток архітектури, в якому використання нових плівкотвірних композицій, виключало би агресивну хімічну дію на поверхню, що очищається, запобігало би проникненню окремих макромолекул в мікрокапіляри, що дасть можливість зберегти автентичність пам'яток мистецтва та архітектури і дозволить пошарово знімати забруднення з поверхонь різної природи та зберігати їх для подальших досліджень. Поставлене завдання вирішується тим, що у способі очищення пам'яток архітектури та мистецтва, згідно якого на поверхню, що очищається, наносять плівкотвірну композицію, витримують її до виси хання, сформовану плівку знімають, згідно з корисною моделлю, як плівкотвірну композицію використовують водну дисперсію акрилових полімерів. Це виключає агресивну дію органічних розчинників, запобігає проникненню макромолекул в мікрокапіляри, дозволяє зберігати автентичність пам'яток мистецтва та архітектури, пошарово знімати плівку разом з забрудненнями з поверхонь різної природи, що дає можливість зберігати нашарування для подальших досліджень. Доцільно водну дисперсію акрилових полімерів наносити разом з армуючим матеріалом. Це забезпечує суцільність плівки в процесі її знімання. Для очищення були використані водні дисперсії акрилових полімерів бутилакрилату-метилметакрилатуметакрилової кислоти, бутилакрилату-метилакрилату-метакрилової кислоти, метилакрилату-метакрилової кислоти синтезовані на кафедрі фізичної та колоїдної хімії Національного університету «Львівська політехніка». Суть корисної моделі пояснюється наступними прикладами. Приклад 1 На поверхню поливаної плитки (Фіг.1) з будинку на вул. Коперніка, 1 у м.Львові почергово п'ять разів наносили водні дисперсії полімерів метилакрилату-метакрилової кислоти, бутилакрилату-метилметакрилатуметакрилової кислоти. Кожен раз після нанесення дисперсії та формування з неї плівки її знімали разом з забрудненнями. В результаті отримували очищену поверхню, яка мала глянцеву блискучу поверхню (Фіг.2). Приклад 2 На поверхню ліпнини фасаду з будинку на пл. Міцкевича, 9 у м.Львові послідовно п'ять разів наносили водні дисперсії та знімали плівки полімерів: метилакрилату-метакрилової кислоти:, бутилакрилату-метилметакрилатуметакрилової кислоти та бутилакрилату-метилакрилату-метакрилової кислоти разом з забрудненнями. В результаті отримували очищену поверхню. Приклад 3 На різьблену кам'яну поверхню, що знаходиться на північній стороні каплиці Боїмів у м.Львові (Фіг.3), послідовно п'ять разів наносили дисперсію бутилакрилату-метилакрилату-метакрилової кислоти та знімали плівки полімеру разом з забрудненнями. В результаті поверхню було очищено від нашарувань та моху (Фіг.4). Приклад 4. На стюковий декор ліпнини сходової клітки головного корпусу Національного університету «Львівська політехніка» (Фіг.5) послідовно наносили дисперсію полімеру бутилакрилату-метилакрилатуметакрилової кислоти з армуючим шаром бавовняної тканини та знімали плівки разом з забрудненнями В результаті отримали очищену поверхню, яка мала автентичний вигляд та була придатна для подальших реставраційних робіт (Фіг.6). Приклад 5 На металеву таблицю моделей каріатид (Фіг.7), що в головному корпусі на другому поверсі Національного університету «Львівська політехніка» послідовно сім» разів наносили дисперсії полімеру бутилакрилатуметилакрилату-метакрилової кислоти, метилакрилату-метакрилової кислоти з армуючим шаром бавовняної тканини та без неї. Кожен раз після нанесення однієї дисперсії та формування з неї плівки її знімали разом з забрудненнями. Поверхня після очистки не містила забруднень та мала первісний вигляд (Фіг.8).