Фіксатор для остеосинтезу переломів стегна

Винахід відноситься до медицини, а саме травматології та ортопедії і може бути використаний для лікування переломів стегна. Лікування вище згаданих переломів здійснюється за допомогою фіксації фрагментів накладними і Гподібними пластинами. Накладання останніх пов'язане із значними технічними труднощами. Шурупи в накладних пластинах, як правило, проводяться в одній площині, що потребує значної їх кількості та подовження пластини, а це призводить до зростання травматичності оперативного втручання. Фіксатори із регульованим шийно-діафігарним кутом мають переважно коротку діафізарну накладку, тому застосування їх обмежене. Виникає необхідність в застосуванні пристроїв, які виключають вищеописані недоліки. Відомий пристрій для фіксації довгих кісток (1), включає пластину, виконану із матеріалу, що має властивості ефекту пам'яті з рядом пелюсток на одній із бокових сторін, загнутих протилежно одне до одного, та захватів, що виконані у вигляді напівкілець. Даний пристрій не ізолює кістку від м'яких тканин, але для його накладання в кістці необхідно робити додатковий паз, що посилює травматизацію оперативного втручання. Під час операції потрібен охолоджувач (хлоретил). Пристрій виготовляється тільки із нікеліду титану, що має ефект пам'яті. Після накладання фіксатора кістка затиснена з двох сторін: із кістковомозкового каналу і по периметру кільцеподібне, що погіршує мікроциркуляцію. Складності виникають і при знятті фіксатора. Відомий пристрій для фіксації скалкових переломів (2), який складається з вигнутої пластини із лапками-багатоніжками. До кістки пластина фіксується за допомогою шурупів, після чого кінці лапок, що обхвачують кістку, загинають. Пристрій простий у використанні, його накладання не потребує якихось спеціальних умов. Однак силу зажиму лапок-багатоніжок важко дозувати, внаслідок наявності численних лапок процес зняття пристрою травматичний. Відомий пристрій для остеосинтезу (3), що містить накісткову опору із двох половин, що з'єднуються фігурним з'єднанням, розміщені на ній планки з захватами і отворами під шурупи, компресуючий елемент у вигляді фігурної скоби із тягою. Захвати планок і скоба виготовлені із матеріалу з ефектом пам'яті форми. На зіставлені кісткові фрагменти накладають опору, захвати планок підводять під опору, а опору з'єднують тягою і фіксують на одному кінці скобою. Нагріваючи захвати, фіксують планки на опорі і прикручують шурупами до кістки. Нагріванням скоби проводиться компресія відламків. Пристрій дає можливість провести шурупи в різних площинах, здійснити компресію відламків. Складність фіксатора та використання в конструкції спеціальних матеріалів обмежують його використання. Відомий пристрій для фіксації кісткових відламків (4), що включає пластину з отворами і пазом по всій її довжині, в якому зафіксоване напівкільце за допомогою виступу з різьбовим отвором і з'єднане з пластиною різьбовим стержнем. Напівкільце має різьбові отвори під різьбові стержні. Можливі різні види виконання напівкілець (вкороченим, з виступом, розміщеним на середині випуклості, та з виступом, розміщеним на одному його кінці). Перед накладанням пристрою формують його каркас відповідно до типу перелому кістки шляхом з'єднання пластини з нагавкідьцем через різьбовий стержень, зіставляючи виступ напівкільця з пазом пластини. Після зіставлення фрагментів накладають змонтований пристрій на пошкоджену кістку, через різьбовий отвір у крайніх напівкільцях за допомогою торцевого ключа проводять різьбові стержні у кістку. Таким же чином при потребі проводять різьбові стержні через середні напівкільця в інших площинах, завдяки чому створюється стабільна конструкція - пристрій-кістка. Цей фіксатор, як найбільш близький до запропонованого за функціональним та конструктивним рішенням, взятий нами за прототип. Він простий у використанні, його накладання не посилює травматизацію. Проведення шурупів у різних площинах, різьбове з'єднання напівкільця і стержня створює стабільну конструкцію пристрійкістка. Однак він має ряд суттєвих недоліків, що звужує область його застосування: 1) пластина лягає на виступ напівкільця, збільшуючи, об'єм пристрою; 2) конструкція напівкілець технічно складна для виконання 3) не виключена можливість зламу пластини; 4) конструкція фіксатора не дозволяє стабілізувати переломи проксимальної і дистальної частини стегна. В основу винаходу поставлена задача удосконалення фіксатора для остеосинтезу переломів стегна, в якому за рахунок доповнення фіксатора новими елементами, взаєморозміщення пластини і напівкілець, характеру їх фіксації дозволяє створити оптимальну конструкцію для конкретного виду перелому стегна (перелом проксимального відділу, різні види діафізарних переломів, переломи дистальної частини стегна), знизити травматичність оперативних втручань, що покращує результати лікування. Поставлена задача вирішується тим, що фіксатор для остеосинтезу переломів стегна, який включає сферично вигнуту по периметру кістки пластину з отворами та навпівкільця з отворами під фіксаційні різьбові стержні, внутрішньокістковий стержень фігурного перерізу, з'єднаний з пластиною зубчастим з'єднанням, зафіксоване болтом, згідно з винаходом, пластина має поперечні пази на внутрішній поверхні під напівкільця, причому кожне напівкільце і пластина з'єднані між собою різьбовими стержнями, внутрішньокістковий стержень виконаний з різьбовим поздовжнім каналом на неробочому кінці, до того ж половина зубчастого з'єднання виконана як одне ціле із пластиною на одному ЇЇ кінці, а друга - має різьбовий стержень. Отвори на пластині виконані гладкими і різьбовими з вертикальними заглибинами на зовнішній поверхні. Конструкція напівкільця і наявність поперечного пазу на пластині дозволяють зафіксувати напівкільце через середній або крайній отвори, створюючи стабільну конструкцію і обхвативши стегнову кістку з усіх сторін. Внутрішньокістковий стержень і його зубчасте регульоване з'єднання з пластиною дає можливість провести стабільний остеосинтез переломів стегнової кістки на будь-якому рівні. Різьбові отвори напівкілець дозволяють провести різьбові стержні через кістку в різних площинах. Запропонований фіксатор для остеосинтезу переломів стегна дозволяє вибрати оптимальну конструкцію для конкретного перелому і провести стабільний остеосинтез будь-якого рівня стегнової кістки, зменшуючи травматизацію оперативного втручання, розширює діапазон використання фіксатора. На фіг.1 зображений загальний вигляд фіксатора для остеосинтезу переломів стегна, вигляд збоку, на фіг.2 вигляд спереду, на фіг.3-4 зображений переріз варіантів проведення фіксаційних стержнів. Фіксатор включає пластину 1, з отворами 2 і поперечними пазами 3, куди входить напівкільце 4, з різьбовими отворами 5, під фіксаційні різьбові стержні 6, напівкільця 4 фіксуються до пластини 1, різьбовими стержнями 7, головки 8 яких втоплені у вертикальному заглибленні 9 пластини 1, внутрішньокістковий стержень 10 з фігурним перерізом на неробочому кінці має різьбовий канал 11 і з'єднується зубчастим з'єднанням 12 та стабілізується болтом 13, одна половина 14 зубчастого з'єднання 12, виконана за одне ціле з пластиною 1, друга половина 16 зубчастого з'єднання 12 має різьбовий стержень 16, що входить в різьбовий канал 11 внутріпшьокісткового стержня 10. Фіксатор для остеосинтезу переломів стегна використовують таким чином. Перед накладанням пристрою формують його каркас відповідно до типу перелому стегнової кістки шляхом з'єднання пластини 1 з напівкільцем 4 через різьбовий стержень 7 в поперечному пазі 3. Одну пару напівкілець фіксують через крайній отвір, другу пару - через середній, залежно від потреби. При переломі, наприклад, підвертельної ділянки боковим доступом оголюють місце перелому, репонують фрагменти. По дузі Адамса в шийку стегна вбивають внутрішньокістковий стержень 10 фігурного перерізу. У різьбовий канал 11 стержня 10 вкручують різьбовий стержень 16 з половиною 15 зубчастого з'єднання 12. На відрепоновану кістку накладають змонтований фіксатор, з'єднуючи обидві половини зубчастого з'єднання 12 і фіксуючи їх болтом 13. Через різьбові отвори 5 напівкілець 4 в кістку у різних площинах проводять фіксаційні різьбові стержні 6. Після встановлення дренажів рану зашивають. Додаткову іммобілізацію не проводять. Запропонований фіксатор з позитивним результатом застосований у одного потерпілого з підвертельним переломом і у двох потерпілих із переломами середньої третини стегнової кістки. Таким чином, запропонований фіксатор дозволяє вибрати оптимальну конструкцію і провести стабільний остеосинтез переломів будь-якого рівня стегнової кістки, знизити травматичність оперативного втручання, що сприяє покращенню результатів лікування. Література. 1. А.С. СРСР №1375251, МПК4 А 61 В 17/58. Устройство для остеосинтеза /В.З. Гюнтер й др. //Изобретения. 1988. - №7. 2. Заявка Японії №3-12145, МПК5 А 61 В 17/58. Устройство для фиксации оскольчатых переломов //Изобретения стран мира.-1992.- Вып. 7.- №5. 3. А.С. СРСР №1690729, МПК4 А 61 В 17/58. Устройство для остеосинтеза /Н.С. Приходько, В.В. Ярошенко и др. //Изобретения -1991.- №42. 4. Позитивне рішення про видачу патенту України на винахід по заявці №96083158, МПК6 А 61 В 17/58, А 61 В 17/62. Пристрій для остеосинтезу стегнової кістки /П.І. Білінський - прототип.