Спосіб оцінки ураження пародонта у хворих на генералізований пародонтит

Спосіб оцінки ураження пародонта у хворих на генералізований пародонтит, що включає реєстрацію наявності патологічних змін у тканинах пародонта, який відрізняється тим, що додатково проводять визначення глибини пародонтальних карманів, кількості уражень апроксимальних та пришийкових ділянок зубів та розраховують середнє арифметичне значення сумарного показника на один обстежений пародонтальний сегмент ( I IУ П ) за формулою: Корисна модель, що заявляється, відноситься до медицини, зокрема до терапевтичної стоматології, і стосується оцінки ураження пародонта у хворих на генералізований пародонтит. За даними ВООЗ, близько 80% населення світу страждають на захворювання пародонту, що є основною причиною втрати зубів у людей після 30 років. Проблема оцінки ступеню ураження тканин пародонта та прогнозування перебігу генералізованого пародонтиту є актуальною, оскільки високий рівень захворюваності на запальні та запально-дистрофічні захворювання пародонта серед населення України реєструється практично у всіх регіонах [1]. Зокрема, рівень розповсюдженості гінгівітів та генералізованого пародонтиту серед дорослого населення у різних регіонах становить від 92% до 98%. За даними епідеміологічних досліджень [2, 3, 4], поширеність захворювань пародонта серед осіб молодого віку у м. Києві становить: серед осіб 16-18 років - 33,6%, 19 - 20 років - 57,2%, 21 - 25 років - 61,2%, 26 - 30 років - 73,3%; у м. Одесі серед осіб віком 17 - 25 років - 45,7%, м. Полтаві серед осіб 17 - 26 років 62,7%. Актуальність оцінки ступеню ураження пародонта в комплексній діагностиці захворювання обумовлена необхідністю визначення потрібного обсягу лікування та прогнозування перебігу захворювання, а також низкою медико-соціальних факторів, а саме високою частотою захворювання в осіб молодого віку (19-35 років), що складає від 82% до 88% в різних регіонах України та втрати зубів внаслідок генералізованого пародонтиту 46-58% хворими у найбільш соціально активному віці (35 - 44 роки) [4]. Ранні прояви ураження пародонта в практичній стоматології майже не діагностуються. Адже самостійно такі пацієнти до стоматолога не звертаються, а система обов'язкових профілактичних оглядів різних верств населення, окрім вузького декретованого контингенту, в Україні не працює. Отже на клінічному рівні на сьогодні має місце діагностика вже розвинутих форм генералізованого пародонтиту, що призводить до втрати можливості раннього лікування та ефективної корекції запально-дистрофічного процесу в пародонті. Таким чином, проблема необхідності розробки способу визначення ступеню ураження тканин пародонта є актуальною і потребує нагального вирішення шляхом розробки нових, чутливих до первинних ланок патогенезу критеріїв оцінки ураження пародонта у хворих на генералізований пародонтит. Це є доцільним також щодо I IУ П = де n n x глиб. ПК + m x AП , кількість обстежених сегментів пародонта - кількість сегментів пародонта з пародонтальними карманами ( ПК ); m - кількість поверхонь зубів з апроксимальними (19) UA (11) 29564 (13) U та пришийковими ушкодженями ( AП ), і при його значенні 1,37 бала та нижче інтенсивність ураження пародонта оцінюють як низьку, 1,38 - 1,57 - як нижчу за середню, 1,58 - 2,0 - як середню, 2,1 - 2,63 - як вищу за середню, 2,64 - 3,69 - як високу та 3,7 - 4,57 - як дуже високу. 3 формування певних “груп ризику” у системі диспансерного спостереження та забезпечення їх у подальшому комплексі лікувальнопрофілактичних заходів. Прогресуюча деструкція тканин пародонта у хворих на генералізований пародонтит є одним з провідних симптомів, який виявляється у 100% хворих, і це ускладнює ефективність лікування та призводить до вторинної адентії. Процес прогресуючої деструкції тканин пародонта є незворотнім, і його рання діагностика, а також оцінка ступеню ураження пародонта є не вирішеним завданням. Відомі способи оцінки патологічних змін у тканинах пародонта у хворих на генералізований пародонтит із застосуванням різноманітних методів індексної оцінки відображають лише деякі механізми формування послідуючої деструкції тканин пародонта: це оцінка ступеню проявів запальних процесів (індекс РМА, пародонтальний індекс Ramfjord), індекс кровоточивості SDI тощо. Найближчим аналогом способу, що заявляється, є спосіб оцінки потреби у лікуванні захворювань пародонта SPITN - Community Periodontal Index of Treatment Needs [5]. Недоліком способу-прототипу є відсутність інформації про системні зміни у тканинах пародонта альвеолярній кістці, періодонті, твердих тканинах зуба. Оцінку обсягу та ступеню патологічних змін у тканинах пародонта проводять за реєстрацією наявності патологічних змін (кровоточивість ясен, зубні відкладення, пародонтальні кишені) тільки біля одного зубу у кожному виділеному секстанті, тобто всього шести зубів у ротовій порожнині. Цей метод рекомендований ВООЗ для епідеміологічних обстежень населення щодо виявлення захворювань пародонта. Оцінку проводять за найгіршим станом одного зубу в секстанті: 0 балів - лікування не потрібне, 1 бал гігієна порожнини рота потребує покращення (надаються інструкції щодо нагляду за порожниною рота із подальшим контролем), 2-3 бали - видалення зубних відкладень та професійна гігієна порожнини рота, 4 бали комплексне лікування захворювань пародонта. Однак, оцінка за індексом SPITN не дає інформації про обсяг неблагополуччя у тканинах пародонта, а точніше, ступеню та інтенсивності їх ураження, у тому числі апроксимальних поверхонь зубів та наявності ушкоджень контактних пунктів, які є провідними чинниками ушкодження маргінального пародонту у патогенезі генералізованого пародонтиту. Задача корисної моделі, що заявляється, полягає у підвищенні точності оцінки ураження тканин пародонта за рахунок застосування комплексної якісної та кількісної оцінки інтенсивності ураження тканин пародонта у хворих на генералізований пародонтит. Технічним результатом реалізації корисної моделі є комплексна оцінка ступеню деструкції тканин пародонта у хворих на генералізований пародонтит за рахунок комбінованого використання показників глибини пародонтальних кишень та кількості апроксимальних поверхонь 29564 4 зубів, уражених карієсом у одного обстеженого хворого з розрахунку на один пародонтальний сегмент, що дозволяє оцінити кількісні та якісні показники деструкції пародонтальних тканин у хворих з урахуванням найвищого ступеню деструкції, що сприятиме реальній оцінці неблагополуччя у пародонті, підвищенню якості та точності діагностики інтенсивності деструкції тканин пародонта у хворих на генералізований пародонтит. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який включає реєстрацію наявності патологічних змін у тканинах пародонта, згідно корисної моделі додатково проводять визначення глибини пародонтальних кишень, кількості уражень апроксимальних та пришійкових ділянок зубів та розраховують середнє арифметичне значення сумарного показника на один обстежений пародонтальний сегмент за формулою: n x глиб.ПК + m x AП I IУ П = к - сть обстежених сегментів пародонта де n - кількість сегментів пародонта з пародонтальними кишенями (ПК); m кількість поверхонь зубів з апрокисмальними та пришійковими ушкодженнями (АП) і при його значенні 1,37 бала та нижче інтенсивність ураження пародонта оцінюють як низьку, 1,38 - 1,57 - як нижчу за середню, 1,58 - 2,0 балів - як середню, 2,1 - 2,63 бали - вищу за середню, 2,64 - 3,69 - як високу і 3,7 - 4,57 - дуже високу. У способі, що заявляється, проводять комплексну клінічну оцінку стану тканин пародонта за показниками обсягу наявних деструктивних уражень з розрахунку на один пародонтальний сегмент: - глибини пародонтальних кишень; - кількості каріозних та некаріозних уражень апроксимальних та пришійкових ділянок зубів. Комплексна оцінка ураження тканин пародонта з розрахунку на один обстежений пародонтальний сегмент у пацієнта дає можливість ввести індекс інтенсивності ураження пародонта (І ІУП). Таким чином, І ІУП для кожного пацієнта визначається як сумарний показник глибини пародонтальних кишень та деструктивних ушкоджень апроксимальних та пришійкових ділянок зуба з розрахунку на один пародонтальний сегмент. Спосіб здійснюється наступним чином: хворому на генералізований пародонтит з метою оцінки ураження пародонта за розрахунком І ІУП проводять обстеження, яке включає виявлення пародонтальних кишень та вимірювання їх глибини за стандартною методикою з використанням градуйованого зонду ВільямсаФокса або тонкою гладилкою із міліметровою шкалою із наступним уточненням обсягу деструкції кісткової тканини міжкоміркової перетинки за даними радіовізіографічного дослідження (ортопантомограми, або прицільної 5 внутрішньоротової дентальної рентгенограми, або 3D-візуалізації), виявлення та підрахунок кількості каріозних та некаріозних ушкоджень апроксимальних та пришійкових поверхонь зубів та розрахунок середнього арифметичного значення сумарного показника на один обстежений пародонтальний сегмент за формулою n x глиб.ПК + m x AП I IУ= П к - сть обстежених сегментів пародонта де n - кількість сегментів пародонта з пародонтальними кишенями (ПК); m кількість поверхонь зубів з апрокисмальними та пришійковими ушкодженнями (АП). Для зручності кількісної оцінки запальнодеструктивних змін у тканинах пародонта нами було запропоновано оперативне поняття “сегмент пародонта” як морфо-функційної одиниці зубощелепової системи, до якого відноситься комірка, ясна та періодонт у зоні одного зубу. Такий підхід надає змогу деталізувати патологічні зміни, що відбуваються за перебігом генералізованого пародонтиту, а головне - провести моніторинг змін цього стану упродовж спостереження або лікування, оскільки відтворює квантування окремих епізодів динамічного патологічного процесу “генералізований пародонти”. Для кількісної характеристики перебігу генералізованого породонтиту, яка необхідна за стандартами діагностики, лікування, диспансерного моніторингу, визначено граничні значення показника інтенсивності (табл. 1). За величиною І ІУП у балах на підставі аналізу гістограми інтенсивності ураження пародонта у хворих із генералізованим пародонтитом І–II ступеню (рис. 1) судять про ступінь інтенсивності ураження пародонта у хворих на генералізований пародонтит (таблиця 1). 29564 6 дослідження. Зокрема, індекс рентгенологічної резорбції при цьому вираховували як відношення внутрішньо-кісткової частини кореню до загальної довжини кореню зуба та виражається у відсотках. Для розрахунку цього показника використовували дані рентгенологічного дослідження (ортопантомограма та, за необхідності, прицільна внутрішньоротова дентальна рентгенограма, а також 3D-візуалізація). Розподіл сегментів пародонта за глибиною ураження (глибина пародонтальних кишень, ПК) представлено на рис. 1. Як слідує з наведених даних, розподіл досліджених сегментів пародонта в залежності від глибини ураження, тобто глибини пародонтальних кишень, нерівномірне. Адже у 90,82±2,32% сегментів глибина ПК не перевищувала 3мм, причому лише у 6,18±1,91% глибина ПК дорівнювала 4мм, а у 3,00±0,91% сегментів ПК не виявлено. Наступним кроком було виявлення розподілу сегментів пародонта в залежності від кількості каріозних та некаріозних уражень апроксимальних та пришійкових поверхонь зубів, а також наявності пломб та коронок (АП) - безперечних чинників місцевого подразнення (МЧП), рис. 2. Аналіз графіку свідчить, що за умов значної патогенної дії місцевих чинників подразнення тканин пародонта лише у 3% відсутні пародонтальні кишені, а майже у половині випадків (53,69±3,12%) для осіб молодого віку є притаманним компенсована реактивність зубоясеневого прикріплення, про що свідчить лише 21,35±2,32% наявності пародонтальних кишень до 1мм, загальною ж тенденцією для цього вікового контингенту є незначна кількість пародонтальних кишень глибиною 4мм (2,23±0,31%) при дії місцевих чинників у кількості до 6,18±1,12%. На рис. 3 наведено середню глибину пародонтальних кишень у сегментах з різною кількістю уражених поверхонь зуба. Таблиця 1. На графіку простежується залежність глибини ПК від кількості каріозних порожнин контактних Оцінка інтенсивності ураження пародонта у хворих на генералізований пародонти в індексом ІУП (пришійкових) поверхонь за одному сегменті пародонта. Так у сегментах зубо-ясеневоІнтенсивність ураження пародонта у хворих із генералізованим пародонтитом І-ІІст. та коміркових сегментів з інтактними контактними І ІУП пришійковими поверхнями середня глибина низька н/середн. середня висока дуже той час кишень в/середн. не перевищувала 1,47±0,32мм, увисока межі як наявність ураження навіть однієї або двох інтервалів ≤1,37 1,37