Спосіб нормоволемічної гемоделюції

Спосіб нормоволемічної гемоделюції, що включає ексфузію крові до початку операції, у кількості 15 % від загального об'єму її циркуляції, насичення крові перфтораном і колоїдно 3 Застосування перфторану з групи перфторвуглеводів, що володіє газотранспортною функцією оптимізує газотранспортну і розподільну функції, поліпшує реологічні та гемодинамічні властивості крові, що знижує ризик виникнення гіперволемії малого кола кровообігу. Недолік прототипу полягає у недостатній компенсації інтраопераційної крововтрати, внаслідок необхідності застосування трансфузії додаткових донорських еритроцитів у подальшому. Це зумовлене тим, що резервування крові, а саме, за 1,5 години до початку операції, подовжує періоди гіповолемії, метаболічного ацидозу, а також терміни зберігання останньої перед використанням, що призводить до зниження рівня 2,3-дифосфоглицератів, а відтак гальмує кисневотранспорту функцію, що надається перфтораном. Вірогідніше за все, це позначається відсутністю обмінного розчину під час ексфузії крові, оскільки сама ексфузія призводить до гострої помірної анемії та зниження артеріального тиску. На тлі довготривалої інтоксикації відсутність належних засобів компенсації 15% забраної крові поглиблює гіповолемію, запобігає можливість повноцінної гемоделюції, оскільки інфузія відбувається на завершення хірургічного гемостазу, через певний час. По-друге, компенсація крововтрати рідиною, істотно відстає від зростаючих темпів гемоволемії, а резерв крові, відібраної на етапі ексфузії, піддається надмірному розрідженню, за відсутністю контролю за процесом, адже найбільш яскраво гемоделюція проявляється при розріджуванні крові на 20-32%, відносно загального обсягу її циркуляції. По-третє, повернення крові в суміші з колоїдами-кристалоїдами-перфтораном у 200% кількості, зберігає ризик онтогенії трансфузійних набряків, внаслідок можливості проявів гіперволемії малого кола кровообігу, незважаючи на поліпшення кисневого режиму збільшенням обсягу гемоделютантів. Так, перерахунок 20% вмісту перфторану в суміші на обсяг зарезервованої крові інформує про використання зайвої впливової дози (7мг/кг), тоді як дія малої дози перфторану (1,5мг/кг) така ж сама, як і великої. До того ж, виконання гемоделюції на завершення хірургічного гемостазу, рівно як і збільшення концентрації гемоделютантів, є неприпустимим для легеневої хірургії, оскільки у перші 10% операційного часу втрачається близько 90% усієї крові, а компенсація втрат абсолютної кількості еритроцитів не відбувається. В основу корисної моделі поставлена задача вдосконалити спосіб нормоволемічної гемоделюції, використання котрого дозволило б за рахунок суміщення у часі процесів гемоделюції та ексфузії крові підвищити ефективність компенсації інтраопераційної крововтрати. Поставлена задача вирішується тим, що при здійсненні в способі нормоволемічної гемоделюції, що включає ексфузію крові до початку операції, у кількості 15% від загального обсягу її циркуляції, 30727 4 насичення крові перфтораном і колоїднокристалоїдними субстанціями, наркоз, хірургічне втручання та повернення забраної крові в циркуляторне русло після операції, відповідно до корисної моделі, колоїдно-кристалоїдні субстанції вводять перед хірургічним втручанням шляхом внутрішньовенної інфузії, при співвідношенні обсягів 1:1, ексфузію крові здійснюють після наркозу, одночасно з переливанням суміші перфторану з кристалоїдами, узятими в кількості 20% від загального обсягу циркулюючої крові, при співвідношенні обсягів 1:4, і контролюють показник гематокриту, а хірургічне втручання розпочинають, якщо значення цього показника сягатиме 32%.Причинно-наслідковий зв'язок сукупності відмітних ознак з вищезазначеним технічним результатом зв'язується з наступним. Введення колоїдно-кристалоїдних субстанцій шляхом внутрішньовенної інфузії (тобто в циркуляторне русло, а не у відібраний резерв крові) перед наркозом, при співвідношенні обсягів 1:1, дозволяє стабілізувати основні гемодинамічні показники й параметри циркулюючої крові, гальмуючи розвиток гіповолемії. Разом із цим, інфузія кристалоїдів сприяє зниженню рівня гематокриту на 4-6% і стає початком гемоделюції. Запропоноване співвідношення колоїднокристалоїдних субстанцій є оптимальним, а відхилення від нього погіршуватиме підтримку фізіологічного значення колоїдно-осмотичного тиску та ліквідацію прихованої гіповолемії. Одночасні ексфузія крові і переливання суміші перфторану з кристалоїдами, узятими в кількості 20% від загального обсягу циркулюючої крові, при співвідношенні обсягів 1:4, після наркозу підвищують ефективність захисту від передбачуваної крововтрати, оскільки розведення крові при гемоделюції на початку oneрації скорочує абсолютні збитки еритроцитів і гемоглобіну, покращують реологічні властивості крові та сприяють інтенсифікації коронарного, легеневого і капілярного кровообігів. При цьому, використання обмінного розчину (перфторан+кристалоїди), у кількості 20% від обсягу циркулюючої крові, виключає можливість гіперволемії малого кола кровообігу і гарантує зниження критичного рівня гематокриту до 32%. Збільшення або зменшення запропонованої концентрації обмінного розчину, у зв'язку із цим недоцільне, оскільки зменшення його присутності у циркулюючий крові призводить до втрати знайдених властивостей, а збільшення - до гіперволемії малого кола кровообігу. Максимальний технічний результат може бути реалізований при співвідношенні перфторану і кристалоїдів 1:4. Оптимізація вмісту кристалоїдів у обмінному розчині поліпшує транскапілярний обмін і створює умови для гемоделюції вже на початку операції. При цьому збільшення частини кристалоїдів у обмінному розчині недоцільне, оскільки призводить до розведення крові більше необхідного рівня, а зменшення не корисне також, адже у цьому випадку не можливе необхідне зниження гематокриту, що запобігатиме досяганню вищезазначеного технічного 5 результату. Введення перфторану під час помірної інтраопераційної гемоделюції, дії загальної анестезії на тлі вихідної гіповолемії збільшує площі дихальних поверхонь і редукцію малого кола кровообігу в умовах 32-35% збереження гематокриту, внаслідок збереження кисневотранспортної функції. Початок хірургічного втручання, котрий зв'язується з досягненням критичного рівня гематокриту 32%, призводить до максимально можливої компенсації інтраопераційної крововтрати шляхом розсіювання можливості зростання темпів гіповолемії за рахунок контролю за розрідженням крові. Застосування цього критерію набуває значущості в контролі гематокриту, що зв'язується зі зниженням гемоконцентрації, а відтак і використанням зайвих обсягів трансфузії додаткових донорських еритроцитів. Значення рівня гематокриту 32% є критичним показником розрідження крові. Своєчасність оперативного втручання, насамперед, при рівності гематокриту 32%, з урахуванням суміщення процесів ексфузії крові та введення обмінного розчину, призводить до збереження біля 25г гемоглобіну і 20% еритроцитів на кожний літр крові, що інформує про збільшення ефективності компенсації інтраопераційної крововтрати. Отже, сукупність ознак способу нормоволемічної гемоделюції є суттєвою та відповідає критерію «новизна», оскільки має причинно-наслідковий зв'язок з отриманням вищезазначеного технічного результату та не випливає з досліджуваного рівня техніки явним чином, відповідно. Сутність способу нормоволемічної гемоделюції, що допускає збільшення ефективності компенсації інтраопераційної крововтрати полягає в наступному. Для здійснення способу найбільш доцільним є застосування рефортану «Chemic» (Німеччина) як кристалоїду, розчину Рінгера (аптечного виробництва) як колоїду, а також перфторану як гемодилюенту з групи перфторвуглеводів російського виробництва. Перед хірургічним втручанням шляхом внутрішньовенної інфузії вводять суміш рефортану з розчином Рінгера, як колоїднокристалоїдні субстанції, при співвідношенні обсягів 1:1. Після наркозу, одночасно з ексфузією крові, у кількості 15% від загального обсягу її циркуляції, здійснюють переливання суміші перфторану з рефортаном, узятими в кількості 20% від загального обсягу циркулюючої крові, при співвідношенні обсягів 1:4. Контролюють рівень гематокриту та, якщо останній дорівнює 32%, розпочинають хірургічне втручання. Після операції забрану кров повертають у циркуляційне русло, зберігаючи тим самим до 25г гемоглобіну і 20% еритроцитів на кожному літрі крові, що піддається контролю гравіметричним шляхом. Приклад. Хворий Н., 1954р.н., перебував у фтизіоторакальному відділенні ДОККЛПО «Фтизіатрія» М.Дніпропетровська (і/х №832 від 12.03.07), з приводу оперативного лікування 30727 6 фіброзно-кавернозного туберкульозу верхньої частки правої легені. Безпосередньо перед хірургічним втручанням хворому Н. вводили внутрішньовенним шляхом колоїдно-кристалоїдну суміш, що вміщувала 500мл 6% рефортану на 400мл розчину Рінгера, з розрахунку по 5мл/кг маси, що за умови дійсного способу відповідало співвідношенню їхніх обсягів 1:1. Швидкість інфузії при цьому становила 12мл/кг. Надалі забезпечували тотальну внутрішньовенну анестезію, як програмований полінаркоз, зі штучною вентиляцією легенів. На завершення стабілізації наркозу, виконували ексфузію крові шляхом пункції периферичної підшкірної вени хворого, у стерильний флакон з глюгициром, в обсязі 15% від обсягу циркулюючої крові. Одночасно із цим, в іншу периферичну підшкірну вену переливали суміш перфторану з розчином Рінгера з розрахунку 150мл/кг і 600мл, відповідно, що за умовою дійсного способу відповідало співвідношенню їхніх обсягів 1:4. Контролювали рівень гематокриту шляхом центрифугування капілярів і відповідних вимірювань. Операцію починали після досягнення показником гематокриту значення 32%, а забрану спочатку кров повертали у циркуляційне русло на закінчення, знижуючи тим самим потребу в трансфузії донорських препаратів. Аналіз хірургічних протоколів дозволив дійти висновку про наявність істотних переваг дійсного рішення задачі над прототипом, що ґрунтуються на попереднім переливанні колоїднокристалоїдної суміші в загальне циркуляційне русло крові, що стабілізує при заданому співвідношенню їхніх обсягів гемодинамічні показники, параметри циркуляції крові і гальмує розвиток гіповолемії. Разом із цим, інфузія кристалоїдів знижує на 4-6% рівень гематокриту та є прийнятною для початку гемоделюції, стабілізації колоїдно-осмотичного тиску й усунення гіповолемії, а використання перфторану в дозі 1,5мг/кг маси є достатнім для нормалізації оптимального кисневого режиму тканин в умовах операційної агресії, що складає додаткову, майже п'ятикратну фармакоекономічну перевагу над прототипом. Таким чином, запропоноване рішення задачі відповідає умові «промислова придатність», оскільки може бути використане у медичній галузі з можливістю перевершення технічного результату на основі властивостей відомих «продуктів» без нанесення шкоди здоров'ю. При цьому характеристика заявленого об'єкта, що зазначена у н.п.Формули, визначає відмінність від об'єктів аналогічного призначення і можливість його кваліфікації корисною моделлю процесу. Аналоги: 1. В.А. Порханов. Повышение эффективности одномоментных двусторонних резекций легких из трансстериального доступа у больных туберкулезом. -М., 1986.-c.20. 2. 2. Спосіб нормоволемічної гемоделюції: Пат №46559 А України, МПК А61Р7/00, А61Р7/08 / Усенко Л.В., Болтянський 7 С.В.(Україна). -№2001085751; 14.08.01; опубл. 15.05.02. 30727 зая-вл. 8