Спосіб лікування вірусної інфекції шкіри та слизових оболонок

Спосіб лікування вірусної інфекції шкіри та слизових оболонок, який включає промочування місця ураження водним розчином генно-інженерного g-інтерферону концентрацією 5×104 МО/мл 25 разів на добу, який відрізняється тим, що додатково здійснюють курс з 10 щоденних внутрім'язових ін'єкцій генно-інженерного g-інтерферону по 5×105 МО, розведених в 3-х мл 0,9%-ного водного розчину хлориду натрію, причому курс ін'єкцій повторюють 2-3 рази з шестимісячними перервами між курсами. (19) (21) 98063265 (22) 23.06.1998 (24) 15.12.2000 (33) UA (46) 15.12.2000, Бюл. № 7, 2000 р. (72) Чайка Володимир Кирилович, Яковлева Ельвіра Борисівна, Квашенко Валентина Павлівна, Дьоміна Тетяна Миколаївна, Баннікова Тетяна Валентинівна, Бічевська Розалія Газізянівна (73) Баннікова Тетяна Валентинівна 30945 Підвищені ж доза і кількість введень її можуть викликати небажані для організму реакції. Суттєвою відмінністю способу, що пропонується, є той факт, що препарат генно-інженерного g-інтерферону розчиняють не у воді, а у водному 0,9%-ному розчині хлориду натрію, що є ближчим до хімічного складу плазми крові, а значить - більш фізіологічним. Тільки тоді можливо досягти стійкого ефекту лікування (довготривалої нормалізації гомеостазу), передбаченого способом, що пропонується, коли курс ін'єкцій генно-інженерного g-інтерферону повторюють 2-3 рази з шестимісячними перервами між курсами. Спосіб, що пропонується, виконують таким чином. Для пацієнтів, які страждають від вірусної інфекції шкіри та слизових оболонок (захворювання, викликані вірусом простого герпесу, ЦМВ, аденовірусною інфекцією), застосовують промочування місця ураження (герпетичні висипання, почервонілі та набряклі слизові оболонки) водним розчином генно-інженерного g-інтерферону концентрацією 5×104 МО/мл 2-5 разів на добу. Використовують для цього препарат "Інфлаген", який виробляє AT "БІОФА" (Литовська Республіка, Вільнюс). Препаратом просочують стерильний ватний тампон, прикладають його до місця ураження, тримають 1-2 хвилини. Процедуру повторюють 2-5 разів на добу, кожного разу використовуючи стерильний ватний тампон. Дозу "Інфлагену" в 5×105 МО розводять в 3-х мл 0,9%-ного водного розчину хлориду натрію. Для розведення використовують розчин хлориду натрію для ін'єкцій, який випускає фірма "Медтех" (РФ). Препарат вводять шляхом внутрішньом'язової ін'єкції в верхній зовнішній квадрант сідниці. Ін'єкції роблять кожного дня, всього 10 ін'єкцій, чергуючи сідниці. Безпосередньо перед лікуванням та через 2 місяці після першого курсу лікування перевіряють g-інтерфероновий статус пацієнта за відомою методикою (див.: Кондратьев Г.А., Екимов Е.Д., Иовлев В.И. Реаферон.- Л., 1988. - С. 105-109). Курс лікування повторюють в залежності від стану пацієнта 2-3 рази з перервами між курсами в 6 місяців. Діагностують вид вірусної інфекції за імуноферментним методом, виявляючи в сироватці крові пацієнта специфічні IgGта IgM-антитіла (див., наприклад, Сидельникова В.Н., Дадальян Л.Г. и др. // Акушерство и гинекология. - 1996. - № 4. - C. 21-24) до аденовірусної інфекції вивченням реакції гальмування гемагглютинації (див.: Прикладная иммунология / Под ред. Сохина А.А. и Чернушенко Е.Ф. - К.: Здоров'я, 1984. - С. 211-212); до вірусу простого герпесу (І і II тип) та до ЦМВ за методом з використанням набору реактивів та лабораторного обладнання німецьких фірм "Modac" та "Eliza". Наводимо конкретні приклади застосування способу, що пропонується. Приклад 1. Подружня пара B.C. (чоловік), 36 років, та В.Н. (жінка), 32 роки, мають десятилітнього сина. Звернулись до клініки зі скаргою на герпетичні висипання, що проявляються періодично протягом останніх п'яти років на слизовій оболонці голівки статевого органу хворого B.C. та на слизовій оболонці піхви та шийки матки хворої В.Н. Висипання супроводжуються свербінням, серознослизовими виділеннями зі статевих шляхів. За допомогою імуноферментного аналізу виявлені спе іншої (статевим шляхом, від матері до плода і т. ін.). Причому, перш за все, вірусна інфекція негативно діє на імунітет та інтерфероновий статус організму (див.: Сидельникова В.Н., Дадальян Л.Г. и др. // Акушерство и гинекология. - 1996. - № 4. C. 21-24). Тому для успішної боротьби з цим недугом, що важко піддається терапії, лікувальні заходи повинні бути всебічно спрямовані: як на місцеві прояви вірусної інфекції, так і на весь організм (гомеостаз). Способом, що пропонується, передбачено обробку водним розчином генно-інженерного g-інтерферону висипань на шкірі та слизових оболонках, а також підвищення імунного та інтерферонового статусів за рахунок внутрішньом'язової інтерферонотерапії більш концентрованимгенноінженерним g-інтерфероном. Нормалізація інтерферонового статусу пацієнтів, яких лікували за способом, що пропонується, наведена в таблиці. Для визначення рівня сироваткового g-інтерферону використано відомий метод, описаний в книзі: Кондратьев Г.А., Екимов Е.Д, Иовлев В.И. Реаферон. - Л., 1988. - С. 105-109. Як видно з таблиці, інтерфероновий статус пацієнтів після лікування за способом-прототипом не досягає норми. А отже, навіть при настанні ремісії після суб'єктивного покращання стану пацієнта та зникнення зовнішніх проявів інфекції (герпетичних висипань, почервоніння слизових оболонок) велика вірогідність виникнення рецидиву хвороби у разі найнезначнішої провокації. В той же час при лікуванні вірусної інфекції шкіри та слизових оболонок за способом, що пропонується, інтерфероновий статус пацієнтів відповідає прийнятій нормі (див.: Ершов Ф.И. Интерфероновый статус в норме и при патологии. - М., 1996. - 240 с.), тобто досягнуто нормалізації імунітету. Після проведеного лікування за способом, що пропонується, ніхто з 71 пацієнта протягом трьох наступних років по медичну допомогу з приводу вірусної інфекції шкіри чи слизових оболонок не звертався. Це пояснюється тим, що генно-інженерний g-інтерферон при внутрішньом'язовому введенні в запропонованій дозі проявляє імунотропну та противірусну дію, спрямовану, в цілому, на підтримку гомеостазу. Механізм дії екзогенного генно-інженерного g-інтерферону полягає у внесенні в організм готового (екзогенного) g-інтерферону. Та несподівано виявлено властивість генно-інженерного g-інтерферону потенціювати локальну дію інтерферонових промочувань та проявляти, крім екзо-, також і ендогенну дію, тобто бути індуктором власних для організму інтерферонів. Цей факт і зумовлює підвищення ефективності терапії та стійкості досягнутого результату. Підсилена дія генно-інженерного g-інтерферону обумовлена також оптимальним режимом та дозами його введення: g-інтерфероном діють локально на шкіру та слизові оболонки, а також вводять внутрішньом'язово, що важливо для впливу препарату на гомеостаз. Для закріплення результату синтезу власних інтерферонів (ендогенних) ін'єкції виконують кожен день. Оптимальною лікувальною дозою препарату, підібраною дослідним шляхом, є 5×105 МО. Коли вводити меншу дозу і менш, ніж 10 разів на курс, передбачений винаходом ефект не досягають. 2 30945 та IgG-антитіл в сироватці крові за допомогою наборів реактивів та методик німецьких фірм "Modac" та "Eliza". Були виявлені специфічні антитіла IgM та IgG до ЦМВ. Інтерфероновий статус хворої також виявився заниженим, бо вміст g-інтерферону дорівнював 0,08 МО/тис. Хворій Т. проведене лікування інфекції (ЦМВ) за способом, що пропонується. П'ять разів на добу хворій робили примочки на слизові оболонки полових губ, піхви, шийки матки водним розчином генно-інженерного g-інтерферону концентрацією 5×104 МО/мл. Крім того, 10 днів щоденно виконували по одній внутшньорім'язовій ін'єкції розчином генно-інженерного g-інтерферону (препарат "Інфлаген"). Для ін'єкції дозу інтерферону в 5×105 МО розводили в 3-х мл 0,9%-ного водного розчину хлориду натрію. Через 6 місяців провели контрольні дослідження на наявність ЦМВ за допомогою імуноферментного методу. Знову були виявлені специфічні антитіла до ЦМВ IgM- та IgG-класу. Курс лікування повторили. Ще через 6 місяців знову виявили ЦМВ і втретє провели курс лікування за способом, що пропонується. Після трьох курсів лікування ЦМВ інфекція більше не виявлялась. Вміст в крові gінтерферону відповідав нормі (0,24 МО/тис.). В плановому порядку пацієнтка Т. завагітніла. Вагітність розвивалась фізіологічно. На сороковому тижні гестаційного строку вагітна Т. народила здорову дитину. Пологи пройшли нормально. Після пологів досліджено кров роділлі та немовляти на ЦМВ. Результати обох аналізів негативні. Приклад 3. Хвора Д., 16 років, звернулась за медичною допомогою з приводу нежиті, закладання носа, головного болю. Хвору Д. морозить. Температура тіла 38,7°С. При медичному огляді відмічались явища риніту. За допомогою вивчення реакції гемагглютинації досліджено кров хворої Д. (5 мл крові взято з ліктьової вени натщесерце). Виявлено аденовірус "А". Рівень g-інтерферону в крові хворої занижений: 0,05 МО/тис. Проведене лікування згідно зі способом, що пропонується. П'ять разів за першу добу робили промочування слизової оболонки носа ватними тампонами, змоченими водним розчином генно-інженерного g-інтерферону ("Інфлаген"). На другий день зробили два таких промочування. Концентрація розчину відповідала 5×10 МО/тис. Одночасно почали лікування внутрішньом'язовими ін'єкціями генно-інженерного g-інтерферону (див. приклад 2). Стан здоров'я хворої Д. покращився вже на 4-й день. На 10-й день всі ознаки інфекції зникли. Після проведеного лікування провели аналіз крові на присутність аденовірусів. Аденовірусу не виявлено. Через 2 місяці аналіз повторили. Результат той же. Перевірено вміст g-інтерферону в крові через 2 та 6 місяців після лікування за способом, що пропонується. Він складав, відповідно, 0,20 МО/тис. та 0,27 МО/тис., відповідно. Тому у випадку з хворою Д. обмежились лише двома курсами лікування з перервою між ними в 6 місяців. цифічні антитіла IgM до вірусу простого герпесу типу І у чоловіка B.C. та IgG до вірусу простого герпесу типу II у жінки В.Н. А також IgG до вірусу типу ІІ у чоловіка та IgM до вірусу типу І у жінки. Останні роки подружжя без успіху лікувалось противірусними антибіотиками та мазями (зоверакс, ацикловір, бонафтон, герпевір, неовір). В клініці було досліджено інтерфероновий статус хворих до початку лікування. Хворий B.C.: вміст g-інтерферону дорівнює 0,09 МО/тис.; хвора В.Н.: вміст gінтерферону дорівнює 0,08 МО/тис. Спершу хворих B.C. та В.Н. лікували за способом-прототипом. Протягом двох діб 5 разів на добу на місця ураження герпесом накладались примочки водними розчинами 0,025%-ного галазоліну та 5×105 МО/мл генно-інженерного a2-інтерферону та 5×104 МО/мл генно-інженерного g-інтерферону. Висипання після лікування відомим способом дещо зменшились, але інтерфероновий статус пацієнтів залишився без змін, а отже, можливий рецидив. Хворим B.C. та В.Н. запропоновано лікування за способом, що пропонується. П'ять разів на добу повторювали процедуру промочування ураженої вірусом герпесу слизової оболонки зовнішніх статевих органів. Для цього стерильний ватний тампон просочували водним розчином генно-інженерного g-інтерферону ("Інфлаген" виробництва АТ "БІОФА") концентрацією 5×104 МО/ мл. Тампон прикладали до місця висипання і тримали 1-2 хвилини. Паралельно застосовували для лікування внутрішньом'язові ін'єкції препарату "Інфлаген". Для цього 5×105 МО препарату розводили в 3 мл 0,9%-ного водного розчину хлориду натрію і вводили в верхній зовнішній квадрант сідниці. Всього кожному хворому зробили по 10 ін'єкцій, виконуючи по одній в день. Через 2 місяці після проведеного лікування перевірили g-інтерфероновий статус хворих. У хворого B.C. після першого курсу лікування за способом, що пропонується, вміст g-інтерферону у сироватці крові складав 0,29 МО/тис., у хворої В.Н. – 0,25 МО/тис., що відповідає нормі. Герпетичні висипання та явища почервоніння і набрякання слизових оболонок зникли. Свербіння також відсутнє. Через 6 місяців після першого курсу лікування подружжю хворих B.C. та В.Н. проведене повторне лікування за способом, що пропонується. Протягом 3-х років після другого курсу лікування рецидиву хвороби у подружжя не було. Приклад 2. Хвора Т., 27 років, з діагнозом звичного невиношування вагітності поступила в клініку поза вагітністю для встановлення причини невиношування та його профілактики. За анамнезом перша вагітність завершилась самоабортом у строку гестації 12 тижнів, друга - 10 тижнів. В період попередніх вагітностей одержувала загальноприйняту зберігаючу терапію, але без ефекту. В клініці при дослідженні стану здоров'я пацієнтки Т. була запідозрена інфікованість ЦМВ. Для уточнення діагнозу вранці натщесерце з ліктьової вени пацієнтки взяли 5 мл крові і дослідили за імуноферментним методом на наявність специфічних IgM 3 30945 Таблиця Порядковий № Порівняльний g-інтерфероновий статус пацієнтів, уражених вірусною інфекцією, до та після лікування 1 2 3 Вміст g-інтерферону в сироватці крові пацієнтів (N=0,14-0,28 МО/тис.) за прототипом за способом, що пропонується Захворювання Кількість пацієнтів Аденовірусна інфекція Лабіальний простий герпес Цитомегаловірусна інфекція До лікування Після Кількість До лікування пацієнтів лікування Після лікування 25 19 21 0,05±0,03 0,08±0,03 0,0410,03 0,08±0,03 0,10±0,03 0,07±0,03 0,28±0,1 0,30±0,1 0,25±0,1 23 20 28 0,04±0,03 0,09±0,03 0,08±0,03 __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 35 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 4