Спосіб лікування гнійної інфекції

Спосіб лікування гнійной інфекції, який включає місцеве використання одного лікарського препарату у всі фази ранового процесу, відрізняється тим, що як препарат використовують 30% стерильний водний розчин натрію тіосульфату для застосування на пов'язки або у вигляді краплинного зрошення ран через дренажні системи. (19) (21) 98010214 (22) 15.01.1998 (24) 16.10.2000 (33) UA (46) 16.10.2000, Бюл. № 5, 2000 р. (72) Шаповалов Вадим Андрійович (73) КРИМСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ІНСТИТУТ ІМ. С.І. ГЕОРГІЄВСЬКОГО 29143 досягнутий, проявляється слідуючий причинно-слідчий зв'язок: використання 30% стерильного водного розчину натрію тіосульфату дозволяє за рахунок його протитоксичних властивостей звести до мінімуму побічні та алергійні реакції, за рахунок протизапальної дії та високої активності ефективно застосовувати у всі фази ранового процесу, а застосування препарату у вигляді водного розчину дає можливість диференційовано його застосовувати при будь-яких формах лікування: для місцевого застосування на пов'язки; для краплинного зрошення ран через дренажні системи; внутрішньовенно з метою досягнення вираженого протинабрякового і протизапального ефекту, при відсутності перелічених ознак технічний результат недосяжний. Натрію тіосульфат має протитоксичну, протизапальну і десенсибілізуючу дію. Використовують його для внутрішньовенного введення по 5-10 мл 30% розчину з pH 7,8 - 8,4 (Машковский М.Д. Лекарственные средства: В 2-х т. - 10-е изд., стер. М.: Медицина, 1986. - Т. 2. - С. 183). Пропонованим методом в умовах екстреного хірургічного відділення № 2 ТМО № 1 м. Керчі та кафедри госпітальної хірургії N 1 Кримського медичного інституту ім. С.І. Георгієвського, відділення гастрохірургії проліковано 56 хворих з різними формами гнійної інфекції. Проведений аналіз результатів лікування показав, що в залежності від форми захворювання, виду і поширеності гнійної інфекції оптимально щоденне від 2-х - 3-х разів на добу застосування 30% стерильного водного розчину натрію тіосульфату у вигляді пов'язок на ранову поверхність, промивання порожнин і краплинного зрошення через дренажні системи до 2-х разів на добу у всі фази ранового процесу до повної епітелізації рани. Одночасно можливе регіональне введення внутрішньовенне 5-10 мл 30% стерильного розчину натрію тіосульфату 1 раз на добу протягом перших 3-х - 5-ти днів з метою досягнення вираженого протинабрякового і протизапального ефектів. Спосіб здійснюється слідуючим чином. 1. Абсцеси м'яких тканин. Після розтину гнійника, видалення гною з некротичними тканинами, порожнину заповнювали 30% розчином натрію тіосульфату. Препарат вводили в порожнину абсцесу щоденно. Середній ліжко-день абсцесу зменшився з 15,5 до 6,2. 2. Флегмони. Парапроктити. Після розтину всіх запливів із видаленням некротичних тканин та дренування трубковими дренажами через контрапертури, здійснювали проточне зрошення рани 30% стерильним розчином натрію тіосульфату до 100 мл розчину 1-2 рази на добу з активною аспірацією. При локалізації гнійного процесу на кінцівках внутрішньовенно вводили 30% розчин натрію тіосульфату в кількості 5 мл 1 раз на добу протягом 3-х - 4-ти днів. Зрошення рани продовжували до повного очищення її від гнійного вмісту і появи грануляцій, потім переходили на пов'язки з розчином натрію тіосульфату 1 раз на добу до повної епітелізації рани. По мірі очищення і загоювання рани перев'язки робили через добу. Середній ліжко-день зменшився з 23 до 11,2 при флегмонах, із 10,5 до 5,3 при підшкірних парапроктитах. Відповідно зменшився ліжко-день і при важких гнилосно-гнійних ішіо- і пельвіоректальних парапроктитах. 3. Ампутації при діабетичних і атеросклерозичних гангренах. Шкірні клапті на куксі зводили лише до стику 2-ма - 3-ма швами. На дно рани клали наскрізний дренаж, через який у післяопераційному періоді рану промивали 30% стерильним розчином натрію тіосульфату 1 раз на добу. Нагноєння ран або прогресування гангрени зменшилося з 35,3% до 15,1%. 4. Трофічні виразки різної етіології. На гнійні виразки з фібринозними накладаннями поміщали волого-висихаючі пов'язки з 30% стерильним розчином натрію тіосульфату до 3-х разів на добу, а після очищення виразки - 1 раз на добу для стимуляції грануляцій та епітелізації. Одночасно в регіональну вену вводили 10 мл 30% розчину натрію тіосульфату протягом 3-х - 5-ти днів, через 1 раз на добу. 5. Емпієма плеври. Після аспірації гною порожнину емпієми промивали 30% стерильним розчином натрію тіосульфату, а потім вводили в порожнину від 5 до 50 мл розчину натрію тіосульфату. У важких випадках (великі емпієми із гнильним компонентом і т.д.) здійснювали проточне промивання плевральної порожнини 30% розчином із активною аспірацією промивної рідини через дренаж у нижній точці. Краплинне зрошення проводили із швидкістю до 40 крап./хв. 1 раз на добу. Суттєвий позитивний ефект можна було вже відмітити на 2-у 3-ю добу: припинялось гнійне виділяєме по дренажам, купірувалася температурна реакція та явища інтоксикації. 6. Краплинне зрошення порожнин через дренажі з активною аспірацією. Застосовували 30% стерильний розчин натрію тіосульфату із швидкістю зрошення до 60 крап./хв., коли рану після хірургічної обробки ушивали рідкими швами, а на дно рани клали мінімум два дренажі. При даному способі лікування гнійної інфекції прогресування її не спостерігалось ні в одному випадку. Зрошення здійснювали до повної зупинки гнійного виділяємого із рани та повного купірування місцевої пери фокальної запальної реакції, подібний спосіб застосовували при важких формах кістково-суглобового і сухожильного панарицію, великих міжм'язових флегмонах, абсцесах черевної порожнини, важких емпіємах плеври, гострих остеомієлітах та ін. 7. Експериментальний перитоніт. Моделювали перитоніт слідуючим чином. У лабораторних щурів під нембуталовим наркозом (40 мг/кг ваги) в шлунок вводили зонд, потім робили мікролапаротомію, поздовжньо розсікали пілоричний жом із розтином просвіту кишкової трубки. Черевну порожнину ушивали. Через зонд вводили 10 мл звичайної питної води. Через 12 годин 100% тварин пало від інфекційно-токсичного шоку в результаті прогресуючого перитоніту. У лабораторних щурів лінії Вістар перитоніт викликали вищеописаним методом. Через 6-8 годин проводили лапаротомію, ушивали отвір пілоричного каналу та санірували черевну порожнину: 20-ти тваринам розчином антисептика (хлоргексидин, діоксидин) і 20-ти тваринам 30% стерильним розчином натрію тіосульфату. Із 20 щурів, яким санацію проводили антисептиками, у 5-ти (25%) відмічено прогресування перитоніту. У ви 2 29143 падку сприятливого перебігу після санації тільки через 18 годин зникали всі клінічні прояви перитоніту, а при розтині черевної порожнини через 6 годин після санації можна було виявити поодинокі плівки фібрину на піддутих петлях тонкого кишечнику, гіперемію очеревини. Із 20-ти щурів, яким здійснювали санацію 30% розчином натрію тіосульфату, прогресування перитоніту не відмічено ні в одному випадку, зникнення всіх клінічних проявів перитоніту можна було спостерігати вже через 6 годин, а при розтині черевної порожнини через 6 годин після санації можна було виявити лише поодинокі ділянки гіперемії на очеревині. Застосування способу ілюструється слідуючими прикладами. Приклад 1 Хворий К., 42 роки, історія хвороби № 4338, знаходився на лікуванні в екстреному хірургічному відділенні № 2 ТМО № 1 м. Керчі з діагнозом: проникаюче поранення грудної клітини праворуч із пошкодженням правої легені. Гостра емпієма плеври. При находженні виражені явища інтоксикації, температура до 39,2°С, задишка, кашель. Аускультативно: різке послаблення дихання справа у всіх відділах. На рентгенограмі грудної клітини справа визначається затемнення до рівня 4-го ребра. При плевральній пункції отримано гній із гнильним запахом. Порожнина емпієми дренована з установкою трубкових дренажів у верхній та нижній точках її під контролем рентгеноскопії. Через верхній дренаж після евакуації гнійного вмісту розпочато краплинне зрошення порожнини емпієми 30% стерильним розчином натрію тіосульфату із швидкістю 60 крап./хв. в кількості 100 мл 1 раз на добу. Через нижній дренаж здійснювали неперервну аспірацію промивною рідиною електровідсмоктувачем. На другу добу температура впала до 37,6°С, зменшилась задишка, стан хворого значно покращився. На 3-ю - 4-у добу ексудат став серозно-каламутним, а на 6-у добу - скудним серозним. Аналогічно змінювалась рентгенологічна картина. Потім дренажі буди видалені і хворого вели пункційним методом. У кінці плевральної пункції в порожнину вводили 20 мл 30% розчину натрію тіосульфату. Приклад 2 Хворий М., 30 років, історія хвороби № 5482, знаходився на лікуванні в екстреному хірургічному відділенні № 2 ТМО № 1 м. Керчі з діагнозом: пе львіоректальний гнильний парапроктит. Гнильна флегмона промежини. При надходженні Т° хворого до 40°С, слабкість, біль в області промежини. Місцево біля анального отвору різко виражений набряк, гіперемія тканин із поширенням на промежину, ділянки флюктуації. На операції був розкритий великий пельвіоректальний гнильний парапроктит і гнійні запливи на промежині. Проведена некректомія, накладена розвантажна колостома. На операції після некректомії глибокі запливи в пельвіоректальній клітковині дреновані трубковими дренажами. Ранові поверхні покриті марлевими серветками, сильно змоченими 30% стерильним розчином натрію тіосульфату. Через дренажі почато зрошення 30% розчином натрію тіосульфату із швидкістю 60 крап./хв. в кількості 200-300 мл на добу. Перев'язки із зміною марлевих серветок до 2-х разів на добу. Проводилась загальна дезінтоксикаційна та антибактеріальна терапія. На 3-у добу явища інтоксикації і кількість гнійного виділяємого із ран значно зменшились. По мірі очищення рани від гною та некротичних тканин з'являлись активні грануляції. Наведені приклади підтверджують ефективність проведення хворим із гнійною інфекцією курсу місцевого лікування 30% стерильним розчином натрію тіосульфату, про що свідчать покращення суб'єктивного статусу та місцевих проявів гнійної інфекції. Позитивний ефект. Спосіб дозволяє здійснити курс місцевого лікування гнійного осередку, використовуючи як дегідратуючий, протеолітичний, протизапальний і репаративний препарат 30% стерильний розчин натрію тіосульфату для місцевого застосування на пов'язки або у вигляді краплинного зрошення ран через дренажі системи у всі фази ранового процесу, що сприяє підвищенню ефективності місцевого лікування гнійної інфекції, дозволяє уникнути багатокомпонентної терапії в різні фази ранового процесу, призвичаювання або відсутності ефекту, можливості використати водні розчини при будь-якій формі місцевого лікування, зниженню економічних витрат, пов'язаних із придбанням дорогих препаратів. Спосіб дає можливість використовувати препарат у хворих при всіх видах гнійної інфекції, а також у хворих, яким в силу ряду причин неможливо використати інші лікарські засоби. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 35 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 3