Засіб для зовнішнього лікування гнійних ран і трофічних виразок
Номер патенту: 31714
Опубліковано: 15.12.2000
Автори: Макаренко Олександр Миколайович, Музь Микола Іванович
Текст
МІЖ6 А61К 13/6,31/715 ЗАСІБ ДЛЯ ЗОВНІШНЬОГО ЛНСУВАЇЇНЯ ГНТЙНИХ РАН Т ТРОФІЧНИХ ВИРАЗОК. Винахід відноситься до галузі медицини, а саме до фармакології, та може бути використаний в хірургії для зовнішнього лікування гнійних ран та трофічних виразок. До захворювань, які викликані мікробами, відносяться гнійні рани та виразки. Сьогодні гнійні захворювання зустрічаються у людини так саме часто, як це було до впровадження в практику антибіотиків. Мікроби становлять все більшу небезпеку для людини, а боротьба з ним и залишається серьозною проблемою для сучасної медицини. Крім того, на такі захворювання, як трофічні виразки страждає велика кількість населення як України так і населення високорозвинуптх стран, В зоні трофічної виразки постійно підтримується хронічний запальний процес, який має схильність до поширення і частих загострень на фоні підупалих сил організму. Результати місцевого лікування трофічних виразок і ран, що довго гояться з використанням сучасного асортименту лікарських засобів, все ще не зовсім задовільні. Найбільш близьким до об'єкту, що заявляється, є засіб для лікування гнійних ран та трофічних виразок"куріозин',' який випускається угорським заводом «Гедеон Ріхтер» і зареєстрований в Україні. («Львівська аптека» інформаційний бюлететть №5 (29). березень, 1998 р). Препарат поєднує в собі два активних компонента: гішгуронову кислоту і сіль шшка. Гіалуранова кислота і цинк відносяться до природно діючих речовин, входять до складу живих тканин організму. Гіалуранова кислота зв'язується :Ї молекулами води і битка, завдяки чому досягається цільність тканин, судин, еластичність і тонус шкіри. Нестача гіадуранової кислоти в зоні порушень, що вигшкяи внаслідок гнійної рани або трофічних виразок, затримує процес нормального загоєння ран. Локально застосована гіалуранова кислота створює на ураженій поверхні мікросередовище з отггимальнимті умовами для фізиологічного загоєння рани, при цьому створюється матрикс гіатуранова кислота - фібрїн, який стимулює активність гранулоцитів і макрофагів, ділення і міграцію фібробластів. утворення мікросудин і епітелізацію. Дише має свою лікувальну дію, яка поліпшена гіадур&ювото кислотою. Завдяки бактеріостатичній активності пикку змепщується кількість бактеріальних супершфекцїй. Незважаючи на значні переваги препарата - прототипа, він маг ряд недоліків, Б перту чергу, антимікробна активність препарату недостатня, крім того препарат при його використанні легко змивається і погано утримується на ураженій поверхні. Лікування препаратом в середньому тривас 28 днів при одноразовому вживанні на добу Виходячи з виїценаведеного. препарат - прототип характерізусться недостатнього активністю по відношенню до мікробів і в цілому - недостатньою ефективністю лікування. Задачею цього винаходу є створення засобу для зовнішнього лікування гнійних ран і трофічних виразок шляхом підбору компонентів, кожний з яких мас свою лікувальну дію та одночасно підвищує вплив другого, внаслідок чого збільшується ефективність лікування та скорочуються його термін . Поставлена задача вирішується тим. що засіб для зовнішнього лікування гнійних ран та трофічних виразок, що містить Б собі активну речовину на основі солі металу- згідно з винаходом, як активну речовину містить в собі суміш латстоглюконату кальція та карбонату кальція та додатково містить бікарбонат натрію і сахарозу при наступному співвідношенні компонентів: лактоглюконат кальцію 2-8 карбонат кальдію 0.25 -1,5 бікарбонат кальцію ОД 5 - 0545 сахароза 0,15-1,0 Авторами виявлено, що компонентом, який визначає активність препарата, що заявляється, є лактоглюконат кальція, який шляхом посилення фагоцитозу сприяє більш повному очищенню рани та підсилює протікання захисного процесу. Карбонат кальцію призначений для максимальної нейтралізації кислого середовища, що мас місце при гнійній рані або трофічній виразці, іншими словами, введення карбонату підсилює дію основного активного компонента. Бікарбонат натрію додатково корректус рН середовища, чим забезпечує максимальний ефект від дії вищезгаданих компонентів. І нарешті, сахароза поглинає з рани вологу, покращує енергетику клітини, чим забезпечує благопригмний фон для спільного впливу на пронеси, які протікають в гнійній рані або трофічній язві. Крім того, сахароза є наповнювачем для активних речовин засобу і дозволяє необхідним чином регулювати їх концентрацію в лікувальному порошку. Кількісні вмісти кожного з вихідних компонентів засобу, що заявляється, визначено тим, що при меньших їх вмістах знижується ефективність лікувальної дії, а при більших вмістах ефективність практично не збільшується, але яри цьому можуть виникати побічні реакції, зокрема, алергічні. Оскільки необхідна для лікування кількість засобу залежить від плоиптни інфікованої поверхні та ступеню інфікуавітя* то в кожному конкретному вішалку можна створювати оптимальну концентрацію діючих компонентів, що досягається вибраним кількісним інтервалом для сахарози. Приготування препарату, що заявляється, полягає в ретельному перемішуванні і розтиранні інгредієнтів, які входять в нього. Винахід пояснюється прикладом конкретного виконання. Приклад !. Лактоглюконат кальція в кількості 6г був перемішаний з Іг карбоната кальція, після чого при перемішуванні додавали 0,3г бікарбоната натрія та 0,7г сахарози. Отриману суміш ретельно розтерли до отримання однорідного порошка білого кольору, без запаху. Приклад 2. Хвора М.. 63 рока, діагноз: постхромбофлебітячний синдром, трофічна виразка гомілки, задня внутрішня поверхня. Трофічна виразка ЇЇ стадії загострення. Супутня патологія: іогсміяна хвороба сердпя, коронарокарбїосклероз, атеросклероз аорти та вінцевих судин, гіпертонічна хвороба її А стадії, хронічна недостатність кровообігу. До того хвора лікувалась амбулаторно в стаціонарі, але лікування належного ефекту не дало. Порошком, який відповідав складу но прикладу 1, присипали рану один раз на день, після чого накладали пов'язку. Лікування тривало 5 днів, поверхня виразки очистилась і на неї наложили аутодермопластику, на 3й день відмітили, що клапоть - життспридатний (визначено за методом Петрова). Післяопераційний період протікав гладко. Приживлення клаптя проходило без виникнення побічних явиш, а через 7 днів після оператгії хвора виписана в нормальному стані, вигляд практично здорової шкіри. Приклад 3. Хвора Л. 58 років, оперована з приводу пухтшти (аденокарцинома) сигмовидної кишки, накладена сигмостома. В післяопераційному періоді відмічено нагноєння серединної рани черевної стіпкя і некрозом апоневроза. Були чняті шви з рани, рану обробили порошком наступного складу, г: лактоглюконат кальцію 4.0 карбонаї кальцію 0,8 бікарбонат кальцію 0,4 сахароза 0,5 Після зазначеної обробки наложили асептичну пов'язку Повне очищения рани сталося через 3 дні, після чого на рану наложили шви; подальше лікування проходило за звичного схемою. Засіб, що заявляється, був випробуваний на 10 хворих з позитивними результатами. Таким чином, запропонований засіб ш^ високу ефективність лікування, яка виражена в здатності максимально повно очищати рану, підсилювати дію трофічного фактору, прискорити загоювання, підвищувати місцевий імунитст. Крім того, діл препарату, що заявляпься. створює благоприсмні умови лдя необхідної в певних вішадках трансплантації Препарат чручний при користанні, оскільки порошок добре утримується на рані.
ДивитисяДодаткова інформація
Автори англійськоюMuz Mykola Ivanovych, Makarenko Oleksandr Mykolaiovych
Автори російськоюМузь Николай Иванович, Макаренко Александр Николаевич
МПК / Мітки
МПК: A61K 31/715, A61K 33/10
Мітки: гнійних, лікування, ран, зовнішнього, засіб, виразок, трофічних
Код посилання
<a href="https://ua.patents.su/4-31714-zasib-dlya-zovnishnogo-likuvannya-gnijjnikh-ran-i-trofichnikh-virazok.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Засіб для зовнішнього лікування гнійних ран і трофічних виразок</a>
Попередній патент: Наливка “спотикач козацький”
Наступний патент: Спосіб глушіння шумів та пристрій для його здійснення
Випадковий патент: Пристрій для дослідження процесу просочення тканих волокнистих матеріалів полімерними зв'язуючими