Спосіб діагностики заднього увеіта

МЯК-6 " А 61 F 9/00 > «ОС Б ДШНОСТЖИ ЗАДНЬОГО УВЕІТА Винахід відноситься до медицини, зокрема до офтальмології. Запалення власне судинної оболонки - увеіт - одна з найтяжчих патології ока, яка нерідко приводить до значного погіршення зору. Причому, госторота зору може знижуватись як в самого початку захворювання , так і пізніше в зв"язку з розвитком цілого ряду ускладнеіь : катаракта, помутніння склоподібного тіла, кістоподїбного набряку сітківки, макулодястрофіі, невриту.часткової атрофії зорового нерва. Відомий спосід диагностики заднього увеіта по наявності таких ознак: 1. Зниження гостроти зору. 2. Помутніння склоподібного тіла,при дослідженні яково в боковому фокальному світлі щільовоі лампи деякі автори знаходили преципітати склоподібного тіла /вітреельиі преципітати/, які розміщуються на фібрилах та ексудативних плівках у вигляді сірих точок » 3. Інколи знаходили на очному дні локальні або дифузні хоріоідальн запальні Еогнища /1,2/. Проте такому способу властиві слідуючі недоліки . 1. Зниження гостроти зору не є абсолютною ознакою увеіта, бо спос терігається і при багатьох очних захворюваннях. 2. Помутніння склоподібного тіла не можна вважати ознакою , властивою лише для увеіта, бо зустрічається і прл багатьох інших очних захворюваннях /відшарування склоподібного тіла,сітківки , гемс4тальм та ін./. 3. Виявити хоріоідальні яапальні вогнища в умовах паганоі видимості внаслідок помутніння склоподібного тіла вдається рідко. 4. Вважати за ЕІтреальяї преципітати всі плаваючі аоо фіксовані часточки сірого кольору - неправильно, оо подібними структурами можуть бути пігментовані або безпігментні залишки ге&офтаяьму , плаваючі помутніння при деструдціі або відшаруванні склоподібного тіла , або дрібні пігментні часточки при відшаруванні сітківки.Всі вищеназвані часточки при спостереженні в боковому фокальному світлі -сірого кольор 5. Ймовірність виявлення вітреалькнх преципітатів з допомогою біомікроскопіі в боковому фокальному світлі - не висока, бо площа оптичного зрізу в 10-15 разів менша площі зіниці, та й самі преципітати звичайно розсіяні вздовж фронтальної і сагітальної площини склоподібного тіла і для їх пошуку щільову лампу потрібно активно переміщати вздовж цих площин. - 2 Б основі передбачуваного винаходу стояло завдання розробити спосіб діагностики увеіта, котрий дозволить точніше і частіше виявляти вітреальні преципітат*, як одну з основних ознак цього захворювання. Завдання вирішується таким чиком, що згідно з винаходом, пошук і виявлення преципітатів здійснюють з допомогою біомікроскопіі в умовах максимального мідріазу в відбитому від очного дна,світлі, при цьому в склоподібному тілі виявляють прозорі мілкі часточки круглої або полігональноі форми, які впорядковано пересуваються в бік руху і зупинки ока. Спосіб виконують слідуючим чином. Після прнскіцливоі біомікроскопіі переднього відрізка ока в боковому фокальному світл і ^смужку ОПТИЧНОГО зррізу фокусують в центрі задньоі капсули кришталика, потім освітлювач переводять в аксіальне положення /кут біомікроскопіі дорівнює 0-2°/. Зіниця при цьому забарвлюється в червоний колір. Потім щільову лампу зміщують вперед /в бік досліджуваного ока/, так щоб фокус мікроскопа розташовувався в ретролентальиому просторі, піля чого досліджують стан склоподібного тіла, _* Б нормі склоподібне тіло - прозоре, або оптично "пусте". При його деструкції, або відшаруванні сітківки виявляють пляваючі помутніння в вигляді ниток різної довжини і ТОВЩИНИ, плівок та мілких часточок сірого кольору, але при дослідженні іх у світлі відбитому від очного дна, колір цих структур стає чорним. Б випадку часткового гемофтальмт&шшкаэ дифузне помутніння склоподібного тіла, де часточки /агрегати/ б бурого кольору, а дещо пізніше стають сірого кольору. Але пра дослідженні в відбитому БІД ОДНОГО дна світлі вони також набувають чорного кольору. При увеіті внаслідок запального процесу прозорість склоподібного тіла значно порушується. 3"ЯЕЛЯЄТЬСЯ дифузне помутніння, де при дослідженні у відбитому ЕІД очного дна світлі виявляють десять незвичайні структури - прозорі, мілкі /50-100 мкм/ часточки круглеі, овальної або полігональноі форми, які знаходяться в підвішеному стані і повільно спускаються донизу. Часто вони згруповані в хмаркоподібні структури, частіше в ретролектальному просторі. Прк зсуві мікроскопу вперед подібні часточки виявляють і в центральній зоні склоподібного тіла. Якщо ж біомікроскопію проводити s допомогою гонїофувдускопу, іх кожна побачити і в задньому відділі склоподібного тіла. тт 7Г 4V ТР Q І^ХГ Т -зПри повороті ока по горизонталі і раптовій зупинці, часточки негайно пропливають в ту ж сторону. При повороті ока доверху або до низу часточки починають рухатись по вертикалі . Варто наголосити, що при біомікроскопіі цих часточок з боковим фокальним освітленням, вони набувевоть сірого кольору, а в відбитому ЗЇІД очного дна світлі - стають прозорнки. Цю особливість завжди треба пам"ятйти при диференційній діагностиці увеіту і вищезгаданих подібних вахворгзань . Виявлені і досліджені таким способом часточки є саме вітреальнізі/ преципітатами, які з"являються Б склоподібному тілі в результаті запальної ексудації. До ТИКОВО висновку ми прийшли після їх порівняє з подібними структурами у хворях з веріфіковаким увеітом. Під наглядом було 22 хворих задній увеітом, у 14 з них була первинна атака захворювання, у 8 - його рецидив, у 6 хворих процес носив вогнищевий характер. При дослідженні очей по описаній методиці І вітреальні преципітати були виявлені в 20 випадках. Спостереження в дйяауіці показало, що у більшості хеорих по мірі виліковування, кількість Бітреальних преципітатів прогресивно зменшу валась, Але в ряді випадків ВОНИ ПОВНІСТЮ зникали лише через 2-3 міс ці після початку лікування, хоча скарги на затуманювання пройшли і гострота зору підвищилась до норма. Тобто запальний процес в оці залишався прихованим та в"ялопротікаючим і на його присутність вказували лише вітреальні преципітати, а лікування хворих продовжувалось до зникнення преципітатів. Варто підкреслити, що у більшості хворих з первинною атакою увеїг^ , котрі скаржились лише на затуманювання або погіршення гостроти зору , вітреальні преципітати були ЕИЯЕЛЄНІ пра первинному огляді, тобто вж< тоді була реалізована експресдиагностика захворювання. При чому вогнищевих змін на очному дні не було відмічено , тобто вітрезльні преципітати були єдиною вагомою ознакою внутріочного * запального процесу і стало показанням до призначення інтенсивної протизапальної терапії. Як приклад діагностичної ефективності способу наводимо наступну виписку із історії хвороби, -' Хворий М., ЗО років, знаходився на лікуванні в клініці очних хвороб ШТ з приводу заднього увеіту правого ока. Після сильного охолодження і після наступного простудного захворювання ВІДМІТИВ погіршення зору на праве око. 06"ЄКТИЕНО: гострота зору правого ока = 0.6 /не кор./, лівого окг = 1.0. Ознак запалення перелнього відрізка ока не виявлено. іїри дослідженні електроофтальмоскопои стану склоподібного тіла виявлені дрібнодісперсні плаваючі помутніння. Деталі очного дна видно нечітко, вогнищевих патологічних змія яв виявлено. ъ Прй бюшкроскоіпі склоподібного тіла а боковим освітленням виявлено Рото розрідження, плаваючі ниткоподібні помутніння а також поодинокі дрібні сірі часточки овальної форма. При біоиік;чоскопіі в відбитому аід очного дна світлі на тлі червоноГ розширеноі зіниці виявлені числені прозорі часточки овально'і (тюрми в ВИГЛЯДІ хмаркоподібних накопичень, які знаходились г ретролєнтальній і центральній зонах склоподібного тіла. Після проведеного протизапального лікування /антибіотики,стероїді УФОК та іи./ кількість преципітатів значно зменшилась, а після трьох парабульбарннх ін"екцій діпроспана вони зникли повністю . Таки?/ ЧИНОМ, s даного прикладу видно, що досліджєнияя склоподібн тіла в відбитого від очиого дна світлі дозволило виявити в ньому ознаки запального ексудативного процесу у вигляді вїтреяльних прециш татів, а потім прослідкувати за динамікою цього процесу під впливом лікування. Запропонований спосіб діагностики заднього увеїту має суттєві переваг» над прототипом: 1. Виявлення Еітреальниі преципітатів є експресметодом діагноста заднього увеіту. 2. Спосіб полекшуе виявлення вітреальних преципітатів, бо прово диться одномоментно в межах всієї площі максимально розширеної зінкід, а не тільки в межах оптичного зрізу, який в 10-15 раз менший від площі ЗІНИЦІ. Ї 3. Спосіб дозволяє завдяки обстеженню в відбитому від очного дна світлі диференціювати вітреальні преципітати /які є прозорі/, від подібних плаваючих часточок /які не прозорі і чорного кольору/. 4. Завдяки вщеиаведенвм якостям спосіб полекшуе раинг діагности заднього увеіту і ЦИМ ДОЗВОЛЯЄ своєчасно призначити відповідне лікування. ЛІТЕРАТУРА І. Многотомное руководство по глазним болезням,М.І960,т,2,350-4ї 4. Пеньков М.А. Лранц^И. .Аврущеико Н.М. Эндогенные увеиты,К.19г