Спосіб визначення функціонального стану людини

Спосіб оцінки функціонального стану людини шляхом визначення стійкості підтримання вертикальної пози людини, який відрізняється тим, що визначають повну спектральну потужність стабілографічного сигналу N_QY, а також потужності стабілографічних сигналів N_SG_0,5; N_SG_1,5 та N_SG_2,5, що фіксують відповідно на частотах 0,5 Гц; 1,5 Гц та 2,5 Гц, обчислюють індекс оцінки функціонального стану людини за формулою: 3 37085 Vc=L/t; радіуса R відхилень загального центра мас у мм; середньої квадратичної похибки радіуса σR у мм; середніх відхилень Dx та Dy відносно центра системи координат ХОУ на поверхні стабілографа, який визначають на початку досліджень стабілографічним методом шляхом виявлення середнього значення положення проекції загального центра мас відносно точки на поверхні стабілографа, дія фізичної сили на яку не викликає появи сигнала розбалансу тензометричного моста. Стійкість підтримання вертикальної пози у відомому способі оцінюють по ступені наближення модуля середнього значення проекції вектора загального центра мас на опорну площину до центр у системи координат ХОУ з одночасним урахуванням зросту, ваги, розмірів нижніх кінцівок, клінічної бази та довжини стоп людини. Недоліком відомого способу також є недостатня точність визначення функціонального стану людини на основі стабілографічних показників внаслідок відсутності оцінки взаємовідносин кількісних значень показників стійкості підтримання вертикальної пози з функціональним станом людини, що суттєво обмежують можливості відомого способу. Найбільш близьким по технічній суттєвості до способу, що заявляється є спосіб оцінки функціонального стану людини [3. Патент UA 14906 А61В 5/00 Лях Ю.Є., Панченко О.А., Прокопець В.І., Радченко СМ., Вихованець Ю.Г. Спосіб визначення функціонального стану людини / Заявка № а2005/11792 від 12.12. 2005. Надруковано 15.06.2006, Бюл. № 6] шляхом визначення стійкості підтримання вертикальної пози людини. Стійкість підтримання вертикальної пози оцінюють стабілографічним методом математичному чеканні координат загального центра мас, положення центра тиску у фронтальній Мх (зліва - направо) та сагітальній Му (уперед - назад) площинах у мм; довжині траєкторії руху загального центра мас - L у мм; площі стабілограми - S у мм 2; часу переміщень t у секундах (с); середньої швидкості Vc переміщення загального центра мас Vc=L/t; радіуса R відхилень загального центра мас у мм; середньої квадратичної похибки радіуса σR у мм; середніх відхилень Dx та Dy відносно центра системи координат ХОУ на поверхні стабілографа, який визначають на початку досліджень стабілографічним методом шляхом виявлення середнього значення положення проекції загального центра мас відносно точки на поверхні стабілографа, дія фізичної сили на яку не викликає появи сигнала розбалансу тензометричного моста. Після чого для набування навичок керування положенням центра мас пропонують пацієнту, не відриваючи підошви ніг від платформи, переносити від 4-6 до 8-10 раз вагу тіла з правої ноги на ліву, або з п'яток на носок, слідкуючи при цьому за переміщенням свого центра мас, за допомогою мітки, що відтворюється для нього на екрані монітора, Після засвоєння необхідних навичок пацієнту за допомогою аудіовідеокоманд, що формуються за допомогою комп'ютерної програми та звукової карти, до якої підключено гучномовці пропонують 4 зробити максимально можливий для збереження рівноваги нахил уперед, назад, управо, вліво. На основі цього теста виявляють індивідуальні параметри максимально можливих для збереження рівноваги відхилень проекції загального центра мас пацієнта. Потім пацієнту на протязі певного проміжку часу за допомогою комп'ютерної програми формують випадковим чином команди на відхилення порівнюють з еталонними параметрами значення швидкості реакції, середньої швидкості руху, часу та точності досягнення положень проекції загального центра, функціональний стан людини оцінюють як відмінний, добрий, задовільний, погіршений та суттєво погіршений відповідно при різниці меншій або рівній 5 %; більшій 5 %, або меншій 15 %; більшій 15 %, або меншій 25 %; більшій 25 %, або меншій 35; більшій 35 %. Недоліком відомого способу також є недостатня точність визначення функціонального стану людини на основі стабілографічних показників внаслідок відсутності оцінки взаємовідносин кількісних значень показників стійкості підтримання вертикальної пози з функціональним станом людини. Крім того, необхідність виконання порівняно складних рухли вих задач по зміні положення проекції центра мас на горизонтальну площину з одночасним утриманням стійкої вертикальної пози на протязі заданого проміжку часу суттєво обмежує можливості оцінки функціонального стану людей при його значному погіршенню внаслідок різного роду патологічних процесів. В основу рішення, що заявляється, покладена оцінка функціонального стану людини шляхом урахування взаємовідносин кількісних значень показників стійкості підтримання вертикальної пози з функціональним станом людини, що суттєво підвищує точність визначення функціонального стану людини на основі стабілографічних показників. Сутність способу, що заявляється, полягає у тому, що проводять стабілографічні дослідження і додатково визначають повну спектральну потужність стабілографічного сигнала N_QY, а також потужності стабілографічних сигналів N_SG_0,5; N_SG_1,5 та N_SG_2,5, що фіксують відповідно на частотах 0,5 Гц; 1,5 Гц та 2,5 Гц, обчислюють індекс оцінки функціонального стану людини за формулою Y=0,51·N_QY+0,080·N_SG_0,5+0,056·N_SG_1,50,023·N_SG_2,5-0,12 де Y - оцінки функціонального стану людини, N_QY - повна спектральна потужність стабілографічного сигнала, N_SG_0,5 - потужність стабілографічних сигналів у сагітальній площині на частоті 0,5 Гц, N_SG_1,5 - потужність стабілографічних сигналів у сагітальній площині на частоті 1,5 Гц, N_SG_2,5 - потужність стабілографічних сигналів у сагітальній площині на частоті 2,5 Гц, при Y