Спосіб діагностики ступеня тяжкості хронічної серцевої недостатності хворих на анемію

Спосіб діагностики ступеня тяжкості хронічної серцевої недостатності хворих, який включає оцінку клінічних показників, який відрізняється тим, що хворим з серцевою недостатністю і анемією 3 37548 ческой практике. - Донецк: КП «Регион», 2005. 552с]. Розрізняють клінічні стадії: І; II А; II Б; III. При цьому серцева недостатність (СН) І, СН ІІА, СН ІІБ та СН III відповідають критеріям І, ІІА, ІІБ та ІІІ стадій хронічної недостатності кровообігу за класифікацією М.Д. Стражеска і В.X. Василенка (1935), де: І - початкова недостатність кровообігу, виявляється лише при фізичному навантаженні (задишка, тахікардія, втомлюваність); у спокої гемодинаміка та функції органів не порушені; II - виражена тривала недостатність кровообігу, порушення гемодинаміки (застій у малому та великому колі кровообігу, то що), порушення функції органів та обміну речовин наявні у спокої; період А - початок стадії, порушення гемодинаміки виражене помірно, відзначають порушення функції серця або тільки якогось з його відділів; період Б - кінець тривалої стадії: глибокі порушення гемодинаміки, потерпає вся серцево-судинна система; III - кінцева, дистрофічна недостатність кровообігу, тяжке порушення гемодинаміки, стійкі зміни обміну речовин та функцій органів, незворотні зміни структури тканин та органів. Відомі функціональні класи пацієнтів за критеріями Нью-Йоркської асоціації серця (NYHA): І ФК пацієнти із захворюванням серця, у яких виконання звичайних фізичних навантажень не викликає задишки, втоми чи серцебиття; II ФК - пацієнти із захворюванням серця та помірним обмеженням фізичної активності, задишку, втому, серцебиття спостерігають при виконанні звичайних фізичних навантажень; III ФК - пацієнти із захворюванням серця та вираженим обмеженням фізичної активності, в стані спокою скарги відсутні, але навіть при незначних фізичних навантаженнях виникають задишка, втома, серцебиття; IV ФК - пацієнти із захворюванням серця, в яких будь-який рівень фізичної активності спричиняє зазначені вище симптоми, останні виникають також у стані спокою. Даний спосіб діагностики ступеня тяжкості хронічної серцевої недостатності є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю та результатом, який може бути досягнутим, тому його обрано за прототип. В основу корисної моделі покладено задачу підвищення точності діагностики ступеня тяжкості ХСН хворих на анемію. Задачу, яку покладено в основу корисної моделі, вирішують тим, що у відомому способі діагностики ступеня тяжкості хронічної серцевої недостатності хворих, який включає оцінку клінічних показників, згідно з корисною моделлю, хворим з серцевою недостатністю і анемією додатково визначають рівень заліза, феритину та еритропоетину і, якщо рівень заліза 12,4±3,3мкмоль/л, феритину 252,4±20,3нг/мл, еритропоетину 28,7±2,8mlU/мл діагностують II функціональний клас хронічної серцевої недостатності, при показниках рівня заліза 9,1±2,3мкмоль/л, феритину 225,1±24,6нг/мл, еритропоетину 48,5±4,2mlU/мл діагностують III функціональний клас хронічної серцевої недостатності, а при рівнях заліза 6,3±1,6мкмоль/л, феритину 214,8±38,6нг/мл та еритропоетину 51,1±4,6mlU/мл діагностують IV функціональний клас хронічної 4 серцевої недостатності. Технічний ефект корисної моделі, а саме підвищення точності діагностики ступеня тяжкості хворих на ХСН з анемією, обумовлений тим, що патогенетична структура власне анемії, причиною якої з'явилася ХСН, багатофакторна, і включає дефіцит заліза, вітаміну В12, фолатів, дисфункцію нирок, цитокініндуковану анемію хронічних захворювань, гемодилюцію, а також ятрогенні фактори тривалий прийом ацетилсаліцилової кислоти, що викликає мікрокровотечі і втрати заліза, і прийом інгібіторів АПФ, що інгібують синтез еритропоетину в нирках [Ар утюнов Г.П. Анемия у больных с ХСН // Журнал Сердечная Недостаточность. - 2003 Т.4, №5 - С.224 - 228; Ватутин Н.Т., Склянная Е.В., Кириенко Т.С. Анемии у больных с хронической сердечной недостаточностью // Укр. кард, журнал. - 2004. - №3. - С.111-116]. Достовірність способу встановлена експериментально. Обстежено 120 хворих ХСН з анемією, що розвилася на фоні ішемічної хвороби серця (ІХС). З дослідження були виключені хворі з гострим коронарним синдромом, гострим інфарктом міокарда, захворюваннями, що могли стати причиною анемії: патологією шлунково-кишкового тракту, хронічною хворобою нирок, онкологічними захворюваннями, з діагностованими напередодні госпіталізації чи в стаціонарі кровотечами. Хронічна серцева недостатність відповідала II - IV функціональному класу (II - IV ФК) по NYH A. Діагноз анемії установлювався відповідно до критеріїв Медичного комітету зі стандартів гематології (ICST, 1989), - зниження концентрації гемоглобіну у венозній крові менш 120г/л для жінок і менш 130г/л для чоловіків [Ар утюнов Г.П. Анемия у больных с ХСН // Журнал Сердечная Недостаточность. - 2003 - Т.4, №5 - С.224-228; Преображенский Д.В., Воробьев П.А., Некрасова Н.И. и соавт. Анемия у больных с хронической сердечной недостаточностью: распространенность и клиническое значение // Клин, геронтол. - 2005; 10: 40-43]. З числа обстежених було 53 (44,1%) чоловіка і 67 жінок (55,9%), середній вік яких склав 66,7±15,7 років. ХСН II ФК діагностований у 49 пацієнтів, III ФК - у 42 і IV ФК у 29 хворих. Тривалість анамнезу ХСН на фоні ІХС коливалася від 3 до 18 років, у середньому склавши 11,7 років, 45 хворих (37,5%) раніше перенесли гострий інфаркт міокарда, що у 3-х пацієнтів (6,67%) ускладнився хронічною аневризмою серця. Гіпертонічна хвороба спостерігалася у 107 (89,17%) обстежених. Стабільна стенокардія II-III ФК була діагностована у 53 (44,17%) хворих. Фібриляція передсердь спостерігалася у 31 (25,83%) хворого (постійна форма у 19 (15,83%) пацієнтів, персистуюча у 12 (10%) хворих). Цукровим діабетом страждали 19 (15,83%) хворих. Контрольну групу склали 14 хворих із ХСН І-II ФК ішемічного генезу без ознак анемії. Хворим були виконані наступні методи обстеження: клінічний аналіз крові, визначення гематокриту, рівнів сечовини і креатиніну сироватки крові, швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), що розраховували по формулі Cockroft-Gault. З інструме 5 37548 нтальних методів обстеження проводилася електрокардіографія, рентген-дослідження органів грудної клітини, ехокардіографія, УЗД печінки і нирок, при необхідності виконувалася фіброгастроду о деноскопія. Визначення концентрації заліза в сироватці крові проводилося з використанням тесту "Залізо Хромазурол У СР Моно" («Біофарма», Київ) колориметричним методом на фотометрі медичному аналітичному "Ме фан 8001". Концентрацію феритину в сироватці крові визначали імуноферментним методом з використанням набору реагентів "Ифа-ферритин" (ЗАТ Алкор Био, СанктПетербург), еритропоетину - імуноферментним методом з використанням набору реагентів "ProCon EPO-HS" (ТОВ «Протеиновый контур», Санкт-Петербург). Імуноферментний аналіз проводився на приладі "Stat Fax 303 Plus". Статистична обробка отриманих результатів проводилася з використанням пакета статистичних програм. По мірі прогресування ХСН відбувалося зниження рівня сироваткового заліза: при II ФК ХСН на 30,3% у порівнянні з контролем (р