Спосіб лікування хронічного уретропростатиту хламідійно-уреаплазмової етіології

Спосіб лікування хронічного уретропростатиту хламідійно-уреаплазмової етіології, що передбачає пероральне введення антибіотиків до досягнення стійкого терапевтичного ефекту, який відрізняється тим, що додатково ректально вводять препарат ербісол у вигляді супозиторію по одному супозиторію на ніч протягом 14-21 дня. Винахід відноситься до медицини, зокрема до способу лікування хронічного уретропростатиту, який є наслідком ураження внутрішньоклітинними бактеріями Chlamydia trachomatis в асоціації з Ureapfasma Urealyticum. Відомо, що С. trachomatis і U. Urealyticum уражують урогенітальний тракт. Щорічно на урогенітальний хламідіоз хворіють біля 80 мільйонів людей, з них в асоціації з U. Urealyticum до 24,8%. Лікування урогенітальної патології хламідійно-уреаплазмової етіології дуже важка задача і часто ця хвороба ускладнюється хронічним простатитом. Тривалий час уретропростатит хламідійно-уреаплазмової етіології лікували антибіотиками, зокрема препаратами тетрациклінового ряду. Але, таке лікування, по- перше, потребує тривалого прийому препарату, а, по-друге, тетрацикліни мають певні протипоказання. Зокрема, ці препарати не можна застосовувати при вагітності. Найближчим до способу, що заявляється, є спосіб лікування хронічного уретропростатиту хламідійно-уреаплазмової етіології, який передбачає комплексне пероральне введення антибіотиків (див. Мавров И.И., Мавров Г.И. Лечение хламидиоза и микоплазмоза. Харьков, "Факт", 2000 г., с. 18-21). У відповідності з відомим способом, спочатку перорально вводять лікарський препарат антибіотик ципринол в дозі 200-400 мг двічі на день протягом 10-14 діб. Через 3-4 днів після прийому ципринолу перорально вводять препарат антибіотик фромілід по 500 мг двічі на добу протягом 14 21 діб. Загальна тривалість курсу лікування вказаними антибіотиками 24-35 діб. Даний спосіб обрано прототипом. Прототип збігається з винаходом, що заявляється, у тому, що: 1. Обидва способа призначені для лікування хронічної урогенітальної патології з ускладненнями хламідійно-уреаплазмової етіології (в т.ч. простатиту). 2. Лікування передбачає пероральне введення антибіотиків. 3. Антибіотики вводять до досягнення стійкого терапевтичного ефекту. Але відомий спосіб має слідуючи недоліки: - жорстка антибактеріальна терапія (прийом антибіотиків протягом 24-35 днів); - пригнічення імунної системи хворого; - дискомфортний стан шлунково-кишкового тракту, в т.ч. печінки. В основу винаходу поставлено задачу в способі лікування хронічного уретропростатиту хламідійно-уреаплазмової етіології, за рахунок додаткового введення препарату ербісол у вигляді супозиторію, забезпечити підвищення ефективності лікування даної урогенітальної патопогії. Поставлена задача вирішена в способі лікування хронічного уретропростатиту хламідійноуреаплазмової етіології, що передбачає пероральне введення антибіотиків до досягнення стійкого терапевтичного ефекту тим, що додатково ректально вводять препарат ербісол у вигляді супози 00 in N. О> CO О» 39758 торію, по одному супозиторію на ніч протягом 1420 днів. Новим у винаході, що заявляється, є наявність слідуючих ознак: - додатково вводять препарат ербісол; - препарат ербісол вводять ректально у виді супозиторію; - препарат ербісол вводять по одному супозиторію на ніч. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що заявляється, і досягнутим результатом можна пояснити слідуючим. Препарат ербісол виробляє Науково-виробничш центр "ЕРБГС" м.Київ. Він уявляє собою небілковий комплекс природних органічних сполук негормональної природи, виділений з ембріональної тканини великої рогатої худоби. У своєму складі він містить низькомолекулярні специфічні "сигнальні" молекули, які активізують природні, еволюційно сформовані механізми пошуку і ліквідації патологічних змін в органах і тканинах. Вказані специфічні "сигнальні" молекули сприяють більш повній реалізації генетичного потенціалу організму. Препарат ербісол рекомендовано Міністерством охорони здоров'я України для широкого застосування, він має дуже широкий спектр застосування, зокрема: - як гепатопротектор; - в гастроентерології; - в хірургії; - в стоматології; - в ендокринології; - в геронтології. З науково-технічної і патентної літератури невідомо, що препарат ербісол проявляє потенціюючу дію по відношенню до антибактеріальних засобів. Саме завдяки цьому запропоновано застосування його при лікуванні хронічного уретропростатиту хламідійно-уреаплазмової етіології. Підвищення ефективності лікування вказаної хвороби можна пояснити слідуючим. Даний спосіб дозволив пом'якшити антибактеріальну терапію, тобто лікувати хворого короткими курсами, що значно менше пригнічує імунну систему. Крім того даний спосіб лікування не дає ускладнень шлунково-кишкового тракту, в т.ч. печінки. Тривалість прийому супозиторію (14-21 днів) виявлена при дослідженні хворих з різною ступіиню захворювання на хронічний уретропростатит. Введення ербісолу менше 14 днів суттєво знижує ефективність лікування, а збільшення тривалості недоцільно, тому що терапевтичний ефект у самому важкому стані захворювання проявляється на 20-21 день. Заявники не заявляють як антибіотики конкретні препарати, тому що вони підбираються лікарем з ряду відомих і таких, які дозволені до використання в медичній практиці. У прикладі здійснення способу наведені ципринол і фромілід, тому що ці антибіотики застосовуються у способі по прототипу. Це дозволяє порівняння двох способів зробити коректним. Доза, тривалість і порядок прийому антибіотиків такі, як у прототипа, тому ці ознаки не є суттєвими. Спосіб здійснюється слідуючим чином. Хворий на хронічний уретропростатит хламідійно-уреаплазмової етіології спочатку приймає перорально антибіотик ципринол в інфузійній формі у дозі 400 мг двічі на день протягом 7 днів. На 8й день хворий припиняє прийом ципринолу і приймає тільки препарат ербісол ректально по одному супозіторію на ніч протягом 7 днів. Після цього, починаючи з 15 дня лікування, хворий приймає ербісол (як описано вище) і перорально антибіотик фромілід у дозі 500 мг двічі на день. Тривалість сумісного прийому ербісолу (ректально) і фроміліду (перорально) 7-14 днів. На протязі усього курсу лікування хворий також приймає протигрибкові препарати, вітаміни. Йому назначають фізіотерапію, сімптоматичне лікування. Приклад. Хворий Б., 1966 р. народження, амбулаторна картка №13. Діагноз: хронічний уретропростатит хламідійно-уреаплазмової етіології. Вперше з'явилися ознаки захворювання урогеніталій у жовтні 1997 р. У поточний час хворий скаржиться на загальний дискомфортний стан, неприємні відчуття, свербіж у сечовипускному каналі, мізерні слизові виділення, злипання зовнішнього отвору уретри, періодичний біль під час ерекції, у попереково-крижевій області, у пахвині і промежині. При об'єктивному обстеженні зовнішніх статевих органів, а також пальпаторному дослідженні передміхурової залози суттєвих змін не відмічено. При дослідженні зскребених препаратів слизової уретри за допомогою світової" мікроскопії було відмічено до ЗО лейкоцитів, а у виділенні простати до 60 лейкоцитів у полі зору. Методом прямої імунофлюоресценції виявлено антиген С trachomatis, а методом полімеразної ланцюгової реакції визначені ДНК C.trachomatis, ДНК Ureaplasma Urealyticum. Хворий Б. прийняв протихламідійно-уреаплазмовий курс лікування протягом 27 днів за наступною схемою: 7 днів - препарат ципринол перорально по 400 мг двічі на день; 7 днів - тільки препарат ербісол ректально по одному супозиторію на ніч (склад супозиторію: порошок ербісолу- 35 мг, масло какао - 1 гр). 14 днів - препарат ербісол ректально по одному супозиторію на ніч і препарат фромілід перорапьно по 500 мг двічі на день. По закінченню курса лікування клінічні симптоми були відсутні. При лабораторному дослідженні зскребеного матеріалу слизової уретри і виділення передміхурової' залози виявлено лейкоцитів у полі зору 5-7, антиген і ДНК C.trachomatis та U.Urealyticum не виявлені. Стан пацієнта після лікування задовільний. Скарги відсутні. Спосіб, що заявляється, апробовано на кафедрі шкіряних і венеричних хвороб Одеського медичного університета. Було обстежено 60 чоловіків хворих на хронічний уретропростатит хламідійно-уреаплазмової етіології. Хворі були поділені на II групи по ЗО осіб. Хворі І групи пройшли курс лікування по загальноприйнятій методиці. Хворі II групи лікувалися по способу, що заявляється. 39758 Результати обстеження показали, що в І групі з ЗО пацієнтів 19 чоловік видужали (63,3%). У І! групі з ЗО пацієнтів видужали 26 чоловік (86.7%). Таким чином, проведені дослідження підтвердили ефективність запропонованого способа лікування хронічного уретропростатиту хламідійноуреаплазмової етіології. Тираж 50 екз. Відкрите акціонерне товариство «Патент» Україна, 88000, м. Ужгород, вул. Гагаріна, 101 (03122) 3 - 7 2 - 8 9 (03122) 2 - 5 7 - 0 3