Спосіб лікування хворих на оперізувальний герпес

Спосіб лікування хворих на оперізувальний герпес, який включає застосування медикаментозних засобів противірусної дії, зокрема ацикловіру, який відрізняється тим, що додатково призначають індуктор ендогенного інтерфероноутворення, наприклад циклоферон, по 2мл 12,5% розчину внутрішньом'язово в 1-й, 2-й, 4-й, 6-й і 8-й день, а препарат ацикловір призначають по 400мг 5 разів на добу всередину протягом 7 днів. препарату. Слід взяти до уваги і те, що ацикловір як екзогенний середник недостатньо узгоджується з індивідуальними біоритмологічними процесами в організмі, що також до певної міри обмежує клінічну ефективність відомого способу. Виходячи з наведеного, в основу корисної моделі поставлено завдання вдосконалити відомий спосіб, в якому шляхом комбінованого застосування препарату прямої противірусної дії з лікарським засобом - індуктором синтезу ендогенних противірусних чинників, досягають підвищення лікувальної ефективності лікувального способу. При розгляді технічного завдання було взято до уваги те, що при введенні індуктора ендогенного інтерфероноутворення в організмі ініціюється синтез інтерферону, чим, на противагу застосуванню екзогенного інтерферону, досягають усунення небажаної антигенності, пірогенності, та інших проявів можливої медикаментозної непереносності. Синтез ендогенного інтерферону є збалансованим імуногенним процесом в організмі, а отже підлягає впливу регуляторних систем організму. До того ж, одноразове введення індуктора інтерференогенезу оптимізує процес довготривалої циркуляції ендогенного інтерферону. Утворений в організмі власний інтерферон, у продукуванні якого беруть участь різні клітини і тканини, забезпечує функціональний синергізм інших компонентів імунної системи, зокрема таких, як фагоцитоз, антитілопродукція, мобілізація системи комплементу та ін. З відомих препаратів інтерфероноіндукторної дії оптимальним щодо поставлених завдань є циклоферон, спроможний CM 4122 ініціювати синтез а - , р - і у - інтерферон ів, не викликаючи алергенної, мутагенної, ембріотоксичної дії і небажаного кумулятивного ефекту [2, 3]. Беручи до уваги наведені міркування, поставлене завдання вирішують тим, що у відомому способі лікування хворих на оперізувальний герпес, який включає застосування медикаментозних засобів противірусної дії, зокрема ацикловіру, відповідно до винаходу додатково призначають індуктор ендогенного інтерфероноутворення, наприклад, циклоферон по 2мл 12,5% розчину внутрішньом'язово в 1-й, 2-й, 4-й, 6-й і 8-й день, а препарат ацикловір призначають по 400мг 5 разів на добу всередину протягом 7 днів. Спосіб здійснюють таким чином. Для лікування хворих на оперізувальний герпес призначають ацикловір по 400мг 5 разів на добу всередину протягом 7 днів і одночасно застосовують індуктор ендогенного інтерфероноутворення, а саме циклоферон по 2мл 12,5% розчину внутрішньом'язово в 1-й, 2-й, 4-й, 6-й і 8-й день. Висновок про ефективність лікування за запропонованим способом здійснюють на основі оцінки результатів клінічного випробування та нормалізації імунологічних показників. Приклад 1 Хвора Я., 41 рік, госпіталізована в інфекційне відділення на 3-й день хвороби зі скаргами на постійний виражений пекучий біль в правій половині грудної клітки, підвищення температури тіла до 38°С. При огляді по ходу міжреберних нервів Th v Thvi виявлено середньої вираженості еритему розміром 2x8 см, в цій же ділянці згруповані везикульозні висипання, розмір елементів висипки 3x3 мм. Встановлено діагноз: первинний типовий локалізований оперізувальний герпес, спінальна форма із локалізацією Thv-Thvi справа, перебіг середнього тяжкості. Призначено лікування: циклоферон по 2мл 12,5% розчину внутрішньом'язово на 1,2, 4, 6, 8-й дні, ацикловір по 400мг 5 разів на добу 7 днів підряд, та симптоматичні засоби. Протягом 2 діб слідкували за температурою та іншими можливими реакціями на введення циклоферону. Побічних ефектів не виявлено, навпаки температура знизилась до 37,2°С, а на 3 добу нормалізувалась. На другий день нових висипань не з'явилось, міхурці попритухали, дещо зменшився біль. На третій день висипання почали покриватись кірочками На 4-5 день зона уражень вкрита кірочками, значно зменшився біль. На 7 день біль припинився. На 9 день кірочки повідпадали, поверхня очистилась, лише залишились плями пігментації в місцях колишніх висипань. На 10 день хвора в задовільному стані, із видужанням, виписана додому. Приклад 2 Хворий П., 42 роки, госпіталізований в клініку інфекційних хвороб з діагнозом: превинний атиповий (бульозний) локалізований оперізувальний герпес, спінальна форма із локалізацією Thvii-Thx справа, перебіг середньої тяжкості. В день госпіталізації хворий скаржився на висипку, що з'явилася протягом 1-го дня в ділянці бокової поверхні грудної клітки, біль, печію, свербіж у зоні ураження. Хворіє протягом 4-х днів, при чиною захворювання вважає переохолодження. Відмітив підвищення температури тіла, зниження працездатності, порушення сну, посилення болю в зоні грудної клітки справа. Стан хворого був середньої тяжкості. На шкірі бокової поверхні грудної клітки справа в зоні інервації Thvii-Thx згруповані везикульозні герпетичні висипання, поодинокі булли з прозорим серозним вмістом. Температура тіла 37,3°С. Пульс 84 удари за хвилину, ритмічний, задовільного наповнення, артеріальний тиск крові 120 і 70мм.рт.ст. Серцева діяльність ритмічна, тони чисті, звучні. Дихання везикулярне на всьому протязі вислуховування. Живіт при пальпації м'який, безболючий. Край печінки на рівні реберної дуги. Селезінка, нирки не пропальповуються. Імунологічні показники: Т-спонтанні - 49%, Тхелпери - 36%, Т-супресори - 13%, Т-активні 34%, 0-лімфоцити -15%, Т-неповні - 20%, В-клітини - 14%, D-клітини - 3%, Th/Ts - 3,60; Ig A - 1,20г/л, Ід М - 4,13г/л, Ід G - 3,80г/л, ЩК - 150, лізоцим 1,45г/л. Побічних ефектів на призначені препарати не відмічено. На 2-й день лікування у хворого значно зменшились гіперемія, набряк, біль, зникли симптоми загальної інтоксикації. На 3-й день лікування - нормалізувалася температура тіла. На 5-й день везикульозні та бульозні елементи почали підсихати, з утворенням кірочок на 8-й день. На 10-й день припинились болі. Відпадіння кірочок спостерігалося на 12-14-й день лікування. Повторне імунологічне дослідження виявило позитивні зміни показників: Т-спонтанні - 6 1 % , Т-хелпери 45%, Т-супресори - 16%, Т-активні - 37%, 0лімфоцити - 9%, Т-неповні - 15%, В-клітини - 11%, D-клітини - 2%, Th/Ts - 2,81; Ig A - 1,45г/л, Ig M 2,90г/л, Ід G - 3,24г/л, ЦІК -120, лізоцим -1,57г/л. У задовільному стані хворого виписано додому. Хворий перебував у стаціонарі 14 днів. Приклад З Запропонованим способом проведено лікування 19 хворих на оперізу вальний герпес. В усіх випадках був досягнутий позитивний лікувальний ефект, на що вказують дані, наведені в таблиці 1. Контролем були хворі (22 чол.), лікування яких проведено за відомим способом-прототипом. З наведених у таблицях 1 та 2 даних видно, що у хворих, лікування яких відбувалося запропонованим нами способом, швидше відбувалася інволюція висипки, та заміна її кірочками ніж у хворих, лікованих способом-прототипом (на 6,88±0,74 і 12,10±1,91 день лікування відповідно), біль припинявся відповідно на 11,29±1,93 і 17,41±3,04 день, кірочки відпадали на 15,25±1,67 і 21,38±2,57 день. Спостерігалася тенденція до нормалізації показників імунної ланки. Т-хелпери, Т-супресори, Тактивні, Т-неповні та 0-лімфоцити наближалися до норми швидше у хворих, лікованих запропонованим способом. В цієї ж групи значно рідше відмічалися залишкові явища. Пігментація у 10 (24,4%) хворих, у 3 (7,3%) - рубці, парестезії - у 5 (12,2%), постгерпетична невралгія лише у 1 (2,4%) хворого. Тоді як у групі, лікованій способом-прототипом, пігментація у 13 (31,7%) хворих, рубці у 9 (21,9%), парестезії також у 9 (21,9%) пацієнтів. Постгерпетична невралгія у 4 (9,7%) хворих. Таким чином, запропонований спосіб забезпе 4122 чує ефективніший, ніж за способом-прототипом, клінічний результат лікування хворих на оперізувальний герпес і може бути рекомендований до застосування в широкій лікувальній практиці. Джерела інформації: 1. Баринский И.О., Львов Н.Д., Самойлович Е.О.. Химиотерапия герпетической инфекции // 6 Вопр. Вирусологии. -1999. -Т.31, №1. - С.6-18. 2. Хахалин Л.Н., Абазова Ф.И. Принципы патогенетической противогерпетической химиотерапии острых и рецидивирующих герпесвирусных инфекций // Клин. Медицина. -1995. - №3. - С. 55-59. 3. Циклоферон в лечении заболеваний инфекционной природы (методические рекомендации) под ред. А.А. Руденко, - Киев. - 2000. - 24с. Таблиця 1 Показники клінічної ефективності комбінованого застосування ацикловіру і циклоферону у хворих на оперізувальний герпес (М±т) Показники Група спостереження Інволюція п висипки, Відпадіння поява кірочок кірочок Нормалізація температури Залишкові явища Зникнення Пігментація болю Рубці Парестазії абс. % абс. % абс. % Контрольна 22 12,10±1,91 21,38±2,57 3,50±0,84 17,41 ±3,04 13 31,7 9 21,9 9 21,9 Дослідна 19 6,88±0,74* 15,25+1,67* 3,25±0,47* 11,29±1,93^ 10 24,4 3 7,3 5 12,2 Постгерпетична невралгія абс % 9,7 4 1 2,4 Примітка: * - зміни достовірні (р