Спосіб лікування тубооваріальних утворень запального генезу

Спосіб лікування тубооваріальних утворень запального генезу, що включає застосування ан 3 рийнятих стандартних методик вже застаріли, занадто обтяжливі та сповільнюють процес діагностики і лікування. Відомі способи лікування гнійних захворювань придатків матки із застосуванням в післяопераційному періоді шляхом лімфотропного [1] чи інтраартеріального [10] введення антибіотиків завдяки інтраопераційній катетеризації судин. Суттєвим недоліком даних способів є велика технічна складність катетеризації дуже тонких судин в умовах інфільтрованих тканин при запаленні. Крім того, великі концентрації антибіотиків без імунокорекції як цитостатики пригнічують місцевий та гуморальний імунітет. Відомий спосіб лікування гнійних запальних процесів придатків матки шляхом ендохірургічних органозберігаючих операцій з післяопераційною магніто-лазерною терапією для стимуляції імунітету [13]. Найбільш близьким та обраним в якості прототипу є спосіб використання антибактеріальних засобів із застосуванням озонованих розчинів для промивання черевної порожнини при перитонітах в післяопераційному періоді [6, 7]. Як відомо, озон володіє бактерицидними, імуномодулюючими біостимулюючими, дезінтоксикаційними властивостями, що дозволяє використовувати озонотерапію в різних галузях медицини, зокрема в хірургії. Але незважаючи на це, використання озону не дає повноцінного відновлення імунної системи бо при гнійних тубооваріальних утвореннях малого тазу і пельвіоперитонітах розвивається вторинна імунна недостатність (найчастіше II-III ступенів), що полягає в зниженні абсолютного числа лімфоцитів. Задача, яка вирішується способом, що заявляється, є вдосконалення лікування гнійних тубооваріальних утворень органів малого тазу у жінок репродуктивного віку. Технічний результат, що досягається, полягає в більш ефективній схемі лікування з відновленням імунної системи жінки. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі лікування хворих з гнійними тубооваріальними утвореннями органів малого тазу і (або) пельвіоперитонітами, який включає застосування антибактеріальних, дезінтоксикаційних препаратів та місцевого застосування озонованих розчинів після лапаротомної або ендоскопічної операції, згідно корисної моделі, в якості імуномодулятора призначають внутрішньовенно поліоксидоній в дозі 6мг на одне застосування, попередньо розчинивши його в 2мл ізотонічного розчину хлориду натрію (курс лікування - 5 ін’єкцій) і паралельно проводять внутрішньовенну інфузійну терапію озонованим 0,9% розчином NaCl 400-800мл з концентрацією озону 4мг/л. Час проведення інфузії - 2 години, кількість - 2 рази на добу. Відмінною особливістю способу, що заявляється, є поєднання безпосередньої бактерицидної дії озонованих розчинів і ліквідації тканинної гіпоксії у вогнищі запалення при місцевому його застосуванні з багатогранними лікувальними властивостями озону при парентеральному способі введення і одночасне використання в якості іму 47984 4 номодулятора поліоксидонія внутрішньом'язево, що сприяє більш швидкому відновленню імунної системи жінки на фоні стандартно проведеної антибіотикотерапії. За доступними літературними даними такий спосіб лікування гнійних тубооваріальних утворень органів малого тазу невідомий. Призначення імуномодуляторів базується на результатах проведеного дослідження імунологічного статусу, визначенні чутливості до тих чи інших імунокоректорів. При проведенні попереднього аналізу встановлено, що при вторинній імунній недостатності ІІ-III ступенів препаратом вибору є поліоксидоній. Поліоксидоній - високомолекулярний хімічно очищений імуномодулятор, отриманий за допомогою направленого хімічного синтезу. За своїм хімічним складом поліоксидоній близький до речовин природного походження. Препарат володіє широким спектром фармакологічної дії на організм: імуномодулюючим, дезінтоксикаційним, антиоксидантним та мембранопротекторним. В основі механізму імуномодулюючої дії поліоксидонію лежить пряма активація фагоцитуючих клітин і природних кілерів, а також стимуляція утворення антитіл. Слід зауважити, що даний препарат здійснює корегуючий вплив тільки на значно змінені параметри імунітету і не впливає на показники, які знаходяться межах середніх значень, що є дуже важливим [8]. Вищезазначене дозволяє рахувати доцільним і перспективним подальше розширення показань для застосування поліоксідонію в клінічній практиці, особливо при вторинних імунодефіцитах різного генезу, які супроводжуються ендогенною інтоксикацією. Парентеральне введення озону посилює окислювально-відновні зовнішньо- і внутрішньоклітинні процеси, стимулює синтез біологічноактивних речовин і активність імунокомпетентних клітин периферичної крові, мобілізує гуморальну ланку протиінфекційного захисту, поліпшує мікроциркуляцію, периферичний кровообіг і оксигенацію тканин за рахунок судинорозширюючої дії та полегшення віддачі кисню оксигемоглобіном [3, 4, 12]. Позитивний ефект при цьому виникає за рахунок оптимізації функцій крові шляхами, близькими до фізіологічних механізмів регуляції основних складових кисневого гомеостазу [4] і сприяє активізації власних детоксикаційних систем організму. Запропонований спосіб здійснюється наступним чином. Хворі, в ранньому післяопераційному періоді отримують стандартну антибактеріальну, дезінтоксикаційну терапію на фоні активної евакуації запального ексудату з порожнини малого тазу шляхом довгочасного промивного дренування озонованим фізіологічним розчином (перші дві доби), внутрішньом’язево один раз на добу призначають поліоксідоній (6мг розчиняють в 1,5-2мл 0,9% NaCl, курс лікування - 5 ін’єкцій) і паралельно налагоджують систему для внутрішньовенної інфузії озонованого розчину 0,9% NaCl в об’ємі 400800мл з концентрацією озону 4мг/л (час проведення інфузії - 2 години, кількість - 2 рази на добу). Для одержання озону із кисню і наступного озону 5 вання розчинів використовували медичний озонатор "Промінь-02" виробництва підприємства "ВАТРА-ЕКОМЕД" згідно інструкції приладу. Можливе використання інших медичних озонаторів. Таке лікування проводять протягом 3-4 доби. Приклад конкретного використання Приклад № 1: Хвора С., 29 років історія хвороби №1896 поступила в гінекологічне відділення МКЛ № 18 м. Києва 06.08.2008 р. з діагнозом: "Двосторонні тубооваріальні утворення запального генезу". Скарги на біль в нижніх відділах живота, підвищення температури тіла до 38,6 °С. Об'єктивно: тіло матки пом'якшене, збільшене до 7-8 тижнів вагітності, болісне під час пальпації, придатки з обох сторін без чітких контурів, розмірами до 810см зліва та 7 6см справа, різко болючі при пальпації. Обстеження: Ан. крові загальний: Нb 90г/л., еритроцити - 3,0 1012, лейкоцити - 12,8 109, лейкоцитарна формула: П-11% С-68%, Ly-18%, М3%; ШОЕ-18мм год.; Ан. виділень із цервікального каналу: лейкоцити густо покривають все поле зору. Gn., Tr. - не знайдено. Бактеріологічне дослідження із цервікального каналу - епідермальний стафілокок - IVст., кишкова паличка - IIIст. При ультразвуковому дослідженні підтверджено попередній діагноз. 07.08.2008р. проведено оперативне втручання з видаленням однієї маткової труби, санації абсцесів і малого тазу, дренування. Призначено стандартна антибактеріальна (два антибіотики), десенсибілізуюча, дезінтоксикаційна терапія. Розпочато промивне дренування малого тазу озонованим фізіологічним розчином, внутрішньом'язево один раз на добу призначено поліоксідоній (6 мг - 5 ін'єкцій) і паралельно - внутрішньовенні інфузії озонованого розчину 0,9% NаСІ в об'ємі 800мл з концентрацією озону 4мг/л (час проведення інфузії 2год., швидкість введення - 15-20 кап. за 1 хв. , кількість - 2 рази на добу) - 3 доби. 08.08.2008 - відмічено, зниження температури тіла до 37,1°С. Без інших методів лікування, після контрольних аналізів крові і ультразвукового дослідження органів малого тазу на 7-у добу в задовільному стані хвора К. виписана додому. Нами обстежено 22 хворих (основна група) і проведено лікування за вищеозначеною методикою. Контрольну групу склали 20 хворих, що лікувались в післяопераційному періоді за загальноприйнятими методами (без парентеральної озонотерапії і поліоксідонію). В основній групі клінічно чіткий позитивний ефект був більш виражений і з'являвся раніше ніж у контрольній. Так, в середньому на 2,9 доби швидше нормалізувалась температура тіла, зникав біль в гіпогастральних ділянках, нормалізувався нічний сон, зменшувались ознаки загальної інтоксикації. За лабораторними показниками відзначено більш раннє зниження лейкоцитарного індексу, підвищення фагоцитарної активності нейтрофілів на 39,1 9,6% (р