Спосіб експериментального моделювання синдрому інсулінорезистентності

Спосіб експериментального моделювання синдрому інсулінорезистентності, що включає введення тваринам речовини-ініціатора процесу розвитку синдрому інсулінорезистентності, який відрізняється тим, що як речовину - ініціатор процесу розвитку інсулінорезистентності застосовують дексаметазон, який вводять підшкірно по 15 мкг на 1 кг ваги тварини 1 раз на день натщесерце протягом восьми тижнів. (19) (21) u200912082 (22) 24.11.2009 (24) 10.03.2010 (46) 10.03.2010, Бюл.№ 5, 2010 р. (72) ВАВІЛОВА ЛАРИСА ЛЕОНІДІВНА, КРЯЧОК ТЕТЯНА АНАТОЛІЇВНА, АМБРОСКІНА ВІКТОРІЯ ВАЛЕНТИНІВНА (73) НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР "ІНСТИТУТ КАРДІОЛОГІЇ ІМЕНІ АКАДЕМІКА М.Д. СТРАЖЕСКА" АМН УКРАЇНИ 3 ності, що включає введення тваринам в якості речовини-ініціатора процесу розвитку інсулінорезистентності пірогеналу. Недоліками даного способу є те, що активація системного запального процесу за допомогою бактеріальних агентів надзвичайно рідко є причиною розвитку синдрому інсулінорезистентності у природних умовах. Крім того, цей процес моделювання є досить трудомістким, складним та не є природнім, що значно знижує інформативність та достовірність даних, отриманих при його дослідженні. В основу корисної моделі покладено завдання створення способу експериментального моделювання синдрому інсулінорезистентності на лабораторних тваринах, в якому шляхом застосування нової речовини та режимів її використання підвищується інформативність та достовірність результатів досліджень, отриманих із застосуванням цього способу внаслідок наближення процесу розвитку синдрому інсулінорезистентності до його природних механізмів та значно спрощується сам процес моделювання. Поставлене завдання вирішується тим, що у способі експериментального моделювання синдрому інсулінорезистентності тваринам вводять речовину - ініціатор процесу розвитку синдрому інсулінорезистентності. Новим в способі є те, що, в якості речовини ініціатора процесу розвитку інсулінорезистентності застосовують дексаметазон, який вводять підшкірно в дозі по 15 мкг на 1кг ваги тварини 1 раз на день натще серце протягом восьми тижнів. Дексаметазон є синтетичним глюкокортикоїдом, який здатний викликати пригнічення окислення ліпідів, накопичення токсичних проміжних продуктів їх метаболізму, призводить не тільки до розвитку інсулінорезистентності, як системної, так і інсулінорезистентності гепатоцитів, але й до виникнення системних порушень метаболізму ліпідів, ліпопротеїнів та глюкози, до зростання активності системного запалення, тобто до комплексу факторів, які відповідають синдрому інсулінорезистентності. Внаслідок застосування нових ознак способу з'являється можливість спростити процес моделювання синдрому інсулінорезистентності, в експериментальних умовах наблизити його відтворення до природних механізмів, завдяки цьому підвищити інформативність даних, отриманих із застосуванням заявленого способу, на основі отриманих даних розробити методи впливу на патогенетичні механізми синдрому інсулінорезистентності та проконтролювати ефективність лікувального втручання. Запропонований спосіб ілюструється прикладом. Відтворення синдрому інсулінорезистентності із застосуванням способу, що заявляється, було проведене на 12 дорослих кролях породи "шиншила" вагою 2,5-3,0 кг. Піддослідним тваринам дексаметазон вводили підшкірно по 15 мкг на 1кг ваги тварини 1 раз на день протягом восьми тижнів. 48414 4 Для контролю за розвитком процесу визначали чутливість до інсуліну за допомогою інсулінової проби, яка виконувалась наступним чином. З краєвої вени вуха кроля брали кров, визначали рівень глюкози в плазмі цієї крові, далі кролю вводили підшкірно інсулін (препарат Актрапід) з розрахунку 0,2 ОД на кг ваги, і визначали рівень глюкози в плазмі крові через 60 і 120 хвилин після ін'єкції [див. БМЭ-1978.-ИЗД 3-е.- т. 9. -С 264-265]. Зниження рівня глюкози в плазмі крові через 60 хв після ін'єкції інсуліну не менше ніж на 50% свідчило про високий рівень чутливості до інсуліну. Дослідження глюкози проводились на полуавтоматичному біохімічному аналізаторі "BTS330" з використанням реактивів фірми "BioSystems" згідно з наказом №290 МОЗ СРСР від 11 04 72 "Об унификации клинических лабораторных методов исследований". Порушення ліпідного обміну, характерні для синдрому інсулінорезистентності, визначали за допомогою визначення рівня ТГ в крові. Про активацію системного запалення судили за збільшенням концентрації С-реактивного протеїну в крові. Визначення концентрації ТГ та Среактивного протеїну в крові проводились на полуавтоматичному біохімічному аналізаторі "BTS330" з використанням реактивів фірми "BioSystems" згідно з наказом №290 МОЗ СРСР від 11 04 72 "Об унификации клинических лабораторных методов исследований". Визначення всіх показників було проведене двічі: перший раз - до початку підшкірного введення кролям дексаметазону, другий раз - через вісім тижнів введення дексаметазону за зазначеною вище схемою. Результати представлені в таблиці 1, 2 та таблиці 3. Як видно з таблиці 1, до початку введення дексаметазону у піддослідних тварин чутливість до інсуліну була високою, про що свідчить достовірне зменшення рівня глюкози у плазмі крові через 60 хвилин після підшкірної ін'єкції інсуліну в середньому по групі на 50% (Р