Спосіб фотодинамічної терапії злоякісних пухлин

Спосіб фотодинамічної терапії злоякісних пухлин, який відрізняється тим, що введення в організм з пухлиною пухлинотропних фотосенсибілізуючих сполук (гематопорфірин) проводять у формі їх комплексів з антитілами до ангіогенних факторів і світлове (лазерне) опромінення пухлин здійснюють в часові точки доби, вибрані з урахуванням циркадіанних коливань у перебігу процесів ангіогенезу. (19) (21) u201009186 (22) 21.07.2010 (24) 25.01.2011 (46) 25.01.2011, Бюл.№ 2, 2011 р. (72) ГАМАЛІЯ МИКОЛА ФЕДОРОВИЧ, ЛІСНЯК ІВАН ОЛЕКСІЙОВИЧ, ШИШКО ЄВГЕНІЯ ДЕНИСІВНА, ПРОКОПЕНКО ІГОР ВІКТОРОВИЧ, МАМЧУР АНАТОЛІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ (73) ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ, ОНКОЛОГІЇ ТА РАДІОБІОЛОГІЇ ІМ. Р.Є. КАВЕ 3 клітини, які беруть безпосередню участь у формуванні зон неоваскуляризації при розвитку пухлини, подальшому її рості та метастазуванні. Преферентність ендотеліальних клітин як мішеней для впливу на пухлину визначається експресією на їх поверхні рецепторів до цитокінів ангіогенезу, зокрема VEGF. Використання такого варіанту ФДТ здатне підвищити фотодинамічний протипухлинний ефект при зниженні доз введених фотосенсибілізаторів та зменшити рівень їх токсичності. Враховуючи ритмічний характер секреції пухлинами VEGF на протязі доби [7, 8], на ФДТ переносять принципи лікарської хронотерапії раку, які полягають у врахуванні біоритмічних (добових) коливань чутливості клітин до протипухлинних хіміопрепаратів, що відкриває можливість підвищити ефективність фотосенсибілізації пухлин за рахунок введення ангіогенезо-спрямованих кон'югованих фотосенсибілізаторів у період підвищеної концентрації VEGF тканини та проводять ФДТ пухлин, орієнтовану на циркадіанні коливання процесів ангіогенезу в них. Приклади практичного застосування корисної моделі Враховуючи дані стосовно добових коливань вмісту VEGF та накопичення імунокон'югату в пухлинах мишей (карциномі Льюїс та саркомі 180), проведено ФДТ мишей з цими пухлинами, використовуючи кон'югат гематопорфірин-антиVЕGF. Перед початком експерименту тварин витримували два тижні у темряві для встановлення вільноперебігаючого добового ритму. За цей термін миші мали перейти на генетично притаманний їм циркадіанний ритм. Для дослідів з ритмоорієнтованої ФДТ саркому 180 перещеплювали мишам підшкірно, карциному Льюїс - в подушечку лапки. Після перещеплення пухлин мишей переводили на світловий режим 12 год. світло: 12 год. темрява (світло від 8.00 до 20.00, темрява - від 20.00 до 8.00). На такому світловому режимі миші перебували до кінця експерименту. При досягненні пухлинами діаметру 0,5-0,7см (карцинома Льюїс) або 1,0см (саркома 180) тваринам вводили кон'югований з антитілами або вихідний фотосенсибілізатор у дозі 0,05мг на мишу (за гематопорфірином). Препарати вводили внутрішньоочеревно в час максимального (о 14.00 год.) або мінімального (о 2.00 год.) вмісту VEGF в пухлинах. Світлове опромінення проводили через добу в ті ж часові точки, тобто о 14.00 або о 2.00 год. Використовували червоне (=635нм) випромінювання лазера на напівпровідниках (ВО «Фотоніка плюс», Черкаси, Україна) в дозі 30Дж/см2 при вихідній потужності 30мВт та щільності потужності 26мВт/см2. Обирали дозу лазерного опромінення з таким розрахунком, щоб не спричиняти повного гальмування росту пухлин і мати можливість спостерігати динаміку його пригнічення. Раніше нами було встановлено, що при ФДТ з досліджуваним імунокон'югатом при дозі лазерного опромінення 30Дж/см2 зворотного розвитку зазнають пухлини діаметром до 8мм. Пухлини більшого розміру продовжують рости, хоч і повільніше порівняно з кон 56828 4 тролем. Неповне гальмування і продовження росту таких пухлин пояснюється очевидно обмеженим проникненням червоного світла в глибину пухлинної тканини. Результати проведеної терапії оцінювали за показниками ваги видалених пухлин (карцинома Льюїс) або їх об'єму (саркома 180), якій визначали на 2-у, 9-у та 12-у добу експерименту. На Фіг.1 наведені результати ФДТ карциноми Льюїс, орієнтованої на циркадіанні коливання процесів ангіогенезу в ній. Пухлини, які опромінювались на максимумі вмісту VEGF (о 14.00 год.), мали в кінці експерименту достовірно меншу вагу, ніж пухлини, які опромінювались вночі, тобто за мінімального вмісту в них фактору росту ендотеліальних клітин. В групі мишей, що опромінювались о 14.00, гальмування росту пухлин порівняно з контролем дорівнювало 60,4%, а в групі тварин, що опромінювались вночі - 45%. Таким чином, гальмування росту пухлин у мишей, які опромінювались на максимумі вмісту VEGF, достовірно (р