Спосіб моніторингу ефективності радіо-хемотерапії раку легені

1. Спосіб моніторингу ефективності радіохемотерапії раку легені шляхом променевої дії у режимі традиційного фракціонування на первинний осередок та зони регіонарного метастазування, який відрізняється тим, що режим проведення променевої терапії змінюють залежно від різниці концентрації енолази в крові хворого перед променевим лікуванням та через 2 тижні після початку курсу. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що при зниженні рівня енолази в крові хворого на 50 % променеву терапію продовжують проводити у режимі традиційного фракціонування. 3. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що при зниженні рівня енолази в крові хворого не більше ніж на 15% застосовують прискорений режим загального опромінення: 2 фракції по 1,6 Гр з інтервалом 6 годин та підведення до осередку запалення сумарними осередковими дозами 72 Гр. 4. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що при постійному рівні енолази в крові хворого за добу до проведення прискореного режиму загального опромінення одноразово внутрішньовенно вводять таксотер у дозі 20-40 мг. Корисна модель стосується медицини, а саме променевої терапії, онкології, і може бути використана для лікування раку легені. Проблема лікування неоперабельного раку легені є однією з найскладніших та найважливіших у клінічній онкології. Це пов'язано з неухильним зростанням захворюваності й летальності від цієї патології. За останні 20 років захворюваність на рак легені у нашій країні зросла більше, ніж у 2 рази. Річний приріст хворих з цією патологією складає 3,8%. Це зумовлено тим, що незважаючи на наявність великого спектра досить інформативних методів дослідження, встановлення діагнозу раку легені часто викликає труднощі, і до моменту виявлення захворювання 60 - 70% пацієнтів вже мають поширений пухлинний процес і/або виражену супутню патологію, які перешкоджають радикальному оперативному втручанню. Дані численних дослідників свідчать про те, що променева терапія залишається одним з провідних методів лікування неоперабельного раку легень, що дозволяє надати реальну допомогу близько 80% хворих із первинне виявленим раком легені. У зв'язку з цим проблема підвищення ефективності радіотерапії є особливо актуальною. У даний час у медичній практиці застосовуються способи лікування раку легені, які передбачають променеву дію високими сумарними осередковими дозами (СОД) 60 - 70Гр, що забезпечує ступінь резорбції пухлини більш ніж 50% у 34 40% хворих, а повну - 9 - 12%, але такий режим опромінення викликає променеві реакції (слабкі ЗО - 45%, помірні -65 - 70%). Підвищити ступінь резорбції пухлини та послабити вираженість променевих реакцій при застосуванні високих доз опромінення дозволило використання різноманітних способів радіомодифікації (нетрадиційне фракціонування, гіпербарична оксигенація, радіосенсибілізація). Така тактика лікування дозволила зменшити променеві реакції, збільшити безрецидивний період до 5 - 6 місяців при задовільних показниках резорбції пухлини [Голдобенко Г.В., Канаев С В . Современные подходы к использованию лучевой терапии у больных немелкоклеточным раком легкого //Вопросы онкологии. - 1998. Т.44, №5. - с. 623 - 628]. Відомий спосіб лікування раку легені шляхом променевої дії на первинний осередок та зони регіонарного метастазування. При цьому режим опромінення обирався з урахуванням критеріїв: 00 ю 5748 розповсюдженість, морфологія пухлини, вираженість супутньої патології. Основним режимом опромінення було традиційне фракціонування дози: разова осередкова доза 2Гр 5 разів на тиждень, СОД 48 - 50Гр. [пат. №2128066 RU, МПК6 A61N5/10. Способ лечения рака легкого /Центральный НИ рентгено-радиологический ин-т МЗ РФ. - Заявка Xs 97106564; Заявл. 17.03.1997; Опубл. 27.03.1999]. Згідно з відомим способом режими опромінення змінювалися в залежності від самопочуття хворого і тактику лікування обирали з урахуванням індивідуальних особливостей, що дозволило підвищити ефективність лікування та не збільшити кількості ускладнень. До недоліків відомого способу слід віднести застосування недосконалого механізму при оцінці індивідуальних особливостей пухлини, емпіричність при обиранні методу променевого лікування. Це призводило до того, що результати лікування були не завжди задовільні: променеві пневмонії у 25,7% хворих, фіброзні зміни у легенях, які дуже часто поєднувалися з фіброзом кореня легені. Повної регресії пухлини не було досягнуто в жодному випадку, а часткова регресія спостерігалася у 45,9% - 70,6% хворих. При цьому променеве лікування припинялося для усунення ускладнень, що збільшувало терміни лікування. Такі результати не задовольняли лікарів радіологів і спосіб мав обмежене використання. Найближчим до способу, що заявляється, за технічною сутністю та досягнутим ефектом є спосіб лікування раку легені шляхом променевої дії у режимі традиційного фракціонування на первинний осередок та зони регіонарного метастазування. Відомий спосіб передбачає поетапне змінювання фракціонування при щоденних сеансах та введення за 2 години до сеансу опромінення радіомодифікатора [прототип Михина З.П. Роль лучевой терапии в лечении больных мелкоклеточным раком легкого //Материалы VII российского онкологического конгресса. - М., 2003. - С. 43 -46]. Реалізація способу дозволила підвищити протипухлинну дію опромінення, збільшити ступінь регресії пухлини. Але незважаючи на деяке поліпшення результатів лікування, кількість хворих з ресорбцією більш ніж 50% складала тільки 55%, до того ж мали місце тяжкі післяпроменеві ускладнення, які потребували значного часу для усунення внаслідок чого, збільшувався й термін лікування. Незадовільні результати лікування відомим способом зумовлені тим, що вибір режимів променевої терапії при протипухлинному лікуванні не є адекватним стану пухлинного процесу та радіорезистентності пухлини. Основним напрямком сучасних досліджень в даній галузі є підвищення ефективності променевої терапії шляхом розробки патогенетичне обгрунтованих методів лікування з урахуванням індивідуальних особливостей перебігу захворювання. Одним із перспективних напрямків при підвищенні ефективності протипухлинної терапії є використання онкомаркерів для контролю радикальності лікування і своєчасного виявлення рецидивів і ме тастазів. Дослідження останніх років показали, що найбільш специфічним онкомаркером для злоякісної пухлини легень є енолаза. Зміни його концентрації в плазмі крові хворих на рак легені можуть свідчити про ефективність чи не ефективність протипухлинної терапії. В основу корисноїмоделі поставлено завдання розробити такий спосіб моніторингу ефективності радіо-хемотерапії раку легені, в якому моніторинг вмісту енолази під час проведення променевої терапії, дозволить оцінити індивідуальний перебіг захворювання і змінювати режими опромінення з урахуванням ступеня поширеності процесу та радіочутливості пухлини. Реалізація патогенетичне обґрунтованого режиму променевого лікування дасть можливість скоротити кількість післяпроменевих ускладнень, їх вираженість, досягти збільшення кількості хворих з повною регресією пухлини, а також з ресорбцією пухлини більш ніж на 50%, збільшити безрецидивний період, скоротити терміни лікування. Поставлене завдання вирішують так: у відомому способі лікування раку легені шляхом променевої дії у режимі традиційного фракціонування на первинний осередок та зони регіонарного метастазування, режим проведення променевої терапії змінюють залежно від концентрації енолази у крові хворого перед променевим лікуванням та через 2 тижні після початку курсу, при зниженні рівня енолази в крові хворого на 50% і більше, променеву терапію продовжують проводити у режимі традиційного фракціонування; при зниженні рівня енолази в крові хворого не більш ніж на 15%, застосовують прискорений режим загального опромінення: 2 фракції по 1,6 Гр з інтервалом б годин, та підведення до осередку запалення СОД 72 Гр; при збережені стійкого рівня енолази в крові хворого за добу до проведення прискореного режиму загального опромінення в/в одноразово вводять таксотер у дозі 20 - 40мг. Встановлення вмісту енолази перед променевим лікуванням та під час його проведення дозволяє оцінити ступінь поширеності процесу та чутливість пухлини до променевого впливу, тому що, як показали проведені нами дослідження, зниження концентрації онкомаркера у крові хворого корелює зі ступенем регресії пухлини (дані табл. 1); зменшення вмісту енолази на 50% і більше свідчить про високу радіочутливість пухлини, тому променеве лікування традиційним фракціонуванням дози опромінення є достатнім для досягнення необхідного лікувального ефекту, концентрація енолази в крові хворого не більш ніж на 15% свідчить про низький ступінь радіочутливості пухлини, тому необхідним є застосування прискореного режиму загального опромінення: 2 фракції по 1,6Гр з інтервалом 6 годин, та підведення до осередку запалення СОД 72Гр, що забезпечує регресію пухлини; стабільний рівень енолази в крові хворого при променевому лікуванні свідчить про високу радіорезистентність пухлини і неефективність застосованого режиму опромінення, для забезпечення позитивного лікувального ефекту необхідне одноразове внутришньовенно введення таксотеру у дозі 20 - 40мг на тлі прискореного режиму загального опромінення. Використання всієї 5748 сукупності суттєвих ознак, що заявляються, є необхідним і достатнім для забезпечення досягнення задовільного терапевтичного ефекту при незнач ній вираженості променевих ускладнень, що свідчить про адекватність режимів опромінення тяжкості перебігу захворювання. Таблиця 1 Рівень енолази (нг/л) у хворих на рак легені в динаміці протипухлинної терапії Групи хворих Хворі, в яких на кінець лікування спостерігалася регресія первинного осередку більш 50% Хворі, в яких на кінець лікування спостерігалась регресія первинного осередку менш 50% об'єму Хворі, в яких взагалі не спостерігалося регресії пухлини Кіл-ть обсте жених Рівень енолази Після променевого До лікування лікування 18 46,0+2,5 13,0+0,9 17 39,4+1,7 15,0+0,6 19 48,0+2,3 55,0+6,6 Спосіб лікування раку легені, що заявляється, реалізують таким чином: Дистанційну гамма-терапію хворим на рак легені проводили на установці РОКУС-АМ із джерелом випромінювання60 СО (Од = 1,25 МэВ). До обсягу опромінення входили первинний осередок, середостіння, обидва корені, надключичні лімфовзли. Сумарна доза опромінення складала 35-45Гр, режим фракціонування традиційний (по 2Гр 5 фракцій на тиждень). Для визначення концентрації енолази використовували комерційний набір фірми DRG (США). Концентрацію енолази в крові хворого на рак легені визначали перед променевим лікуванням та в середині курсу опромінення (через 2 тижні після початку курсу). При зниженні рівня енолази в крові хворого на 50% і більше, променеву терапію продовжували проводити в режимі традиційного фракціонування; при зниженні рівня енолази в крові хворого не більш ніж на 15%, змінювали режим опромінення і застосовували прискорений режим загального опромінення: 2 фракції по 1,6Гр з інтервалом 6 годин, та підводили до осередку запалення СОД 72Гр; при стабільному рівні енолази в крові хворого змінювали режим опромінення на прискорений режим загального опромінення: 2 фракції по 1,6Гр з інтервалом 6 годин, та підводили до осередку запалення СОД 72 Гр. При цьому одноразово здійснювали внутришньовенно введення таксотеру у дозі 20 - 40мг. Нижче наводимо конкретні приклади реалізації способу лікування, що пропонується. Приклад 1. Приклад №1. Хворий М., 1939 р.н. поступив у відділення променевої терапії Інституту медичної радіології М.Харкова 20.11.2003 р. Іст. Хв.. №42469. Діагноз при надходженні до відділення", рак верхньої долі правої легені - ТЗ N2 МО (неоперабельна форма). До лікування концентрація енолази в крові хворого складала 48нг/мл, 27.01.2004 р розпочато променеве лікування згідно зі способом, по закінченню курсу вміст енолази в крові хворого складав 12,0нг/мл (тобто знизився на 75%), що свідчило про ефективність променевої терапії, курс лікування подовжували в обраних режимах і закінчили 25.02.2004 р. Контрольне обстеження - 27.04.2004 р. Хворий скарг не пред'яв ляв, рецидиву захворювання не виявлено, помітні незначні прояви променевого фіброзу, регресія пухлини більш ніж 50%. Приклад 2. Хворий Ч., 1947 р.н. поступив у відділення променевої терапії Інституту медичної радіології М.Харкова 10.02.2004 р. Іст. Хв.. №44743. Діагноз при надходженні до відділення: рак лівої легені - Т2 N2 М0 (неоперабельна форма). До лікування концентрація енолази в крові хворого складала 39нг/мл, 12.02.2004 розпочато променеве лікування згідно зі способом, наприкінці курсу вміст енолази в крові хворого складав 30нг/мл (тобто знизився на 15%), що свідчило про неефективність променевої терапії (регресія пухлини менш ніж 50% при контрольному обстеженні). Курс лікування продовжували в прискореному режимі загального опромінення і закінчили 17.03.2004 року. Контрольне обстеження 17.05.2004 р. Хворий скарг не пред'являв, рецидиву захворювання не виявлено, були ускладнення у вигляді помірного променевого фіброзу легеневої тканини, регресія пухлини - більш ніж 50%. Приклад 3. Хворий С , 1953 р.н. поступив у відділення променевої терапії Інституту медичної радіології м. Харкова 20.02.2004 р. Іст. Хв.. №44781. Діагноз при надходженні до відділення: периферична бронхокарпинома верхньої долі лівої легені - ТЗ N3 МО (неоперабельна форма). До лікування концентрація енолази в крові хворого складала 47нг/мл. 23.02.2004 р розпочато променеве лікування згідно зі способом, на етапі лікування вміст енолази в крові хворого склав 43,0нг/мл (тобто знизився менше ніж на 10%), що свідчило про неефективність променевої терапії (регресія пухлини менш ніж 50%). Далі курс лікування продовжували в прискореному режимі загального опромінення, на тлі якого приймали таксотер (35мг в/в за 18 год до опромінення однократно). Лікування закінчили 28.03.2004 р. Контрольне обстеження - 10.04.2004 р. Хворий скарг не пред'являв, рецидиву захворювання не виявлено, відзначали ускладнення у вигляді помірного променевого фіброзу легеневої тканини, регресія пухлини більш ніж 50%. Для доказу переваг способу лікування раку легені, що заявляється, було проаналізовано ре 5748 зультати протипухлинного лікування 2 груп хворих на рак легені. Одна частина (40%) пацієнтів була зрілого віку (50 - 59 років), а друга (60%) - літнього (60 - 69 років). З метою виключення впливу на показники статевого фактора аналізували результати лікування тільки чоловіків. Хворі І групи (ЗО чоловіків) одержували лікування згідно зі способом, що заявляється, хворі П групи (37 чоловіків) одержували лікування за прототипом. Результати порівняльного аналізу наведені у таблиці 2. Таблиця 2 Характеристика результатів протипухлинного лікування хворих на рак легені Найменування показника Спосіб лікування раку легені За прототи- Згідно зі способом, що пом п=37 заявляється, п=30 Повна регресія пухлини первинного осередку, %, або >50% первинного осередку 61% Комп'ютерна верстка Г. Паяльніков 85% Регресія пухлини