Спосіб лікування раку легені шляхом хіміоімунотерапії

Спосіб лікування раку легені шляхом хіміоіммунотерапії. Винахід стосується медицини, а саме способів лінування раку легені за допомогою хіміоіммунотерапії. Найбільш близьким за своєю суттю до способа, що заявляється, є спосіб лікування раку легені шляхом хіміоіммунотерапії, який включає введення в організм хворого лікувальних препаратів - протипухлинних цитостатиків та іммуноактивних засобів, причому їх введення здійснюють системними способами внутрішньовенне, внутрішньом'язово або ентерально /див. "Загальна онкологія" /Під ред. Н.П. Напалкова. Л.:"Медицина", 1989.-С.491 - 517/. Недоліками цього способу є слідуюче: 1) низький терапевтичний "Інтервал" протипухлинної дії найсучасніших цитостатиків та іммуноактивних препаратів на рак легені внаслідок зниження локальної їх концентрації у пухлинній тканині після системних способів введення (внутрішньовенно, внутрішньом'язово або ентерально); 2) неможливість підвищення дози протипухлинних препаратів значною мірою при системних способах введення у зв'язку з різким посиленням їх токсичної дії на організм хворого, насамперед на кровоутворення та іммунний захист; 3) неможливість локального введення протипухлинних лікувальних препаратів безпосередньо у вражені пухлинним процесом відділи легені для посилення їх терапевтичної дії. В основу винаходу, що заявляється, поставлено задачу такого удосконалення способу лікування раку легені шляхом хіміоіммунотерапії, при якому за рахунок введення в організм хворого протипухлинних препаратів ендобронхіальним шляхом в результаті підводу внутрішнього кінця ендобронхіального засобу саме до вражених пухлиною бронхів забезпечується можливість їх локально-регіонального концентрування, збільшення курсової дози при одночасному зменшенню небажаної токсичної дії на організм хворого, внаслідок чого значно підвищується лікувальний ефект в цілому. Для вирішення цієї задачі у відомому способі лікування раку легені шляхом хіміоіммунотерапії з системним введенням протипухлинних цитостатиків та іммуноактивних препаратів, згідно винаходу введення в організм хворого згадуваних лікувальних препаратів здійснюють ендобронхіальним шляхом, підводячи при цьому внутрішній кінець ендобронхіального засобу саме до місця уражених пухлиною бронхів. Крім того, одночасно чи послідовно з підводом внутрішнього кінця ендобронхіального засобу до пухлини є сенс здійснювати коректировку місця підведення його за допомогою фібробронхоскопа. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що заявляються і новими медичними результатами, які досягнуті вперше, полягає у наступному. Легенева злоякісна пухлина людини стійка до дії найсучасніших протипухлинних цитостатиків, іммунопрепаратів та їх комбінацій. Застосування високодозних режимів системної (внутрішньовенне, внутрішньом'язово, ентерально) хіміоіммунотерапії супроводжується більшою частотою пухлинної регресії, однак зв'язоно і із значними токсичними ефектами на організм хворого, що, таким чином, обмежує можливості підвищення лікувальних доз препаратів. Досить простим і практично легко здійсненим шляхом підвищення ефективності медикаментозного лікування раку легені може служити використання локально-регіонального, ендобронхіального шляху введення цитостатиків та іммуноактивних препаратів, який припускає можливість підвищення їх концентрації у враженій пухлинним процесом легені і таким чином розширення терапевтичного "Інтервалу" цитостатиків, - з одного бону, а також якісне посилення протипухлинного іммунотерапевтичного ефекту, - з іншого боку. Медикаменти, введенні ендобронхіально, проникають, в основному, через слизову оболонку бронхів насамперед в лімфатичну систему легені, що полегшує їх надходження у пухлинну тканину та лімфатичні шляхи найбільш типового розповсюдження метастазів; при цьому зменшується попадання цих препаратів у загальний кровообіг і зменшується їх токсична дія. Внаслідок вказанного застосування ендобронхіального способу хіміоіммунотерапії значно підвищує ефективність лікування хворих на рак легені. Ендобронхіальне введення може здійснюватись через ендобронхіальні засоби - мікротрахеостому (полівінілхлоридний мікроіригатор товщиною 0,6 - 0,8мм), трансназальний катетер (тонкий гумовий катетер товщ. 1,0 - 1,2мм), фібробронхоскоп ("Олімпус" та ін)/, що забезпечує доставку розчинів лікарських препаратів безпосередньо в ендобронхіальний простір ураженої пухлиною легені. Спосіб припускає, що одночасно чи послідовно з катетерізаціею пухлинних бронхів здійснюють коректировку місця підведення внутрішнього кінця ендобронхіального засобу за допомогою фібробронхоскопа. Приклад конкретної реалізації способу лікування раку легені шляхом хіміоіммунотерапії, що заявляється. Хворий В.П.М, 44 років (історія хвороби №347 від 07.06.1990р.). Діагноз: “Дрібноклітинний рак лівого головного бронха Т3Н2МО, ІІІ-Б клінічної стадії, 4кл. группа". Внаслідок неоперабельності хворому проведена хїміоіммунотерапія з застосуванням ендобронхіального введення цитостатиків - вінкрістін 1мг, платідіам 20мг, метотрексат 10мг в дні 1-й, 8-й, 15-й, а також іммунопрепарата -лаферон 1млн.од. Одночасно хворий отримував системно /внутрішньовенне/ аналогічну схему хіміоіммунотерапії у подвійній дозі. Ендобронхіальне введення протипухлинних препаратів хворому здійснювалось через мікротрахеостому, внутрішній кінець якої був підведений до лівого головного бронха, що контролювалось за допомогою фібробронхоскопа. Таким чином, загальна курсова доза цитостатиків при лінуванні данного хворого була підвищена на 50% порівняно з традиційно рекомендованою при внутрішньовенного способу введення. Після проведенного курсу лікування у хворого спостерігалась регресія раку більш, ніж на 80% від початку лінування. В той же час токсична дія проведенного курсу лінування була мінімальною (зниження концентрації лейкоцитів крові з 11,2/109/л до 2,0/109 /л, що визначило токсичну дію і ступіні). Хворий в подальшому повторно лінувався хіміоіммунотерапіею (всього 4 курси) і прожив 17 місяців після встановлення діагнозу, що приблизно в 1,5 - 2 рази довше, ніж живуть аналогічні хворі після традиційного (внутрішньовенного) способу хіміоіммунотерапії.