Спосіб корекції екстрапірамідних розладів у хворих на шизофренію на тлі терапії нейролептиками

1. Спосіб корекції екстрапірамідних розладів у хворих на шизофренію на тлі терапії нейролептиками, що включає застосування препарату антихолінергічної дії, який відрізняється тим, що додатково використовують креативну ремедіацію у вигляді дев'яти тематичних арт-терапевтичних 3 циклодолу при екстрапірамідних порушеннях, викликаних нейролептичними препаратами, сприяє виникненню таких побічних явищ, пов'язаних з його холінолітичними властивостями, як порушення акомодації, частішання пульсу, запаморочення, а також можливі порушення функції ЦНС - психічне і рухове збудження, маревні явища тощо, властиві дії больших доз холінолітичних препаратів, необхідність дотримання обережності при гіпертонічній хворобі, вираженому атеросклерозі, захворюваннях серця, печінки і нирок, що значно знижує якість життя хворих, а при систематичному вживанні циклодолу, як й інших центральних холінолітиків, виникає стійкий когнітивний дефіцит, що включає в себе різні порушення пам'яті, орієнтування у часі і просторі, зниження виконавчих функцій і швидкості реакції, можливо підсилення симптомів лікарського паркінсонізму, в тому числі брадикінезії мислення, а також відсутність алгоритму контролю ефективності застосованих реабілітаційних схем. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення способу-прототипу шляхом додаткового використання в схемі терапії екстрапірамідних порушень техніки креативної ремедіації, направленої на когнітивне функціонування хворих на шизофренію, що дозволяє зменшити побічні явища нейролептичної терапії, тобто досягти очікуваного технічного результату - підвищити ефективність реабілітаційної коригуючої терапії екстрапірамідних побічних ефектів нейролептиків, а також сприяти соціальній і трудовій адаптації пацієнтів. Поставлена задача вирішується тим, що в способі корекції екстрапірамідних розладів у хворих на шизофренію на тлі терапії нейролептиками, що включає застосування препарату антихолінергичної дії, згідно з корисною моделлю, додатково використовують креативну ремедиацію у вигляді дев'яти тематичних арт-терапевтичних сеансів два рази на тиждень тривалістю 110-120 хвилин, причому кожний сеанс складається із двох частин, перша частина включає спільну розробку теми заняття з учасниками сеансу, створення малюнка або виконання ліпки виробу, а друга частина передбачає словесне обговорення, інтерпретацію намальованих або виліплених об'єктів і виниклих асоціацій, згідно з корисною моделлю, проведення креативної ремедіації передбачає як самостійну образотворчу роботу, так і в парах, малих групах або колективно. Між сукупністю суттєвих ознак запропонованого способу та очікуваним технічним результатом простежується наступний причинно-наслідковий зв'язок: додаткове застосування в схемі традиційної терапії екстрапірамідних порушень креативної ремедіації у вигляді арт-терапевтичних сеансів, які передбачають як самостійну роботу, так і в парах, малих групах або колективно, дозволяє проводити ефективну психокорекцію порушень вищих коркових функцій і соціального функціонування у хворих даної групи з урахуванням нейробіологічних основ шизофренії і когнітивного функціонування, дозволяє знизити ступінь тяжкості різних видів екстрапірамідних порушень, підвищити якість життя таких 61899 4 хворих, покращити їхній рівень соціальної і трудової адаптації. Спосіб корекції екстрапірамідних розладів у хворих на шизофренію на тлі терапії нейролептиками здійснюють наступним чином. На тлі традиційної терапії нейролептиками із застосуванням препарату холінолітичної дії, наприклад, циклодолу, максимальна доза якого для дорослих становить: разова - 10 мг, добова - 16 мг, хворим додатково проводять креативну ремедіацію, яка складається із дев'яти тематичних арттерапевтичних сеансів. Сеанси проводять два рази на тиждень тривалістю по 110-120 хвилин кожний. Групу учасників підбирають за кількістю від 2 до 10 осіб, тобто заняття можна проводити як в парах, так і в малих групах або колективно, при цьому бажано, щоб хворі були однорідні за статтю і клінічним діагнозом. Приміщення для проведення арттерапевтичного сеансу підбирають з урахуванням коефіцієнта природної освітленості не менше 0,5 % і з можливістю вільного переміщення. Для заняття використовують наступні ресурси: пензлі, олівці, крейди, фарби - акварель, гуаш, акрил, папір, полотна, палітри, мольберти-триноги, пластилін, тобто все, що необхідно для проведення образотворчої діяльності - малюнка, ліпленнятощо. Арт-терапевтичний сеанс складається із двох частин і триває впродовж 100-120 хвилин. Перша частина сеансу - творча, невербальна і неструктурована. Використовують образотворчу діяльність: малюнок як основний засіб самовираження. При проведенні заняття застосовують різноманітні механізми невербального самовираження і візуальної комунікації. Тривалість цієї частини сеансу становить від 70 до 80 хвилин. Друга частина - вербальна, аперцептивна і формально більш структурована, оскільки передбачає інтерпретацію намальованих об'єктів і виниклих асоціацій, а також їхнє словесне обговорення. При проведенні даного заняття використовують механізми вербального самовираження і комунікації. Тривалість даної частини сеансу становить 4045 хвилин. Кожну частину сеансу проводять в кілька етапів. Перша частина сеансу складається із трьох етапів. На першому етапі впродовж 15-20 хвилин проводять настрій-розігрів. На другому етапі проводять актуалізацію візуальних, аудіальних, кінестетичних відчуттів упродовж 15-20 хвилин. На наступному третьому етапі розроблюють тему заняття і проводять образотворчу роботу впродовж 30-40 хвилин. Сеанс передбачає як самостійну образотворчу роботу, так і спільну з іншими учасниками, наприклад, в парах, малих групах або колективно за різними темами, наприклад, такими, як "Моє Майбутнє", "Моє Здоров'я", "Мій внутрішній світ", "Зображення свого стану", "Мій симптом", "Я і моя хвороба", "Моє Життя" та інші. Друга частина сеансу також включає три етапи. 5 Перший етап - активізація вербальної і невербальної комунікації впродовж 10-15 хвилин, другий етап - проводять рефлексивний аналіз упродовж 10-15 хвилин, і останній третій етап - заповнення бланків тестування впродовж 15-20 хвилин. На кожного учасника складають протоколи дослідження для опису і контролю проведеної креативної ремедіації. Особливості клінічних проявів екстрапірамідних розладів стандартизувались за шкалами оцінки неврологічного статусу СімпсонаАнгуса (SAS); шкалою патологічних мимовільних рухів (AIMS); шкалою акатизії Барнса (BARS). Виділялись суб'єктивні й об'єктивні клінічні прояви екстрапірамідних розладів. Динаміка якості життя, показники когнітивного функціонування у хворих у процесі терапії оцінювались з використанням загальноприйнятих шкал оцінки клінічної ефективності терапії і стану когнітивної сфери хворих на шизофренію: SF-36 - Оцінка Якості Життя, BPRS Коротка Психіатрична оціночна шкала, SWN-S шкала суб'єктивного самопочуття хворих на шизофренію (Subjective Well-Being Under Neuroleptic Treatment Scale - Short Form). Відомості, які підтверджують можливість використання способу. Заявлюваний спосіб корекції екстрапірамідних розладів при терапії нейролептиками був застосований у 70 пацієнтів з діагнозом шизофренія, які приймали нейролептики і синтетичні препарати холінолітичної дії, наприклад, антипаркінсонічний коректор - циклодол. Діагнози у відповідності з міжнародною класифікацією МКХ-10: F 20.0, F 20.1, F 20.3 і F 20.6, в віці від 18 до 60. Визначались наявність і ступінь тяжкості екстрапірамідних порушень - паркінсонізм, гостра акатизія, пізня дискінезія за допомогою адаптованої кількісної шкали, в якій використовувались дані шкал BPRS, AIMS з додатковими питаннями з паркінсонізму і пізньої дискінезії. Оцінка ступеня тяжкості симптомів виконувалась з використанням балів від 0 - відсутність симптома до 4 - виражений у дуже тяжкому ступені. Загальний масив включених у дослідження хворих був розподілений на дві групи: група А - 35 хворих, з них 15 чоловіків та 20 жінок, які отримували лікування традиційними нейролептичними засобами з включенням в схему лікування циклодолу і група Б, до якої увійшли 35 хворих - 15 чоловіків і 20 жінок, де застосовувалась вище вказана терапія в поєднанні з креативною ремедіацією. У всіх випадках була отримана інформована згода хворих на участь у дослідженні. Обидві групи були зіставлені за застосованими схемами лікування і середньодобовими дозуваннями: на першому етапі з метою купірування продуктивної психопатологічної симптоматики, призначали похідні фенотиазину, які чинили сильну седативну дію (переважно аміназин в середньодобовому дозуванні 145,4±51,71 мг і вибіркову антипсихотичну дію - похідні бутирофенону (галоперидол в середньодобовому дозуванні 12,4±6,07 мг). Початкові дозування аміназину і галоперидолу становили 50±5,12 і 11,13±3,7 мг відповідно, потім їх поступово нарощували до 160,32±12,24 мг амі 61899 6 назину і 21,01±2,01 мг галоперидолу впродовж 2-3 тижнів терапії. Групи були зіставлені за віком: група А 38,8±9,3 і група Б -37,6±10,4 роки відповідно, а також за тривалістю хвороби - 10,05±5,37 і 11,85±5,14 роки і кількістю госпіталізацій 7,05±5,27 і 8,28±5,97 випадки відповідно. Екстрапірамідні розлади, що виникають в процесі лікування нейролептиками, суттєво впливають на якість життя хворих, значно обмежуючи функціональні можливості пацієнтів, призводячи їх до психологічної і соціальної ізоляції. Оцінка виду екстрапірамідних порушень, а також якості життя і соціальних характеристик до початку дослідження показала, що пацієнти двох порівнювальних груп мали схожі показники. У досліджуваних хворих відмічалась значна соціально-трудова дезадаптація з втратою соціальних зв'язків - 31,2 % в групі А і 35,6 % в групі Б, р>0,05, роботи, своєї спеціальності і зниженням кваліфікації - в групі А - 55,6 % і в групі Б - 63,6 %, р>0,05, і як наслідок, інвалідність, фінансові проблеми, підвищення особистої вразливості пацієнтів. У зв'язку з поглибленням дезадаптації знижуються такі показники, як життєздатність, психічне і рольове фізичне функціонування, а також загальний стан здоров'я. Проведений динамічний аналіз виразності всіх видів екстрапірамідних розладів показав, що вони є одними із чинників, які суттєво обмежують функціональні можливості пацієнтів, призводя їх до психологічної і соціальної ізоляції, а також одними із чинників, котрі знижують якість життя, соціальну і трудову адаптацію у хворих на шизофренію. У ході комплексного лікування хворих із застосуванням запропонованого способу корекції екстрапірамідних розладів спостерігалась тенденція до статистично значимого покращення таких показників, як зменшення ступеня виразності акатизії, який склав 2 бали, р