Спосіб одержання суцільного захисного ребристого покриття для полімерних ізоляторів

Винахід відноситься до технології виготовлення електротехнічних виробів, зокрема, до виготовлення полімерних ізоляторів, наприклад, високовольтних газонаповнених чи маслонаповнених ізоляторів. Задачею винаходу є удосконалення конструкції елементів устаткування і спрощення способу одержання суцільного захисного ребристого покриття. Відомий спосіб виготовлення полімерного ізолятора [див. патент України № 17256, кл. Н01В17/32,19/00, заявл. 25.12.96 р., опубл. 16.07.01 р.], у якому верхній циліндр литтєвий виконують суцільним і переміщають зверху вниз по вертикально встановленим напрямним. Нижній циліндр виконують рознімним і закріплюють на склоепоксидному циліндрі. Внутрішні поверхні тіл верхнього і нижнього циліндрів зістиковують і порожнини, що створилися, між кожним тілом циліндрів замикають і утворюють зазор для заливання двохкомпонентною кремнійполимерною сполукою і формування ребер оболонки ізолятора. Після заливання ребра і полімеризації двохкомпонентного кремній-полімерного складу нижній циліндр розмикають у радіальному напрямку й опускають по склоепоксидному циліндру на величину, рівну відстані між сусідніми ребрами і фіксують на склоепоксидному циліндрі. За рахунок конусности готового ребра верхній циліндр переміщають униз до фіксації з нижнім циліндром. Після виготовлення ребер оболонки і зняття литтєвої форми на вільний кінець склоепоксидного циліндра закріплюють верхній фланець ізолятора, виточення якого заповнюють двохкомпонентною кремнійполімерною сполукою. Кремнійполімерна сполука являє собою двохкомпонентну композицію, полімеризація якої відбувається при кімнатній температурі у відкритій формі без надлишкового тиску. Недоліками відомої конструкції є наступне: конструкція литформ ускладнює відділення ребер; неможливість лиття безупинним способом, що подовжує процес виливки ребер; складність заливання маси в проріз між литформою і склоциліндром, що подовжує процес заливання і можливість утворення повітряних включень у ребрі; необхідність точного розподілу маси по всій поверхні литформи; неможливість робити підготовку наступної литформи до кінця полімеризації відлитого ребра. Відомий спосіб виготовлення полімерного ізолятора [див. патент України № 29893, кл. Н01В 19/00, заявл. 07.10.97 р., опубл. 15.05.02 р.], що був узятий за прототип, полягає в тім, що склоциліндр установлюють на столі і епоксидний компаунд заливають у відкриту вертикальну порожнечу, що знаходиться між внутрішньою поверхнею фланця і склоепоксидним циліндром Після полімеризації компаунда, склоепоксидний циліндр перевертають і своїм верхнім фланцем установлюють на стіл, що обертається, операцію заливання фланця компаундом повторюють. По закінченні полімеризації компаунда, на внутрішній торець верхнього фланця встановлюють першу заливальну форму, що базують у горизонтальній площині за зовнішню поверхню фланця, і в неї заливають кремнійполимерну суміш для утворення першого ребра, після цього, негайно, не очікуючи полімеризації, на встановлені поверхні попередніх литтєвих форм установлюють другу, третю й інші литтєві форми, що базують на базову поверхню кожної попередньої форми. При цьому в по черзі установлені форми для лиття заливають кремнійполимерну суміш для утворення іншого, третього й інших ребер, також, не очікуючи полімеризації кремнійполимерної суміші в час заливання попереднього і наступного ребер. Після заливання і полімеризації кремнійполимерної суміші форми для заливання демонтують і ізолятор знімають зі столу. Недоліки прототипу наступні: для виливки ізолятора необхідний повний набір литформ на всю довжину ізолятора; маса заливається у вузький простір між литформою і склоциліндром, при цьому утворюються повітряні включення; складне формування верхньої площини ребра; виняткова точність установки литформ у горизонтальному положенні, що впливає на равнотовщинність ребер ізолятора. В основу винаходу поставлена задача створення (або удосконалення) способу одержання суцільного захисного ребристого покриття для полімерних ізоляторів, у який заливання ребер виконується, як безперервний процес. Спосіб одержання суцільного захисного ребристого покриття для полімерних ізоляторів полягає в тім, що на склоциліндр установлюють верхній і нижній фланці. На стенд для виливки ребристої ізоляції встановлюють склоциліндр, який верхнім фланцем фіксується притискним пристроєм. На нижній фланець склоциліндра встановлюють комплект литформ, які дозволяють робити безупинне лиття ребер по всій довжині склоциліндра, не перериваючи цикл полімеризації силіконового компаунда. Нижня литформа має посадковий і верхній бортик. З допомогою посадкового бортика литформа центрується на нижньому фланці корпуса ізолятора. Верхній бортик центрує знову встановлену литформу. На корпусі нижньої литформи є штуцера для поддува повітря в час знімання литформи. Штуцери постачені пробками, торці яких установлюються на рівні формуючої площини і зберігають відкритий отвір після заливання. З допомогою заливного пристрою роблять заливання силіконового компаунда. На комплект литформ установлюють верхню литформу. Нижній бортик верхньої литформи є формуючим елементом верхньої площини ребра ізолятора, що відпивається, і поршнем з допомогою якого видавлюють надлишкову масу компаунда в простір між склоциліндром і литформою. Верхній бортик литформи забезпечує можливість заливання додаткової маси компаунда. Не очікуючи закінчення полімеризації компаунда, нижня литформа знімається. Зоставшийся залитий компаундом комплект литформ підтримується грузозахватами лебідки, змонтованої на верхньому притиску ізолятора. При цьому, на нижню секцію зоставшогося комплекту литформ, що залишився, встановлюють опорні ролики, які спираючись на підведений опорний стіл утримують комплект литформ у строго горизонтальному положенні. Раніше зняту нижню литформу з допомогою лебідки встановлюють над верхньою литформою зоставшегося комплекту. Роблять процес заливання у верхню литформу компаунда для формування наступного ребра, потім опускають підвішену литформу, що стає верхньою литформою. Процес повторюється до повного формування ізолятора. Виливок ребер ізолятора роблять мінімальною кількістю литформ. Кількість литформ визначається наступним вираженням T n ³ + 1, t де t - час перестановки литформи знизу нагору і підготовку суміші; T - час повної полімеризації суміші. Конструкція литформ дозволяє знімання нижньої литформи не розбираючи комплекту, що залишився. Швидка і точна установка чергової литформи забезпечується знімними штифтами. Зборку чергової литформи роблять на підготовленій до заливання попередньої литформі. По закінченні виливки ребер по всій довжині ізолятора блок литформ демонтують, а готовий ізолятор знімають зі стенда. Технічний результат, що досягається при використанні винаходу: - забезпечений безупинний цикл полімеризації силіконового компаунда за рахунок перестановки комплекту литформ, не очікуючи кінця полімеризації; - виключена можливість утворення повітряних включень в ізоляторі за рахунок формування верхнього шару з допомогою видавлювання надлишкової маси компаунда; - скорочений час заливання компаунда за рахунок безупинного циклу; - забезпечене запобігання деформації полімеризующихся ребер за рахунок підтримки верхніх секцій, що залишилися, литформ грузозахватами лебідки й опорним столом. Спосіб одержання суцільного захисного ребристого покриття для полімерних ізоляторів, що заявляється, пояснюється графічно, де Фіг. 1 - установка ізолятора на стенді, загальний вид; Фіг. 2 - установка ізолятора на стенді, вид збоку; Фіг. 3 - формування ребра з допомогою проміжної рознімної литформи; Фіг. 4 - формування ребра з допомогою нижньої литформи. Спосіб одержання суцільного захисного ребристого покриття полягає в наступному: На склоциліндр 2 установлюють верхній і нижній фланці 1. На стенд 11 для виливки ребристої ізоляції встановлюють склоциліндр 2, що верхнім фланцем 1 фіксується притискним пристроєм 13 (див. Фіг. 2). На нижній фланець склоциліндра 2 установлюють комплект литформ. Нижня литформа 5 має посадковий і верхній бортик. З допомогою посадкового бортика литформа центрується на нижньому фланці корпуса ізолятора. Верхній бортик центрує знову встановлену литформу. На корпусі нижньої литформи 5 є штуцера 6 для поддува повітря в час знімання литформи (див. Фіг. 4). Штуцери 6 постачені пробками 7, торці яких установлюються на рівні формуючої площини і зберігають відкритий отвір після заливання (див. Фіг. 4). З допомогою заливного пристрою 14 (див. Фіг. 2) роблять заливання силіконового компаунда. На комплект литформ установлюють верхню литформу 9 (див. Фіг. 3). Нижній бортик верхньої литформи 9 є формуючим елементом верхньої площини ребра ізолятора, що відпивається, і поршнем, з допомогою якого видавлюють надлишкову масу склоциліндром 2 і литформою. Не очікуючи закінчення полімеризації компаунда, нижня литформа 5 знімається. Зоставшийся залитий компаундом комплект литформ підтримується грузозахватами лебідки 3 (див. Фіг. 1), змонтованої на верхньому притиску ізолятора. При цьому, на нижню секцію комплекту литформ, що залишився, встановлюють опорні ролики 10, що спираючись на підведений опорний стіл 12 (див. Фіг. 3), утримують комплект литформ у строго горизонтальному положенні. Раніше зняту нижню литформу 5 з допомогою лебідки 3 установлюють над верхньою литформою 9 комплекту, що залишився. Роблять процес заливання у верхню литформу компаунда для формування наступного ребра, потім опускають підвішену литформу, що стає верхньою. Процес повторюється до повного формування ізолятора. Виливок ребер ізолятора роблять мінімальною кількістю литформ. Конструкція литформ дозволяє знімання нижньої литформи не розбираючи комплекту, що залишився. Швидку і точну установку чергової литформи забезпечують знімними штифтами 8 (див. Фіг. 4). Зборку чергової литформи роблять на підготовленій до заливання попередньої литформи. По закінченні виливки ребер по всій довжині ізолятора блок литформ демонтують, а готовий ізолятор знімають зі стенда 11. Джерела інформації 1. Патент України №17256, кл. Н01В17/32, 19/00, заявл. 25.12.96 р., опубл. 16.07.01 р. (аналог). 2. Патент України №29893, кл. Н01В19/00, заявл. 07.10.97 р., опубл. 15.05.02.