Спосіб діагностики ушкоджень та захворювань ліктьового суглоба у дітей

Винахід відноситься до медицини, а саме до діагностики ушкоджень та захворювань ліктьового суглобу у дітей в ортопедії та травматології. Відомий спосіб рентгенологічного дослідження ліктьового суглобу у дво х взаємо перпендикулярних проекціях - прямої задньої та бокової. Третю аксіальну проекцію роблять заради контролю зіставлення відламків, коли ліктьовий суглоб зігнутий. При цьому касета знаходиться по задній поверхні плечової кістки, а пучок центральних променів (ПЦР) проходить перпендикулярно касеті через верхівку ліктьового відростка (Кишковский А.Н., Тюнин А.А., Есиновская Г.Н. Атлас укладок при рентгенологических исследованиях. - М., 1987. - С.330-333; Коваль Г.Ю. Клиническая ренгенанатомия.- К., 1975. - С.215; Корж А.А., Казицкий В.М. Рентгенологическая диагностика механических повреждений верхней конечности.-Харьков, 1979. - С.10-16.). Аксіальна проекція повністю дублює задню проекцію лише з тією відміною, що читати цю рентгенограму важко через те, що контури кісток та м'яких тканин передпліччя накладаються на контур плеча. Читання рентгенограми ліктьового суглобу у дітей в прямій задній та боковій проекціях мають свої особливості та недоліки, зумовлені особливістю анатомії плечової кістки в дистальному метаепіфізі, а саме сплощенням та розширенням його у фронтальній площині, та клюшкоподібним загином уперед під кутом 25°-30°. Причому кут нахилу голівки плеча та блоку різні. Така особливість створює трудно щі при діагностиці ушкоджень ліктьового суглобу при накладанні утворювань суглобу одне на одне. Найбільш близьким до технічного рішення та обраним за прототип є спосіб діагностики ушкоджень та захворювань ліктьового суглобу шля хом проведення рентгенологічного дослідження. Вивчають аксіальну проекцію на ліктьовий відросток з метою визначення взаємовідносин суглобових поверхонь між блоком плеча та ліктьовим відростком, котра робиться при порушенні функцій в ліктьовому суглобі. При цьому передпліччя лежить на касеті в середньому положенні між супінацією та пронацією. Плече нахилено вперед під кутом 45°. ПЦП направлений під кутом 25° до касети в щілину плечоліктьового суглобу. (Clayton A. Surgery of the hand and upper extremity. \\ Peimer. P. cm. - 1995. - Vol.1. - P.513; Hasting H., Graham T. J. The classification and treatment of heterotopic ossification about the elbow and florearm.\\ Hand Clin. - 1994. - 10(3) 417.). Ця рентгенограма робиться також у дорослих пацієнтів при плечоліктьовому тунельному синдромі. При цьому дослідженні з'являється чітка інформація про рентгенівську щілину плечоліктьового з'єднання. Але інші утворення ліктьового суглобу при навкісному положенні променю мають розпливчастий характер і в тій чи іншій мірі спотворюються. Інформацію про проведення подібних досліджень серед дітей при ушкоджені суглобу або його захворюванні ми не знайшли. Таким чином всі вищезгадані фактори ускладнюють діагностику пошкоджень ліктьового суглобу у ді тей, чим пояснюється велика кількість помилок в діагностиці, та немала кількість незадовільних результатів лікування цієї категорії хворих. В основу винаходу поставлено завдання вдосконалити спосіб діагностики ушкоджень та захворювань ліктьового суглобу у дітей шля хом введення додаткової третьої проекції, яка дозволить об'єктивно судити про стан дистального метаепіфізу плечової кістки з боку ліктьової ямки, та здійснити ефект трьохмірного бачення ліктьового суглобу. Поставлена задача вирішується в способі діагностики ушкоджень та захворювань ліктьового суглобу, який здійснюють шляхом проведення рентгенологічного дослідження в прямій задній та боковій проекціях, згідно з винаходом, додатково здійснюють дослідження в третій проекції, для цього ушкоджену кінцівку вкладають передпліччям у положення супінації на касету так, щоб ліктьовий відросток був у центрі касети, поволі нахиляють плече вперед від кута 90° до кута 110° відносно касети, пучок центральних промінів направляють перпендикулярно касеті на 1см вище ліктьового відростку через середину лінії, що з'єдн ує обидва виростка плечової кістки, при цьому ця лінія паралельна касеті. При цих умовах з'являється зовсім інша інформація про стан дистального метаепіфізу плечової кістки. Вона створює враження об'єктивних взаємовідносин структур ліктьового суглобу. Чітко визначаються зміщення та положення відламків, контурує вн утрішній виросток плеча, борозенька ліктьового нерву, контури та глибина ліктьової ямки, блок плечової кістки, верхівка ліктьового та вінцевого відростків, контури, розмір, структура внутрішньої та зовнішньої частин метафізу плечової кістки, зовнішній виросток, передня поверхня голівки плеча, голівка, шийка та верхня третина променевої кістки, рентгенівська щілина плечопроменевого суглобу. Ця інформація дозволяє лікарю обрати кращий спосіб лікування ушкодження, доступ та спосіб фіксації кісткових уламків, що значно скорочує час операції, поліпшує якість діагностики та лікування ушкоджень ліктьового суглобу у ді тей. На рентгенограмах фіг.1-6 представлені рентгенограми, які ілюструють наведені приклади. Спосіб, який заявляється, здійснюють наступним чином. Хворому, після дослідження суглобу в дво х обов'язкових проекціях прямій задній та боковій, виконують третю проекцію, що зображує ліктьовий суглоб в третій площині. Для проведення цього дослідження досить касети з плівкою розміром 12х18см. Її укладають по задній поверхні верхньої третини передпліччя та ліктьового суглобу, так, що ліктьовий відросток знаходиться в центрі касети. Передпліччя в положенні супінації. Згинання в ліктьовому суглобі робиться за рахунок нахилу плеча вперед до кута 110° по нуль прохідному методу. Лінія, що з'єднує обидва виростка плеча, знаходиться паралельно касеті. ПЦП проходить перпендикулярно касеті через крапку на 1см. вище верхівки ліктьового відростку. Для більшої інформативності дослідження можна проводити з рентгеноконтрастними мітками на виростках плеча та ліктьовому відростку. Ця проекція відрізняється від прототипу наступним. Всі існуючи аксіальні проекції проводяться при максимальному згинанні ліктьового суглобу, ПЦП проходить через верхівку ліктьового відростку під кутом 45°-50° до касети, при цьому всі утворення суглобу крім ліктьового відростка значно спотворюються. Ми пропонуємо виконувати рентгенограму при незначному нахилі плеча відносно касети (100°-110°), а ПЦП пускати перпендикулярно касеті. При цих умовах з'являється зовсім інша інформація про стан дистального метаепіфізу плечової кістки. Контури, що утворюють ліктьовий суглоб, стають чіткішими, їх взаємовідносини не спотворюються. На знімку добре зображено весь дистальний кінець плечової кістки. Створюється враження об'ємних взаємовідносин структур ліктьового суглобу. Проекція дає чітке визначення зміщень, форм і положень уламків кісток ліктьового суглобу. Контурує вн утрішній виросток плеча, борозенка ліктьового нерву, контур та глибина ліктьової ямки, блок плечової кістки, верхівка ліктьового та вінцевого відростків, контури, розмір та структура внутрішньої та зовнішньої частин метаепіфізу плечової кістки, зовнішній виросток, передня поверхня голівочки плеча, голівка, шийка та верхня третина променевої кістки, рентгенівська щілина плечопроменевого з'єднання. Приклад 1. Хворий Б.В., 15 років, іст.хв. №1067, доставлений в ДТВ ОКТЛ зі скаргами на порушення функції та болі в правому ліктьовому суглобі. До цього 10 діб лікувався у ЦРЛ, де було розцінено ушкодження як застаріле з невеликим зміщенням. Лікувався фіксаційним методом. На прямій задній проекції визначається незначне зміщення виростка (фіг. 1). На боковій внутрішній виросток не визначається (фіг.2). Всі дні лікувався фіксаційним способом. 5.03.2003р. проведено дослідження в третій проекції (фіг. 3), на якій чітко визначається зміщення внутрішнього виростка плеча вперед на весь діаметр кістки, ротація його у двох площинах. Хворого було прооперовано, проведено відкрите зіставлення уламків та фіксація їх спицями Кіршнера. Приклад 2. Хворий С.Б., 15 років, іст. хв. №5410, доставлений в ДТВ ОКТЛ після падіння на зігнутий ліктьовий суглоб через 10 днів після падіння. До цього часу лікувався у травмпункті фіксаційним методом, де зміщення уламків урахували як допустиме. Після дообслідування проведено три проекції з мітками на відростках, точно враховано направлення та ступень зміщення 051202р. (фіг.4-6). Проведено закрите зіставлення уламків та фіксація їх компресійним пристроєм. Хворий лікувався без гіпсових пов'язок, функціональним методом. Через два місяці об'єм рухів в ліктьовому суглобі повний. Приклад 3. Хвора Б.І. 13 років, іст. хв.№1067, скарги на болі в області внутрішнього виростку та парестезії IV та V пальців правої кісті. Після здійснення рентгенологічного обстеження в трьох проекцій виявлено деформацію внутрішнього виростка плечової кістки, котра була направлена у борозенку ліктьового нерву. В анамнезі у дівчини рік тому була травма ліктьового суглобу. Лікувалась амбулаторно з діагнозом "забій ліктьового суглобу". Проведено оперативне лікування. Виступ виростка резецують по задній поверхні. Парестезії зникли відразу після операції. Таким чином, завдяки інформації, яка одержана після рентгенологічного дослідження травматолог має більш достовірні діагностичні критерії, може планувати найкращі варіанти та способи лікування пошкоджень, що в свою чергу поліпшує результати лікування дітей із захворюваннями та пошкодженнями ліктьового суглобу.