Спосіб лікування порушень моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту при синдромі подразненого кишечнику із діареєю

Спосіб лікування порушень моторноевакуаторної функції шлунково-кишкового тракту при синдромі подразненого кишечнику із діареєю, що передбачає дослідження виділення водню у видихуваному повітрі після вживання пацієнтом тестового розчину, який відрізняється тим, що за 4 тижні до проведення дихального тесту хворі ви 3 [4] кишкова паличка [5], протей, а також облігатні анаероби (клостридії) [6]. Вважається, що колонізація цими мікроорганізмами є наслідком перенесеної гострої кишкової інфекції з подальшим формуванням хронічного бактеріального носійства. Відомо, що при анаеробному метаболізмі Е. Соlі, Salmonella, [7] а також клостридії [8] як кінцеві продукти ферментування субстрату можуть утворювати молекулярний водень. У товстій кишці відносно довгий час може знаходитись субстрат для бактеріального бродіння (крохмаль, целюлоза, полісахариди кишкового слизу). Ряд бактерій можуть синтезувати екстрацелюлярні ферментигідролази (целюлоза, пектиназа та ін), [9] які каталізують розщеплення полісахаридів з утворенням простих цукрів, які є субстратом для подальшого утворення газоподібного водню в процесі анаеробного окислення. Отже, теоретично, у частини пацієнтів, у яких має місце порушення якісного мікробного складу товстої кишки можливі умови, при яких відбувається підвищення базального рівня водню у видихуваному повітрі. На сьогодні в гастроентерологічній практиці все ширше з діагностичною метою застосовуються дихальні тести. Це прості, безпечні, відносно недорогі і перспективні методи дослідження. Для виявлення порушень ороцекального транзиту запропоновано водневий дихальний тест з лактулозою. Лактулоза - синтетичний дисахарид, що складається з фруктози і галактози. В організмі людини немає специфічного ферменту, який би розщеплював цей дисахарид на моносахариди. Однак бактерії, що заселяють шлунково-кишковий тракт, здатні ферментувати лактулозу. У нормі найбільша кількість бактерій міститься у товстій кишці. Таким чином, лактулоза проходить транзитом всю тонку кишку і починає розщеплюватися тільки в товстій кишці з утворенням, за рахунок діяльності ферментів анаеробної флори кишечнику, водню та метану. Слід відмітити, що ці гази утворюються тільки за рахунок ферментативної діяльності мікроорганізмів і не здатні синтезуватися в клітинах людини. Більшість цих газів виділяється через пряму кишку, однак частина всмоктується в кров і виділяється легенями, [10, 11] що дає можливість виміряти їх концентрацію в повітрі, що видихається за допомогою газоаналізатора. Таким чином, лактулозний водневий дихальний тест є методом, що дозволяє оцінити стан ороцекального транзиту, а також інтенсивність бактеріальної ферментативної активності бактерій кишечнику шляхом аналізу кривої концентрації водню екскретованого повітря. Патогенетичне лікування СПК та інших функціональних розладів кишечнику на сьогодні здійснюється переважно емпіричним шляхом, тому впровадження індивідуалізованих схем лікування із урахуванням стану моторно-евакуаторної активності шлунково-кишкового тракту все ще є актуальною задачею. Найбільш близьким за технічним рішенням до способу, що заявляється є водневий дихальний тест з використанням 25 г фруктози в 10 % розчині з тривалістю 3 години (12). 64168 4 Задача корисної моделі, що заявляється, полягає в створенні способу лікування порушень моторної функції моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту шляхом проведення оцінювання стану ороцекального транзиту та на основі часу ороцекального транзиту призначення патогенетичного лікування, направленого на корекцію порушень моторики шлунково-кишкового тракту. Технічний результат, що досягається, полягає в підвищенні ефективності лікування. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі, який передбачає дослідження виділення водню у видихуваному повітрі після вживання пацієнтом тестового розчину, згідно корисної моделі, за 4 тижні до проведення дихального тесту пацієнти виключають прийом антибактеріальних та послабляющих препаратів, за день перед дослідженням з раціону виключають продукти багаті на клітковину, дослідження проводять натще з використанням лактулозного дихального тесту, як діагностичний субстрат використовують лактозу в дозі 10 г, яку розчиняють у 100 мл води кімнатної температури (24-25 °C), визначають концентрацію водню у повітрі, що видихається і хворим, у яких концентрація водню була вище 20 ррm. призначають ніфуроксазид по 400 мг на добу (200 мг 2 рази на день) протягом 7 днів, додатково, якщо для цього були показання, призначають сульпірид в дозі 50 мг на добу. Статистичну обробку проводили з використанням програми Excel на персональному комп'ютері. Спосіб здійснюється наступним чином: В дослідження було включено 51 пацієнта (середній вік 32,12 років, 17 чоловіків, 34 жінки). Діагноз СПК-Д встановлювався на основі наступних критеріїв (згідно Римським критеріям III, [5]): наявність мінімум протягом останніх 3 місяців абдомінального болю або дискомфорту частотою не менше 3 разів на місяць, що супроводжувалось двома або більше симптомами: 1) полегшення стану після акту дефекації, 2) порушення частоти дефекації, 3) порушення консистенції випорожнення. У всіх пацієнтів за допомогою опитувальника оцінювались вираженість абдомінального болю та здуття живота, частота дефекації та консистенція випорожнення. Вираженість абдомінального болю та здуття живота оцінювалась по 5-бальній шкалі (1 - біль відсутній, 5 - біль значно виражений), консистенція випорожнення оцінювалась по Бристольскій шкалі. Всім пацієнтам було проведено лактулозний дихальний тест для оцінки стану ороцекального транзиту. За 4 тижні перед проведенням дихального тесту пацієнтам необхідно було уникати прийому антибактеріальних препаратів та процедур, що потребують очищення кишечнику (колоноскопія, дослідження пасажу барію по ШКТ) та не приймати послаблюючих препаратів і засобів, що збільшують об'єм випорожнень. За день перед дослідженням з раціону харчування пацієнтів виключали продукти, багаті на клітковину. Напередодні дослідження за 12 годин пацієнти вживали легку вечерю та на наступний день приходили на дослідження натще. Під час проведення тесту за 5 64168 боронялось приймати будь-яку їжу, пити воду, палити, жувати жувальну гумку. Під час проведення лактулозного дихального тесту пацієнти уникали фізичних навантажень та знаходились в сидячому положенні. Як діагностичний субстрат використовувалась лактулоза в дозі 10 г, що розчинялась у 100 мл води кімнатної температури (24-25 °C). Перші дві години аналіз концентрації водню здійснювався через кожні 10 хвилин, наступні 2 години через кожні 20 хвилин. Для отримання часу ОЦТ необхідно було виявити три послідовних виникнення підйому концентрації водню на 3 ррm порівняно з попередньою пробою. [10] За час ороцекального транзиту приймався час виникнення першого підйому концентрації. Для визначення концентрації водню у повітрі, що видихалось, застосовувався портативний Н2-метр фірми Micromedical. Оцінка стану ороцекального транзиту здійснювалась за наступною градацією (таблиця 1): Таблиця 1 Класифікація порушення ОЦТ Різке прискорення ОЦТ Менше хв. 40 Прискорення ОЦТ середньої вира40-49 хв. женості Помірне прискорення ОЦТ 50-69 хв. Нормальний показник ОЦТ 70-140 хв. Помірне уповільнення ОЦТ 141-160 хв. Уповільнення ОЦТ середньої вира161-180 хв. женості Більше 181 Різке уповільнення ОЦТ хв. Лікування пацієнтів із СПК-Д, залежало від рівня концентрації водню в повітрі, що видихалось. Пацієнтам, у яких концентрація водню була вище 20 ррm, призначали ніфуроксазид по 400 мг на добу (200 мг 2 рази на день) протягом 7 днів. Додатково, якщо для цього були показання, після консультації із лікарем-невропатологом також було призначено сульпірид в дозі 50 мг на добу. Дієтичні рекомендації для пацієнтів цієї підгрупи складали наступне: рекомендувалось уникати вживання жирної їжі, вживати достатню кількість клітковини, уникати вживання простих вуглеводів, кави та алкоголю. В результаті проведеного лікування вираженість здуття живота у пацієнтів даної категорії зменшилась з 2,67±0,89 балів до 1,06±0,24 балів (р