Спосіб відновлення контактних поверхонь бічних зубів

Реферат: UA 72400 U UA 72400 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до стоматології, та може бути використана для проведення відновлення контактних поверхонь бічних зубів за допомогою композитних матеріалів світлового твердіння. Реставрація контактних поверхонь бічних зубів є одним з найважливіших та найскладніших етапів відновлення їх анатомічної та функціональної цілісності. Відомий спосіб відновлення контактних поверхонь бічних зубів [Robert A. Lowe. Sectional matrices and the restorations of class II Direct composite restorations. Contemporary Esthetics and Restorative Practice № 8, 2004-p. 28-30], згідно з яким як перший шар реставраційного матеріалу використовують рідкотекучий композит світлового твердіння. Недоліком наведенного способу є те, що використання таких матеріалів, особливо на приясенній стінці порожнини, знижує загальну міцність реставраційної роботи. Відомий також спосіб відновлення контактних поверхонь бічних зубів [Hickel R. et al. Longevity of restorations in posterior teeth and reasons of failure. J Adhes Dent № 3 (1), 2001-p. 4564], згідно з яким для відновлювання приясенної стінки каріозної порожнини використовують спеціальні додаткові конденсуючі інструменти, наприклад ContactPro. Недоліками цього способу є те, що, не дивлячись на використання додаткового устаткування, якість крайового прилягання реставраційного матеріалу до твердих тканин не є оптимальною. Відомий спосіб відновлення контактних поверхонь бічних зубів, який полягає в тому, що після препарування каріозної порожнини та ізоляції робочого поля зуби розклинюють дерев'яним клином, встановлюють вибрану матричну систему, проводять медикаментозну обробку та адгезивну підготовку. Після цього на приясенну стінку порожнини наносять першу порцію композитного матеріалу світлового твердіння та проводять його ретельну адаптацію до твердих тканин за допомогою металевого штопфера. Потім його опромінюють світловим потоком полімеризаційного пристрою. Подальше відновлення проводять пошарово з використанням опакових та емалевих відтінків матеріалу [Радлинский С.В. Реставрация контактных поверхностей в бокових зубах. Дент Арт № 1, 2011. - С. 22-45]. Даний спосіб вибрано за прототип. Але способу-найближчому аналогу властиві також певні недоліки: консистенція традиційного наповненого реставраційного матеріалу досить щільна, що не дозволяє максимально якісно адаптувати його до приясенної стінки каріозної порожнини, а саме від цього залежить довгостроковий успіх роботи з відновлення контактної поверхні бічного зуба. Особливо це стосується нанонаповнених та гіомерних композитів, які є найсучаснішими групами реставраційних матеріалів. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу відновлення контактних поверхонь бічних зубів, в якій забезпечують більш якісне крайове прилягання реставраційного матеріалу на приясенній стінці каріозної порожнини. Поставлена задача вирішується тим, що під час відновлення контактних поверхонь бічних зубів крайове прилягання першої порції композитного матеріалу покращують шляхом впливу на неї ультразвукових коливань, для чого використовують ультразвуковий скалер в режимі ендофункції, потім порцію опромінюють світловим потоком полімеризаційного пристрою, після чого відновлення проводять за стандартною методикою, тобто наступні порції композиту не піддають впливу ультразвукових коливань. Новизна способу полягає в тому, що після препарування каріозної порожнини, ізоляції робочого поля, розклинювання зубів, встановлення матричної системи, медикаментозної обробки, адгезивної підготовки та нанесення першої порції композитного матеріалу, цю порцію піддають впливу ультразвукових коливань, для чого використовують ультразвуковий стоматологічний скалер. Запропонований спосіб здійснюють наступним чином. Після препарування каріозної порожнини, ізоляції робочого поля, розклинювання зубів дерев'яним клином, встановлення металевої матриці, медикаментозної обробки та адгезивної підготовки на приясенну стінку порожнини наносять першу порцію традиційного композитного матеріалу світлового твердіння та проводять його ретельну адаптацію до твердих тканин зуба, що досягається шляхом зміни консистенції матеріалу під впливом ультразвукових коливань за допомогою стоматологічного ультразвукового скалера UDS-P, Woodpecker, з насадкою SP, EMS, в режимі ендофункції (потужність 4 Вт, частота коливань 30 кГц). Потім порцію матеріалу опромінюють світловим потоком полімеризаційного пристрою протягом рекомендованого виробником часу. Подальше відновлення проводять за стандартною методикою, тобто наступні порції композиту не піддають впливу ультразвукових коливань. Переваги запропонованого способу полягають в тому, що під впливом ультразвукових коливань консистенція матеріалу стає менш щільною та покращується його змочувальна 1 UA 72400 U здатність, і він дозволяє досягти максимально якісної адаптації реставраційного матеріалу до твердих тканин зуба на приясенній стінці каріозної порожнини. Це дозволяє отримати довгостроковий якісний результат відновлювальної роботи. 5 10 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб відновлення контактних поверхонь бічних зубів, що включає препарування каріозної порожнини, ізоляцію робочого поля, розклинювання зубів дерев'яним клином, встановлення матричної системи, медикаментозну обробку, адгезивну підготовку і нанесення композитного матеріалу, який відрізняється тим, що крайове прилягання першої порції композитного матеріалу покращують шляхом впливу на неї ультразвукових коливань, для чого використовують ультразвуковий скалер в режимі ендофункції, потім порцію опромінюють світловим потоком полімеризаційного пристрою, після чого відновлення проводять за стандартною методикою. 15 Комп’ютерна верстка А. Крижанівський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2