Глиниста суміш, здатна утворювати вологостійкий гель

Цей винахід стосується здатної утворювати вологостійкий гель глинистої суміші чи комбінації, яка містить подрібнену на порошок або розтерту бентонітову глин у і/чи гірську породу, яка містить монтморилоніт і у розрахунку на вміст бентонітової глини принаймні 0,8-10% за масою полімеру, який принаймні частково розчинний у воді і/чи розбухає від води, і - факультативно - принаймні 0,5% за масою активуючої речовини (активатора). Така суміш може також додатково включати більше 0,5% за масою одного чи більше твердих інертних наповнювачів як розріджувача; цей варіант із розріджувачем названий у цьому патентному описі сумішшю. Відомо, що глинисті мінерали типу бентонітової глини можуть у присутності води реагувати з розчинними у воді полімерами і/чи полімерами, які розбухають від води, формуючи вологостійкі гелі. Такі гелі можна з успіхом використовувати для цілей ізоляції від води, наприклад, як герметик ґрунту. Такі гелі формуються, коли в суміші одночасно присутні такі компоненти: бентонітова глина, активатор, полімер і вода. Після формування гелю дуже важко маніпулювати з гелем і тому відповідно до відомих способів, композицію, що має тривалий термін збереження, готують, опускаючи один з компонентів, а саме, активатор (заявка ЕР-А-0335653, зареєстрована на ім'я автора цього винаходу) чи воду (WO 94/018284 і WO 99/11732 - обидва на ім'я цього винахідника). На основі міжнародної публікації WO 94/18284 з Європейської заявки на патент 0682684, зареєстрованої цим винахідником 25 січня 1994p., відомо також, що активовані бентонітові глини, тобто бентонітові глини, у яких принаймні 30% замінних іонів решітки - це іони натрію і/чи літію, створюють гелі з чудовою стр уктурою й характеристиками. Такі активовані бентонітові глини можна одержати або з природних ресурсів, чи виготовити з неактивних бентонітових глин, обробляючи їх за допомогою джерела іонів натрію і/чи літію (ця обробка названа активацією). Сухі суміші згідно EP-A-Q 682684 важко ущільнювати, і в результаті ущільнений шар містить щілини та тріщини, через які може дуже швидко просочуватися вода, не контактуючи при цьому й не змішуючись, і у такий спосіб не вступаючи в реакцію з іншими активними частинами суміші. Активацію можна здійснити до, під час чи після реакції бентонітової глини з розчинним у воді полімером і/чи полімером, що розбухає від води. Композиція, що містить глину, і застосування її для формування гелю відомі зі згаданого вище патенту ЕР-А-0335653. Відповідно до цього протипоставленого матеріалу композицію, що містить глинистий мінерал типу монтморилоніту та принаймні 0,6% за масою розчинного у воді полімеру, інтенсивно струшують чи розмішують у присутності принаймні 30% за масою води, щоб викликати реакцію між глинистим мінералом і полімером. Таким способом формується водяна суспензія глинистого мінералу/полімерного комплексу, яку після етапу сушіння, за бажанням, в окремому етапі піддають реакції з принаймні 0,5% за масою активатора, під інтенсивним активним збовтуванням чи перемішуванням у присутності води. У результаті цієї останньої реакції утворюється гель, здатний поглинати та виділяти воду оборотним способом. Останній етап додавання активатора здійснюють на місці, там, де гель будуть використовува ти. Недолік цього способу полягає в тому, що він вимагає громіздких механічних операцій. Формування гелю можна здійснити при досить широкому виборі полімерів, серед яких згадувалися також без додаткового уточнення поліакриламіди, гідролізовані поліакриламіди й сополімери акрилової кислоти/акриламіду. Хоча спосіб згідно ЕР-А-0335653 веде до формування високоякісних гелів, застосовних з гарними результатами для цілей ізоляції, цей спосіб має ту ваду, що гель необхідно завжди попередньо формувати за допомогою досить громіздкої механічної операції. Цю операцію іноді важко тримати під контролем і до того ж вона досить енергоємна, тому що вимагає інтенсивного перемішування та тривалого висихання. Ці вади роблять цей спосіб менш привабливим з економічної точки зору. Ці вади не виявляються за тих способів, за яких спочатку готують суху суміш для формування гелю з компонентів формування гелю, крім води, і цю тверду суху попередньо приготовлену суміш вводять у контакт із водою тільки в місці, яке будуть обробляти. Такі способи розкриті в ЕР-А-0244981, GB 1439734 і ЕР-0682684, з яких в останньому підкреслюється, що тверда суха попередньо підготовлена суміш має бути захищена від вологи під час збереження. Загальний недолік цих способів є результатом того факту, що зв'язний, суцільний гель, вільний від порожнин і щілин, можна сформувати тільки з добре ущільненої сухої попередньо сформованої суміші; сухі порошки та гранули, однак, важко ущільнити. Таким чином, якщо їх потрібно використовувати для заливання герметиком ґрунту, що є їх найбільш частим застосуванням, бажаніше змішати їх із ґр унтом (наприклад, скопуючи ґрунт) перед зволоженням, а не поширювати їх просто на поверхні ґрунту в сухому стані чи як рідкий розчин, сформований з водою. Ця операція змішування вимагає певного устаткування й робочої сили, що погіршує економічність способу. Сухі порошки та гранули можна попередньо зволожити, щоб поліпшити їх ущільнюваність. Слід, однак, врахувати, що, коли для формування гелю воложать тверду суху попередньо сформовану суміш, негайно починається реакція формування гелю. Це особливо відбувається з попередньо сформованими сумішами, які містять активовані бентонітові глини, що реагують досить швидко з полімерами. Однак, передчасне формування гелю, якого не можна контролювати, дуже небажано з погляду оброблюваності суміші й якості герметизації. Тепер установлено, що якщо використовува ти відповідно обраний розчинний полімер і/чи полімер, який розбухає у воді, тверду суху попередньо сформовану суміш для формування гелю можна зробити водостійкою. Це означає, що попередньо сформована суміш для формування гелю, що містить певний полімер, може також містити обмежену кількість води без ризику передчасного формування гелю, і цього низького вмісту води досить, щоб додати попередньо сформованої суміші властивість гарної ущільнюваності. Ущільнення можна виконати різними технічними способами, наприклад, за допомогою ущільнювального ролика чи пластини, що вібрує, під дією ваги чи ущільнення вище лежачого шару чи конструкції. Це означає, що ціль цього винаходу полягає в тому, щоб створити утворюючу гель композицію, що придатна для збереження й містить усі реагенти, необхідні для формування гелю. Інша мета цього винаходу полягає в тому, щоб створити формуючу гель композицію, яку можна зберігати протягом тривалого часу без того, щоб відбувалося передчасне формування гелю, яке не можна контролювати. що Таким чином, об'єкт винаходу, як він розкритий у преамбулі, згідно із цим винаходом відрізняється тим, - зазначений полімер - це (спів)полімер типу акриламіду з нормальним ланцюгом з молекулярною масою принаймні 500000, ступенем гідролізу максимум 30%, і розміром часток від 2mΜ до 1мм, і - композиція чи суміш також містить 3-20% масової частки води, у розрахунку на повну вагу композиції чи суміші. На основі цього винаходу отримано водяну суміш, у якій відбувається помірна попередня реакція між активованою бентонітовою глиною (чи неактивною бентонітовою глиною з активатором) і полімером, що є недостатньою для повного формування гелю. Однак, ця попередня реакція достатня для створення деяких зв'язків між полімером і глинистим мінералом, коли частки композиції чи суміші краще зчіплюються один з одним. У результаті формується композиція, що не перейшла в гель, яку можна легко розподілити по поверхні ґрунту, який потрібно обробити, і можна легко ущільнити, не залишаючи ніяких щілин чи тріщин, через які могла б просочуватися вода, необхідна для формування гелю. Окремі компоненти композиції чи суміші відповідно до цього винаходу докладніше розглядаються нижче. Як бентонітову глину можна застосувати, наприклад, монтморилоніт, бейделіт, гекторит, нонтроніт, сапоніт, иліт, алевардит, їхні суміші, гірські породи, що містять їх (типу бентоніту), чи штучні суміші силікатів типу бентонітової глини (наприклад, LAPONITEÒ , вироблений Компанією Laporte, Велика Британія). Бентонітова глина може міститись в активованому чи в неактивному стані, або як суміш активованих і неактивних бентонітових глин. Коли усі використовувані бентонітові глини неактивні, чи суміш бентонітових глин містить менше 30% за масою активованої бентонітової глини (у розрахунку на повну вагу використовуваних бентонітових глин), композиція чи суміш відповідно до цього винаходу повинна також містити принаймні 0,5% за масою активатора. Верхня межа вмісту активатора не занадто критична й залежить головним чином від типу використовуваної неактивної бентонітової глини, і від того, чи містить композиція чи суміш також деяку кількість активованої бентонітової глини чи ні. Кількість активатора звичайно не перевищує 6% за масою. Якщо уся використовувана бентонітова глина неактивна, композиція чи суміш може містити переважно 3-5% за масою активатора. Як активатор можна застосувати будь-яку розчинну у воді сіль натрію чи літію, аніон якої формує нерозчинний осад з лужноземельними металами. Приклади таких речовин, що активують: карбонат натрію, карбонат літію, фосфати натрію й поліфосфати, фосфа т літію та суміші його, причому карбонат натрію є найпридатнішим. Розмір часток бентонітових глин і порід, що містять монтморилоніт, - переважно нижче 100mΜ. Кращі бентонітові глини і породи, що містять монтморилоніт, із псевдопластичністю 3-30сР за 20°C і часом проходження через віскозиметр Маршу 25-40 секунд, причому обидва показники обмірювані для 30-80г/л водяної суспензії. Властивості полімеру - важлива особливість цього винаходу, і варто враховувати, що має пройти помірна попередня реакція створення адгезивності, коли слід будь-що-будь уникати повної чи майже повної реакції, яка веде до формування гелю. Крім того, треба враховува ти, що суміш завжди містить достатню кількість інтактного полімеру, що стає придатним для подальшої реакції формування гелю тільки тоді, коли ущільнений шар піддають впливу додаткової кількості води. Таким чином, як розчинність, так і реакційну здатність полімеру необхідно відрегулювати так, щоб ці вимоги були виконані. Цей полімер є (спів)полімер типу акриламіду з нормальним ланцюгом, що означає, що ланцюг (спів)полімеру є або цілком лінійним, або має тільки короткі бічні ланцюги. Молекулярна маса (спів)полімеру принаймні дорівнює 500000, переважно 1-8´106, бажаніше 2-7´106. Якщо молекулярна маса нижче за 500000, полімер розпадається занадто легко, що буде вести до формування груп гелю, який не можна ущільнити, з одного боку, і до недостатнього "запасу" інтактного полімеру для наступного формування гелю, з іншого боку. Ступінь гідролізу (спів)полімеру не повинна перевищувати 30%, переважно - не більше 15%, зокрема, 2-10%, що означає, що (спів)полімер може бути або негідролізованим поліакриламідом, чи слабко гідролізованим поліакриламідом, чи співполімером акриламіду/акрилової кислоти, що відповідає ступеню гідролізу (відсоток груп -CONH2, що гідролізовані до -СООН і/чи -СОО-) не більше 15%. Ступінь гідролізу гідролізованого поліакриламіду (чи вміст групи -СООН еквівалентного співполімеру акриламіду/акрилової кислоти) переважно 2-10%. Ступінь гідролізу полімеру дуже впливає на співвідношення сильного і слабкого зв'язків, що створюють адгезію. За ступінь гідролізу вище 30% зв'язки, що створюють сильну адгезію у необхідній кількості не можуть сформуватися у дореакційному періоді, що шкодить здатності суміші до ущільнення. Ці зв'язки важливі в дореакційному періоді, а також і після реакції. Характеристична в'язкість (спів)полімеру - переважно 4-7 за 20°С. Композиція чи суміш за цим винаходом може містити як єдиний (спів)полімер типу акриламіду з нормальним ланцюгом, так і суміш двох чи більш таких (спів)полімерів. Якщо потрібно, композиція чи суміш за цим винаходом може також містити один чи більш інших (спів)полімерів, що не є (спів)полімерами типу акриламіду з нормальним ланцюгом, як визначено вище, за умови, що вони не роблять ніякого несприятливого впливу на реакцію між (спів)полімером типу акриламіду з нормальним ланцюгом і бентонітовою глиною і не впливають на водостійкість композиції чи суміші. Такі додаткові (спів)полімери можуть змінювати деякі характеристики гелю, сформованого з композиції чи суміші за цим винаходом. Переважно використовується композиція (спів)полімерів, у якій кількість зазначеного (спів)полімеру типу акриламіду з нормальним ланцюгом ³30% за масою в розрахунку на повну вагу суміші (спів)полімерів. Полімер з нормальним ланцюгом у сипучій формі частково здатний входити в кристалічні ґрати глинистого мінералу, після чого глинистий мінерал твердо зчіплюється з полімером. Інша сторона ланцюга полімеру залишається пораненою і може вступати в реакцію на більш пізніх етапах формування гелю. Необхідного ступеня адгезії без попереднього формування гелю можна досягти, коли принаймні частина реакції проходить усередині кристалічних ґрат. Крім того, розмір часток полімеру за цим винаходом повинен бути між 2mм і 1мм. Цей розмір часток можна усереднити найбільш найлегше з іншими компонентами композиції чи суміші; він має необхідну розчинність для етапу попередньої реакції з бентонітовою глиною. Коли розмір часток занадто маленький, набрякання чи розчинення перевищить необхідний рівень, і сформований шар не буде мати необхідної якості. Якщо розмір часток занадто високий, це обмежить набрякання, і необхідна кількість зв'язків, що створюють зчеплення, не може сформуватися. Суміш за цим винаходом також містить один чи більш твердих інертних наповнювачів. Кількість наповнювача може складати до 90% за масою, переважно 10-85% за масою від маси суміші. Середній розмір часток твердого наповнювача 0,05-8,0мм, переважно 0,1-6,0мм. Твердим наповнювачем може бути пісок, силікат, здрібнена порода чи мінерал, здрібнена обпалена кераміка чи їхня суміш. Також можливо використовува ти як наповнювач подрібнені промислові відходи, коли відходи можуть бути перероблені. Композиція чи суміш за цим винаходом містить крім 3-20% за масою вищезгаданих компонентів, також, бажано, масових 5-15% води. Ці відсотки узяті в розрахунку на повну вагу композиції чи суміші. Цю кількість води можна додати до композиції чи суміші або на окремому етапі, або композицію чи суміш можна сформувати з компонентів з відповідним вмістом вологості, чи ж ці способи можна використовувати разом. Композиція чи суміш може також адсорбувати й поглинати воду після процесу змішування під час різних прикладних процесів. Якщо вміст води занадто низький, суміш залишається занадто сухою, і ущільнення важко здійснити. Якщо вміст води занадто високий, відбувається передчасне формування гелю, і корисну суміш не вдається одержати. Виходячи з патентів і заявок на патент, цитованих вище, опис яких включено тут у виді посилань, дуже дивно, що цей вміст води не впливає на можливість зберігання композиції чи суміші, і композиція чи суміш здатні формувати вологостійкий гель з чудовими ізоляційними властивостями навіть після тривалого періоду зберігання. На основі вищезгаданих протипоставлених матеріалів і інших цитованих матеріалів, можна було очікувати, що вміст води в композиції чи суміші веде до хімічної реакції між (спів)полімером і бентонітовою глиною (і активатором, якщо останній є присутнім), яка вела б до передчасних процесів формування гелю, що не піддається контролю, в результаті чого композиція чи суміш не піддається обробці в наступних операціях формування герметичного ущільнення чи робиться непридатною для створення герметичних шарів з відтворними характеристиками. Композицію чи суміш за цим винаходом можна підготувати, просто гомогенізуючи окремі складові частини й, якщо потрібно, доводячи вміст води в композиції чи суміші до необхідної величини. Складові частини можна вводити в будь-якому бажаному порядку, а гомогенізацію можна також здійснювати поетапно. Таким чином, можна спочатку приготувати суміш, яку можна потім гомогенізувати з наповнювачами, щоб сформувати суміш. Бажано використати 1-9 частин наповнювача на 1 частину суміші. Коли композиція чи суміш використовується для цілей водоізоляції, її просто накладають на поверхню, яку потрібно обробити. Вміст води в композиції чи суміші допомагає її прилипанню до об'єкта, який слід обробити, і робить композицію чи суміш легко й добре ущільнюваною, що є обов'язковим з погляду формування суцільної структури гелю. Після цього композицію чи суміш просто зволожують водою, після чого гель формується спонтанно. Це зволоження може також відбуватися під дією дощу, ґрунтови х вод, що просочилися й т.д. Для великомасштабної ізоляції рекомендується використовувати суміш. Композиція й суміш за цим винаходом, і особливо суміш, можна використовувати, зокрема, для таких цілей: водонепроникної ізоляції басейнів, дамб і інших об'єктів, які піддаються впливу води, що ушкоджує, чи водяних розчинів; ізоляції сховищ відходів; захисних шарів підземних схови щ відходів до перекультивування їхньої поверхні; як наповнювача для порожнин і тріщин у стінах, дамбах і інших об'єктах, що піддаються впливу води чи водяних розчинів, щоб скріпити розламані частини разом; чи між різними відкритими структурованими чи водопроникними природними чи штучно створеними шарами; для формування ізолюючої подушки, яка компенсує вібрації, для залізниць, автомобільних доріг і інших об'єктів, які піддаються впливу вібрації, що ушкоджує. Гель, сформований з композиції чи суміші за цим винаходом, має чудові й двосторонні водоізоляційні властивості. Термо- і морозостійкість гелю також чудові; його структура й ізоляційні властивості не змінюються в діапазоні температур від -25°С до +60°С. Гель має також буферні властивості, отже, він добре витримує вплив агресивних рідин. Подальші деталі цього винаходу приводяться в наступних прикладах, що не обмежують обсяг цього винаходу. Приклад 1. Наступні компоненти були змішані в сухому стані: - 150кг штучно активованого здрібненого бентоніту із середнім розміром часток 100mΜ (вміст бентонітової глини: 72% за масою, вміст вільного карбонату натрію: 3,5% за масою, обидва показники щодо маси бентоніту), і - 4,0кг гранул поліакриламіду з розміром часток 0,2-80mΜ (молекулярна маса: 6´105, ступінь гідролізу: 3%, характеристична в'язкість: 6). - 900кг сухого піску (розмір часток: 0,2-5,0мм) додали до гомогенної суміші при постійному помішуванні. Отриману гомогенну суміш розділили на дві частини і вміст води окремих частин довели до 5% і 12%, відповідно. Отриману композицію з різним вмістом води упакували у повітро- і водонепроникні поліетиленові пакети вагою в 20 кілограм, і мішки зберігали при температурі навколишнього середовища протягом 10 місяців. Після цього взяли зразки з окремих мішків, і виміряли проникності окремих зразків по спаданню напору водопровідної води за допомогою методу визначення спадання напору згідно Hoeks, J. і ін. [Керівні принципи проектування остаточних поховань сміття, Report 91, Staring center, Washington, 1990]. Щоб одержати порівнянні результати, подбали, щоб зразки з однаковим вмістом води були ущільнені фактично до тієї ж самої щільності (максимально припустиме відхилення: 1%). Отримано наступні результати: зразок зі вмістом води 5%: 1,4(±0,05)´10-11м/сек, при щільності 1580кг/м 3, зразок зі вмістом води 12%: 2,1(±0,05)´10-11м/сек, при щільності 1595кг/м 3. Приклад 2. Наступні компоненти гомогенізували в сухому стані: - 100г неактивного здрібненого бентоніту кальцію з розміром часток менше 100mΜ (вміст бентонітової глини: 76% за масою), - 3,2г порошкоподібні карбонати натрію. - 1,5г поліакриламіду з розміром часток у діапазоні 2mΜ-0,5мм (молекулярна маса: 5´106, ступінь гідролізу: 5%, характеристична в'язкість: 4,5), - 0,2г з поперечним зв'язком між ланцюгами співполімеру акриламіду/акрилової кислоти з розміром часток в інтервалі 0,4mм-0,2мм (молекулярна маса: 1,0´106), і - 0,5г нейодного поліакриламіду з розміром часток в інтервалі 5mΜ-0,8мм (молекулярна маса: 2,5´106, негідролізований, характеристична в'язкість: 2,5). - 950м сухого гравію із середнім розміром часток 6мм додали до вищезгаданої суміші при постійному помішуванні, суміш гомогенізували, і вміст води гомогенної суміші довели до 14%. Проникність отриманої суміші вимірювали по спаданню напору водопровідної води згідно тому ж самому способу, що розкритий у прикладі 1, і знайшли, що вона дорівнює 3,7´10-11дюйм/сек, при щільності 1550кг/м 3. 400г отриманої суміші завантажили в герметичну посудину, посудину зберігали протягом 60 днів у термостаті, нагрітому до 85°С. Після цього старіння, що моделює збереження протягом періоду близько 1 року при 20°С, проникність виміряли знову способом, який описано вище, і знайшли, що вона дорівнює 4,1´10-11м/сек, при щільності 1520кг/м 3. Ці результати показують, що суміш за цим винаходом легко ущільнити, і після старіння відбуваються тільки незначні зміни в її сумісності і проникності. Приклад 3. Наступні компоненти гомогенізували в сухому стані: - 60г прес-порошку бентоніту кальцію із середнім розміром часток 80mΜ (вміст бентонітової глини: 70% за масою, ця бентонітова глина має захищену, накриту стр уктур у, що важко активувати), - 70г сильно розбухає активованого бентоніту з розміром часток менш 90mΜ (вміст бентонітової глини: 85% за масою), - 1,4г співполімеру акриламіди/акрилової кислоти з розміром часток в інтервалі 2mΜ-1,0мм. (молекулярна маса: 5,5´106, вміст акрилової кислоти, що відповідає ступеня гідролізу 7%, характеристична в'язкість: 5), і - 1,1г поліакриламіду з розміром часток в інтервалі 2mΜ-0,8мм (молекулярна маса: 3´106, ступінь гідролізу: 0,5, характеристична в'язкість: 4,5). 1000г гравію із середнім розміром часток 6мм і рівнем вологості 6,5% за масою додали до вищезгаданої суміші при постійному помішуванні. Вміст води отриманої гомогенної суміші довели потім до 10% за масою. Проникність отриманої суміші виміряли для агресивного водяного розчину з твердістю 250NK° як у свіжому стані, так і після старіння, здійсненого способом, який описано вище. Отримано наступні результати: недавно підготовлений зразок: 0,9´10-11м/сек, при щільності 1590кг/м 3, зразок після старіння: 1,1´10-м/сек, при щільності 1570кг/м 3. Порівняльний приклад 1. Ті ж самі сполуки, що використовуються в прикладі 1, гомогенізували в сухому стані, за винятком того, що гранули поліакриламіду з розміром часток 2mΜ-1мм (молекулярна . маса: 400 000, ступінь гідролізу: 7%, характеристична в'язкість: 0,8) змішали й вміст води довели до 12%. Проникність отриманої суміші виміряли по спаданню напору водопровідної води і знайшли, що вона набагато вище, ніж у результатах, отриманих у прикладі 1. Порівняльний приклад 2. Ті ж самі сполуки, що використовуються в прикладі 1, гомогенізували, за винятком того, що гранули поліакриламіду з розміром часток 2mΜ-0,5мм, молекулярною масою: 4,5´106, ступенем гідролізу: 40%, характеристичною в'язкістю: 4, змішали і вміст води довели до 10%. Проникність отриманої суміші виміряли по спаду напору водопровідної води й знайшли, що вона набагато вище ніж у результатах, отриманих у прикладі 1. Порівняльний приклад 3. Ті ж самі сполуки, що використовуються в прикладі 1 гомогенізували, за винятком того, що гранули поліакриламіду з розміром часток 1,5мм-2,3мм, молекулярною масою: 6´106, ступенем гідролізу: 4%, характеристичною в'язкістю: 5, змішали і довели вміст води до 15%. Проникність отриманої суміші виміряли по спаданню напору водопровідної води і знайшли, що вона набагато вище чим у результатах, отриманих у прикладі 1. Порівняльний приклад 4. Ті ж самі суміші які використовуються в прикладі 1, гомогенізували, за винятком того, що вміст води отриманої гомогенної суміші довели до 30%. Через великий вміст води ніякої корисної суміші не одержали. Порівняльний приклад 5. Ті ж самі сполуки, що використовуються в прикладі 1, гомогенізували, за винятком того, що вміст води отриманої гомогенної суміші відрегулювали довели до 1%. Через низький вміст води ніякої задовільної пасти, подібної композиції, не одержали. Порівняльний приклад 6. Ті ж самі сполуки, що використовуються в прикладі 1, гомогенізували, за винятком того, що гранули поліакриламіду з розміром часток 0,5-2мм, молекулярною масою: 400000, ступенем гідролізу: 50%, характеристичною в'язкістю: 0,9, змішували й доводили вміст води до 16%. Проникність отриманої суміші вимірювали по спаданню напору водопровідної води, і знайшли, що вона набагато вище чим у результатах, отриманих у прикладі 1.