Спосіб моделювання хоріоретинальної дистрофії на тлі гіпопеніолізму

Реферат: UA 75276 U UA 75276 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до експериментальної медицини, а саме до офтальмології, зокрема моделювання патологічних розладів зорових функцій, у тому числі на рівні нейроретинальних структурних елементів, і може бути використана для вивчення механізму дії різних засобів з метою попередження або лікування проявів дистрофії сітківки. В офтальмології відомі поодинокі експериментальні хімічно індуковані способи моделювання дистрофії сітківки. Один з них включає одноразове внутрішньовенне введення в організм експериментальної тварини інгібітора гліколізу - монобромацетату. Малі дози вказаної речовини викликають лише зворотні цитохімічні порушення, а великі супроводжуються не тільки морфологічними пошкодженнями сітківки, а й ураженням інших органів, зокрема у вигляді ригідності м'язів, паралічу задніх кінцівок, що виявляється симптомами атаксії, блювоти, діареї, змінами електрокардіограми, жовтяницею (Сотникова Е.П., Иванийчук Т.Ю., Плевинскис В.П., Байдан Е.И. "Сравнительное изучение эффективности защитного действия цистеина и витамина С при моделированном дистрофическом поражении сетчатки" //Офтальмологический журнал. - 1998. - №2. - С.162-167). Відомим є спосіб експериментального моделювання діабетичної ретинопатії з наступним розвитком ретинопатії (Экспериментальный сахарный диабет// под ред. академика АМН СССР В.Г. Баралить. - Л.: Наука, 1983 - С.50) шляхом введення в організм тварини фармакопрепарату. При цьому введення фармакопрепарату виконують внутрішньовенно або інтраперитонеально, або безпосередньо у судини підшлункової залози, а як фармакопрепарат використовують стрептозотоцин. Недоліком відомого способу є те, що введення стрептозотоцину викликає розвиток спочатку цукрового діабету з наступним виникненням ретинопатії. Тобто, початкові дегенеративні зміни у сітківці ока спостерігаються у щурів тільки через 30 діб від введення препарату у вигляді накопичення щільних гранул у цитоплазмі та мітохондріях ендотеліальних клітин капілярів та відкладання глікогену в біполярних та гангліонарних клітинах, а також у волокнистому шарі зорового нерва. Відомий спосіб моделювання дистрофічної ретинопатії включає вплив на експериментальну тварину шляхом одноразового внутрішньовенного введення в організм інгібітора гліколізу монобромацетату і додатково в праву та в ліву ретробульбарні клітковини - 1 % розчин мезатону двічі з інтервалом 24 години, а першу ін'єкцію виконують безпосередньо після введення монобромацетату протягом трьох діб (Пат. України №597760). Цей спосіб вибраний за прототип. Недоліком усіх наявних хімічно індукованих моделей є те, що вони не повною мірою відображають природний патогенетичний розвиток дистрофічної ретинопатії. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу моделювання хоріоретинальної дистрофії на тлі гіпопеніолізму, в якому за рахунок зміни впливу, досягається розвиток гормональних та структурних ознак гіпопінеалізму, що викликає розвиток дистрофічної ретинопатії. Поставлена задача вирішується в способі моделювання хоріоретинальної дистрофії на тлі гіпопеніолізму шляхом впливу на експериментальну тварину, згідно з корисною моделлю, статевозрілих кролів піддають впливу цілодобового освітлення протягом 5 місяців у режимі вдень природним світлом, а вночі електричним, підтримуючи рівень освітлення 20-40 Люкс, довжиною хвилі 560-610 нм. Дані біологічних, гормональних та гістологічних досліджень вказують на те, що за умов індукованого тривалим цілодобовим освітленням гіпопінеалізму з часом розвиваються всі основні ознаки, характерні для дистрофічної ретинопатії, а саме, - дисциркуляторні зміни у вигляді судинних порушень із супутнім набряком в сполученні із дистрофічними змінами стромального і судинного компонента, явища ішемії і пов'язані з нею проліферативні зміни в інтимі артеріол хоріоідеї та сітківки, в шарах сітківки. Сучасний темп та спосіб життя людини часто обумовлює наявність цілодобового освітлення. У зв'язку з цим вищевказана модель експериментальної ретинопатії нейроендокринного генезу може екстраполюватися на людину та дозволяє проводити коректну оцінку ефективності превентивних та терапевтичних заходів щодо лікування та профілактики цього патологічного стану. Спосіб апробовано на 25 статевозрілих кролях породи "шиншила", 15 із яких утримували в умовах цілодобового освітлення протягом 5 місяців. Контрольну групу складали 10 кролів того ж віку і статі, яких утримували в умовах звичайної зміни дня і ночі. Спосіб моделювання, що заявляється, здійснюють таким чином. Сатевозрілих кролів породи "шиншила" піддають впливу цілодобового освітлення протягом 5 місяців у режимі - вдень природним світлом, а вночі електричним. Рівень освітлення підтримують 20-40 Люкс, довжиною хвилі 560-610 нм. 1 UA 75276 U 5 10 15 20 25 30 Встановлено, що у піддослідних кролів порівняно з інтактним контролем провідними змінами судинної оболонки ока через 1-2 місяці перебування в умовах постійного освітлення є дисциркуляторні розлади, набряк, а також дистрофічні зміни в стромальному і судинному компоненті. Через 2 місяці від початку експерименту з'являються поодинокі нитковидні капіляри, що запустіли, наростають явища ішемії і пов'язані з нею проліферативні зміни в інтимі артеріол. В сітківці спостерігалися також дисциркуляторні розлади зі значним набряком, нерівномірне розподілення меланіну в шарі пігментного епітелію, вогнищева дистрофія з розволокненням проміжної речовини за рахунок накопичення транссудату в шарі гангліозних клітин. Через 3 місяці перебування тварин в умовах постійного освітлення у судинній оболонці ока посилюються процеси редукції судинної сітки, зустрічаються гіповаскулярні ділянки, що свідчить про зростання ішемії. Як наслідок ішемічного синдрому відзначається проліферація ендотелію. В сітківці відзначаються дистрофічні зміни пігментного епітелію. У внутрішньому та зовнішньому ядерних шарах знижується рівень морфофункціональної активності клітин. Через 4 місяці експерименту у хоріоідеї підсилюються процеси редукції судинної сітки, наростає частота появи гіповаскулярних ділянок. Зберігаються і продовжують наростати дистрофічні зміни в стромальному і судинному компонентах, а також процеси фіброзу і склерозу. В сітківці присутні дистрофічні зміни пігментного епітелію з ушкодженням окремих клітин. У внутрішньому та зовнішньому ядерних шарах зростають ознаки загибелі нейроцитів. В шарі гангліозних клітин підвищуються прояви дегенерації До моменту закінчення експерименту, через 5 місяців, в структурах судинної оболонки на зміну альтеративним і дисциркуляторним змінам приходять склеротичні зміни. У судинах відзначається проліферація ендотелію. Знижується показник васкуляризації, наростає кількість скорочених капілярів, гіпо- і аваскулярних ділянок. У всіх шарах сітківки відзначаються дистрофічні та склеротичні зміни. На тлі гіпопиніалізму, що індукується тривалим цілодобовим освітленням, розвиваються дистрофічні і навіть атрофічні зміни морфофункціонального стану судинної і сітчастої оболонок ока. Таким чином, запропонована модель хоріоретинальної дистрофії на тлі гіпопеніолізму, що розвивається під впливом довготривалого цілодобового освітлення, дозволяє суттєво відтворити зміни, притаманні очам людини. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 35 Спосіб моделювання хоріоретинальної дистрофії на тлі гіпопеніолізму характеризується тим, що статевозрілих кролів піддають впливу цілодобового освітлення протягом 5 місяців у режимі вдень природним світлом, а вночі електричним, причому підтримують рівень освітлення 20-40 Люкс, довжиною хвилі 560-610 нм. Комп’ютерна верстка В. Мацело Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2