Спосіб моделювання виживання жирової тканини після її ін’єкційної аутотрансплантації

Реферат: Спосіб моделювання виживання жирової тканини після її ін'єкційної аутотрансплантації, який включає ін'єкційне введення жирової тканини людини дослідній тварині у декілька зон, одна з яких є контрольною, причому для експерименту використовують білих щурів, яким створюють імуносупресивний стан шляхом введення циклофосфану внутрішньом'язово 1 раз на 2 тижні у дозі 200 мг/кг маси тіла тварини, та виконують ін'єкційну трансплантацію жирової тканини людини у 4 зони на спині, одна з яких є контрольною, а в інші три вводять жир, що містить різні домішки. UA 76991 U (12) UA 76991 U UA 76991 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до моделювання в медицині і може бути використана для моделювання виживання жирової тканини після її ін'єкційної аутотрансплантації. Відомий спосіб моделювання виживання жирової тканини після її ін'єкційної аутотрансплантації, який включає використання для експерименту гібридних імунодефіцитних "голих" мишей, яким ін'єкційним шляхом вводять жирову тканину людини у 2 зони, одна з яких є контрольною, по 1 мл відповідно [Vishal D., Thanik, Christopher C. Chang, Oren Z. Lerman, et al. A Murine Model for Studying Diffusely Injected Human Fat// Plastic and Reconstructive Surgery, 2009, V. 124, №1, P. 74-81]. Основним недоліком цього способу є обмежена сировинна база, оскільки гібридні імунодефіцитні "голі" миші, що використовуються в експерименті, на даний час на терені України відсутні. Іншим недоліком способу є обмежені функціональні можливості моделі, оскільки можливо одночасно вивчати виживання жирової тканини лише у двох зонах, одна з яких має бути контрольною. Задачею корисної моделі є розробка такого способу моделювання виживання жирової тканини після її ін'єкційної аутотрансплантації, який за рахунок використання більш доступних лабораторних тварин і збільшення зон ін'єкцій забезпечив би розширення сировинної бази та функціональних можливостей моделі. Поставлена задача вирішується тим, що в способі моделювання виживання жирової тканини після її ін'єкційної аутотрансплантації, який включає ін'єкційне введення жирової тканини людини дослідній тварині в декілька зон, одна з яких є контрольною, згідно з корисною моделлю, як експериментальних тварин використовують білих безпородних щурів, яким створюють імуносупресивний стан шляхом введення циклофосфану внутрішньом'язово 1 раз на 2 тижні у дозі 200 мг/кг маси тіла тварини, та виконують ін'єкційну трансплантацію жирової тканини людини у 4 зони на спині, одна з яких є контрольною, а в інші три вводять жир, що містить різні домішки. Використання для експерименту білих безпородних щурів значно розширює сировинну базу за рахунок їх загальнодоступності. А введення жирової тканини у 4 зони на спині дозволяє одночасно вивчати виживання трансплантованої жирової тканини під впливом 3-х різних домішок, порівнюючи їх з контролем та між собою, що розширює функціональні можливості моделі. Всі вказані у формулі корисної моделі числові значення і дози лікарських препаратів вибрані за результатами експериментальних досліджень на 30 білих безпородних щурах. При цьому було встановлено, що використовувати для ін'єкцій більше 4-х зон недоцільно через їх можливе злиття. Спосіб виконують наступним чином. Для моделювання відбирають здорового білого щура, якому створюють імуносупресивний стан шляхом введення циклофосфану внутрішньом'язово 1 раз на 2 тижні у дозі 200 мг/кг маси тіла тварини. Через 5 днів після першої ін'єкції циклофосфану проводять трансплантацію жирової тканини людини у 4 ділянки на спині щура. Для цього аспірат, одержаний після операції ліпосакції, відстоюють у стерильних 10 мл шприцах, відділяючи жирову тканину від рідкої фракції. Після цього жирову тканину збирають у 4 стерильні контейнери у необхідній для експеримента кількості (в залежності від кількості лабораторних тварин) з розрахунку 1 мл жиру на 1 щура. Далі у 3 контейнери додають домішки, що планують досліджувати, а у 4-й контейнер (контроль) додають таку саму кількість фізіологічного розчину. Трансплантацію жиру щурам здійснюють під тіопенталовим наркозом. Поголену спину щура візуально розподіляють на 4 квадранти і до кожного квадранта вводять 1 мл жирової тканини з окремого контейнера: зона 1 - контроль, зони II, III та IV - жирова тканина з різними домішками. Операцію ін'єкційної трансплантації жиру виконують максимально наближено до методики, яку використовують при проведенні цієї процедури у людини. Для цього жирову тканину з контейнера набирають у 1 мл шприци та вводять через прокол у шкірі на спині щура у підшкірний простір за допомогою канюлі з зовнішнім діаметром 0,7 мм та з тупим кінцем. Жир вводять з мінімальним тиском тільки на зворотному русі канюлі мінімальними порціями (в середньому 1/30 мл за один прохід канюлі). В наступному тварин виводять з експерименту у терміни 7, 14, 21, 28 та 56 днів. Приклад. Білий щур. Тварина активна. Вага 200 г. Розпочали введення циклофосфану внутрішньом'язово 1 раз на 2 тижні у дозі 200 мг/кг маси тіла тварини, що склало 40 мг для ваги цієї тварини. Через 5 днів після початку експерименту під тіопенталовим наркозом провели трансплантацію жиру людини у 4 зони на спині щура. До кожної зони було введено 1 мл попередньо підготованої жирової тканини. До жиру, що ввели у зону 1 (контрольна зона 1 UA 76991 U 5 10 15 верхній лівий квадрант) було додано 0,3 мл фізіологічного розчину. До жирової тканини у зоні II (верхній правий квадрант) було додано 0,3 мл збагаченої тромбоцитами плазми. До жирової тканини у зоні III (нижній лівий квадрант) було додано 0,3 мл розчину, що містив 1000000 стовбурових клітин. До жирової тканини у зоні IV (нижній правий квадрант) було додано 0,3 мл розчину, що містив збагачену тромбоцитами плазму та 1000000 стовбурових клітин. Тварину вивели з експерименту у терміни 21 день. Для гістологічних та імуногістохімічних досліджень брали ділянку шкіри з розташованою у підшкірному просторі трансплантованою жировою тканиною. Гістологічні та імуногістохімічні дослідження довели позитивний вплив стовбурових клітин та збагаченої тромбоцитами плазми на виживання жирової тканини після її ін'єкційної аутотрансплантації. За запропонованим способом створено 30 моделей з терміном формування 7-56 діб. Всі тварини вижили після трансплантації жирової тканини, тобто, імунної відповіді на адипоцити людини не відмічалося. При гістологічному дослідженні відмічали відмінності виживання жиру та проростання його кровоносними судинами у різних зонах. В той же час, при проведенні експерименту за способом-аналогом, було б неможливо одночасно вивчити виживання трансплантованої жирової тканини під впливом 3-х різних домішок, порівнюючи їх з контролем та між собою. Таким чином, використання запропонованого способу розширює сировинну базу та функціональні можливості моделі. 20 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 25 Спосіб моделювання виживання жирової тканини після її ін'єкційної аутотрансплантації, який включає ін'єкційне введення жирової тканини людини дослідній тварині у декілька зон, одна з яких є контрольною, який відрізняється тим, що для експерименту використовують білих щурів, яким створюють імуносупресивний стан шляхом введення циклофосфану внутрішньом'язово 1 раз на 2 тижні у дозі 200 мг/кг маси тіла тварини, та виконують ін'єкційну трансплантацію жирової тканини людини у 4 зони на спині, одна з яких є контрольною, а в інші три вводять жир, що містить різні домішки. 30 Комп’ютерна верстка М. Ломалова Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2