Аерозольний балон

1. Аерозольний балон, що містить контейнер для рідини під тиском газу, сифонну трубку, запірний клапан і розпилювальний пристрій, який відрізняється тим, що контейнер виконаний з жорсткого хімічно інертного полімерного матеріалу, Корисна модель відноситься до аерозольної промисловості, зокрема до аерозольних упаковок лікарських засобів, і може бути використана як упаковка препаратів санітарно-гігієнічного призначення та продуктів побутової хімії, які знаходяться під тиском. Останнім часом в усіх галузях виробництва застосовується принцип упаковки сумішей під тиском для розпилення рідин, порошків, паст, кремів та ін. Значну частку серед них займають препарати санітарно-гігієнічного призначення: шампуні, репеленти, дезодоранти, косметичні засоби, ветеринарні препарати тощо. Промислове виробництво лікарських засобів, що знаходяться під тиском, вперше було організовано в Україні у 1969 році. Сьогодні застосування у медичній практиці лікарських засобів у формі аерозолів набуло широкої популярності насамперед завдяки їх високій терапевтичній ефективності, зручності застосування та економічності. Аерозольні упаковки, зокрема аерозольні балони, герметично закриті, вони виключають забруднення лікарських препаратів ззовні, захищають їх від висихання, дії світла і вологи, забезпечують стерильність препаратів протягом усього терміну зберігання. При виборі матеріалів, з яких виготовлюються контейнери аерозольних балонів, враховується в основному вартість, наявність потрібних матеріалів, можливість упаковки в них тих чи інших продуктів. Матеріал контейнерів має бути хімічно інертним до рідини, яку містить контейнер, витримувати заданий тиск, що створюється у контейнері, бути ударостійким. здатного витримувати внутрішній тиск у контейнері від 0,2МПа до 2,0МПа. 2. Аерозольний балон за п. 1, який відрізняється тим, що рідиною під тиском газу, яку містить контейнер, є лікарський засіб у рідкій формі, а полімерний матеріал, з якого виготовлений контейнер, є фармацевтично прийнятним. 3. Аерозольний балон за п. 1, п. 2, який відрізняється тим, що полімерним матеріалом, з якого виконаний контейнер, є поліетилентерефталат. Контейнери аерозольних балонів, зокрема, для лікарських засобів, що знаходяться під тиском, виготовляють промислове з металу або скла [1]. Металеві контейнери виготовляють найчастіше з алюмінію, внутрішню поверхню контейнерів покривають захисними лаками, застосовуючи для цього різні полімерні матеріали, антикорозійні лаки або кополімери. Проте більшість лікарських речовин і багато парфюмерно-косметичних продуктів не можуть бути введені в металеві контейнери. Для упаковки цих речовин використовують більш інертні матеріали. Контейнери аерозольних балонів, виготовлені зі скла, зверху покривають захисною полімерною оболонкою, яка у разі руйнування утримує осколки. При їх виготовленні необхідно враховувати дві основні умови: контейнери повинні витримувати внутрішній тиск і бути стійкими до ударів. Крім того, скляні контейнери мають бути хімічно і термічно стійкими, не мати внутрішньої напруги скла, мати рівномірну товщину стінок та дна і мінімум плоских поверхонь. Завданням корисної моделі є одержання аерозольного балону, який завдяки виготовленню контейнеру з відповідного жорсткого полімерного матеріалу дозволяє одержати економічну упаковку для рідин під тиском, зокрема для лікарських засобів, низька собівартість якої обумовлюється низькою вартістю як самого полімерного матеріалу так і витрат на промислове виготовлення зазначених контейнерів. Поставлене завдання вирішується таким чином, що в аерозольному балоні, який складається CO CM 00 О) 7823 з контейнеру для рідини під тиском газу, сифонної трубки, запірного клапану і розпилювального пристрою, у відповідності з заявленою корисною моделлю передбачено виконання зазначеного контейнеру з жорсткого хімічно нейтрального полімерного матеріалу, здатного витримувати внутрішній тиск у контейнері від 0,2МПа до 2,0МПа. Корисною моделлю передбачено, що аерозольний балон може бути призначений для лікарських засобів у рідкій формі, які знаходяться під тиском, причому контейнер виготовляють з фармацевтично прийнятного полімерного матеріалу. Згідно з корисною моделлю полімерним матеріалом, який задовольняє всім пунктам формули, є поліетилентерефталат. Схему аерозольного балону наведено на Фіг. 1, де 1 - контейнер, 2 - розпилювальний пристрій, 3 - запірний клапан, 4 - сифонна трубка, 5 рідина, зокрема лікарський засіб у рідкійформі, 6 пари пропеленту, тобто газу, який створює тиск у контейнері. Аерозольний балон функціонує наступним чином. Подача рідини, зокрема лікарського засобу у рідкій формі, 5 з контейнера 1 відбувається по сифонній трубці 4 до отвору запірного клапану З за допомогою парів пропеленту 6. У аерозольному балоні може бути застосований як стиснутий, так і зріджений газ, за допомогою яких всередині контейнеру створюється тиск. Тиск стиснутих газів у контейнері у міру витрачання рідини, яку містить контейнер, зменшується, що може призвести до неповного використання вмісту контейнера. У разі використання зрідженого газу тиск у контейнері залишається постійним, доки у ньому буде знаходиться хоча б краплина зрідженого газу. Діапазон тиску, який має витримувати контейнер аерозольного балону визначається видом пропеленту. Одержання аерозолів з задовільним ступенем дисперсності забезпечується вже при тиску 0,2МПа. Менший тиск не відповідає наведеній умові, до того ж можливе неповне вивільнення вмісту контейнера. Максимально достатнім для забезпечення високого ступеня дисперсності аерозолю та евакуації рідини з контейнеру і відносно безпечним є тиск 2,0МПа, що є максимальним тиском, при якому мають забезпечувати герметичність запірні клапани аерозольних балонів. У фармацевтичній та медичній практиці не використовують жорсткі контейнери аерозольних балонів, виготовлені з полімерних матеріалів. Промислово випускаються стискні балони з еластичних полімерів (поліолефінів, акрилонітрилу, поліестерів, поліуретанових та інших смол). Принцип їх роботи базується на дії мускульної сили стиску і видавлювання продукту через сопло з малим перерізом. Такі упаковки є найдешевшими, проте вони вимагають значних зусиль для приведення їх у дію і видають грубодисперсні аерозолі. Використання у якості полімерного матеріалу поліетилентерефталату обумовлює одержання жорсткого контейнеру аерозольного балону, який витримує тиск понад 2,0МПа, є безпечним для здоров'я людини, хімічно інертним по відношенню до вмісту контейнеру. Поліетилентерефталат використовують як харчовий полімерний матеріал для виготовлення пляшок з напоями, що знаходяться під тиском [2]. Ступінь його жорсткості визначається товщиною стінок ємності. Використання поліетилентерефталату у виробництві жорстких контейнерів аерозольних балонів невідомо з джерел інформації. Корисна модель ілюструється прикладом. Приклад 1 Контейнери аерозольних балонів для лікарського засобу „Інгаліпт" ємністю ЗОмл під тиском 0,55-0,6МПа з використанням азоту в якості пропеленту традиційно виготовляють з алюмінію. Виробництво алюмінієвих моноблочних контейнерів із плоских заготовок здійснюють на пресах ударного типу, а формування горловини проводять на спеціальних конусоподібних автоматах. При цьому виконується 12 операцій. Контейнер аналогічного моноблочного аерозольного балону, виконаний з поліетилентерефталату згідно з заявленою корисною моделлю, одержали методом вакуум-формовки на формувальній машині. Якість обох аерозольних балонів випробували у відповідності зі стандартними вимогами. Після заповнення контейнерів з лікарським засобом „Інгаліпт" азотом аерозольні балони пройшли перевірку на міцність і герметичність у водяній ванні при температурі 35°С протягом 20хв. За результатами випробувань аерозольний балон з контейнером виготовленим з поліетилентерефталату, не поступається аерозольному балону з металевим контейнером. Собівартість контейнеру, одержаного у відповідності з заявленою корисною моделлю, у 1,5-2 рази нижча за вартість алюмінієвого контейнеру. Таким чином, заявлено в якості корисної моделі аерозольний балон з контейнером для рідини під тиском, виконаним з жорсткого хімічно інертного полімерного матеріалу, зокрема поліетилентерефталату, що не вступає у взаємодію з рідиною у контейнері, є нетоксичним, відноситься до харчових полімерних матеріалів. Контейнери з цього матеріалу можуть бути використані для лікарських, парфумерно-косметичних засобів та продуктів побутової хімії і витримують тиск у діапазоні 0,22,0МПа. Виробництво контейнерів, які відповідають заявленій корисній моделі, здійснюють на стандартному промисловому обладнанні за простою технологічною схемою. Собівартість таких контейнерів у 1,5-2 рази нижче, ніж традиційних, що при виробництві у промислових обсягах забезпечує суттєвий економічний ефект і обумовлює зниження вартості аерозольних засобів. Джерела інформації: 1. В.І. Чуєшов, Л.М. Хохлова, О.О. Ляпунова, І.В. Сайко, Є.В. Гладух, І.А. Єгоров, Д.В. Рибачук, П.Д. Пашнєв, Л.І. Богуславська, С.Т. Шебанова. Технологія ліків промислового виробництва. Підручник. Харків. Вид-во НФаУ, „Золоті сторінки", 2003, С 641. 2. ТУУ 25.2-31158361-001-2002. Преформа ПЕТФ для виготовлення плашок. 7823 ФІГ. Комп'ютерна верстка А Крулевський Підписне Тираж 28 прим Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул Урицького, 45, м Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул Глазунова, 1, м Київ - 4 2 , 01601