Спосіб моделювання інтоксикації міддю

Реферат: UA 81508 U UA 81508 U 5 10 15 20 25 30 35 Корисна модель належить до області біохімії, клінічної біохімії, біології, токсикології, фармакології і може бути використаний для наукових і клінічних досліджень метаболічних процесів при екзогенних інтоксикаціях. Актуальність вивчення особливостей впливу сполук міді на організм визначено значними техногенними забрудненнями зовнішнього середовища вказаними сполуками, їх стійкістю, спроможністю до високого ступеню кумуляції і можливістю викликати токсичні ефекти у невеликих рівнях. Відомий спосіб [1], який передбачає моделювання холецистопанкреатиту шляхом порушення екскреції жовчі, соку підшлункової залози оклюзією вивідних протоків. Недоліком зазначеного способу є те, що вказана модель передбачає операційне втручання та викликає підвищення летальності. В основу винаходу поставлено задачу розробити спосіб моделювання інтоксикації з введенням чужорідних хімічних сполук та зменшення летальності тварин. Найближчим до запропонованого є спосіб моделювання ендогенної інтоксикації [2], який передбачає оцінку засобів та методів лікування та профілактики патологічних процесів і заключається в тому, що здійснюється введення внутрішньоочеревинно суміші природних метаболітів та викликання ендогенної інтоксикації. Недоліком способу є те, що не передбачається введення чужорідних хімічних сполук для викликання екзогенної інтоксикації. Поставлена задача вирішується шляхом введення перорально, а не внутрішньочеревинно, 2 % розчину міді сульфату з розрахунку 0,3 мл/100 г живої маси протягом 14 днів. Наступною перевагою є те, що розчин міді сульфату вводиться окремо без поєднання з іншими токсикантами і виключає взаємне потенціювання токсичних властивостей. Заявлена корисна модель має ряд переваг: доступність, безпечність, відтворюваність, недорогий спосіб моделювання. Приклад. Досліди проводили на білих нелінійних щурах-самцях (всього 40 голів) одного віку, масою 180-200 г., впродовж 14 діб, відповідно до конвенції Ради Європи щодо захисту хребетних тварин, яких використовують у наукових цілях. Тварини були розділені на дві групи: перша інтактні (контроль), друга - тваринам перорально вводили 2 % розчин міді сульфату в дозі 0,3 мл/100 г живої маси. Після закінчення експерименту щурів декапітували під ефірним наркозом та відбирали тканини крові, печінки та нирок для подальших досліджень. Вміст металів у тканинах щурів визначали на атомно-абсорбційному спектрофотометрі С-115 після спалювання зразків у азотній кислоті. Результати досліджень наведено в таблиці. Таблиця . Вміст міді в тканинах щурів за умов інтоксикації міді сульфатом, мг/кг, (М±m, n=8) Групи Тканини щурів Кров Печінка Нирки Контроль (інтактні) 1,2±0,85 2,6 ± 0,80 2,3 ± 0,86 тварин Щури, отруєні міді сульфатом 2,3 ± 0,54* 5,4±0,61* 4,8 ± 0,80* Примітка: * - р