Спосіб кісткової пластики на щелепах при високому і тонкому альвеолярному гребені

Реферат: Спосіб кісткової пластики на щелепах при високому і тонкому альвеолярному гребені включає вертикальну остеотомію з подальшим проведенням лінії остеотомії по альвеолярному гребеню, сполучення областей вертикальної остеотомії (глибина остеотомічного розрізу має бути не менше 6 мм), надлом кісткового фрагмента разом із слизовою оболонкою і окістям та відділення його від гребеня альвеолярного відростка, зменшення величини ширини кісткових пластин до 3-4 мм, послідовне відділення фрагментів кістки, формування повношарового слизово-окісно-кісткового клаптя, заповнення кістково-пластичним матеріалом створеного вільного простору (ложі), заповнення ізолюючою мембраною області між слизово-окіснокістковим клаптем і областю без фрагмента кісткових пластин і контакту з кістковопластичним матеріалом, укладання клаптя в стик із язичною слизовою так, щоб перша кісткова пластина шириною 6 мм опинилась у проекції гребеня альвеолярного відростка, ушивання. Ложе має конфігурацію чотиристінного дефекту. UA 81695 U (54) СПОСІБ КІСТКОВОЇ ПЛАСТИКИ НА ЩЕЛЕПАХ ПРИ ВИСОКОМУ І ТОНКОМУ АЛЬВЕОЛЯРНОМУ ГРЕБЕНІ UA 81695 U UA 81695 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, конкретно до хірургічної стоматології, і може бути використана для відновлення об'єму атрофованої ділянки щелепної кістки у пацієнтів з високим і тонким альвеолярним гребенем. Відомі декілька способів збільшення висоти і ширини альвеолярного гребеня. Одним з найбільш поширених способів є методика використання вільних кісткових блоків, узятих в різних ділянках скелета пацієнта (внутрішньоротові і позаротові) [Федерико Эрнандес Альфаро "Кісткова пластика в стоматологічній практиці". - М., 2006 г.]. Проте забір аутокістки збільшує кількість операцій і ризик розвитку післяопераційних ускладнень, як в місці огорожі, так і в реципієнтній зоні, аж до повного резорбування трансплантата. Також відомий спосіб збільшення параметрів висоти і ширини альвеолярного гребеня методом дистракції, коли використовуються різні дистракційні апарати, що дозволяють досягти необхідних величин шляхом активації остеогенезу в альвеолярній кістці [Alveolar distraction Osteogenesis. Ole T. Jensen, DDS, MS. 2002. Quintessence Publishing Co, Inc.]. Необхідно відмітити, що застосування дистракторів передбачає хороші мануальні навички хірурга, можливість доступу до різних видів дистракторів, хороші анатомічні умови для фіксації елементів апарату до кістки, а також дисциплінованість пацієнта, інструктованого як і коли активувати дистрактор. Також відомі методики застосування різних кістковозамісних матеріалів штучного, або ксеноі алогенного походження. Використання ж кістковозамісних матеріалів різного походження методом спрямованої регенерації, як в чистому вигляді так і в комбінації один з одним, а також з додаванням аутокістки дає різні результати, оцінка якості яких досі викликає багато дискусійних питань. Відомий і спосіб розщеплювання гребеня альвеолярного відростка, запропонований Osborn J.F. (Die Alveolar-extensions-plastic, Quintessenz 1985; 39, 9-14) і Khury F. (Chirurgische Moglichkeiten zur Emaltung der Kanebene in Molarenbereich, Zahnartl Welt 1985, 94, 726-33). Однак цей метод має ряд недоліків: при його виконанні відшаровується повний слизовоокісний клапоть, що перешкоджає надалі утриманню зміщуваного фрагмента кісткової тканини, яка формує вестибулярну стінку. Подальший надлом кісткової стінки, може привести до її повного перелому і відділення. Використання ж розщепленого клаптя ускладнює візуалізацію при проведенні операції і показане при товстому біотипі слизової оболонки. В основу корисної моделі поставлено задачу розробки способу шляхом створення слизовоокісно-кісткового клаптя з фрагментованим кістковим компонентом, за рахунок чого стає можливим його переміщення в необхідному напрямі і створення, для розміщення будь-якого кістковопластичного матеріалу, вільного простору (ложа), яке має конфігурацію чотиристінного дефекту, що дозволить утримати заданий об'єм, забезпечити остеокондукцію місцевих тканин і створити умови для реконструкції альвеолярного гребеня необхідної висоти і ширини. Поставлена задача вирішується тим, що в способі кісткової пластики на щелепах при високому і тонкому альвеолярному гребені, згідно з корисною моделлю, в проекції області, що обмежує дефект зубного ряду, спрямований вестибулярно, виконують вертикальну остеотомію аж до окістя, далі лінію остеотомії проводять по альвеолярному гребеню, сполучають раніше створені області вертикальної остеотомії (глибина остеотомічного розрізу має бути не менше 6 мм), кістковий фрагмент разом із слизовою оболонкою і окістям надламують, відділяють від гребеня альвеолярного відростка, залишаючи кісткову пластинку на слизово-окісному клапті, продовжують остеотомію, зменшуючи величину ширини кісткових пластин до 3-4 мм, послідовно відділяють фрагменти кістки, формують повношаровий слизово-окісно-кістковий клапоть, кістково-пластичним матеріалом заповнюють створений вільний простір (ложе), яке має конфігурацію чотиристінного дефекту, ізолюючою мембраною заповнюють область між слизово-окісно-кістковим клаптем і областю без фрагмента кісткових пластин і контакту з кістковопластичним матеріалом, слизово-окісно-кістковий клапоть укладають в стик із язичною слизовою, відповідно до заданої висоти так, щоб перша кісткова пластина шириною 6 мм опинилась у проекції гребеня альвеолярного відростка і ушивають. Причинно-наслідкові зв'язки: створення фрагментованого кісткового компонента слизово-окісно-кісткового клаптя: - унеможливлює надлом кісткової стінки, утримуючи зміщуваний фрагмент кісткової тканини при формуванні вестибулярної стінки; - дозволяє переміщати його в необхідному напрямі для створення вільного простору (ложа) необхідної висоти і ширини; - забезпечує чотиристінну конфігурацію дефекту, що створює максимально сприятливі умови для інтеграції кісткового пластичного матеріалу. 1 UA 81695 U 5 10 15 20 25 30 Вибір свідчень до запропонованого способу підібраний шляхом клінічних випробувань. Для цього були відібрані пацієнти з різним рівнем атрофії альвеолярного гребеня по класифікації Misch і Judi (1985). Проведені клінічні дослідження довели наступне: Цей спосіб забезпечує стабільний ефект у пацієнтів з дефектами зубних рядів з резорбцією кісткової тканини що відповідає типам В, В-w і С-w, по вибраній нами класифікації. В основному це пацієнти з відсутністю зубів у фронтальному відділі верхньої щелепи, при гострому гребені у бічних відділах нижньої щелепи і рідше в області іклів і премолярів верхньої щелепи, при значному віддаленні від дна гайморової пазухи. Опис способу Після проведення анестезії розріз слизової оболонки і окістя робиться по гребеню альвеолярного відростка і далі триває кутоподібно в області, що обмежує дефект зубного ряду. Слизово-окістний клапоть відшаровується в язичному і щічному напрямі на відстань 1-2 мм. Потім в кістковій частині гребеня робиться вертикальна остеотомія в проекції області що обмежує дефект зубного ряду, відступивши від зуба на 1,5 мм, спрямований вестибулярний аж до окістя. Глибина остеотомії визначається величиною, на яку клапоть зможе бути зміщений. Далі робиться лінія остеотомії по альвеолярному гребеню, що сполучає раніше створені вертикальні кісткові канали. Глибина остеотомічного розрізу має бути не менше 6 мм. Далі кістковий фрагмент разом із слизовою оболонкою і окістям надламують і відділяють таким чином, що кісткова пластинка залишається на слизово-окістному клапті. Потім остеотомію продовжують, зменшуючи величину ширини кісткових пластин до 3-4 мм. Послідовно відділяючи фрагменти кістки, формують повношаровий слизово-окістно-кістковий клапоть, постійно перевіряючи величину його зміщення в необхідному напрямі, а також контролюючи товщину кісткової тканини в материнській зоні. У разі потреби окістя розтинають, для кращої мобілізації клаптя. Створений простір між слизово-окістно-кістковим клаптем заповнюють кістково-пластичним матеріалом. Область, де відсутні фрагменти кісткових пластин і контакту з кістковопластичним матеріалом заповнюють ізолюючою мембраною. Слизово-окістно-кістковий клапоть укладають відповідно до заданої величини висоти, так, щоб перша кісткова пластина, шириною 6 мм опинилася в проекції гребеня альвеолярного відростка. У разі потреби робиться корекція величини об'єму кістково-пластичного матеріалу. Після цього клапоть укладається в стик з язичною слизовою оболонкою і ушивається. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 35 40 45 Спосіб кісткової пластики на щелепах при високому і тонкому альвеолярному гребені, який відрізняється тим, що в проекції області, що обмежує дефект зубного ряду, спрямований вестибулярно, виконують вертикальну остеотомію до окістя, далі лінію остеотомії проводять по альвеолярному гребеню, сполучають раніше створені області вертикальної остеотомії (глибина остеотомічного розрізу має бути не менше 6 мм), кістковий фрагмент разом із слизовою оболонкою і окістям надламують, відділяють від гребеня альвеолярного відростка, залишаючи кісткову пластинку на слизово-окісному клапті, продовжують остеотомію, зменшуючи величину ширини кісткових пластин до 3-4 мм, послідовно відділяють фрагменти кістки, формують повношаровий слизово-окісно-кістковий клапоть, кістково-пластичним матеріалом заповнюють створений вільний простір (ложе), яке має конфігурацію чотиристінного дефекту, ізолюючою мембраною заповнюють область між слизово-окісно-кістковим клаптем і областю без фрагмента кісткових пластин і контакту з кістковопластичним матеріалом, слизово-окіснокістковий клапоть укладають в стик із язичною слизовою, відповідно до заданої висоти так, щоб перша кісткова пластина шириною 6 мм опинилась у проекції гребеня альвеолярного відростка і ушивають. 50 Комп’ютерна верстка М. Ломалова Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2