Спосіб отримання речовини для руйнування мікроциркуляторного судинного русла шкірного утворення, що видаляється

Реферат: Спосіб отримання лікувальної речовини для руйнування мікроциркуляторного судинного русла шкірного утворення, що видаляється, на основі міцних кислот включає хімічне обвуглювання дрібнодисперсного деревного порошку шляхом розміщення його в розчині сірчаної кислоти і витримування до повного розчинення деревного порошку. Поміщають металеве залізо в розчин азотної кислоти і витримують до повного його розчинення. Змішують розчинений деревний порошок і розчинене залізо. Отриману суміш витримують у темряві. UA 86088 U (12) UA 86088 U UA 86088 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини і може бути використана в клінічній практиці і косметології для видалення локальних, доброякісних шкірних утворень, наприклад папілом, гемангіом, кондилом і т.д., шляхом руйнування живлячого їх мікросудинного русла. Відомо, що різні шкірні утворення, вроджені або новоутворення, мають розвинену мікросудинну мережу, через яку вони отримують живлення і ведуть обмін речовин. Відомі сучасні способи впливу, спрямовані на видалення шкірних утворень, використовують метод хіміодеструкції, що руйнує тканини епітеліальних клітин і самої судинної тканини. Наприклад, міцні розчини сірчаної та азотної кислот (див. БМЕ, 1974 р. Т. 3. - С. 336…338). Однак, при нанесенні цих кислот на видиму поверхню шкірного утворення, що видаляється, частина кислоти стікає з неї і спалює здорові прикордонні тканини. Якщо шкірне утворення розташовано на обличчі або інших відкритих місцях, то утворюється не завжди усувний косметичний дефект. Спосіб болісний. Недоліком зазначеного способу є те, що неможливо з його допомогою здійснити цілеспрямований проникаючий вплив на мікросудинне русло шкірного утворення, що видаляється. Справа в тому, що сама по собі концентрована сірчана кислота, викликаючи сильне печіння і рясну гіперемію, сприяє коагуляції поверхневих шарів шкірного утворення, залишаючи неушкодженими глибоко розташовані тканинні судинні структури, що може призвести або до рецидиву відновлення шкірного утворення, що видаляється, або до новоутворень. Найбільш близьким до заявленого способу є "Спосіб отримання речовини для руйнування мікроциркуляторного русла локальних шкірних утворень." Він полягає в тому, що проводять додавання до солі бензилпеніциліну, вибраної з розрахунку 1…2 млн. ОД, 250…500 мг пластифікованого полівінілхлориду, доводять об'єм до 10 мл 78…82 % розчином сірчаної кислоти і витримують до повного розчинення антибіотика, видаляють деструкований полівінілхлорид і в розчин додатково вводять 0,8 … 1,0 мл 10 %-ного водного розчину платифіліну, а загальний обсяг кінцевого продукту доводять до 10 мл. 78…82 % сірчаної кислотою. (Патент РФ № 2181591 від 27.04.2002 р. Бюлетень № 12.) До недоліків найближчого аналога належать наступні: - висока концентрація сірчаної кислоти призводить до того, що вона викликає рясну, яка довго не проходить, гіперемію і нерідко вражає нижній шар епідермісу, який виробляє меланін. При цьому на місці видалення утворюється світла депігментована пляма, що створює косметичний дефект, - при обробці вертикального прикордонного шару уражається здорова тканина, - як показала практика, введення в розчин платифіліну негативно позначається на видаленні малорозмірних шкірних утворень типу папілом, кондилом і т.д. Справа в тому, що вони мають слаборозгалужене мікросудинне русло, яке легко руйнується і без платифіліну. Наявність у розчині платифіліну призводить до вимушеного розширення мікросудин і збільшення проникаючої здатності речовини, в основі якої є міцна сірчана кислота. В результаті цього відбувається вимушений хімічний опік і поява стійких пігментованих плям, що призводить до косметичного дефекту. Тому відомі способи видалення шкірних утворень за допомогою використання міцних кислот іноді супроводжується ураженням близько розташованих ділянок шкіри і утворенням косметичного дефекту у вигляді плям. Задачею корисної моделі є усунення зазначених недоліків шляхом створення лікувального засобу, який не мав би явно вираженого коагулюючого впливу з одночасним введенням в розчин лікувальної речовини атомарного заліза для посилення локального ураження мікросудинного русла шкірного утворення, що видаляється. Поставлену задачу вирішують тим, що при отриманні розчину лікувальної речовини на основі міцних кислот, хімічно обвуглюють дрібнодисперсний деревинний порошок, для чого розміщують його в скляну ємність і заливають 70…78 % розчином сірчаної кислоти в об'ємноваговому співвідношенні (20…30) мл: 1 мг і витримують до повного розчинення деревного порошку. Одночасно металеве залізо кладуть в 70…78 %-ну азотну кислоту в об'ємно-ваговому співвідношенні (90…100) мл.: 1 мг і витримують до повного його розчинення, потім змішують 450 мл розчиненого деревного порошку і 50 мл розчиненого заліза. Отриману суміш в обсязі 500 мл. витримують у темряві при температурі 18…20° С протягом 3 … 5 діб. Приклад здійснення способу. У скляну ємність помістили 15 мг дрібнодисперсного березового порошку (березова тирса), потім налили 450 мл 70 % розчину хімічно чистої сірчаної кислоти. Ємність закупорили за допомогою пробки з відвідною трубочкою і поставили в темне місце при температурі 20 °С. Протягом 6 доби сталося розчинення, хімічне обвуглювання, дрібних частинок березового 1 UA 86088 U 5 10 15 20 25 30 порошку з утворенням колоїдної чорного кольору рідини, що представляє собою сполуку вуглецю і сірки. Рідина розчинна у воді. При її приготуванні виділявся сірчистий газ через відвідну трубочку, опущену у воду. Одночасно в іншу скляну ємкість помістили 1 мг металевого заліза (металева тирса) і налили 100 мл 70 %-ого розчину азотної кислоти. Через три доби при температурі 20 °C залізо повністю розчинилося. Потім змішали 450 мл сірко-вуглецевої речовини і 50 мл розчину заліза. Отриману суміш витримували чотири доби в темному місці при кімнатній температурі. В результаті отримали розчин речовини, що містила вуглець-сірко-залізо. Розчин щільно закупорили і зберігали в темному місці при кімнатній температурі. Отриманий засіб було апробовано. Наприклад, пацієнт Шіндяев В. 32 роки, діагноз: папілома шиї розміром 0.5 на 3 мм. Біля неї відзначено ще кілька маленьких папілом розміром 0,5 на 1 мм. Тонким скляним капіляром на папілому нанесена лікувальна рідина. При цьому зроблені промокальні рухи і розчин увібраний поверхнею папіломи. Розчин нанесли і на дрібні папіломи. Відзначено почервоніння тільки місця нанесення рідини. Пацієнт не пред'явив скарг на відчуття печіння. Відчувалося лише легке поколювання. Через два тижні на місці папілом були тільки рожеві плями нового епітелію. Аналогічні результати були отримані при використанні лікувальної рідини для видалення різних шкірних утворень. Жоден пацієнт не пред'явив скарг на сильне печіння. Область гіперемії значно зменшилася, що свідчило про досягнення поставленої задачі. Таким чином, отримана за заявленим способом лікувальна речовина, зважаючи на наявності у ній рідкого вуглецевого компоненту значно пом'якшує опіковий ефект від сірчаної кислоти і, в той же час, сприяє глибокому проникненню цієї речовини в біологічну тканину і мікросудинне русло. Зважаючи на більш глибоке проникнення вуглецевого компоненту спільно з атомарним залізом, відбувається припинення метаболічних процесів і руйнування всієї мікросудинної, живильної мережі шкірного утворення, що видаляється. Наявність у лікувальній речовині сірки запобігає розвитку гнильних процесів у некротичних тканинах шкірного утворення, що видаляється. Для приготування речовини не потрібно невідомих або унікальних інгредієнтів і немає жодної невідомої раніше операції, а також немає необхідності створення нової технології приготування лікувальної речовини. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 35 40 Спосіб отримання лікувальної речовини для руйнування мікроциркуляторного судинного русла шкірного утворення, що видаляється, на основі міцних кислот, який відрізняється тим, що хімічно обвуглюють дрібнодисперсний деревний порошок, для цього розміщують його в розчині 70…78 %-ної сірчаної кислоти в об'ємно-ваговому співвідношенні (20…30) мл: 1 мг і витримують до повного розчинення деревного порошку, одночасно поміщають металеве залізо в 70…78 %ний розчин азотної кислоти в об'ємно-ваговому співвідношенні (90…100) мл: 1 мг, витримують до повного його розчинення, потім змішують 450 мл розчиненого деревного порошку і 50 мл розчиненого заліза, отриману суміш витримують у темряві при температурі 18…20 °С протягом 3…5 діб. Комп’ютерна верстка А. Крулевський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2