Спосіб діагностики зростання ознак серцевої декомпенсації у хворих на хронічну серцеву недостатність з цукровим діабетом 2 типу

Реферат: Спосіб діагностики зростання ознак серцевої декомпенсації у хворих на хронічну серцеву недостатність включає визначення факторів прогресування хронічної серцевої недостатності. У хворих на хронічну серцеву недостатність з цукровим діабетом 2 типу визначають рівень моноцитарного хемоатрактантного протеїну-1 і при його високій активності та зростанні у порівнянні до попередніх вимірів діагностують зростання ознак серцевої декомпенсації. UA 94159 U (54) СПОСІБ ДІАГНОСТИКИ ЗРОСТАННЯ ОЗНАК СЕРЦЕВОЇ ДЕКОМПЕНСАЦІЇ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ СЕРЦЕВУ НЕДОСТАТНІСТЬ З ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ UA 94159 U UA 94159 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Спосіб діагностики зростання ознак серцевої декомпенсації у хворих на хронічну серцеву недостатність з цукровим діабетом 2 типу Корисна модель належить до медицини, а саме до кардіології, ендокринології та внутрішніх хвороб, і може бути використана для діагностики зростання ознак серцевої декомпенсації у хворих на хронічну серцеву недостатність з цукровим діабетом 2 типу. На сучасному етапі цукровий діабет (ЦД) 2 типу розглядається як предиктор розвитку кардіоваскулярних ускладнень, у тому числі і хронічної серцевої недостатності (ХСН). Цукровий діабет (ЦЦ) 2 типу є причиною величезних людських і соціально-економічних втрат. Імунозапальна теорія прогресування ХСН підтверджується численними дослідженнями та не викликає сумніву [ESC Guidelines for the diagnosis and treatment of acute and chronic heart failure 2012. The Task Force for the Diagnosis and Treatment of Acute and Chronic Heart Failure 2012 °F the European Society of Cardiology. Developed in collaboration with the Heart Failure Association (HFA) of the ESC / J. McMurray, S. Adamopoulos, S.D. Anker [et al.] // European Journal of Heart Failure. - 2012. - № 14. - P. 803-869; Литвинова Л.О. Сучасний стан поширеності цукрового діабету серед населення країн Європейського регіону ВООЗ/ Л.О. Литвинова, О.Б. Тонковид// Східноєвропейський журнал громадського здоров'я. - 2008. - № 3, Т. 3. - С. 92-96.]. Даний спосіб діагностики зростання ознак серцевої декомпенсації у хворих на ХСН є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю і результатом, який може бути досягнутим, тому його вибрано за найближчий аналог. В основу корисної моделі поставлено задачу створення способу діагностики зростання ознак серцевої декомпенсації у хворих на ХСН з ЦД 2 типу. Задачу, яку поставлено в основу корисної моделі, вирішують тим, що у відомому способі діагностики зростання ознак серцевої декомпенсації у хворих на хронічну серцеву недостатність, який включає визначення факторів прогресування ХСН, згідно з корисною моделлю, у хворих на хронічну серцеву недостатність з цукровим діабетом 2 типу визначають рівень моноцитарного хемоатрактантного протеїну-1 (МСР-1) і при його високій активності та зростанні у порівнянні до попередніх вимірів діагностують зростання ознак серцевої декомпенсації. Технічний ефект способу, а саме створення способу діагностики зростання ознак серцевої декомпенсації у хворих на ХСН з ЦД 2 типу, обумовлений синергізмом заходів, які визначають технологію, яка заявляється. Спосіб виконують наступним чином: у хворих на хронічну серцеву недостатність з цукровим діабетом 2 типу визначають рівень МСР-1 і при його високій активності та зростанні у порівнянні до попередніх вимірів діагностують зростання ознак декомпенсації. Ефективність способу доведена клінічними дослідженнями. Обстежено 105 хворих на ХСН II-III функціонального класу (ФК) внаслідок ішемічної хвороби серця (ІХС), які знаходились на лікуванні у кардіологічному відділенні (середній вік 65,13±8,66 років). До першої групи увійшов 65 хворих на ХСН з ЦЦ 2 типу, до другої - 43 хворих з ХСН без ЦЦ 2 типу. Із дослідження було виключено хворих на гострий коронарний синдром, гострий інфаркт міокарда. ФК ХСН встановлювали згідно з класифікацією Нью-Йоркської асоціації серця (NYHA). Наявність ЦЦ встановлювали згідно з рекомендаціями Американської діабетичної Асоціації (American Diabetes Association - ADA) та Європейської асоціації з вивчення діабету (European Association for the Study of Diabetes - EASD). З числа обстежених ХСН II ФК мали 70 хворих, III ФК - 35 хворих. Серед пацієнтів 1 групи ХСН II ФК діагностовано у 28 хворих, III ФК - 12. У хворих 2 групи ХСН II ФК визначено у 42 хворих, III ФК - 23 хворих. Всім хворим виконано клінічний та біохімічний аналізи крові. Пацієнтам виконано інструментальні дослідження: ЕКГ, ехокардіографію у доплер-режимі. МСР1 визначали імуноферментним методом за допомогою набору реагентів "HUMAN МСР-1" (eBiocience, Austria). Статистична обробка отриманих даних проводилася з використанням пакету статистичних програм "Microsoft Excel". Дані представлено у вигляді середніх величин та похибки середнього. Статистична значимість різних середніх визначалася за критерієм F-Фішера. Аналіз взаємозв'язків проведено за допомогою кореляції Спірмена (г). У хворих на ХСН з супутнім ЦД 2 типу спостерігалося вірогідне зростання МСР-1 порівняно з хворими без ЦД 2 типу. Дані представлені у таблиці 1. Представляє інтерес аналіз динаміки МСР-1 у хворих на ХСН різного функціонального стану з супутнім ЦД та без нього. Дані представлено у таблиці 2. У хворих на ХСН з ЦД 2 типу, а також у хворих на ХСН без ЦД 2 типу виявлено зростання концентрації МСР-1 пропорційно тяжкості серцевої декомпенсації. Так, у хворих III ФК ХСН з ЦД 2 типу рівень МСР-1 був вище, ніж у хворих II ФК ХСН на 10,32 % (р